10.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3850/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 (повний текст рішення складено17.10.2024, суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/3850/24
за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (м.Дніпро)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 у розмірі 52823 грн. 84 коп.
В серпні 2024 Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 у розмірі 52 823 грн. 84 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з липня 2019 року по серпень 2020 року послуги водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 52 823 грн. 84 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024, у даній справі, позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 у розмірі 52 823 грн. 84 коп. - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (вулиця Робоча, будинок 20, м. Дніпро, 49006; ідентифікаційний код 32470762) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (вулиця Троїцька, будинок 21-А, м. Дніпро, 49001; ідентифікаційний код 03341305) 52 823 грн. 84 коп. основного боргу та 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, власноруч, представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення суду від 17.10.2024 в повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; витрати зі сплати судового збору покласти на відповідачів (п. 3 прохальної частини скарги); стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв'язку із не з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції дійсним обставинам справи, внаслідок чого суд дійшов невірних висновків щодо задоволення позовних вимог КП «Дніпроводоканал» ДОР.
Зокрема зазначає про те, що 04.07.2016 року між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Робочий» укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890.
У пункті 28 договору сторони визначили, що договір укладається на три роки (до 04.07.2019) і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Як зазначає позивач, договір продовжив свою дію після 04.07.2019 року та є обов'язковим для виконання сторонами.
29.05.2019 року за вих. № 4634/2614 Позивач на адресу Відповідача направив листа, в якому зазначив, то термін дії договору від 04.07.2016 року № 13890 закінчується 04.07.2019 року. В даному листі - Позивач пропонує переукласти вищезазначений договір на новий термін або подовжити його дію, з наданням Позивачу паспорту Водокористувача, для чого звернутися до договірного відділу Управління «Водозбут» КП «Дніпроводоканал».
Однак, в подальшому вказаний Договір на водопостачання на весь будинок 20 по вул. Робочій у м. Дніпро так і не був переукладений, оскільки 08.12.2018 року між КП «Дніпроводоканал» ДМР (Позивачем) та власниками кожною окремої квартири будинку 20 по вул. Робочій у місті Дніпрі було укладено індивідуальні договори на водопостачання.
Після укладення індивідуальних договорів, КП «Дніпроводоканал» ДОР до Відповідача була виставлена остаточна заборгованість, яка утворилася на момент втрати дії договору № 13890 від 04.07.2016 року, тобто на момент укладання власниками квартир індивідуальних договорів із Позивачем, у остаточній сумі - 38 987 грн., 31 коп.
Вказана заборгованість була оформлена Актом - Рахунком № 109949 від 27.12.2018 року.
Дана заборгованість була визнана Відповідачем та повністю оплачена, відповідно до платіжних доручень № 112 від 26.12.18, № 5 від 28.01.19, № 14 від 28.02.19, № 33 від 27.05.19, № 42 від 20.06.19 та № 47 від 23.07.19.
05.11.2018 року Позивачем було складено АКТ № 000144, у відповідності до якого Позивачем було опломбовано лічильники (водоміри) на загальні місця користування у вказаному будинку: 1 під'їзд - на полив, 1 під'їзд - на консьєржа, 2 під'їзд на консьєржа та вивід на полив (оскільки вказані затрати води не могли бути обліковані лічильниками, встановленими у квартирах будинку).
Вказаним актом рекомендовано переукласти договір з КП «Дніпроводоканал», фактично на облік води в місцях загального користування вказаного будинку (полив, консьєрж тощо).
31.01.2019 року за вх. № 1324, 18.03.2019 року за вх. № 3504, 10.10.2019 року за вх. № 12589 до Позивача від Відповідача надходили заяви та листи, в яких Відповідач зазначав, що сам звертався в договірний відділ Позивача з проханням укласти договір, оскільки на той момент ніякого договору між ОСББ та Водоканалом не існувало. Також Відповідач просив переглянути порядок розрахунків з ОСББ та виставляти заборгованість відповідно до лічильників, встановлених в місцях загального користування будинку. (Оскільки вода, яка надходила на квартири будинку, обліковувалась квартирними лічильниками та розрахунки проводились у відповідності до укладених на той момент індивідуальних договорів із КП «Дніпроводоканал»).
Однак, вказані листи та Заява Позивачем Були проігноровані, та будь-які пропозиції від Позивача з даного приводу до Відповідача так і не надійшли.
Скаржник наголошує, що Відповідачем, в подальшому, самостійно сплачувалось водопостачання у місцях постійного користування будинку, відповідно до даних водомірних лічильників, встановлених та опломбованих Позивачем в місцях загального користування будинку (відповідно до АКТУ № 000144 від 05.11.2018 року). Вказаний факт підтверджується доданими до матеріалів скарги копіями платіжних доручень.
Отже, Відповідачем не було допущено безоблікового та безоплатного споживання послуг Позивача - а саме споживання води.
06.01.2023 року за № 56/2614 від КП «Дніпроводоканал» ДОР до Відповідача надійшло попередження про обмеження послуг у зв'язку із заборгованістю по Договору про надання послуг водопостачання № 13890 від 04.07.2016 року.
Відповідачем за вих. № 1/30-23 від 30.01.20023 року надана відповідь, якою Відповідач зазначив, що дія вказаного договору припинена, оскільки споживачі, що мешкають у будинку 20 по вул. Робочій к м. Дніпро уклали з Позивачем індивідуальні договори з надання послуг з централізованого водопостачання.
Укладеного колективного договору з надання таких послуг в ОСББ «Робочий» - немає.
ОСББ «РОБОЧИЙ» додатково встановили лічильники на господарські потреби, оплата згідно яких здійснюється своєчасно та в повному обсязі.
Не дивлячись на зазначене, Позивачем до Господарського суду Дніпропетровської області було подано Позовну заяву, в якій за незрозумілими причинами була нарахована заборгованість Відповідача за період - з липня 2019 року по серпень 2020 року за договором 13890 від 04.07.2016 року, оскільки ще 08.12.2018 року між Позивачем та власниками квартир у вказаному будинку були укладені індивідуальні договори постачання води.
Розрахунок вказаної заборгованості не підтверджений ніякими документами бухгалтерського чи іншого обліку, а представляє собою фактично табличку, в якій у довільній формі розміщені суми заборгованості.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції прийняв рішення, ґрунтуючись виключно на доводах Позивача, не перевіряючи їх доведеність, достатність та достовірність. Внаслідок невірної оцінки доказів та неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків щодо задоволення позову та ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно до протоколу автоматичногорозподілу судової справи між суддямивід 03.12.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3850/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/3850/24.
13.12.2024 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 20.12.2024 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/3850/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки - надати докази (відомості) про наявність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/3850/24. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
15.01.2025 від позивача/Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що 04.07.2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №13890 за умовами якого Позивач зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, а Відповідач оплачувати їх в порядку і на умовах визначених договором.
На виконання умов вказаного договору Позивачем в період з липня 2019 року по грудень 2023 року було надано Відповідачу послуги з водопостачання на суму в розмірі 96 680 грн. 87 коп. (акти рахунки наявні в матеріалах справи). В свою чергу Відповідач, в порушень умов договору, зобов'язання щодо оплати нарахувань виконував не належним чином, сплативши лише суму в розмірі 43 857 грн. 03 коп.
Неоплаченою залишилася сума в розмірі 52 823 грн. 84 коп. (розрахунок суми боргу наявний в матеріалах справи).
В зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем обов'язку з приводу оплати спожитих послуг Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області.
Щодо посилань Відповідача з приводу того, що Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.16 втратив свою чинність 04.07.19 у зв'язку із закінченням терміну його дії на підставі листа Позивача від 29.05.19 року.
Позивач зазначає, що 04.07.2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №13890 (далі - Договір) за умовами якого Позивач зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення по об'єкту - багатоквартирний будинок №20 по вул. Робочій в м. Дніпро, а Відповідач оплачувати їх.
У відповідності до пункту 28 Договору договір укладається на три роки (до 04.07.19) і набирає чинності із дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Так, листом від 29.05.19 Позивач повідомив Відповідача про те що, термін дії Договору закінчується 04.09.19 та зазначив, що він залишає за собою право обмежити надання послуг з 04.08.19, а також запропонував Відповідачу переукласти вказаний договір на новий термін або продовжити його дію з наданням Позивачу паспорту водного господарства.
Проте запропоновані Позивачем варіанти щодо подальших взаємовідносин не були реалізовані.
Між тим після 04.08.19 року Позивач не обмежив надання послуг Відповідачу на багатоквартирний будинок №20 по вул. Робочій в м. Дніпро.
09.11.2017 року був прийнятий новий Закон України "Про житлово- комунальні послуги" №2189-VIII який набрав чинності з 01.05.2019 року.
У відповідності до пункту 3 «Перехідних положень» вказаного Закону: Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Таким чином на підставі вказаних положень Закону "Про житлово-комунальні послуги" та через те, що Відповідач після 04.07.19 року продовжив споживання послуг для задоволення господарських потреб будинку, Договір №13890 від 04.07.16 не втратив свою чинність, а продовжив свою дію на тих самих умовах і буде чинним аж до укладання нового Договору або ж до відмови однієї із сторін від подальшого надання/отримання послуг.
Як наслідок, станом на 04.08.19 року у Позивача не було законних підстав для обмеження надання послуг Відповідачу.
Як вбачається з листа Позивача від 29.05.19 останній не заявляв про його розірвання або ж необхідність перегляду, як передбачено в пункті 28 Договору, а лише:
1) Зазначив про те, що залишає за собою право обмежити надання послуг з 04.08.19, тобто проінформував Відповідача про виникнення з 04.08.19 у нього такої можливості як здійснити припинення надання послуг за Договором, а не про конкретний намір розірвати відносини з Відповідачем саме з 04.08.19 шляхом відключення його від мереж водопостачання та водовідведення;
2) Запропонував переукласти вказаний договір на новий термін або продовжити його дію з наданням Позивачу паспорту водного господарства, тобто зазначав лише про необхідність вирішення питання стосовно терміну дії Договору а не про необхідність його перегляду, тобто внесення до нього змін або ж укладання нового на відмінних умовах.
Отже, листом від 29.05.19 Позивач не мав наміру повідомити Відповідача про розірвання або ж необхідність перегляду Договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №13890.
Таким чином, посилання Відповідача з приводу того, що Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.16 втратив свою чинність 04.07.19 у зв'язку із закінченням терміну його дії на підставі листа від 29.05.19 року є безпідставними та такими, що не заслуговують увагу суду.
Щодо посилань Відповідача з приводу того, що після укладення індивідуальних договорів з мешканцями багатоквартирного будинку №20 по вул. Робочій в м. Дніпро Позивачем була виставлена остаточна заборгованість, яка утворилася на момент втрати чинності договору та була оформлена актом рахунком №109949 від 27.12.2018 року і яка була оплачена Відповідачем.
Позивач зазначає про те, що у відповідності до укладеного Договору №13890 від 04.07.16 між Позивачем та Відповідачем, останній отримував послуги для задоволення питних та господарських потреб мешканців багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро.
13.11.18 було укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.16, якою Позивач та Відповідач погодили, що останній зобов'язаний оплачувати витрати питної води, а саме обсяг спожитих послуг - різницю між обсягом послуг за показниками загальнобудинкового приладу обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку (за показаннями усіх квартирних приладів обліку та нормою споживання послуг у разі відсутності квартирного приладу обліку) у разі укладення індивідуальних договорів мешканцями ОСББ.
Так, у грудні 2018 року мешканці багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро перейшли на індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, в зв'язку з чим Позивачем було проведено нарахування за спожиті ними послуги та виставлено до сплати Відповідачу рахунок №109949 від 27.12.2018 року. Проте вказаний рахунок містив не остаточне нарахування за договором в цілому, як стверджує Відповідач, а остаточну суму за спожиті послуги водопостачання та водовідведення саме мешканцями багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро для задоволення власних питних потреб.
Річ у тім, що після переходу мешканців багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро на індивідуальні договори відносини між Позивачем та Відповідачем не припинилися, оскільки Відповідач продовжив споживати послуги водопостачання та водовідведення для задоволення господарських потреб багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро (полив, консьєржа, тощо) а Позивач нараховувати відповідну плату та виставляти рахунки.
Підсумовуючи викладене, є необґрунтованими та безпідставними посилання Відповідача на те, що нарахування які були виставленні Позивачем в рахунку №109949 від 27.12.2018 були остаточними по Договору №13890 від 04.07.16.
Щодо заперечень Відповідача стосовно існування заборгованості за спожиті послуги в зв'язку з тим, що ним сплачувалося водопостачання у місцях постійного користування будинку відповідно до даних водомірних лічильників встановлених та опломбованих Позивачем.
Позивач зазначає, що у зв'язку із переходом мешканців будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро на індивідуальні договори, Позивач з січня 2019 р. та по серпень 2020 року включно виставляв Відповідачу плату за спожиті ним послуги для задоволення господарських потреб будинку, а також різницю між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку відповідно до додаткової угоди від 13.11.18.
Після серпня 2020 року, у зв'язку із виходом з ладу загально будинкового приладу обліку, (що унеможливило нарахування різниці між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку) - виключно за спожиті послуги для задоволення господарських потреб будинку.
Відповідач дійсно оплачував спожиті ним послуги водопостачання та водовідведення, проте оплату вносив у розмірах менших ніж фактичне споживання.
Доказів оплат у розмірах які відповідали сумам, що виставлялися до сплати Позивачем, Відповідач не надав, як і не надав доказів споживання в обсягах менших ніж ті які було виставлено в актах рахунках.
Щодо посилань Відповідача на те, що розрахунок Позивача не підтверджено жодними документами бухгалтерського чи іншого обліку.
Позивач зазначає, що Позивачем, в підтвердження факту надання послуг Відповідачу, до позовної заяви у якості додатків надавалися акти - рахунки приймання наданих послуг згідно договору №13890 від 04.07.16. (Додаток 3 до позовної заяви). Вказані рахунки, а також роз'яснення до них містять повну інформацію щодо періоду за який здійснювалося нарахування, номерів вводів, показань лічильників води, обсягу спожитих послуг, загальної суми до сплати тощо.
В свою чергу обсяг спожитих послуг наведений в актах рахунках Позивач визначав на підставі показників лічильника води які фіксувалися в актах обстеження та в маршрутній книзі.
Позивач не залучав у якості доказів до матеріалі справи вказані акти обстеження та маршрутні книги під час розгляду справи в суді першої інстанції через те, що в цьому не було жодної необхідності так як у суду не виникло жодних питань з приводу необхідності надання окрім актів рахунків ще додаткових доказів підтвердження обсягу споживання послуг.
Між тим, враховуючи те, що Відповідач посилається в апеляційні скарзі на відсутність доказів наданого Позивачем розрахунку, просить суд залучити до матеріалів справи вказані документи.
Відповідач не надав жодного доказу на спростування споживання послуг у обсягах за які Позивач проводив нарахування та виставляв акти - рахунки.
Позивач наполягає, що розрахунок суми боргу наданий Позивачем підтверджується належними та допустимими доказами.
Позивач після 04.08.19 року не припиняв та ніяким чином не обмежував надання послуг Відповідачу, в тому числі у спірний період з липня 2019 р. по грудень 2023 р. В зв'язку з чим, якщо навіть і припустити, що Договір №13890 від 04.07.16. втратив свою чинність, все одно законні підстави для звільнення Відповідача від оплати спожитих послуг відсутні так як відсутність укладеного договору жодним чином не впливає на обов'язок з оплати спожитих послуг.
Просить у задоволенні апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Робочий» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.24 р. по справі №904/3850/24 за позовом КП «Дніпроводоканал» ДМР до ОСББ «Робочий» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.16 у розмірі 52 823 грн. 84 коп. - відмовити; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.24 р. по справі №904/3850/24 - залишити без змін; відмовити у стягнені судових витрат та витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Відповідно до повторного автоматизованого протоколу розподілу судової справи між суддями від 10.04.2025 (у зв'язку з відрядженням судді Дарміна М.О.) у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.
Щодо залучення нових доказів до матеріалі справи, зокрема, актів обстеження та маршрутних книг, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).
Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Відтак, судова колегія не вбачає в даному випадку виняткових обставин, з яким законодавство пов'язує можливість прийняття нових доказів в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, позивачем в даному випадку не наведено достатнього та належного обґрунтування існування винятковості випадку, з яким пов'язано прийняття під час апеляційного провадження нового доказу, який не був предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції, також позивач не надав доказів неможливості подання до суду першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу з причин, які об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2016 між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради (далі - виконавець, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (далі - споживач, відповідач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №13890 (далі - договір, а.с.18-23), відповідно до пункту 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізовано постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
У пункті 28 договору сторони визначили, що договір укладається на три роки (до 04.07.2019) і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Як зазначає позивач, та що не спростовано відповідачем, оскільки жодних заяв про розірвання або перегляд договору не надходило, договір продовжив свою дію після 04.07.2019 та є обов'язковим для виконання сторонами.
Доказів припинення, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Відповідно до умов пунктів 2, 3 договору суб'єкти користування послугами в місцях загального користування: споживач ОСББ "Робочий". Характеристика засобів обліку води - додаток № 2.
У пунктах 4 - 6 договору сторонами були погоджені тарифи на послуги та їх загальна вартість, а саме:
- тарифи на послуги становлять: 1) з централізованого постачання холодної води - 5,052 гривень за куб. метр; 2) з водовідведення - 3,672 гривень за куб. метр. Оплата послуг здійснюється споживачем відповідно до тарифів для населення, діючих на момент отримання послуг, затверджених органом, уповноваженим на це Законом України. У випадку зміни тарифів, оплата послуг здійснюється споживачем за новими тарифами, без зміни інших умов договору. Зміна тарифу відбувається з моменту набуття чинності відповідного рішення такого уповноваженого органу (пункт 4 договору);
- розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання на момент укладення договору становить, у тому числі за: централізоване постачання холодної води - 5,052 гривень за 1 куб. метр; водовідведення - 3,672 гривень за 1 куб. метр (пункт 5 договору);
- плата за надані послуги, за наявності засобів обліку води, справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-11 Правил надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення (далі - Правила) (пункт 6 договору).
Згідно з пунктами 7, 8 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 30-го числа поточного місяця, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються в безготівковій формі.
У пункті 19 договору визначено, що точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві, є: Комерційного розподілу (додаток № 2):
1) у багатоквартирному будинку послуги з: постачання холодної води - після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у місцях загального користування споживача; водовідведення - зливний отвір санітарно-технічних приладів; Технічного розподілу (додаток № 1):
2) у точці на межі балансового розмежування мереж між виконавцем послуги та споживача.
З матеріалів справи вбачається, що до договору сторонами були підписані Додаток № 1 та Додаток № 2, які наявні в матеріалах справи (а.с. 24-26).
У подальшому, 13.11.2018 сторонами була укладена Додаткова угода до договору на надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення № 13890 від 04.07.2016, за умовами якої сторони погодили внести зміни до вказаного договору про наступне:
1) по об'єкту, що розташований за адресою: вулиця Робоча, будинок 20: полив - водопостачання - 20 м3 на місяць (літо); господарські побутові потреби - водопостачання - 318 м3 на місяць (літо): водовідведення - 297 м3 на місяць;
2) доповнити пункт 3.12. "Абонент зобов'язаний оплачувати витрати води питної" пунктом 3.12.3., а саме: "обсяг спожитих послуг - різницю між обсягом послуг за показниками загальнобудинкового приладу обліку та сумарним обсягом послуг, спожитих мешканцями будинку (за показаннями всіх квартирних приладів обліку та нормою споживання послуг у разі відсутності квартирного приладу обліку) у разі укладання індивідуальних договорів мешканцями ЖБК (ОСББ)" (а.с.27).
У позовній заяві позивач зазначає, що у зв'язку із переходом мешканців будинку по вулиці Робочій, 20 в м. Дніпро на індивідуальні договори, позивач по вказаному договору на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890, з липня 2019 року по серпень 2020 року включно виставляв відповідачу плату за спожиті ним послуги для задоволення господарських потреб будинку, а також різницю між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку. Після серпня 2020 року - виключно за спожиті послуги для задоволення господарських потреб будинку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в період з липня 2019 року по серпень 2020 року позивачем були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення для задоволення господарських потреб будинку та виставлено до сплати суму, з урахуванням різниці між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку, в розмірі 96 680 грн. 87 коп., про що позивачем складались відповідні Акти - Рахунки приймання-надання послуг згідно з договором, які наявні в матеріалах справи (а.с.28-130).
Позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем у період з липня 2019 року по серпень 2020 року послуги водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 52 823 грн. 84 коп. (96 680,87 - 43 857,03). Вказане і є причиною звернення із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував, що доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у період з липня 2019 року по серпень 2020 року послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на залишкову суму 52 823 грн. 84 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував, отже вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 13890 від 04.07.2016 у розмірі 52 823 грн. 84 коп.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення для задоволення господарських потреб будинку та виставлено до сплати суму з урахуванням різниці між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом спожитим мешканцями будинку в розмірі 96 680,87 грн. про що позивачем складались Акти-рахунки приймання-надання послуг згідно договором (а.с. 28-130). Відповідач сплатив лише суму в розмірі 43 857,03 грн.
Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у період з липня 2019 року по серпень 2020 року послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на залишкову суму 52 823 грн. 84 коп. матеріали справи не містять.
Доказів складання актів-претензій щодо ненадання у період з липня 2019 року по серпень 2020 року послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості - матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Щодо посилань Відповідача з приводу того, що Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.2016 втратив свою чинність 04.07.2019 у зв'язку із закінченням терміну його дії на підставі листа Позивача від 29.05.2019 року, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже зазначалось, 04.07.2016 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір на надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №13890 (далі - Договір).
У відповідності до пункту 28 Договору договір укладається на три роки (до 04.07.2019) і набирає чинності із дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Листом від 29.05.2019 Позивач повідомив Відповідача про те що, термін дії Договору закінчується 04.09.2019 та зазначив, що він залишає за собою право обмежити надання послуг з 04.08.2019, а також запропонував Відповідачу переукласти вказаний договір на новий термін або продовжити його дію з наданням Позивачу паспорту водного господарства.
Однак, запропоновані Позивачем варіанти щодо подальших взаємовідносин не були реалізовані.
09.11.2017 року був прийнятий новий Закон України "Про житлово - комунальні послуги" №2189-VIII який набрав чинності з 01.05.2019 року.
У відповідності до пункту 3 «Перехідних положень» вказаного Закону - договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
Таким чином, на підставі положень Закону "Про житлово-комунальні послуги" та через те, що Відповідач після 04.07.2019 року продовжив споживання послуг для задоволення господарських потреб будинку, Договір №13890 від 04.07.2016 не втратив свою чинність, а продовжив свою дію на тих самих умовах і буде чинним аж до укладання нового Договору або ж до відмови однієї із сторін від подальшого надання/отримання послуг.
Колегія суддів констатує, що посилання Відповідача з приводу того, що Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.2016 втратив свою чинність 04.07.2019 у зв'язку із закінченням терміну його дії на підставі листа від 29.05.19 року є безпідставними.
Щодо посилань Відповідача з приводу того, що після укладення індивідуальних договорів з мешканцями багатоквартирного будинку №20 по вул. Робочій в м. Дніпро Позивачем була виставлена остаточна заборгованість яка утворилася на момент втрати чинності договору та була оформлена актом рахунком №109949 від 27.12.2018 року і яка була оплачена Відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до укладеного Договору №13890 від 04.07.2016 між Позивачем та Відповідачем, останній отримував послуги для задоволення питних та господарських потреб мешканців багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро.
