10 грудня 2021рокум. Київ
Суддя Київського апеляційного судуБалацька Г.О.за участі:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постановуОболонськогорайонного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року стосовно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Цією постановоюОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
Постановою суду визнано доведеним те, що 15.11.2021 о 11-00 год., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила психологічне насильство в сім'ї, чим порушила ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно рапорту від 15.11.2021 року значено, що в даній квартирі часто виникають конфлікти на ґрунті спільного проживання в одній квартирі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23.11.2021.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що 23.11.2021 в судовому засіданні всі пояснення її- ОСОБА_1 щодо подій, які сталися 15.11.2021 та, що передувало цим подіям, між нею та ОСОБА_2 судом першої інстанції було проігноровано та не прийнято до уваги жодних доводів її невинуватості.
Акцентує увагу, що 15.11.2021 її донька ОСОБА_4 була змушена викликати поліцію через постійні погрози фізичної розправи, брутальну лайку та напад на неї- ОСОБА_1 , що стався ввечері 14.11.2021 з боку ОСОБА_2 , колишнього чоловіка, з яким офіційно розлучена 20 років, але з яким проживає за адресою: АДРЕСА_1 , але спільно ніякого господарства не веде.
Зазначає, що останнє чітко зазначила працівнику поліції, але він з невідомих причин вніс в протокол дані, що вона- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в цивільному шлюбі, вона просила це виправити, але працівник поліції зазначив, що це можна вказати в поясненнях.
Звертає увагу і на те, що суд поверхнево та формально оцінив докази у справі, не надав їм належну правову оцінку та не перевірив їх іншими доказами.
Стверджує, що не вчиняла жодних психологічних насильницьких дій щодо ОСОБА_2 , а сама була ініціатором виклику поліції, однак суд даних обставин не перевірив.
Стверджує, що матеріали справи не містять жодних неспростовних доказів вчинення нею- ОСОБА_1 насильства в сім'ї.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , яка наполягалана прийнятті нової постанови, якою закрити провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення, пояснення потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційних вимог, вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою,допитавши свідка ОСОБА_4 , перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, слід прийти до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивнез'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов?язаний, зокрема, з?ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону судом першої інстанції недотримані, оскільки постанова суду недостатньо вмотивована, а викладені в ній висновки - не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
А саме, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" насильство в сім'ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї стосовно іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року (далі Закон) визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Під психологічним насильством, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство, згідно п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, - є форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення у небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Так, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 453028, 15.11.2021 о 11.00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_2 цивільний чоловік громадянки ОСОБА_1 , у яких постійно виникають конфлікти так як, громадянин ОСОБА_2 розпускає руки, чим вчинив домашнє насильство (а.с. 1).
В матеріалах справи відсутні пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , щодо обставин подій, які відбувались, хоча в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 453028 вони вказані.
В письмових поясненнях наданих ОСОБА_4 15.11.2021 зазначено, що кв. АДРЕСА_3 належить їй на праві власності у розмірі 2/3 частини.
Після одержання частки у квартирі після смерті дідуся та бабусі попросила свою маму- ОСОБА_1 проживати у цій квартирі, тому що батько ОСОБА_2 вживає алкоголь. ОСОБА_2 постійно погрожує матері- ОСОБА_1 фізичною розправою, постійно ображає її нецензурними висловлюваннями, кидається на неї з кулаками і ножем, постійно погрожує її життю (а.с. 3).
Разом з тим, в письмових поясненнях ОСОБА_2 пояснив, що 14.11.2021 приблизно о 23. год. 20 хв. колишня дружина ОСОБА_1 палила тютюнові вироби на кухні на що він- ОСОБА_2 зробив зауваження, а колишня дружина почала кричати та висловлюватись нецензурною лайкою в його бік та взяла металеву миску і вдарила по його голові.На зауваження ОСОБА_1 не реагувала.Звертає увагу, що ОСОБА_1 в даній квартирі не зареєстрована (а.с. 4).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком та часто вживає спиртні напої.1/3 квартири являється власністю ОСОБА_5 .Вказала ОСОБА_1 на те, що з ОСОБА_2 часті сварки.В той день прийшла до дому з собакою, а ОСОБА_2 викинув її продукти.
На противагу поясненням ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснив наступне.Коли зайшов до дому, на кухню, то побачив недопалки від цигарок та зробив зауваження ОСОБА_1 .Зазначив, що ОСОБА_1 штовхнула його- ОСОБА_2 і він впав та розбив голову.15.11.2022 ОСОБА_1 побила мискою йому- ОСОБА_2 голову, але до лікаря не звертався.
Допитаний в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 пояснила наступне.О 07.00 год. ранку побачила дзвінки від матері- ОСОБА_1 , перетелефонувала їй та викликала поліцію.В телефонній розмові мати- ОСОБА_1 , повідомила що батько- ОСОБА_2 на неї напав (а.с. 17-18).
Проте, буд-яких об'єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 матеріали справи не містять, більше того, судом першої інстанції не було враховано, що в своїй поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_6 офіційно розлучена 20 років.
Також судом не було враховано, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.12.2021 потерпілого по даній справі ОСОБА_2 також було визнано винним у вчиненні домашнього насильства по відношенню до правопорушника по даній справі ОСОБА_1 , і притягнуто його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно постанови суду 14.11.2021 о 23 год. 20 хв. ОСОБА_2 перебуваючи за місцем проживання, вчинив психологічне насильство в сім'ї відносно колишньої дружини, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину визнав (а.с. 20).
Таким чином, жодних об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства по відношенню до колишнього чоловіка ОСОБА_2 матеріали справи не містять, що виключає відповідальність ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Зазначені обставини додатково свідчать про те, що суд першої інстанції поверхово і без наявності належних об'єктивних доказів визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Підводячи підсумки, дослідивши всі докази у провадженні, слід дійти висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 453028, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постановити про закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За викладеним, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати невинуватою ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька