1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 квітня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на тимчасово вилучене 26.12.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме грошові кошти, купюрами номіналом по 1000 грн., кожна з наступними серійними номерами: БП 9868753; АТ 4721606; АГ 1862540; АБ 3402259; ВТ 5754550; БМ 7189292; ЕА 4136801, на загальну суму 7 000 (сім) тисяч гривень, які поміщено до спеціального пакету № WAR 1189845, із забороною користуватися, розпоряджатися та відчужувати вказане майно. В іншій частині клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді у частині часткового задоволення клопотання прокурора про накладення арешту н грошові кошти купюрами номіналом по 1 000 гривень кожна на загальну суму 7 000 гривень. В цій частині постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Також, просив витребувати у органу досудового розслідування протоколи допитів свідків; оригінали платіжних документів; відеозапис обшуку. Встановити прокурору строк подання відеозапису.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення отримано стороною захисту 06 лютого 2025 року, що підтверджується долученою до матеріалів розпискою, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 11 лютого 2025 року. З цих підстав просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Апелянт вважає, що арештовані грошові кошти не відповідають ознакам, передбачених ст. 98 КПК України та вони не мають відношення до кримінального провадження.
Вважає, що слідчим суддею безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання захисника про допит свідка ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку, апелянт зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення отримано стороною захисту 06 лютого 2025 року, що підтверджується долученою до матеріалів розпискою, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 11 лютого 2025 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 17 травня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024110000000280, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що директор «Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою змовою з бухгалтером ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майстром виробничого навчання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підготували пакети документів щодо списання транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, які перебували на балансі вищевказаного коледжу.
В подальшому, службові особи коледжу направили документи щодо списання транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, які перебували на балансі ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» на погодження і затвердження до НУБІП та Міністерства освіти і науки України.
Після погодження вказаної документації, службові особи «Відокремленого структурного підрозділу «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України», частину вищевказаних транспортних засобів реалізували приватному підприємцю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за готівкові кошти, а іншу частина виставлена на продаж через Інтернет-майданчик «ОЛХ» з метою продажу за готівкові кошти.
Крім того, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , залучили до. своєї протиправної діяльності ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зустрічав покупців сільськогосподарської техніки та транспортних засобів та супроводжував їх для огляду зазначеної техніки на території ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» за адресами: Київська область, Бучанський район, смт. Немішаєве, вул. Технікумівська, 4 та Київська область, Бучанський район, с. Микуличі, вул. Н.Сосніної, 26Б.
В порушення п. 23 Порядку та п. 11 Положення, службові особи ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України» реалізовували списане майно, яке перебувало на балансі Коледжу, однак грошові кошти на розрахункові рахунки коледжу не надходили.
26 грудня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2024 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 - касира ВСП «Немішаївський фаховий коледж Національного університету біоресурсів та природокористування України», за адресою: Київська область, с. Микуличі, вул. Варшавська, буд.18, під час якого виявлено та вилучено гроші в сумі 70 000 гривень, номіналом по 1000 гривень кожна купюра
26 грудня 2024 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_16 вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 1202411000000280.
27 грудня 2024 року прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене 26.12.2024 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у сумі 70 000 гривень, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року клопотання прокурора задоволено частково.
Слідчий суддя, задовольняючи частково клопотання зазначив, що не вбачає зі змісту клопотання та долучених до нього матеріалів достатніх підстав для задоволення клопотання в частині арешту грошових коштів, купюрами номіналом по 1000 грн. кожна з такими серійними номерами: ГС 6998037; ГМ1313842; ГМ 1313841; АН 6032567; АН 3755380; ЕВ 2274132; АМ 5554236; АМ 2594082; АМ 2638296; АК 5765006; АЗ 7157823; БА 3878342; ЕВ 6968125; АР 0074358; ГМ 1313840; ЯБ 6762600; АУ 6571213; ЕГ 6428872; АК 5781268; БІWAR 1189848.
Як зазначив слідчий суддя, прокурором не доведено, що вилучене майно має ознаки речового доказу, а відтак, що на нього може бути накладено арешт. Водночас, постанова старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_16 від 26.12.2024 про визнання такого майна речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024110000000280 від 17.05.2024 містить лише посилання на фактичні обставини справи та загальне формулювання, без посилання на конкретні дані, які дають підстави для висновку про те, що вказане майно може мати доказове значення у даному кримінальному провадженні.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи частково клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024110000000280 про накладення арешту на грошові кошти на загальну суму 7 000 гривень, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для часткового арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, грошові кошти у сумі 7 000 гривень у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_16 від 26 грудня 2024 року визнано речовими доказами, оскільки можуть бути здобуті злочинним шляхом, а також використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказані грошові кошти, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню. Як встановлено у судовому засіданні, кошти в сумі 7 000 гривень, на які накладено арешт, - були використані під час контролю за вчиненням злочину.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, частково накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи на які посилається апелянт не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводам, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_17 ОСОБА_18 ОСОБА_19
Єдиний унікальний № 761/55/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_20
Справа № 11сс/82/2201/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК