вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа № 910/12416/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Сітайло Л.Г.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Гриценко Б.М.;
відповідача - Драчова М.С.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повне рішення складене 12.12.2024)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (повне рішення складене 16.12.2024)
у справі №910/12416/24 (суддя - Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення заборгованості.
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення основного боргу в сумі 35503497,63 грн (з урахуванням заяви від 12.11.2024 про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №0181-01024 від 12.04.2019 про врегулювання небалансів електричної енергії в частині оплати електричної енергії для врегулювання небалансів за період червень-липень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 відкрито провадження у справі №910/12416/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 (повне рішення складене 12.12.2024) у справі №910/12416/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» задоволено повністю.
28.11.2024 до суду першої інстанції позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 355000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 (повне рішення складене 16.12.2024) у справі №910/12416/24 заяву задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» 355000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, у якій просить:
- скасувати рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 повністю та ухвали нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- у разі залишення без змін рішення суду скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваних рішень не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.
Відповідач стверджує, що з 01.07.2024 змінився порядок розрахунків за договором між сторонами. При цьому, в матеріалах справи відсутні як безпосередньо платіжні документи, так і відповідні звіти, на підставі яких здійснюється оплата. Позивачем до позовної заяви не додано належних доказів надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту та не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних доказів разом за позовною заявою. Тому, позивачем не доведено факт та виникнення обов'язку зі сплати коштів, нарахованих за спірний період, чого місцевим судом до уваги взято не було.
Також відповідач звертає увагу апеляційного суду на проігноровані місцевим судом критерії для визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (пов'язана з договірними правовідносинами); характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень, доказів представником позивача, а також судових засідань; обсяг виконаної адвокатом роботи та витраченого часу під час підготовки позову.
Відповідач, наголошу на наступному:
- обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста, а кількість тотожних справ між учасниками справи є значною;
- передбачуваність практики Верховного Суду в даній категорії справи;
- спір не є складним та розглянутий за три судові засідання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/12416/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2025 апеляційну скаргу у справі №910/12416/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 20.01.2025 у встановлений процесуальний строк від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12416/24, призначено її до розгляду на 18.03.2025, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.
04.02.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін. Позивач також вказав, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80000,00 грн, докази чого буде надано у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
До суду 13.03.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, яка ухвалою від 14.03.2025 задоволена.
У призначеному засіданні суду 18.03.2025 розпочато розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представників сторін та оголошено перерву до 08.04.2025 з метою додаткового з'ясування обставин справи.
21.03.2025 позивачем подано додаткові пояснення у справі щодо порядку розрахунків між сторонами.
У призначене судове засідання 08.04.2025 з'явилися представники сторін та надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, після чого судом досліджено докази та заслухано виступи представників у судових дебатах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» на підставі Ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) згідно постанови №980 від 11.09.2018, здійснює постачання електричної енергії споживачам та є учасником ринку електричної енергії.
Постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018 (зі змінами) затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об'єднаній енергетичній системі України.
Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії є додатком №1 до Правил ринку.
Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» повідомленням про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії №/13611 від 15.04.2019 проінформувало Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» про приєднання до умов такого договору та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору №0181-01024, дата акцептування 12.04.2019).
Таким чином, між сторонами укладений шляхом приєднання договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0181-01024 від 12.04.2019.
Згідно з п. п. 1.3 та 1.4 договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор системи передачі (далі - ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку.
Відповідно до п. 1.5 договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з підп. 1 та 3 п. 3.3 договору ОСП зобов'язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього Договору та Правил ринку; проводити розрахунки з СВБ у порядку та терміни, визначені Правилами ринку.
Відповідно до підп. 1 та 6 п. 3.4 договору СВБ має право: на доступ до інформації щодо розрахунків платежів, що формуються АР для СВБ відповідно до Правил ринку; отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання на ринку електричної енергії та за результатами інших платежі, передбачених Правилами ринку.
Згідно з п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.6 договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
ОСП надає СВБ у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники Акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано (п. 5.9 договору).
СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (п. 5.10 договору).
Згідно з п. 9.1 договору цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВП відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання.
Водночас, п. 9.2 договору передбачено, що якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.
Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором (п. 10.3 договору).
На виконання умов договору та п. п. 7.3.1, 7.7.3 Правил ринку 09.10.2024 в системі ММS були сформовані рахунки на оплату відповідачем електричної енергії для врегулювання небалансів за червень 2024 року та липень 2024 року на загальну суму 35503497,63 грн.
Відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку відповідач повинен здійснити оплату протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
За твердженнями позивача, в порушення положень договору відповідач у встановлений п. 7.7.3 Правил ринку строк виставлені йому позивачем платіжні документи не оплатив, заборгувавши таким чином позивачу 35503497,63 грн.
На підтвердження боргу за договором у розмірі 35503497,63 грн, позивачем надано наступні докази:
- акт №ВН/24/06-0181 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024;
- акт №СВБ_02_2024_07_0181 купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2024;
- акт корегування №СВБ_К_03_2024_07_0181 від 26.09.2023 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №СВБ_02_2024_07_0181 від 31.07.2024;
- акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором №0181-01024 від 12.04.2019;
- додаток 2 врегулювання зобов'язань по рахункам фактурам/звітам між оціночною та фактичною версіями на суму коштів до повернення у зв'язку зі зменшенням фактичних обсягів купівлі/продажу електричної енергії з договором №0181-01024 від 12.04.2019.
Також, позивач звернув увагу на те, що за договором здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог і сума основного боргу розрахована з урахуванням таких зарахувань.
Так, відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2024 та додатку 2 за куплену у СВБ електричну енергію грошове зобов'язання ОСП перед СВБ становить 35492213,02 грн, в т. ч. ПДВ 5915368,84 грн. Грошове зобов'язання СВБ перед ОСП становить 0,00 грн, в т. ч. ПДВ 0,00 грн. Відповідно до додатку №1, який є розрахунком зобов'язань сторін, заборгованість ОСП в сумі 35492213,02 грн, в т. ч. ПДВ 5915368,84 грн виникла за період червень-липень 2024 року. Відповідно до акту корегування №СВБ-К-03-2024-07-0181 від 26.09.2024 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів №СВБ-02-2024-07-0181 від 31.07.2024 сума коштів за липень 2024 року, яка підлягає сплаті, була збільшена на 13063,89 грн, а обсяг та вартість корегування зменшення відбувся на 1779, 28 грн.
Отже, в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог сума заборгованості відповідача за червень 2024 року становить 26076304,98 грн, а за липень 2024 року - 9428971,93 грн.
Наведені обставини слугували підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» основного боргу в сумі 35503497,63 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що в матеріалах справи відсутні як безпосередньо платіжні документи, так і відповідні звіти. До того ж, позивачем не надано будь-яких документів на підтвердження надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту, а отже позивачем не доведено факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором за липень 2024 року. Також позивачем не надано копій рахунків-фактур за червень 2024 року та належних доказів надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту і не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних доказів разом з позовною заявою. Отже, позивачем не доведено факт наявності заборгованості та виникнення обов'язку зі сплати коштів, нарахованих за спірний період.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:
- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку ініціював суперечку щодо суми отриманої електричної енергії за спірний період відповідно до актів приймання-передачі, актів корегувань та з урахуванням зарахувань зустрічних однорідних вимог, крім того відповідачем не зазначено будь-якого іншого розміру його грошових зобов'язань за період з 01.06.2024 по 31.07.2024;
- всупереч вимог процесуального закону відповідач не надав доказів сплати заборгованості за договором за період червень-липень 2024 року;
- відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку відповідач повинен здійснити оплату протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Рахунки направлені через Систему управління ринком (ММS), що є єдиним способом виставлення рахунків на оплату відповідно до положень Правил ринку і відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21;
- звіти формуються в системі ММS та складаються із числових рядів, які містять в собі погодинні обсяги електричної енергії, погодинну кількість небалансів та погодинну ціну. На підставі цих звітів в системі ММS формується заборгованість, яка оформлюється відповідним актом купівлі-продажу та актом коригування і підлягає оплаті згідно Правил ринку. У Правила ринку були внесені зміни щодо порядку розрахунків СВБ з ОСП тільки в частині відкриття рахунку ЕСКРОУ, однак порядок розрахунків для ОСП з СВБ не змінився.
