Справа № 302/409/25
2/302/217/25
Номер рядка звіту 68
10 квітня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., з участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтувала тим, що 18 лютого 1995 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірської районної ради народних депутатів за актовим записом № 19, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Зазначала, що останнім часом сімейне життя між сторонами погіршилось унаслідок розбіжностей поглядів щодо спільного сімейного життя як подружжя, оскільки у них склалися протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Також у зв'язку з війною в Україні сторони стали вимушено проживати окремо в різних країнах, тобто вона залишилася надалі проживати в Україні, а відповідач виїхав на початку 2022 року до Чехії, де фактично проживає і працює на теперішній час.
Уже більше трьох років вони спільно не проживають однією сім'єю, як чоловік і дружина, мешкають окремо в різних країнах. Шлюбних відносин не підтримують, практично не спілкуються та не цікавляться один одним та жодних спільних інтересів не мають. Вона втратила почуття кохання до відповідача і не бажає з ним більше проживати у шлюбі.
Стверджувала і те, що спору відносно спільного майна подружжя у них немає. Від шлюбу у народився один син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є повнолітнім, а інших неповнолітніх дітей у подружжя немає.
Також зазначала, що врегулювати цей спір у позасудовому порядку не є можливим, оскільки відповідач подати спільну заяву до органу ДРАЦС не має можливості через його перебування за межами України.
Посилаючись на наведені вище обставини просила суд шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 лютого 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірської районної ради народних депутатів за актовим записом № 19, розірвати та після розірвання шлюбу залишити її шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року відкрито провадження в цій справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.
Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 не скористався.
Позивачка ОСОБА_1 та її представниця адвокатка Гренджа В. Ю. у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Водночас представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокатка Гренджа В. Ю. подала до суду заяву від 07.04.2025, в якій просила розгляд справи провести за відсутності сторони позивачки, позов підтримала повністю та просила його задовольнити (а.с.23).
Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, однак подав до суду 28.03.2025 заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому зазначив, що позовні вимоги визнає повністю, проти розірвання шлюбу не заперечує та просить позов задовольнити і строк на примирення подружжю не надавати (а.с.21).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що сторони перебувають між собою у шлюбі, який зареєстрований 18.02.1995 відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірської районної ради народних депутатів за актовим записом № 19, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , оригінал якого наявний у матеріалах цієї справи. Після державної реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_5 » змінено на прізвище « ОСОБА_4 ».
Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду, зокрема, положеннями ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За приписами ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 24 СК України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно зі ст. 111 СК України суд уживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У даному випадку сторони вважають неможливим продовжувати шлюбні відносини, а відтак суд не вживає заходи щодо їх примирення.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як регламентовано ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як установлено судом, подружні стосунки між сторонами припинені з причин розбіжностей їх характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові і довіри один до одного та припинення шлюбних відносин у зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з цим позовом про розірвання шлюбу.
З огляду на наведене та з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд доходить висновку, що примирення і подальше подружнє життя сторін не є можливим та подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін.
Отже, враховуючи зазначене вище, у тому числі бажання обох сторін розірвати шлюб, а також керуючись принципами об'єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд уважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є обґрунтованою.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, з огляду на наведене вище,а також ураховуючи на визнання позову відповідачем, не порушення прав інших осіб, суд доходить висновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв'язку між собою достатніми доказами свою вимогу, яка знайшла своє підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010, у справі «SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE», № 4909/04, § 58).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.
Також відповідно до ч. 1, пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак підлягає поверненню з державного бюджету позивачці 50% сплаченого нею судового збору при поданні до суду позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн (а.с.1), що становить 605,60 гривень. Решта сплаченого позивачкою судового збору у розмірі 605,60 грн покласти на неї відповідно до її прохання в мотивувальній частині позовної заяви.
Керуючись наведеним вище та статтями 76-81, 89, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_2 , який зареєстрований 18 лютого 1995 року відділом реєстрації актів громадянського стану Міжгірської районної ради народних депутатів за актовим записом № 19, розірвати.
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити шлюбне « ОСОБА_4 ».
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з державного бюджету 50% судового збору із суми 1 211,20 грн, сплаченого нею при поданні позовної заяви до суду згідно з платіжної інструкції № 0.0.4259801842.1 від 18.03.2025, а саме в розмірі 605 (шістсот) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 10 квітня 2025 року.
Учасники справи:
Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В. Ю. Готра