Справа №369/2828/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2747/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12024111050001169 від 18.04.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року задоволено клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на виявлене та вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , майно, повний перелік якого зазначено в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині накладення арешту на майно, а саме на: iPhone 16 Pro MAX, який поміщено до спеціального пакету SUD 3034637 та пакет в середині якого знаходяться грошові кошти номіналом по 1000 грн в кількості 40 штук на загальну суму 40 000 грн, купюри номіналом по 500 грн в кількості 181 шт. на загальну суму 90 500 грн, купюри номіналом по 200 грн, в кількості 41 шт. на загальну суму 8200 та номіналом 100 грн в кількості 13 шт. на загальну суму 1300 грн. Загальна суму вилучених коштів становить 140 000 грн, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034630; що належать ОСОБА_7 та зобов'язати відповідальну посадову особу повернути ОСОБА_7 вилучене вказане майно.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що клопотання подано з порушенням процесуального строку визначеного в ч.5 ст.171 КПК України, крім того, слідчим суддею розглянуто клопотання з порушенням процесуального строку.
Апелянт зазначає, що вилучене майно належить ОСОБА_7 , але будь-яких доказів того, що ОСОБА_7 має відношення до виготовлення та збуту психотропних речовин немає.
Апелянт наголошує на тому, що вилучене майно не відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, а слідчим суддею не дотримано норм закону щодо розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та не враховано наслідків арешту майна.
Прокурор та представник апелянта у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді лише в частині накладення арешту на майно, а саме на: iPhone 16 Pro MAX, який поміщено до спеціального пакету SUD 3034637 та пакет в середині якого знаходяться грошові кошти номіналом по 1000 грн в кількості 40 штук на загальну суму 40 000 грн, купюри номіналом по 500 грн в кількості 181 шт. на загальну суму 90 500 грн, купюри номіналом по 200 грн, в кількості 41 шт. на загальну суму 8200 та номіналом 100 грн в кількості 13 шт. на загальну суму 1300 грн. Загальна суму вилучених коштів становить 140 000 грн, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034630; що належать ОСОБА_7 та зобов'язати відповідальну посадову особу повернути ОСОБА_7 вилучене вказане майно, а відтак колегія суддів переглядає ухвалу лише в оскаржуваній частині.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12024111050001169 від 18.04.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадження здійснюється Бучанською окружною прокуратурою Київської області.
Так, до ЧЧ Бучанського РУП ГУНП в Київській області надійшов рапорт заступника начальника відділу розкриття НЗТЗ УКР ГУНП в Київській області, про те, що на території Бучанського району Київської області група осіб виготовляє та збуває психотропну речовину амфетамін (ЖЕО № 1153 від 17.04.2024).
У ході досудового розслідування, оперативним шляхом встановлено групу осіб, яка спеціалізується на виготовленні та збуті психотропної речовини - амфетамін на території Бучанського району Київської області. Схема збуту відбувається, як «оптом» та і в «роздріб». Перевіреним клієнтам психотропна речовина продається шляхом «з рук в руки», а новим клієнтам, шляхом залишення амфетаміну у вигляді так званих «закладок» у попередньо обумовлених місцях.
На підставі отриманої від оперативних працівників інформації, слідчим за погодженням із прокурором подані клопотання до Київського апеляційного суду та ухвалою судді отримано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Так, 11.02.2025 у період часу з 06 год 33 хв по 08 год 35 хв проведено обшук на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вилучено:
- чотири зіп-пакети червоного кольору з вмістом речовини білого кольору, вісім зіп-пакетів з вмістом речовини білого кольору, один великий прозорий зіп-пакет з вмістом речовини білого кольору, два прозорі зіп-пакети з вмістом речовини білого кольору, один зіп-пакет з речовиною білого кольору у вигляді закам'янілої грудки вказані зіп-пакети поміщено до спеціального пакету SUD 3034633;
- один середній прозорий зіп-пакет з нашаруванням білого кольору, один маленький зіп-пакет з нашаруванням білого кольору який було поміщено до спеціального пакету № CRI1179586;
- фасувальні зіп-пакети червоного кольору у кількості 100 штук, 200 штук фасувальних пакетів зеленого кольору поміщено до спеціального пакету CRI1179587;
- ваги електронні чорного кольору «Moment» із залишками речовини білого кольору; ваги електронні з металу з рештками білої речовини з надписом QCPASS200G/001G; електронні ваги DELFA з рештками речовини білого кольору з трубочкою з рештками білого кольору, також дві картки єви та варус з рештками речовини білого кольору, поміщено до спеціального пакету SUD 3034635;
- ганчірки в кількості 4 штуки зі специфічним запахом які поміщено до спеціального пакету SUD 3034636;
- телефон в коробці iPhone 15 Pro S/N НОМЕР_2, imei: НОМЕР_1 чорного кольору, iPhone 16 Pro в корпусі чорного кольору, iPhone 16 Pro MAX, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034637;
- 0,5 л ортофосфорної кислоти, ганчірки в кількості 2 штук з специфічним запахом, електронні ваги чорного кольору, 2 пляшки спирт ізопропіловий одна ціла інша на третину порожня, поміщено до спеціального пакету SUD 3034631;
- пакет в середині якого знаходяться грошові кошти номіналом по 1000 грн в кількості 40 штук на загальну суму 40 000 грн, купюри номіналом по 500 грн в кількості 181 шт, на загальну суму 90 500 грн, купюри номіналом по 200 грн, в кількості 41 шт на загальну суму 8200 та номіналом 100 грн в кількості 13 шт на загальну суму 1300 грн. Загальна суму вилучених коштів становить 140 000 грн, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034630;
- предмети ззовні схожі на набої у кількості 4 штук калібром 12,7 х 99 НОМЕР_3, НОМЕР_4, на третьому вибито НОМЕР_5 накінечник з червоним обітком, на 4-му вибито 17 з червоними наконечними обітками, поміщено до спеціального пакету SUD 3034628;
- блокнот поміщено до спеціального пакету SUD 3034627.
11.02.2025 постановою слідчого вилучені у ході обшуку речі визнано речовими доказами.
17.02.2025 (12.02.2025 подано засобами поштового зв'язку) до суду надійшло клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024111050001169 від 18.04.2024 року.
11.03.2025 ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області накладено арешт на виявлене та вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , майно, а саме:
- чотири зіп-пакети червоного кольору з вмістом речовини білого кольору, вісім зіп-пакетів з вмістом речовини білого кольору, один великий прозорий зіп-пакет з вмістом речовини білого кольору, два прозорі зіп-пакети з вмістом речовини білого кольору, один зіп-пакет з речовиною білого кольору у вигляді закам'янілої грудки вказані зіп-пакети поміщено до спеціального пакету SUD 3034633;
- один середній прозорий зіп-пакет з нашаруванням білого кольору, один маленький зіп-пакет з нашаруванням білого кольору який було поміщено до спеціального пакету № CRI1179586;
- фасувальні зіп-пакети червоного кольору у кількості 100 штук, 200 штук фасувальних пакетів зеленого кольору поміщено до спеціального пакету CRI1179587;
- ваги електронні чорного кольору «Moment» із залишками речовини білого кольору; ваги електронні з металу з рештками білої речовини з надписом QCPASS200G/001G; електронні ваги DELFA з рештками речовини білого кольору з трубочкою з рештками білого кольору, також дві картки єви та варус з рештками речовини білого кольору, поміщено до спеціального пакету SUD 3034635;
- ганчірки в кількості 4 штуки зі специфічним запахом які поміщено до спеціального пакету SUD 3034636;
- телефон в коробці iPhone 15 Pro S/N НОМЕР_2, imei: НОМЕР_1 чорного кольору, iPhone 16 Pro в корпусі чорного кольору, iPhone 16 Pro MAX, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034637;
- 0,5 л ортофосфорної кислоти, ганчірки в кількості 2 штук з специфічним запахом, електронні ваги чорного кольору, 2 пляшки спирт ізопропіловий одна ціла інша на третину порожня, поміщено до спеціального пакету SUD 3034631;
- пакет в середині якого знаходяться грошові кошти номіналом по 1000 грн в кількості 40 штук на загальну суму 40 000 грн, купюри номіналом по 500 грн в кількості 181 шт, на загальну суму 90 500 грн, купюри номіналом по 200 грн, в кількості 41 шт на загальну суму 8200 та номіналом 100 грн в кількості 13 шт на загальну суму 1300 грн. Загальна суму вилучених коштів становить 140 000 грн, які поміщено до спеціального пакету SUD 3034630;
- предмети ззовні схожі на набої у кількості 4 штук калібром 12,7 х 99 НОМЕР_3, НОМЕР_4, на третьому вибито НОМЕР_5 накінечник з червоним обітком, на 4-му вибито 17 з червоними наконечними обітками, поміщено до спеціального пакету SUD 3034628;
- блокнот поміщено до спеціального пакету SUD 3034627.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, до матеріалів клопотання долучено постанову слідчого від 11.02.2025 року, якою, серед іншого, грошові кошти та мобільний телефон, які вилучено під час обшуку 11.02.2025 року, визнано речовими доказами.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучене майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для арешту даного майна як речового доказу з метою збереження.
Посилання представника власника майна на законність походження грошових коштів на даному етапі досудового розслідування не впливають на правильність висновків слідчого судді, оскільки такі доводи є предметом подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час судового розгляду.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах власника майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З огляду на викладене, відхиляються й доводи апеляційної скарги про те, що відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_7 має відношення до виготовлення та збуту психотропних речовин.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а питання наявності події та складу кримінального правопорушення підлягає вирішенню під час судового розгляду справи по суті.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Твердження апелянта про порушення прокурором строків звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, відхиляються колегією суддів, як такі, що суперечать матеріалам судового провадження, з яких вбачається, що 12.02.2025 у відповідності до вимог ст. 171 КПК України прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, тобто на наступний день після проведення обшуку від 11.02.2025.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року в оскаржуваній частині - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_9
Судді:
ОСОБА_10 ____________