Після ухвалення судового рішення у встановлений процесуальний строк до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 355000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Від відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, а у випадку задоволення заяви позивача - зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 20000,00 грн. Клопотання мотивоване тим, що: додатковою угодою від 01.09.2024 сторонами визначено, що сплата винагороди здійснюється після набрання рішення суду законної сили; відсутнє документальне підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунок; стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу; обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста; спір, що розглядався судом, не є складним.
Суд першої інстанції в додатковому рішенні, задовольняючи заяву в повному обсязі, дійшов наступних висновків:
- наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Гриценком Б.М. професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365»;
- заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 355000,00 грн відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), підтверджується відповідними доказами;
- саме дії відповідача призвели до виникнення даного спору, натомість, останній, достовірно знаючи про наявність у нього боргу перед позивачем ще до звернення з позовом до суду, добровільно його не сплатив;
- вартість послуг адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом та не може бути предметом втручання третіх осіб, в тому числі суду, у договірні відносини між адвокатом і клієнтом.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову.
Водночас, щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегія вважає, що місцевим господарським судом під час ухвалення додаткового рішення не в повному обсязі досліджено матеріали справи та порушено приписи процесуального закону.
Наведене колегія суддів вважає за можливе обґрунтувати наступним чином.
Щодо розгляду спору по суті та апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024.
За приписами ст. ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір №0181-01024 від 12.04.2019 про врегулювання небалансів електричної енергії є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 901-907 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. ст. 525 та 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду до матеріалів справи:
- акт №ВН/24/06-0181 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 30.06.2024;
- акт №СВБ_02_2024_07_0181 купівлі-продажу електричної енергії від 31.07.2024;
- акт корегування №СВБ_К_03_2024_07_0181 від 26.09.2023 до акту купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №СВБ_02_2024_07_0181 від 31.07.2024;
- акт зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з договором №0181-01024 від 12.04.2019;
- додаток 2 врегулювання зобов'язань по рахункам фактурам/звітам між оціночною та фактичною версіями на суму коштів до повернення у зв'язку зі зменшенням фактичних обсягів купівлі/продажу електричної енергії з договором №0181-01024 від 12.04.2019.
Відповідно до п. 5.9 договору ОСП (відповідач) надає СВБ (позивачу) у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони, до 12 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.
Згідно з п. 5.10 договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП).
Наявні в матеріалах справи акти не підписані позивачем. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач, заперечуючи дані, які відображені в актах, звертався до відповідача щодо зазначених обсягів і вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за період з червня 2024 року по липень 2024 року.
Відповідно до умов договору та Правил ринку оплата вартості небалансів не ставиться у залежність від підписання СВБ акту купівлі-продажу/акту-корегування (врегулювання).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, згідно з актом корегування (врегулювання) №СВБ_ВР_02_2024_06_0181 від 26.07.2024 відповідачем за червень 2024 року спожито 1067,043211915 Мвт/год електроенергії на загальну суму 37002470,80 грн.
Водночас, актом б/н від 10.09.2024 зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами здійснено зарахування однорідних вимог. При цьому, у п. 1 вказаного акту зазначено, що сторони визнають узгоджені та безспірні обсяги поставленої протягом періоду, зазначеному у додатку №1, електричної енергії для врегулювання небалансів, підтверджують реальність та обсяг взаємної заборгованості відповідно до підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів з урахуванням актів-корегування (врегулювання) та виставлених рахунків-фактур.
Згідно підписаного позивачем та відповідачем додатку №1 до акту б/н від 10.09.2024 зарахування зустрічних однорідних вимог сума боргу відповідача за червень 2024 року за договором складає 26076304,98 грн.
Що ж стосується боргу за липень 2024 року, то згідно з актом корегування №СВБ_К_03_2024_07_0181 від 26.09.2024 відповідачем спожито 6250,560159 Мвт/год електроенергії на суму 9427192,65 грн, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог.
Отже, всього за спірний період червень-липень 2024 року відповідачем за договором отримано електроенергії для врегулювання небалансів на суму 35503497,63 грн (26076304,98 грн + 9427192,65 грн).
Усі вищенаведені акти разом з додатком №1 підписані відповідачем.
Враховуючи зазначене, за період з 01.06.2024 по 31.07.2024 відповідач мав оплатити позивачу грошові кошти в сумі 35503497,63 грн.
Відповідно до п. 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку відповідач повинен був здійснити оплату рахунка протягом чотирьох робочих днів з дати його направлення.
З матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату за червень 2024 року виставлені позивачем 14.06.2024 (кінцевий термін оплати 20.06.2024), 26.06.2024 (кінцевий термін оплати 02.07.2024), 04.07.2024 (кінцевий термін оплати 11.07.2024) та 06.09.2024 (кінцевий термін оплати 11.09.2024), а за липень 2024 року - 12.08.2024 (кінцевий термін оплати 16.08.2024).
Відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку якщо учасник ринку або ОСП (у якості АР) ініціює суперечку щодо суми, зазначеної в рахунку (запит платіжного документа), оплата повинна бути проведена згідно з платіжним документом. Якщо за результатами розгляду запиту платіжного документа будуть виявлені суми, що підлягають поверненню, учасники ринку та ОСП (у якості АР) зобов'язані здійснити перерахування надлишкових сум на відповідний рахунок.
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач відповідно до п. 7.8.1 глави 7.8 розділу VII Правил ринку ініціював суперечку щодо суми отриманої електричної енергії за спірний період відповідно до актів приймання-передачі, актів корегувань та з урахуванням зарахувань зустрічних однорідних вимог. До того ж, відповідачем не зазначено будь-якого іншого розміру його грошових зобов'язань перед позивачем за період з 01.06.2024 по 31.07.2024.
У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що з 01.07.2024 змінився порядок розрахунків за договором між позивачем та відповідачем. При цьому, в матеріалах справи відсутні як безпосередньо платіжні документи, так і відповідні звіти. Позивачем до позовної заяви не додано належних доказів надсилання адміністратором розрахунків повідомлення про формування місячного звіту та не зазначено будь-яких обґрунтувань неможливості подання відповідних доказів разом за позовною заявою. Тому, позивачем не доведено факт та виникнення обов'язку зі сплати коштів, нарахованих за спірний період, чого місцевим судом до уваги взято не було.
Однак, такі твердження колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку відповідач повинен здійснити оплату протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка. Рахунки направлені через системі ММS, що є єдиним способом виставлення рахунків на оплату відповідно до положень Правил ринку і відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.02.2023 у справі №910/9374/21.
Суд звертає увагу, що відповідно до Правил ринку звіти СВБ формує та направляє відповідач, як адміністратор розрахунків.
Відповідач як оператор системи передачі (ОСП), забезпечує передачу електроенергії магістральними та міждержавними мережами, виконує функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єднаною енергосистемою України.
Пунктом 1.3.1 Правил ринку передбачено, що ОСП (також у якості АР і АКО) зобов'язаний виконувати положення цих Правил згідно з умовами ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії та брати участь на ринку електричної енергії відповідно до закону.
Фактично, відповідач виконує функції адміністратора розрахунків та адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до п. 7.3 Правил ринку АР через Систему управління ринком на одинадцятий календарний день місяця, наступного за розрахунковим, формує місячний звіт СВБ та надсилає на електронну адресу СВБ повідомлення про формування місячного звіту СВБ.
Таким чином, обов'язок формувати декадні та місячні звіти покладено на АР - адміністратора розрахунків, яким є відповідач.
Отже, відповідач, будучи одночасно АР та АКО, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати звіти та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними.
СВБ зобов'язана впродовж двох робочих днів з дня отримання повідомлення про формування місячного звіту СВБ забезпечити на рахунку ескроу СВБ наявність коштів, вільних від інших зобов'язань з оплати поточної заборгованості СВБ та погашення простроченої заборгованості СВБ в обсязі, достатньому для оплати СВБ небалансів відповідно до місячного звіту СВБ.
З урахуванням даних місячного звіту СВБ оформлюється акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів у порядку, встановленому договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
Відповідні акти підписані із застосування електронно цифрового підпису.
Відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
На адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості на, яку 25.10.2024 відповідач надав відповідь, де зазначив, що виконати свої зобов'язання не має можливості у зв'язку поганою платіжною дисципліною інших контрагентів.
Водночас, це не звільняє відповідача від обов'язку виконання умов договору та Правил ринку по проведенню розрахунків.
При цьому, як вірно зазначено місцевим господарським судом, в Правила ринку були внесені зміни щодо порядку розрахунків СВБ з ОСП тільки в частині відкриття рахунку ЕСКРОУ. Водночас, порядок розрахунків для ОСП (відповідача) з СВБ не змінився.
Як наслідок, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» заборгованості за договором у розмірі 35503497,63 грн.
Щодо апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024.
Як було зазначено, відповідач у поданій апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на проігноровані місцевим судом критерії для визначення розміру витрат на правову допомогу: категорію справи (пов'язана з договірними правовідносинами); характер спірних відносин та значення справи для сторін; кількість наданих суду пояснень, доказів представником позивача, а також судових засідань; обсяг виконаної адвокатом роботи та витраченого часу під час підготовки позову.
Відповідач, наголошу на наступному:
- обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста, а кількість тотожних справ між учасниками справи є значною;
- передбачуваність практики Верховного Суду в даній категорії справи;
- даний спір не є складним та розглянутий за три судові засідання.
Як наслідок, скаржник вказує на те, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача у розмірі 355000,00 грн, не є співмірними до витрат часу на надання правничої допомоги, а також складності справи. Тому відповідач просить зменшити розмір витрат позивача до 20000,00 грн.
Апеляційний суд вважає наведені аргументи відповідача частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, дійшов, зокрема, наступних висновків: наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання професійної правничої допомоги; заявлений розмір витрат відповідає критерію розумності їхнього розміру, є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); саме дії відповідача призвели до виникнення даного спору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 355000,00 надано наступні докази:
- договір б/н від 01.07.2022 про надання (правничої) правової допомоги та представництва інтересів в суді, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Капітал Правіс»;
- додаткову угоду №1 від 01.01.2024 до договору;
- додаткову угоду №3 від 01.09.2024 до договору;
- акт б/н від 28.11.2024 приймання-передачі наданих послуг за договором;
- ордер серії ВМ №1034386 від 22.02.2023 на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Гриценком Б.М.
Відповідно до п. 3.1 договору про надання правничої допомоги вартість послуг та представництво інтересів визначається додатковою угодою до договору.
Додатковою угодою №1 сторони погодили продовження строку дії договору про надання правової допомоги до 31.12.2024.
Додатковою угодою №3 до договору про надання правової допомоги сторони визначили, що виконавець проводить весь комплекс юридичних дій, пов'язаний з отриманням позитивного рішення по стягненню з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості за червень та липень 2024 року на суму 35,5 млн грн (п. 3 додаткової угоди №3).
У випадку прийняття судом позитивного рішення на користь замовника (незалежно від суми фактичного погашення заборгованості шляхом отримання грошових коштів на рахунок, зарахуванням вимог, або в інший спосіб, незалежно від суми задоволення позовних вимог судом) винагорода за виконану роботу (гонорар) включає послуги по розробці, складанню процесуальних документів та представлення інтересів в суді першої інстанції замовника та визначена у фіксованій грошовій сумі 355000,00 грн та не залежить від кількості витраченого часу на справу (п. 4 додаткової угоди №3).
Відповідно до п. 5 додаткової угоди №3 замовник сплачує винагороду виконавцю, визначену в п. 4, протягом 10 банківських днів з дня набрання законної сили рішення суду першої інстанції у розмірі 355000,00 грн.
Між сторонами 28.11.2024 підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором, відповідно до якого адвокатське об'єднання через адвоката Гриценка Б.М. надало замовнику (позивачу) правову допомогу згідно договору про надання правової допомоги та додаткової угоди №3 до нього, а замовник прийняв надані послуги у справі №910/12416/24 на загальну суму 355000,00 грн. Правнича допомога включає:
- правовий аналіз позовної заяви та додатків до неї;
- формування правової позиції щодо заявлених позовних вимог;
- вивчення нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини;
- вивчення судової практики по аналогічних справах;
- формування документів, що є доказами у справі та спростовують позицію опонента;
- складання та подання позовної заяви, відповіді на відзив, з викладенням правової позиції та поданням доказів, які підтверджують позицію позивача та спростовують позицію опонента.
Північний апеляційний господарський суд зазначає про те, що адвокатом Гриценком Б.М. було підготовлено та подано до суду першої інстанції наступні заяви по суті справи: позовну заяву, відповідь на відзив та пояснення у справі від 05.11.2024. Також адвокат Гриценко Б.М. брав участь у судових засіданнях 12.11.2024, 19.11.2024 та 28.11.2024.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України також визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Апеляційний суд вказує на те, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншого учасника справи, в разі наявності заперечень такої особи щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З наданих позивачем доказів вбачається, що об'єднання та клієнт погодили фіксований гонорар у розмірі 355000,00 грн.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (додаткова постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №913/205/23). Отже, є необґрунтованими доводи стосовно неможливості встановити дійну вартість понесених витрат, з огляду на те, що долучений відповідачем до заяви акт приймання-передачі наданих послуг не містить інформації щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг по кожному із видів робіт, позаяк враховуючи визначення між об'єднанням та клієнтом фіксованого розміру оплати послуг адвоката, а також принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Відповідна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача з приводу того, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, наведеним у ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Зокрема, суд зауважує на тому, що сторонами безпідставно включено до акту від 28.11.2024 такі послуги, як правовий аналіз позовної заяви та додатків до неї, оскільки саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» є позивачем у справі.
Також колегія суддів враховує, що дана справа не є унікальною чи складною з огляду на наявність значної кількості аналогічних справ, що перебувають і перебували на розгляді у судах всіх інстанцій, а також позицій Верховного Суду в аналогічних справах. Як наслідок, наявні в матеріалах справи докази також є типовими для такої категорії справ, а заяви позивача по суті справи кардинально не відрізняються від заяв, поданих під час розгляду інших подібних спорів.
До того ж, як вірно зауважено відповідачем в апеляційній скарзі, обсяг виконаної адвокатом роботи під час розгляду справи не вимагав значних витрат часу та вмінь для формування правової позиції для кваліфікованого юриста.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, що визначені в ч. ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 355000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, а тому їх розмір є необґрунтованим.
Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №640/8316/20 та 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
З огляду на зазначене, враховуючи, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару співмірність витрат оцінюється через співвідношення суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (їх складності та необхідності), кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат та врахувавши заперечення відповідача щодо заявленого їх розміру, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з відповідача підлягають витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 100000,00 грн. Решта витрат у розмірі 255000,00 грн покладається на позивача.
Місцевий господарський суд, зазначивши про обґрунтованість заявлених до стягнення витрат у заявленій сумі, не врахував обставин щодо: обсягу необхідності наданих адвокатами послуг, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, кількості судових засідань; наявності обґрунтованих заперечень відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу; принципи співмірності та розумності судових витрат.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу є частково обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги та розподіл судових витрат.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/12416/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга в наведеній частині не підлягає задоволенню.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено факт неповного з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права під час розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12416/24 підлягає скасуванню в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 255000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки судом визнано частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача, скарга підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 у справі №910/12416/24 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12416/24 скасувати в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 255000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Ухвалити в зазначеній частині нове рішення про відмову у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі 365» 255000 (двісті п'ятдесят п'ять тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 у справі №910/12416/24 залишити без змін.
6. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».
7. Доручити Господарського суду міста Києва видати наказ.
8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 10.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
Л.Г. Сітайло