Справа № 757/58541/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1236/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
02 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в яких просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги з доповненнями тим, що слідчим суддею не враховано, що підозра ОСОБА_7 є необґрунтованою, а також грубо порушено порядок вручення повідомлення про підозру, тому він фактично не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Апелянт наголошує на тому, що оскільки ОСОБА_7 не вручено письмове повідомлення про підозру у порядку, передбаченому ст.278 КПК України, до нього не може бути застосований жоден запобіжний захід.
Апелянт вказує, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення в даному кримінальному провадженні не існують, і застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість.
Крім того, апелянт зазначає, що оголошення ОСОБА_7 у розшук є незаконним через порушення норм КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000286 від 10.04.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255 та ч. 1 ст. 365-3 КК України.
Повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, 111, 135 КПК України 05.12.2024 направлено поштовим відправлення із кур'єрською доставкою за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також додатково вручено нарочно житлово-експлуатаційній організації ТОВ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР».
У зв'язку із тим, що підозрюваний ОСОБА_7 не перебуває на території України, починаючи із 11.04.2024, а також, враховуючи через наявність близьких родичів громадян РФ та діючого бізнесу на території т.зв. «лнр», можливість перебування ОСОБА_7 на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або тимчасово окупованій території України, проте точне місце його перебування не встановлено, 09.12.2024 слідчим винесено постанову про оголошення його в державний та міжнародний розшук.
13.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва обрано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Роз'яснено, що у разі затримання особи, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. При цьому, була вислухана думка прокурора, захисника підозрюваного, з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 193 КПК України, розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 слідчий суддя встановив обставини того, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість вказаного вище висновку слідчого судді.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органу досудового розслідування, суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім цього, як вбачається із матеріалів судового провадження, ОСОБА_7 перетнув кордон України та на даний час перебуває за межами України, у зв'язку з чим 09.12.2024 підозрюваного ОСОБА_7 у встановленому законом порядку оголошено у міжнародний розшук.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що органом досудового розслідування не вжито всіх належних заходів, у порядку передбаченому ст.278 КПК України, для повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать матеріалам провадження, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Порядок вручення повідомлення передбачено статтею 135 КПК України, згідно якої особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 03.12.2024 в порядку ст. 135 КПК України ОСОБА_7 викликався для вручення повідомлення про підозру шляхом поштового відправлення за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .
Також, оперативними співробітниками ТУ ДБР у м. Києві встановлено засоби зв'язку, які використовує ОСОБА_7 , а саме електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 , на яку було скеровано повістку про виклик на 03.12.2024, проте, ОСОБА_7 , ознайомившись з її змістом, на виклик не прибув.
Додатково ОСОБА_7 викликався на 09.12.2024 о 09 год 30 хв для проведення допиту в якості підозрюваного, проте на виклик вдруге не з'явився.
05.12.2024 повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, направлено поштовим відправлення із кур'єрською доставкою за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а також додатково вручено наручно житлово-експлуатаційній організації ТОВ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКСПЕРТНИЙ ЦЕНТР», яке обслуговує житловий будинок за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_7 .
З наведеного вбачається, що органом досудового розслідування вжито всіх належних заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 05.12.2024 у спосіб, передбачений ст. ст. 135, 136, 278 КПК України, для вручення повідомлень, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 42 КПК України свідчить про набуття останнім статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Твердження апелянта щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України є безпідставними, позаяк сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів та письмових матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Щодо доводів апелянта про те, що відсутні будь-які підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_15
Судді:
ОСОБА_16