Справа № 569/898/25
10 квітня 2025 року Рівненський міський суд
Рівненської області
в особі судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Білецькій А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, стягнення судових витрат,-
В Рівненський міський суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, стягнення судових витрат звернувся ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав, викладених у адміністративному позові та ухвалити рішення, котрим постанову №4/1058 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 31.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП скасувати; судові витрати покласти на відповідача.
В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, такі факти і відповідні їм правовідносини.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення №4/959 від 19 грудня 2024 року складеного відповідальним виконавцем адміністративного відділення с-т Андрощук А.О., вбачається, що цей протокол склав про те що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження смт.Квасилів Рівненського району Рівненської області, місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 , документ що посвідчує особу: паспорт громадянина України НОМЕР_1 . Суть адміністративного правопорушення: порушив абз. 1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці (розпорядженні) на 10 год. 00 хв. 15.10.2024 р. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У письмових поясненнях, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності вказав: «не згідний, повістку отримав 18.10.24. ОСОБА_1 , 19.12.24 р.».
26 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №4/959 про закриття справи про адміністративне правопорушення. Як слідує з даної постанови: «19.12.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол №4/959 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення абз. 1 п.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У протоколі №4/959 від 19.12.2024 про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці на 10.00 год. 15.10.2024. за дане правопорушення відповідальність передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП. В своєму поясненні ОСОБА_1 зазначив наступне, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зазначений у повістці час не з'явився, оскільки дізнався про наявність повістки тільки 18.10.2024 та забрав у той самий день. 19.12.2024 після сповіщення у програмі РЕЗЕРВ+ про статус «перебування у розшуку» ОСОБА_1 19.12.2024 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 задля з'ясування обставин. Згідно довідки №16/158 від 13.09.2024 ОСОБА_1 на момент виклику мав діючу відстрочку на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 10.11.2024 ОСОБА_1 через програму «РЕЗЕРВ+ продовжив відстрочку до 07.02.2025.». на підставі викладеного, постановлено: протокол про адміністративне правопорушення №4/959 від 19.12.2024 відносно ОСОБА_1 скасувати та провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення №4/1058 від 26 грудня 2024 року складеного відповідальним виконавцем адміністративного відділення с-т Андрощук А.О., вбачається, що цей протокол склав про те що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження смт.Квасилів, місце проживання АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання (перебування) АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 . Суть адміністративного правопорушення: порушив абз. 6 п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не уточнив облікові дані протягом 60 днів. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду. Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. У письмових поясненнях, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності вказав: «оновив дані до 16 липня».
31 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №4/1058 про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210 КУпАП з якої вбачається, що «Розглянувши матеріали щодо порушення правил військового обліку громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ВСТАНОВИВ: Громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 порушив абз 6 п.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме не уточнив облікові дані протягом 60 днів. Правопорушення вчинено під час дії особливого періоду. 26.12.2024 ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим, що дізнався, що перебуває у розшуку. Станом на 26.12.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , однак ОСОБА_1 не здійснив оновлення своїх військово-облікових даних до 16.07.2024 року. На підставі викладеного, постановив: накласти на громадянина ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. Копію цієї постанови отримано 06.01.2025 року. Підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності наявний.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма визначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211) крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Положеннями ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією РФ, в Україні введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Рівненської області.
Згідно з пунктом 81 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Також відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХII від 25.03.1992 на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).
Крім того, згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХII від 25.03.1992 граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років, а вищого офіцерського складу - до 65 років.
З дослідженого в судовому засіданні витягу із «Резерв +» МОУ вбачається наступна інформація: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дійсний до 27.07.2025; сформовано 27.07.2024; дата уточнення даних: 27.07.2024.
З дослідженого в судовому засіданні витягу із «Резерв +» МОУ вбачається наступна інформація: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; дійсний до 07.02.2025; сформовано 30.12.2024; дата уточнення даних: 27.07.2024.
Разом з тим, у оскаржуваній позивачем постанові відповідачем не вказано, які саме облікові дані позивача не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З матеріалів справи та долучених до відзиву письмових доказів не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Вищевикладене свідчить, що відповідачем не дотримана процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначена ст. 279 КУпАП, та порушено право позивача на захист, під час винесення постанови були порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності право на об'єктивний та справедливий розгляд справи.
Натомість, з дослідженого в судовому засіданні витягу із «Резерв +» МОУ вбачається наступна інформація: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; відстрочка до 07.02.2025; дійсний до 07.02.2025; тип відстрочки: п.1 ч.3 ст.23; сформовано 16.12.2024; дата уточнення даних: 27.07.2024.
У даному випадку, відповідачем під час винесення постанови 26 грудня 2024 року №4/959 про закриття справи про адміністративне правопорушення було вирішено наступне: протокол про адміністративне правопорушення №4/959 від 19.12.2024 відносно ОСОБА_1 скасувати та провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На момент винесення вказаної постанови, відповідач був ознайомлений з вищезазначеним витягом із «Резерв +» МОУ відносно ОСОБА_1 та достовірно був ознайомлений з датою уточнення даних, однак лише 26 грудня 2024 року виніс протокол №4/1059 про адміністративне правопорушення, котрий в свою чергу був підставою для винесення оскаржуваної постанови.
Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем винесено оскаржувану позивачем постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Хоча, по тексту постанови, позивачу інкримінується адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи. На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, тому належним захистом порушеного права позивача є скасування оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення та направлення справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення судових витрат по справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зі змінами, відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, №27, ст.385, введено в дію Постановою ВР № 233-XII від 25.03.92, ВВР, 1992, №27, ст.386) положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення судових витрат понесених по сплаті судового збору у розмірі 600 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9,19,72-77,241-246,255,286,295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, стягнення судових витрат - задоволити частково.
Постанову №4/1058 про накладення штрафу відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП від 31 грудня 2024 року винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень - скасувати та направити справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 606,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3
Суддя Рівненського
міського суду І.М.Ковальов