Справа №752/22023/24 Головуючий у 1 інстанції: Бондаренко Г.В.
Провадження №33/824/1201/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
20 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Лінника Миколи Анатолійовича представника ОСОБА_1 на постанову Голосіївского районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 8 січня 2025 року адвокат Лінник М.А. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року та прийняти нову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 повернути до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції для належного оформлення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 не був присутній під час проголошення оскаржуваної постанови, а повний текст отримано 30.12.2024.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що 6 грудня 2024 року Голосіївським районним судом міста Києва було ухвалено оскаржувану постанову.
30 грудня 2024 року ОСОБА_1 було отримано копію оскаржуваної постанови, що підтверджується матеріалами справи.
8 січня 2025 року адвокатом Лінником М.А. було подано апеляційну скаргу разом з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
З огляду на вище зазначені обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року слід визнати поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційні вимоги обґрунтуванні тим, що ОСОБА_1 був учасником дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.10.2024 в м. Києві по проспекту Науки, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №964746 від 07.10.2024, складеного відносно водія ОСОБА_2 , однак до суду не викликався, хоча має такий же самий статус потерпілого, як і третій учасник ДТП - водій ОСОБА_3 , який до суду викликався як потерпілий.
Вказує, що суд першої інстанції помилково встановив ту обставину, що ОСОБА_2 не перелаштовувався, а впевнившись в безпеці розпочав рух, як раптом виїхав «Атаман» д.н.з. НОМЕР_1 , адже дане спростовується матеріалами справи та не ґрунтується на доказах.
Вважає, що долучений до матеріалів справи висновок експерта Української експертної компанії ОСОБА_4 №97 від 02.12.2024, зроблений на замовлення ОСОБА_2 не відповідає фактичним обставинам справи, на що суд першої інстанції не звернув увагу.
Зазначив, що суд першої інстанції встановивши по суті підстави для направлення матеріалів справи на до оформлення, закрив провадження у справі.
Уповноважена особа підрозділу поліції під час розгляду матеріалів ДТП повинна встановити всі обставини її скоєння. Схема ДТП, з огляду на долучений відеозапис не відповідає поясненням водіїв, не зазначено під яким кутом мало місце зіткнення транспортних засобів відносно дорожнього полотна.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 та адвокат Лінник М.А. представники ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Експерт Автоконов М.В. в судовому засіданні повідомив, що під час проведення експертизи використовується спеціальне програмне забезпечення та обладнання.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, вислухавши пояснення експерта, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколу серії ААД №964746 від 07.10.2024, ОСОБА_2 07.10.2024 о 07 год. 41 хв. в м. Києві по проспекту Науки, керуючи транспортним засобом «Кіа» д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, під час перестроювання не впевнився, що це буде безпечно та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Ataman» д.н.з. НОМЕР_3 та з транспортним засобом «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 2.3(б) та 10.3 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що з даних відеозапису вбачається, що дійсно ОСОБА_2 не перелаштовувався, а впевнившись в безпеці розпочинає рух, як раптом виїжджає «Ataman» д.н.з. НОМЕР_3 .
Крім того, суд бере до уваги висновок експерта Української експертної компанії ОСОБА_4 №97 від 02.12.2024, з якого вбачається, що в діях водія автобуса «Ataman» д.н.з. НОМЕР_3 є порушення п. 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП. Також в експертизі вказано, що в діях ОСОБА_2 є порушення п. 10.1 ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП.
Таким чином, враховуючи, те, що згідно висновку експерта в діях ОСОБА_2 вбачаються інші порушення ПДР України, які не вказані в протоколі, всі надані докази спростовують наявність в діях ОСОБА_2 порушення п. 10.3 ПДР України, а також, враховуючи те, що суд діє лише в межах складеного протоколу і не може вийти за його межі, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за вказаних у протоколі обставин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Зазначених вимог закону у цій справі суд першої інстанції дотримався.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах "Езтюрк проти Німеччини" (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; "Лауко проти Словаччини" (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;
Практикою ЄСПЛ констатується, що "національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в Демократичному суспільстві" (п. 33 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Доменічіні проти Італії" (Domenichini v. Italy), Reports 1996-V).
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malafeyeva у Russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin у. Russia" заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Презумпція невинуватості, як правильно зазначив суд першої інстанції, є конституційною гарантією, яка закріплена ст. 62 Конституції України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Також судом враховано, що суд розглядає справу про адміністративне правопорушення у межах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення фактичних обставин, і не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 964746 ставиться у вину порушення п. 2.3б, 10.3 ПДР за те, що він не врахував дорожню обстановку та під час перелаштування не впевнився, що це буде безпечно, в результаті чого скоїв зіткнення із автомобілем Атаман д.н.з. НОМЕР_3 та з автомобілем Мерседес-бенц д.н.з. НОМЕР_4 .
Згідно п. 2.3б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 10.3 У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Згідно п. 1.10 ПДР небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку.
Перешкода для руху - нерухомий об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об'єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.
Фабула протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 964746 та схема місця ДТП не відповідають дійсному механізму дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, всупереч п. 4 розділу ІХ "Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП" Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, не зазначено розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту.
За наведених обставин не можна вважати доведеним, що водій ОСОБА_2 був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою (п. 2.3в ПДР), або у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції, дослідивши письмові матеріали, а саме схему ДТП, висновок експерта, враховуючи характер і локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів, дійшов вірного висновку про недоведеність наявними матеріалами порушень з боку ОСОБА_2 зазначених вимог ПДР та причинно-наслідкового зв'язку з його діяннями і пошкодженням транспортних засобів, про відсутність в його діяннях об'єктивної сторони і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У справі "Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
З огляду на викладене, наявні у адміністративних матеріалах докази не є такими, що "поза розумним сумнівом" доводять винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а доводи апеляційної скарги, що постанова винесена з порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 7, 124, 247, 268 КУпАП, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом.
Постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року, якою суд констатував недоведеність наявними матеріалами порушень з боку ОСОБА_2 вимог п. 10.3 ПДР, в зв'язку з чим дійшов висновку про відсутність у його діянні об'єктивної сторони та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Лінника Миколи Анатолійовича представника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарженя задовольнити.
Поновити представнику адвокату Ліннику М.А. представнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Лінника Миколи Анатолійовича представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 6 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.