10.04.2025 року м. Дніпро Справа № 904/887/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р.
(суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 16.10.2024р.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро", м. Дніпро
про стягнення 114 060,84 грн. збору за зберігання вантажу, -
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро", про стягнення 114 060,84 грн. збору за зберігання вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комерційними ревізорами проведено перевірку з питання дотримання умов договору "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії" та виявлено невірне нарахування збору за зберігання вантажу на місцях загального користування, у зв'язку з чим було нараховано 114 060,84 грн. такого збору, який не оплачений відповідачем.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" збір за зберігання вантажу, в розмірі 114 060,84 грн. та судовий збір, в розмірі 3 028,00грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" подало до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р. у справі №904/887/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не в повному обсязі досліджено матеріали справи та не надано оцінку доказам.
Скаржник вважає, що позивачем нарахування збору за зберігання вантажу проведено безпідставно, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що затримка вагонів на коліях загального користування сталася поза межами встановлених у договорі строків.
Зокрема, Скаржник зауважує на тому, що згідно з пам'ятками про забирання вагонів, наведеними в відомостях №№ 05030014, 07030015, 08030016, 10030017, 11030018, 20040019, 21040020, 23040021, 24040022, 03050024, сформовані в партію вагони забиралися станцією після оформлення перевізних документів №№ 45564259, 45589843, 45618782, 45648821, 45665056, 46353876, 46380614, 46408498, 46420980, 46579843, що вказує на відсутність затримки вагонів з вини відправника. Детальна інформація про час оформлення відправником перевізних документів та фактичний час забирання вагонів за умовами Договору наведена в додатку до позовної заяви (Дані подачі-забирання вагонів та оформлення залізничних накладних). Тому, на думку Скаржника, кошти за зберігання вантажів були нараховані всупереч п. 9 Правил зберігання вантажів та з порушенням вказаного вище Договору.
Скаржник також вказує на те, що в акті загальної форми № 28 від 19.06.2023р. позивачем вказана інформація щодо часу та дати затримки вагонів в очікуванні оформлення перевезення: № 53225078, 95709377, з 19 год. 01 хв. до 19 год. 35 хв. 05.03.2023, № 95787969, 95190682, 95876769 з 19 год. 19 хв. до 19 год. 35 хв. 05.03.2023. В той же час, залізнична накладна № 45564259 від 05.03.2023р. (яка вказана в акті загальної форми № 28 від 19.06.2023р.) містить наступну інформацію: Графа 55: «правильність внесення відомостей підтверджую ЕЦП 05.03.2023 18:54». Отже, відповідачем залізнична накладна оформлена 05.03.2023 о 18:54. Також, в графі 36 «Підпис агент комерційний Лопатюк Тетяна Миколаївна «ЕЦП» 05.03.2023 19:15». Отже, залізницею вагони прийняті до перевезення 05.03.2023р. о 19.15. Таким чином, на думку Скаржника, в акті загальної форми № 28 від 19.06.2023р. час затримки вагонів не відповідає дійсності. В акті загальної форми № 29 від 19.06.2023р. позивачем вказана інформація щодо часу та дати затримки вагонів в очікуванні оформлення перевезення: № 95189023, 95189114, 95189510 з 09 год. 25 хв. до 10 год. 45 хв. 07.03.2023, № 95190302, 95190468, 95193504 з 10 год. 15 хв. до 10 год. 45 хв. 07.03.2023. В той же час, залізнична накладна № 45589843 від 07.03.2023р. (яка вказана в акті загальної форми № 29 від 19.06.2023р.) містить наступну інформацію: Графа 55: «правильність внесення відомостей підтверджую ЕЦП 07.03.2023 09:09». Отже, відповідачем залізнична накладна оформлена 07.03.2023 о 09:09. Також, в графі 36 «Підпис агент комерційний Кузь Ірина Василівна «ЕЦП» 07.03.2023 10:21». Отже, залізницею вагони прийняті до перевезення 07.03.2023 о 10.21. Таким чином, в акті загальної форми № 29 від 19.06.2023 час затримки вагонів не відповідає дійсності. В акті загальної форми № 30 від 19.06.2023 позивачем вказана інформація щодо часу та дати затримки вагонів в очікуванні оформлення перевезення: № 95185864, 95490629 з 15 год. 05 хв. до 15 год. 25 хв. 08.03.2023. В той же час, залізнична накладна № 45618782 від 08.03.2023 (яка вказана в акті загальної форми № 30 від 19.06.2023) містить наступну інформацію: Графа 55: «правильність внесення відомостей підтверджую ЕЦП 08.03.2023 14:21». Отже, відповідачем залізнична накладна оформлена 08.03.2023 о 14:21. Також, в графі 36 «Підпис агент комерційний Кузь Ірина Василівна «ЕЦП» 08.03.2023 15:26». Отже, залізницею вагони прийняті до перевезення лише 08.03.2023 о 15.26. Таким чином, в акті загальної форми № 30 від 19.06.2023 час затримки вагонів не відповідає дійсності.
Скаржник вказує на те, що сформовані в партію вагони забиралися станцією після оформлення перевізних документів №№ 45564259, 45589843, 45618782, 45648821, 45665056, 46353876, 46380614, 46408498, 46420980, 46579843, що вказує на відсутність затримки вагонів з вини відправника.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною.
В обгрунтування своїх заперечень Позивач вказує на те, що за умовами п.п. 2,8,9 договору, максимальна кількість вагонів, у кожній партії, що передається на під'їзну колію однією групою, становить не більше 3-х завантажених вагонів (12 осей) максимальною вагою 290 тон або 6 порожніх вагонів - 24 осі максимальною вагою 150 тон. Про готовність вагонів до забирання відповідальний працівник Користувача колії передає повідомлення відповідальному працівнику станції Мирова по телефону за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства Транспорту України від 25.02.99 №113, зареєстрованими у Міністерстві Юстиції України 15.03.99 за №165/3458 з подальшим письмовим підтвердженням. З під'їзної колії вагони повертаються всією партією, одночасно переданою на під'їзну колію, або по узгодженню з залізницею в меншій кількості. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом Користувача на колії станції Мирова. Приймання вагонів Залізницею здійснюється на коліях станції Мирова. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Залізниці. Отже, за один виїзд з під'їзної колії ТОВ «Мирівський елеватор №1» на колії станції Мирова локомотив власника під'їзної колії може перевезти не більше 3-х завантажених вагонів (12 осей). В той же час, з наданих накладних слідує, що вони були складені на групи вагонів, кожна з яких більше 3 вагонів. Вказане, на думку Позивача, означає, що група вагонів, яка була сформована під певну накладну, ввозилась на станцію не однією партією, а декількома. Ця обставина, власне, і стала причиною затримки вагонів.
Позивач вказує на те, що п. 9 Правил зберігання вантажів, початком нарахування збору визначає саме момент ввезення вантажу на станцію, який у даному випадку засвідчено записами у Журналі закріплення вагонів на коліях станції Мирова.
При цьому, Позивач звертає увагу на те, що пам'ятки про забирання вагонів, на які посилається відповідач, містять один-єдиний час та складені на групи вагонів, кожна з яких більше 3 вагонів. Вказане, ураховуючи технічні спроможності ТОВ «Мирівський елеватор №1», який за один виїзд своїм локомотивом може перевезти не більше 3-х завантажених вагонів (12 осей), на думку Позивача, свідчить про те, що час передачі вагонів, зазначений у пам'ятках, не є фактичним.
Позивач зазначає на тому, що неможливість оформити перевезення в спірному випадку означає неможливість відправити визначену у накладній групу вагонів через відсутність деяких вагонів, так як група вагонів завозиться не за раз, а по частинам. Разом з тим, Факт накладення ЕЦП на накладну, як працівником позивача, так і відповідача, на переконання Позивача, сам по собі не свідчить про наявність в цей момент вагонів на станції, а є свідченням укладення двосторонньої письмової форми угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Таким чином, на думку Позивача, дата та час накладення ЕЦП на накладну жодним чином не спростовує відомості по часу затримки, що зазначені в актах загальної форми.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/887/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р. у справі №904/887/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/887/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.11.2024р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату від 10.04.2025р., у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Дарміна М.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/887/24, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Іванова О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2025р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
13.08.2020р. між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Мирівський елеватор №1" укладено договір №ПР/М-20415/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирівський елеватор №1" при станції Мирова Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". 06.01.2023р.р з дозволу начальника станції Мирова між ТОВ "Мирівський елеватор №1" (вантажовідправник/власник колії) та ТОВ "Комерс Сіті Дніпро"(вантажовідправник/вантажоодержувач) укладено письмову угоду №4657/02-02 відповідно до якої користувач/власник колії надає дозвіл на використання залізничної під'їзної колії для здійснення навантаження (вивантаження) вагонів з вантажем, який належить вантажовідправнику/вантажоодержувачу, на залізничній під'їзній колії користувача/власника колії. Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №32-41568766/2020-001 від 16.03.2020 АТ "Українська залізниця" засвідчило прийняття від ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Тобто, 16.03.2020 між АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8370526.
Отже, ТОВ “КОМЕРС СІТІ ДНІПРО» було приєднано АТ “Українська залізниця» до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до п.1.1. предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та /або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами. (п.1.3. договору)
Згідно з пунктом 1.4. надання послуг за Договором може підтверджуватись, зокрема, накладною, відомістю плати за користування вагонами, іншими документами.
Пунктом 2.1 договору про надання послуг передбачено, що до обов'язків замовника, зокрема, віднесено - надання або організація надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів; сплата послуг перевізника та інших платежів, належних перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовування перевізнику витрат, пов'язаних із затримкою вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України.
Відповідно до п.2.3.2. договору залізниця зобов'язана Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів.
Згідно п.3.4. Договору про надання послуг встановлено, що Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника). Пунктом 3.4.1. передбачено, що розмір плати за користування власними вагонами Перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2. Договору.
Пунктом 3.4.2. договору про надання послуг встановлює, що плата за користування власними вагонами Перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за відповідною формулою.
Згідно до п. 3.4.3. Договору про надання послуг: Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами Перевізника, визначеної в п. 3.4. Договору, є момент передачі Замовнику власних вагонів Перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами Перевізника у випадках вказаних в п. 3.4. Договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами Перевізника в частині, що не визначена Договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується Замовником плата за користування власними вагонами Перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні Замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежить від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (п. 3.4.4 договору).
Розрахунки за Договором здійснюються через філію “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ “Укрзалізниця» (пункт 4.1 Договору).
Пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 договору).
В рамках укладених договорів та письмової угоди, в період з березня по квітень 2023 року ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" з під'їзної колії ТОВ "Мирівський елеватор №1" групами по 2-3 вагони на колії станції Мирова для подальшого перевезення по накладним №№45564259, 45589843, 45618782, 45648821, 45665056, 46353876, 46380614, 46408498, 46420980, 46579843 передавались навантажені пшеницею та зерном кукурудзи вагони №№53228078, 95109377, 95187969, 95190682, 95876769, 95189080, 95943452, 98209901, 95189023, 95189114, 95189510, 95190302, 95190468, 95193504, 95112249, 95188637, 95185864, 95490629, 95103750, 95149167, 95102679, 95153466, 95154175, 95154316, 95154340, 95185849, 95186565, 95188553, 95189007, 95943379, 95101762, 95149415, 53227997, 53228003, 53228136, 95186300, 95186573, 95186680, 95190674, 53228151, 95121323, 95185971, 95190047, 95190211, 95190534, 95191110, 95185765, 95115010, 95056016, 95124566, 95125068, 95126538, 95126546, 95068714, 95125704, 95127312, 95077426, 95077558, 95478533, 95441747, 95760005, 95799672, 95124236, 95124269, 95124301, 95124368, 95124384, 95126454, 95126769, 95127049, 95440061, 95776902, 95124673, 95125514, 95126249, 95124251, 95124483, 95125373, 95125456, 95125548, 95127130, 95478467, 95775086, 95777777, 95058061, 95124244, 95124657, 95124723, 95124855, 95125183, 95068813, що підтверджується відповідними записами в Журналі закріплення вагонів на коліях станції Мирова.
В період з травня по червень 2023 року комерційними ревізорами залізниці проведено перевірку з питання дотримання умов договору №ПР/М-20415/НЮдч від 13.08.2020, за результатами якої було виявлено недобір збору за зберігання вантажів на місцях загального користування, у розмірі 114 060,84 грн. з ПДВ. За цим фактом 19.06.2023 станцією Мирова були складені акти загальної форми №№ 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, з яких, зокрема слідує, що в певний період часу спірні вагони з причин, що залежать від вантажовласника простоювали на коліях станції Мирова в очікуванні оформлення перевезення. По накопичувальній картці №19069001 ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" був нарахований збір за зберігання вантажів на загальну суму 95 050,70 грн. без ПДВ (114 060,84 грн. з ПДВ). Означена накопичувальна картка з боку ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" була підписана із запереченнями, у зв'язку з чим нараховані кошти у безспірному порядку не були списані.
Несплата відповідачем збору за зберігання вантажу стала причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу збір за зберігання вантажу на завантажені вагони у заявленому розмірі, оскільки вагони вантажовласника ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" простоювали на коліях станції Мирова, з причини що залежать від вантажовласника, а саме в очікуванні оформлення перевезення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р., та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998р., визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до підп. 2.1 п. 2 р. ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009р., збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн за одну тонну. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно абз. 3 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
За умовами п.п. 6, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999р., усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р., передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Таким чином, виходячи з приписів п.п. 8 та 9 Правил № 644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил № 644 застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є “очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р. (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855) (далі - Правила складання актів).
Відповідно до п. 1 Правил складання актів, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства (п. 3 Правил складання актів).
Отже, з огляду на приписи п. 9 Правил зберігання вантажів, які вимагають для визначення періоду, за який сплачується збір за зберігання, встановлювати факт затримки вантажу, що засвідчується актом загальної форми, у кореспонденції з нормами п. п. 1, 3 Правил складання актів, п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, ст. 129 Статуту залізниць України, належним та допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.
Враховуючи наведені положення, твердження апелянта стосовно відсутності підстав для нарахування збору за зберігання вантажу є помилковими, оскільки збір за зберігання вантажу сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки (оформлення перевезення), водночас факт затримки вагонів належним чином зафіксовано актами загальної форми ГУ-23 № 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, що підписані представниками залізниці, і які місять інформацію про конкретні вагони, причини їх затримки, дату і час затримки та дату і час закінчення затримки.
Отже, матеріалам справи підтверджується, що вагони вантажовласника ТОВ "Комерс Сіті Дніпро" простоювали на коліях станції Мирова, з причини що залежить від вантажовласника, а саме в очікуванні оформлення перевезення, у зв'язку з чим Залізниця не мала можливості забрати вагони до перевезення без оформлення перевізних документів.
На підставі вищезазначених актів загальної форми (ГУ-23) позивачем нараховано збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками, в загальному сумі 114 060,84 грн..
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Посилання Скаржника на пам'ятки про забирання вагонів колегія суддів вважає помилковими, оскільки означені документи засвідчують лише дату та час передавання вагонів та які не є тотожними моменту ввезення вантажу на станцію. Водночас, п. 9 Правил зберігання вантажів початком нарахування збору визначає саме момент ввезення вантажу на станцію, який у даному випадку засвідчено записами у Журналі закріплення вагонів на коліях станції Мирова та який за часом відбувається раніше, аніж передавання вагонів.
Доводи Скаржника щодо накладення ЕЦП на накладні колегія суддів також відхиляє,як безпідставні, оскільки факт накладення ЕЦП на накладну, як працівником позивача, так і відповідача, сам по собі не свідчить про наявність в цей момент вагонів на станції, а є свідченням укладення двосторонньої письмової форми угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Таким чином, дата та час накладення ЕЦП на накладну жодним чином не спростовує відомості по часу затримки, що зазначені в актах загальної форми.
З огляду на викладене та враховуючи факт того, що затримка вагонів на коліях відбулась саме з вини відповідача, колегія суддів вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу 114 060,84 грн. збору за зберігання вантажу, тож позовні вимоги є обґрунтованими, а тому судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості, у загальному розмірі 114 060,84 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Сіті Дніпро" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024р. у справі № 904/887/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О.Г. Іванов