05.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/766/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів Іванова О.Г., Чередка А.Є.
Секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 (суддя Науменко А.О.)
у справі № 908/766/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор», ідентифікаційний код юридичної особи 30956420 м. Запоріжжя,
до відповідача: Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом»
про стягнення 1 330 350 грн 00 коп.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор» до відповідача Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення 1 330 350 грн 00 коп. заборгованості за Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 та Актами про надання послуг № 1 від 30.06.2022 та № 2 від 30.09.2022.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі філії “Відокремлений підрозділ “Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тензор» заборгованість у розмірі 1 330 350 (один мільйон триста тридцять тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп. коп. та 15 964 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 20 коп. судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі №908/766/24, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачем не надані Протоколи випробувань, на що суд, ухвалюючи рішення, не звернув уваги. Крім того, позивачем не надані докази, що він взагалі надавав послуги за Договором шляхом безпосереднього вимірювання, реєстрації параметрів та збору даних, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, судом першої інстанції не були з'ясовані всі обставини, які мають суттєве значення для справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/766/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 19 154,04 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/766/24.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, як не погоджується і з твердженням, що між сторонами не підписувались протоколи випробувань. Доказом того, що такі документи мали місце, є зазначення про них у п. А.4 Технічної специфікації, яка додавалась до позову. Сторонами підписана технічна специфікація, а отже відповідач підтвердив вказані обставини. В п. А.4.5 Технічної специфікації вказано, що послуги з технiчного дiагностування ЕПА ВП ЗАЕС вважаються виконаними, якщо наданi звiтнi документи (акти, технiчнi довiдки-звiти) будуть затвердженнi Головним iнженером (першим заступником генерального директора) ВП ЗАЕС. Окрім того, акти за договором (які додавалися до позову) підписані апелянтом, що свідчить про визнання ним наявність протоколів та їх узгодження сторонами. У технічній довідці-звіті від 30.06.2022 та у технічній довідці-звіті від 30.09.2022 чітко вказано, що за результатами технічного діагностування оформлені протоколи, і за результатами технічного діагностування електропроводної арматури протоколи надані замовнику. Замовник підписав дані технічні довідки-звіти, чим підтвердив отримання протоколів. Дані протоколи випробувань знаходяться у відповідача. Будь-яких звернень, заперечень про ненадання документів за договором відповідач не надавав як раніше, так і вже після подання позовної заяви до нього. Також позивач звертає увагу що Акти, які укладені вже 30.06.2022 та 30.09.2022 є нічим не іншим як виконанням обов'язку за договором, а не окремими правочинами, як це сприймає відповідач. Виконання обов'язку за договором не є окремим правочином, адже законом не можливо заборонити особі виконувати її зобов'язання, невиконання яких тягне відповідальність для неї. Тому, окремо, визнати нікчемним саме фіксацію виконання договору не можливо. Сам же договір відповідно до даних норм не є нікчемним, адже укладений до повномасштабного вторгнення та ведення військових дій на території м. Енергодару. Таким чином, апелянт безпідставно виконання обов'язку за договором, що зафіксовано сторонами актами надання послуг, відносить до правочинів, які можуть бути нікчемними в силу ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
Позивачем подано заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що у справі № 908/1162/23 (яка перебуває на розгляді в Верховному Суді) зовсім інша ситуація ніж у даній справі. Необхідно врахувати, що у справі № 908/1162/23 судом чітко встановлено, що предметом спірного договору було постачання електроенергії на захопленій (окупованій) території, доступ до якої відповідач не мав та не міг контролювати показники лічильників та користування електроенергією. А отже не користувався нею. У справі № 908/766/24 надання таких послуг має інший характер, при цьому відповідач допускав працівника позивача до свого приміщення, де знаходилась арматура, на якій необхідно було здійснити діагностування. Тобто, відповідач сам допускав до свого режимного об'єкту надавача послуг, надавав йому доступ, дозволяв здійснювати діагностування та після - приймав такі роботи, підписуючи акт наданих послуг. Приймання-передача надання таких послуг теж здійснюється по іншому. Адже, в даному випадку, відповідач міг контролювати їх надання, міг не приймати послуги та не підписувати акти надання послуг. Одночасно, необхідно врахувати, що акти наданих послуг підписані представниками обох сторін, а саме зі сторони Державного пiдприємства «Нацiональна атомна енергогенеруюча компанiя «Енергоатом» - Чернічук Юрій (головний інженер), та з боку ТОВ «Тензор» - Шевченко Сергій (в.о. директора) та Євлюхін Сергій (директор). Отже, обидві сторони діяли вільно через своїх представників та підтвердили факт надання послуг. Окрім того у разі якщо б відповідач не був тією особою, яка отримує послуги чи не міг їх контролювати, він би мав попередити про це позивача, надати письмові пояснення, проект угоди про розірвання договору чи лист про неможливість отримувати послуги у зв'язку з окупацією м. Енергодар. Обставини справи № 908/1162/23 (яка перебуває на розгляді у Верховному Суді) не є подібними до обставин справи № 908/766/24, оскільки по її фабулі надавалися зовсім інший вид послуг, отримання якого не можливо було контролювати, від імені отримувача послуг діяла особа, яка притягнута до кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та який діяв не в інтересах відповідача, тому не можливо опиратися на результати її розгляду щоб вирішити справу №908/766/24, з огляду на що відсутні підстави для задоволення клопотання про зупинення.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Разом з тим обставини у справі №908/766/24 та у справі №908/1162/23 є дещо відмінними, з огляду на що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 розгляд справи № 908/766/24 призначено на 15.01.2025 о 10 год. 00 хв.
В судовому засіданні 15.01.2025 по справі оголошено перерву до 05.03.2025.
В судове засідання 05.03.2025 з'явились представники сторін. Надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 16.02.2022 між ТОВ “Тензор» (Виконавець) та АТ “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі головного інженера ВП ЗАЕС (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1. Договору за даним договором Виконавець приймає на себе зобов'язання надати Замовнику наступнi послуги: Код ДК 021:2015 - 71340000-3 “Комплекснi iнженернi послуги» (послуга: “Технiчне дiагностування електроприводної арматури ВП ЗАЕС»).
Згідно п.2.1 Договору вартість послуг відповідно до «Протоколу узгодження договірної ціни» на надання послуг (невід'ємний Додаток №1 до договору), складає: 2 010 960,00 грн (два мільйони десять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.), крім того ПДВ 402 192,00грн (чотириста дві тисячі сто дев'яносто дві гривні 00 коп.), разом 2 413 152,00 грн (два мільйони чотириста тринадцять тисяч сто п'ятдесят дві гривні 00 коп.).
Оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома Сторонами «Акта здачі-приймання наданих послуг», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.2.2.Договору).
Відповідно до п. 2.3 Договору оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Згідно п.3.1 Виконавець зобов'язується надати послуги в строк: березень 2022-10 грудня 2022 згідно з «Календарним планом» (невід'ємний Додаток №3 до договору).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що приймання наданих послуг Замовником та їх передача Виконавцем здійснюється за “Актом здачi-приймання наданих послуг».
Замовник протягом 10 днiв від дня одержання “Акта здачi-приймання наданих послуг» зобов'язаний вiдправити Виконавцевi пiдписаний Акт або мотивовану вiдмову вiд приймання результатiв наданих послуг (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п.9.1 Договору Додатки, доповнення, акти і протоколи, складені після укладення цього договору, що доповнюють або змінюють зміст окремих положень цього договору, дійсні за умови підписання їх уповноваженими особами обох сторін договору.
Договір вважається укладеним з моменту підписання Сторонами і діє до 30.06.2023 (п. 10.1 Договору).
На виконання умов договору ТОВ “Тензор» надав погоджені сторонами послуги, про що в матеріали справи надано Акт про надання послуг № 1 від 30.06.2022 вартість послуг 657 090 грн. та 131 418 грн - ПДВ (разом 788 508 грн.) та Акт про надання послуг № 2 від 30.09.2022 вартість послуг 673 260 грн. та 134 652 грн - ПДВ (разом 807 912 грн.).
Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.
Окрім того позивачем надано Технічні довідки-звіти від 30.06.2022 та 30.09.2022 щодо наданих послуг за договором, які було затверджено та погоджено представниками ВП «Запорізька АЕС».
Позивачем, на підтвердження наявності заборгованості, в матеріали справи надано відповідь на лист від 03.01.2024 №01/24 та Довідку про заборгованість, підписану представниками позивача та ВП «Запорізька АЕС'ДП НАЕК «Енергоатом», згідно якої станом на 01.01.2024 наявна заборгованість Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022 у розмірі 1 596 420,00 грн.
У зв'язку з несплатою суми вартості наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 06.02.2024 про погашення заборгованості, у тому числі, за Договором про надання послуг № 75/24-22/48-121-01-22-11134 від 16.02.2022.
Несплата відповідачем суми вартості наданих послуг і стала причиною виникнення спору.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п.2.2.Договору оплата наданих послуг за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати підписання обома сторонами «Акта здачі-приймання наданих послуг», шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.
Відповідачем не спростовано надання позивачем послуг, передбачених умовами договору. Не спростовано і підписання Актів про надання послуг посадовими особами ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та не надано доказів погашення заборгованості у заявленому до стягнення розмірі.
З огляду на викладене колегія зазначає, що господарським судом прийнято обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги що позивачем недоведено надання послуг та не надано протоколів випробувань, колегія зазначає, що відповідно до п. А.4.5 Технічної специфікації послуги з технічного діагностування ЕПА ВП ЗАЕС вважаються виконаними, якщо надані звітні документи (акти, технічні довiдки-звiти) будуть затверджені Головним інженером (першим заступником генерального директора) ВП ЗАЕС.
Акти про надання послуг №1 та №2 від замовника були підписані т.в.о. головного інженера (першого заступника генерального директора) ВП ЗАЕС Чернічук Ю.О. та скріплені печаткою підприємства.
Згідно Технічної довідки-звіту про надання послуг від 30.06.2022 та 20.09.2022, які були затверджені заступником головного інженера з технології та інжинірингу ВП ЗАЕС Вербицьким Д.І. та погоджені з головним фахівцем з ЕР Суховим Д.В., позивачем надано послуги відповідно до технічної специфікації до договору та наведено перелік наданих послуг. При цьому зазначено, що протоколи за результатами технічного діагностування електроприводної арматури надано замовнику. Послуги за договором надані відповідно до Технічної специфікації із належною якістю.
Згідно статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Отже відокремлений підрозділ - це підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням, здійснює всі або частину її функцій, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Юридична особа несе повну юридичну відповідальність по зобов'язанням, що виникають з діяльності її відокремленого підрозділу.
Апеляційний суд звертає увагу, що апелянтом не надано доказів, що вищевказані особи неуповноважені на вчинення відповідних дій, діяли з перевищенням повноважень чи на час підписання вказаних актів не перебували в трудових відносинах з апелянтом.
З огляду на зазначене колегією відхиляються доводи апеляційної скарги як необґрунтовані.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» на рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі № 908/766/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.05.2024 у справі №908/766/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 09.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко