1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 02 квітня 2025 року, апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року, відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Маринин Рівненського р-ну., Рівненської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 11, 12, ч. 2 ст. 115,ч. 2 ст. 345 КК України, -
за участю: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку захисників підозрюваного ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 квітня 2025 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисника вважають підозру необгрунтованною, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України недоведеними.
Слідчим суддею не взято до уваги докази надані стороною захисту, що спростовують причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
На переконання апелянтів, стороною обвинувачення фабрикуються кримінальні провадження відносно ОСОБА_8 та вживаються необхідні дії для незаконного утримання його під вартою.
Посилаються на характеризуючі дані про особу підозрюваного, який є волонтером, проходив спецперевірку та навчання для проходження служби в третьому окремому батальйоні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді оператора БПЛА, одружений, має постійне та офіційне місце роботи, на його утриманні малолітня донька.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційні скарги і просили їх задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти їх задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони до задоволення не підлягають.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023181180000950 від 19 грудня 2023 року, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15 п.п. 3, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 345 КК України, а також за фактами скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України.
17 вересня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальнихправопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 11, 12, ч. 2 ст. 115,ч. 2 ст. 345 КК України.
05 лютого 2025 року старшого слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 03 квітня 2025 року.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 11, 12, ч. 2 ст. 115,ч. 2 ст. 345 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість йому підозри.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 15, п.п. 3, 11, 12, ч. 2 ст. 115,ч. 2 ст. 345 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також на дані про особу підозрюваного.
Колегія суддів не може погодитися з доводами захисту щодо зменшення існування ризиків у даному кримінальному провадженні. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його роль у даному кримінальному провадженні.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_8 а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення..
Згідно висновків Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження підозрюваному виняткового запобіжного заходу.
При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_8 підозрюється, зокрема в закінченому замаху на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті викраденій людині, вчиненому на замовлення та за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість підозрюваного вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисту на те, що підозрюваний є волонтером, проходив спецперевірку та навчання для проходження служби в третьому окремому батальйоні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді оператора БПЛА, одружений, має постійне та офіційне місце роботи, на його утриманні малолітня донька, враховано слідчим суддею під час розгляду клопотання, однак вказане не спростовує висновків щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2025 року відносно ОСОБА_8 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13
Унікальний номер справи 757/5261/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14
Провадження 11сс/824/2005/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК