вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" березня 2025 р. Справа№ 910/13174/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 05.03.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 про відмову у відкритті провадження по справі
у справі № 910/13174/24 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»
до Національного антикорупційного бюро України
про усунення перешкод у користуванні майном
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство «Криворізький залізнорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України у якому просить суд прийняти рішення про припинення обтяження 49,49 відсотків кожної одиниці нерухомого майна Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зареєстрованого 07.09.2023 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за №51649401 на підставі постанови Національного антикорупційного бюро України про арешт майна від 07.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/13174/24 відмовлено у відкритті провадження за позовом Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України про усунення перешкод у користуванні майном.
Суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» через підсистему «Електронний суд», звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 15.11.2024, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 по справі № 910/13174/24 і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду порушує право позивача на захист своїх порушених прав в судовому порядку, оскільки відмовляючи у прийнятті до розгляду позовної заяви позивача суд першої інстанції фактично перенаправив позивача за вирішенням питання захисту майнових прав до суду кримінальної юрисдикції, що є неможливим.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/13174/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів 23.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/13174/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.02.2025.
07.02.2025 до канцелярії суду від Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
12.02.2025 в судовому засіданні суддею Кропивною Л.В. було подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 910/13174/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 заяву головуючого судді Кропивної Л.В. про самовідвід від розгляду справи №910/13174/24 задоволено. Матеріали справи №910/13174/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.02.2025 у справі №910/13174/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2025 прийнято до свого провадження справу №910/13174/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А. Призначено справу №910/13174/24 до розгляду на 05.03.2025.
28.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» надійшло клопотання, про участь в судовому засіданні у справі №910/13174/24, призначеному на 05.03.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 клопотання Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
05.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від Національного антикорупційного бюро України надійшли додаткові пояснення щодо предмету позову у справі, у яких відповідач зазначає, що права позивача Національним бюро порушені не були, оскільки попередній тимчасовий арешт, накладений Постановою Директора Національного бюро, вичерпав свою дію, тому Національне бюро не може бути відповідачем у цій справі, а даний спір не підсудний господарським судам. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.
05.03.2025 в судове засідання з'явився представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів). Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Представник позивача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з'явились у судове засідання.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як було зазначено вище, Акціонерне товариство «Криворізький залізнорудний комбінат» звернулось з позовом до Національного антикорупційного бюро України у якому просить суд прийняти рішення про припинення обтяження 49,49 відсотків кожної одиниці нерухомого майна Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», зареєстрованого 07.09.2023 в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно за №51649401 на підставі постанови Національного антикорупційного бюро України про арешт майна від 07.09.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Постановою директора Національного бюро про арешт майна від 07.09.2023 накладено арешт на 49,94% частки в статутному капіталі Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», яке опосередковано належить ОСОБА_1 , а також 49,94% кожної одиниці рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності вказаного суб'єкта господарської діяльності.
Відповідно до вимог ч.9 ст.170 КПК України детективом Національного бюро до Вищого антикорупційного суду було подане клопотання про арешт майна ОСОБА_1 . Слідчим суддею Вищого антикорупційного суду винесено ухвалу від 21.09.2023 про закриття провадження за клопотанням детектива, яка залишена в силі ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023. За таких обставин не розгляд судом клопотання детектива НАБУ про арешт майна по суті свідчить, що після постановлення ухвали Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 попередній тимчасовий арешт на майно ОСОБА_1 накладений постановою директора НАБУ, вже не діє. Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування арешту якого не існує. Враховуючи те, що Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» не є стороною у кримінальному провадженні, правові підстави надання копій документів відсутні.
Під час розгляду клопотання позивача про скасування арешту Вищим антикорупційним судом у справі №991/7619/24 встановлено, що попередній арешт, накладений постановами директора Національного антикорупційного бюро України від 07.09.2023 №02-201/27552 та від 13.09.2023 №01-201/28263, скасований, у розумінні кримінального процесуального закону, що не потребує додаткового скасування арешту ухвалою слідчого судді.
Як встановив Вищий антикорупційний суд у справі №991/7619/24 (ухвала від 19.08.2024), попередній арешт, накладений постановами директора Національного антикорупційного бюро України №02-201/27552 від 07.09.2023 та №01-201/28263 від 13.09.2023, є скасованим з огляду на положення ч.9 ст.170 КПК України та ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.09.2023 і Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28.11.2023 у справі №991/7961/23.
У зв'язку з наведеним позивач звернувся до господарського суду з вимогою про припинення обтяження майна шляхом усунення перешкод у користуванні майном.
Суд першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
За змістом ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
З огляду на положення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, порушене право позивача зводиться до вирішення питання про звільнення його майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства.
При цьому, ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Порядок скасування арешту майна, накладеного в порядку кримінального судочинства, визначено у ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до положень якої підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Якщо арешт накладений за правилами КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).
Виходячи з викладеного, позивач має право звернутись із заявою про зняття арешту з його майна лише в порядку Кримінального процесуального судочинства, товариство не позбавлене права на такий судовий захист, адже його було обмежено у свободі розпорядження своїм майном заходами, вжитими в межах кримінального провадження.
Разом з тим, судом враховується також те, що позивач вже реалізовував своє право на звернення до суду з заявою щодо скасування арешту майна в порядку Кримінального процесуального кодексу України, однак, у його задоволенні було відмовлено, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Слід зазначити, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 15.09.2020 у справі № 352/1802/18, вирішення за правилами Кримінального процесуального кодексу України питання про скасування арешту, накладеного на майно у межах кримінального провадження, не створює можливості звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні цим майном за правилами цивільного судочинства. Кримінальний процесуальний закон не передбачає обмеження права на повторне подання клопотання про скасування арешту майна.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач не позбавлений можливості вчергове звернутися з відповідним клопотанням у порядку, визначеному КПК України, аргументувавши необґрунтованість накладення арешту чи відсутність у ньому потреби, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 352/1802/18.
Якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним.
Судова колегія наголошує, що Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості такого захисту в порядку господарського судочинства.
Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав.
Перелік підстав для відмови у відкритті провадження у справі є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судовий захист у даному спорі має здійснюватися саме в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, тому у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України.
Доводи скаржника про порушення оскаржуваною ухвалою суду його прав на судовий захист колегія суддів відхиляє, оскільки Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Колегія суддів вважає, що позивач у поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції,
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Підсумовуючи наведене вище, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Національного антикорупційного бюро України про усунення перешкод у користуванні майном.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13174/24 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13174/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13174/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/13174/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров