вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" лютого 2025 р. Справа№ 910/3023/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Тарасенко К.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 20.02.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024
у справі № 910/3023/24 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Антимонопольного комітету України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1) Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
2) Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна»
про визнання частково недійсним рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:
- визнати недійсним пункт 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р у справі № 128-26.13/4-22;
- визнати недійсним пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р у справі № 128-26.13/4-22;
- визнати недійсним пункт 3 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р у справі № 128-26.13/4-22.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
07.10.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Антимонопольного комітету України від 28.12.2023 року № 397-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» до моменту набрання рішенням суду у справі № 910/3023/24 законної сили; заборони Антимонопольному комітету України вчиняти будь-які дії, пов'язані зі виконанням оскаржуваного рішення Комітету, в тому числі і щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» штрафу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про забезпечення позову - повернуто заявнику без розгляду.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету та не вказано пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 16.10.2024 звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 16.10.2024, у якій просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/3023/24, а справу направити до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що за змістом процесуальних норм підставою для повернення заяви про забезпечення позову є нездійснення реєстрації електронного кабінету особою, яка за законом має зареєструвати електронний кабінет, натомість як законодавством встановлено порядок перевірки наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. За доводами позивача, не зазначення такою особою у відповідній заяві відомостей про наявність або про відсутність електронного кабінету не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову на підставі ч.7 ст.140 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1 ст.141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі наводить обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 16.10.2024 справу № 910/3023/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.10.2024. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/3023/24.
24.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2024 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про виправлення описки в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.10.2024, а саме витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3023/24.
Матеріали справи №910/3023/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2025.
23.12.2024 до канцелярії суду від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою, а тому просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
25.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому третя особа-1 підтримує доводи апеляційної скарги позивача та просить суд її задовольнити.
Третя особа-1 вважає, що з огляду на неповне з'ясування судом обставин щодо наявності/відсутності електронного кабінету у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», порушення норм процесуального права, застосування надмірного формалізму, наявні підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову від 09.10.2024 як необґрунтованої.
30.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли заперечення на відзив, у яких позивач наголошує, що незазначення особою у відповідній заяві відомостей про наявність або про відсутність електронного кабінету не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову на підставі частини сьомої статті 140 ГПК України, а надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття заяви про забезпечення позову - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судове засідання 21.01.2025 у справі №910/3023/24 не відбулось у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці за сімейними обставинами.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. з 22.01.2025 на лікарняному.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2025 справу № 910/3023/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.
23.01.2025 суддя Іоннікова І.А. заявила самовідвід від розгляду справи №910/3023/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №910/3023/24 задоволено. Справу №910/3023/24 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.01.2025 у справі №910/3023/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 прийнято справу №910/3023/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В. Розгляд справи № 910/3023/23 призначено на 20.02.2025.
20.02.2025 в судове засідання з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-1.
Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити та скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. Представник третьої особи-1 підтримав доводи апеляційної скарги з урахуванням поданого відзиву на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу позивача задовольнити,
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
Третя особа-2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників, що не з'явились у судове засідання.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Пунктами 1-2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За висновком суду першої інстанції, в порушення ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заявником не вказано відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету, а також не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення, а тому заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню на підставі ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України.
Однак, судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вимога щодо реєстрації електронного кабінету була запроваджена із затвердженням 17.08.2021 Вищою радою правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
05.10.2021 є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний Суд», підсистема відеоконференцзв'язку.
Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України;
Відповідно до пункту 8 Положення про ЄСІТС підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (id.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав. Доступ користувачів до підсистем (модулів) ЄСІТС, окрім Електронного кабінету, також може забезпечуватися за допомогою сервісу обміну даними між відповідними підсистемами (модулями) ЄСІТС та іншими інформаційними системами.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС у добровільному порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).
Аналогічні приписи містять положення частини шостої статті 6 ГПК України.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає наслідки недотримання такої вимоги процесуального закону як здійснення реєстрації електронного кабінету особою, яка за законом має зареєструвати електронний кабінет.
Згідно з приписами частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд повертає заяву про забезпечення позову заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац другий частини шостої статті 6 ГПК України).
За змістом наведених положень підставою для повернення заяви про забезпечення позову є нездійснення реєстрації електронного кабінету особою, яка за законом має зареєструвати електронний кабінет.
Між тим, не зазначення такою особою у відповідній заяві відомостей про наявність або про відсутність електронного кабінету не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову на підставі частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.05.2024 року у справі № 903/330/18 (903/1248/23).
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на встановлений законом порядок перевірки наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету, який, згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС, передбачає що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданій заяві про забезпечення позову не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача, натомість заява містить код ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», який необхідний для формування запиту в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС на отримання відповідної інформації.
Відтак, матеріали справи містять відомості для перевірки наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету, та згідно з відомостями, отриманими на запит суду апеляційної інстанції, у позивача наявний зареєстрований електронний кабінет.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про забезпечення позову у цій справі на підставі частини сьомої статті 140 ГПК України з підстав неназначення заявником відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету у відповідній заяві з огляду на наявність у суду інформації щодо електронного кабінету позивача.
Ще однією підставою для повернення заяви про забезпечення позову суд першої інстанції вказав відсутність у такій заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Пункт шостий частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22).
У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд вказав, що законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 141 ГПК України передбачено право суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому питання щодо необхідності зустрічного забезпечення може бути вирішено судом після розгляду заяви про забезпечення позову, що не порушує приписів ч. 6 ст. 140 цього Кодексу.
Зважаючи на ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст. 13 ГПК України.
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням ним п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач-2 не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення у випадку забезпечення позову.
Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 916/4053/23.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає за можливе погодитись із судом першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову з підстав відсутності у такій заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про повернення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про забезпечення позову у цій справі на підставі частини сьомої статті 140 ГПК України з підстав неназначення заявником відомостей про наявність або відсутність у нього електронного кабінету та за відсутності у відповідній заяві пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Разом з тим, статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
На переконання судової колегії, повертаючи заяву про забезпечення позову з викладених вище підстав, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму.
Доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, що стосуються необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не підлягають дослідженню судом апеляційної інстанції на даній стадії, оскільки заява про забезпечення позову по суті судом першої інстанції розглянута не була, натомість як апеляційним судом здійснювався перегляд оскаржуваної ухвали на предмет обґрунтованості повернення без розгляду заяви про забезпечення позову, тобто з процесуальних підстав.
На переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду від 09.10.2024 відповідно до ст.277 Господарського процесуального кодексу України та вважає, що матеріали справи слід повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви про забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги при перевірці в апеляційному порядку знайшли своє підтвердження, внаслідок чого апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/3023/24 - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 232-241, 255, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/3023/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 910/3023/24 скасувати.
3. Матеріали справи №910/3023/24 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 04.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді К.В. Тарасенко
С.А. Гончаров