Як вже зазначалось, 13.11.2018 було укладено додаткову угоду до Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення №13890 від 04.07.2016 якою Позивач та Відповідач погодили, що останній зобов'язаний оплачувати витрати питної води, а саме обсяг спожитих послуг - різницю між обсягом послуг за показниками загальнобудинкового приладу обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку (за показаннями усіх квартирних приладів обліку та нормою споживання послуг у разі відсутності квартирного приладу обліку) у разі укладення індивідуальних договорів мешканцями ОСББ.
Так, у грудні 2018 року мешканці багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро перейшли на індивідуальні договори про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, в зв'язку з чим Позивачем було проведено нарахування за спожиті ними послуги та виставлено до сплати Відповідачу рахунок №109949 від 27.12.2018 року.
Проте, вказаний рахунок містив не остаточне нарахування за договором в цілому, як стверджує Відповідач, а остаточну суму за спожиті послуги водопостачання та водовідведення саме мешканцями багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро для задоволення власних питних потреб.
За матеріалами даної справи, після переходу мешканців багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро на індивідуальні договори відносини між Позивачем та Відповідачем не припинилися, оскільки Відповідач продовжив споживати послуги водопостачання та водовідведення для задоволення господарських потреб багатоквартирного будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро (полив, консьєржа, тощо), а Позивач нараховувати відповідну плату та виставляти рахунки.
Відтак, є необґрунтованими та безпідставними посилання Відповідача на те, що нарахування, які були виставленні Позивачем в рахунку №109949 від 27.12.2018 були остаточними по Договору №13890 від 04.07.2016.
Щодо заперечень Відповідача стосовно існування заборгованості за спожиті послуги в зв'язку з тим, що ним сплачувалося водопостачання у місцях постійного користування будинку відповідно до даних водомірних лічильників встановлених та опломбованих Позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
У зв'язку із переходом мешканців будинку по вул. Робочій 20 в м. Дніпро на індивідуальні договори, Позивач з січня 2019 р. та по серпень 2020 року включно виставляв Відповідачу плату за спожиті ним послуги для задоволення господарських потреб будинку, а також різницю між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку відповідно до додаткової угоди від 13.11.2018.
Після серпня 2020 року, у зв'язку із виходом з ладу загально будинкового приладу обліку, (що унеможливило нарахування різниці між комерційним (загальнобудинковим) приладом обліку та сумарним обсягом послуг спожитим мешканцями будинку) - виключно за спожиті послуги для задоволення господарських потреб будинку.
За матеріалами даної справи, Відповідач оплачував спожиті ним послуги водопостачання та водовідведення, проте оплату вносив у розмірах менших ніж фактичне споживання.
Доказів оплат у розмірах які відповідали сумам, що виставлялися до сплати Позивачем, Відповідач не надав, як і не надав доказів споживання в обсягах менших ніж ті, які було виставлено в актах рахунках.
Таким чином, посилання Відповідача з приводу відсутності заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення є безпідставними.
Щодо посилань Відповідача на те, що розрахунок Позивача не підтверджено жодними документами бухгалтерського чи іншого обліку, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем, в підтвердження факту надання послуг Відповідачу, до позовної заяви у якості додатків надавалися акти - рахунки приймання наданих послуг згідно договору №13890 від 04.07.16. (Додаток 3 до позовної заяви). Вказані рахунки, а також роз'яснення до них містять повну інформацію щодо періоду за який здійснювалося нарахування, номерів вводів, показань лічильників води, обсягу спожитих послуг, загальної суми до сплати тощо.
Згідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, розрахунок суми боргу наданий Позивачем підтверджується належними та допустимими доказами.
У підсумку, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено права та обов'язки споживача. Так, згідно з частиною 1 зазначеної статті споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; згідно з частиною 3 зазначеної статті споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, хоч у частині першій статті 19 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послугу повному обсязі.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2018 по справі №915/89/16.
Враховуючи наведені вище норми права та обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/3850/24, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий".
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Робочий" (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/3850/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 у справі №904/3850/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя А.Є. Чередко