Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2025 року Справа№200/623/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі позивач), звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.01.2025 №052530004809 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу стаж 02.10.1991 -13.05.1993, до страхового стажу і пільгового за списком №2 стаж 14.05.1993 - 05.02.1997, 06.02.1997 - 31.12.2005, до пільгового стажу за списком №2 стаж роботи з 01.03.2007 - 31.12.2007, 01.05.2013 - 30.06.2013, 01.06.2017 - 30.09.2019, 01.08.2020 - 31.12.2020, 22.11.2021 - 20.01.2022, 09.04.2022 - 30.04.2022, 14.08.2023 - 15.10.2023, 01.11.2023 - 06.11.2023, 04.01.2024 - 13.05.2024 та повторно розглянути заяву позивача від 11.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Позивач посилається на те, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивачки, вона працювала: з 02.10.1991 - 13.05.1993 прибиральницею на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), 14.05.1993 - 05.02.1997 учнем ламповщика, ламповщиком на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), 06.02.1997 - 13.04.2012 машиністом підйомної машини на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), але відповідно до форми РС-Право відповідач не зарахував до страхового стажу стаж 02.10.1991 - 13.05.1993 та до страхового стажу і пільгового за списком №2 стаж 14.05.1993 - 05.02.1997, 06.02.1997 - 31.12.2005. Також не зараховано до пільгового за списком №2 стаж 01.03.2007 - 31.12.2007, 01.05.2013 - 30.06.2013, 01.06.2017 - 30.09.2019, 01.08.2020 - 31.12.2020, 22.11.2021 - 20.01.2022, 09.04.2022 - 30.04.2022, 14.08.2023 - 15.10.2023, 01.11.2023 - 06.11.2023, 04.01.2024 - 13.05.2024. Тільки цих записів у трудовій книжці достатньо для права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім того, вказує, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 26 років 7 місяців 7 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 23 роки 1 місяць 10 днів, що відповідає вимогам п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.“б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ. Відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала необхідний страховий стаж роботи з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Ухвалою суду від 04.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. В ньому вказано, що з огляду на те, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 (у справі № 1-5/2018 (746/15), то висновки Конституційного Суду України у рішенні стосувались змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ до Закону № 1788, який на час виникнення спірних у цій справі правовідносин фактично не діяв і не застосовувався відповідачем під час прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії. Право позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах розглядалось за нормами Закону № 1058. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії позивачу керувалось саме положенням Закону № 1058 зі змінами, внесеними Законом № 2148, який чинний і регулює спірні правовідносини, а не Законом № 1788.
Вимога позивача щодо призначення і виплати пільгової пенсії відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» не було предметом розгляду.
Страховий стаж позивача становить 18 років замість необхідного 25, пільговий - 10 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1981, оскільки трудова книжка подана у копії. Відповідно до п. 2.23 р. ІІ Порядку № 22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Таким чином, не передбачено обчислювати стаж роботи на підставі копії трудової книжки, яка не є первинним джерелом інформації без оригінального підтвердження.
Враховуючи викладене, у позивача відсутнє право на зарахування спірного стажу. У зв'язку з цим, право на призначення пенсії за віком відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 відсутнє, оскільки відсутній необхідного страхового стажу 25 років та у зв'язку із не досягненням пенсійного віку 55 років. Пільговий стаж розраховано згідно довідки ДП «Мирноградвугілля» від 02.08.2024 №263 та інформації, зазначеної у відомостях по спеціальному стажу Пенсійного фонду України, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Право на призначення пенсії у позивача виникає тільки з 15.08.2039.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , 11.01.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України подав заяву про призначення пенсії. Вона розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням відповідача від 20.01.2025 №052530004809 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки у заявника за відсутній необхідний страховий стаж - 25 років та у зв'язку із не досягненням пенсійного віку 55 років. В рішенні вказано наступне:
«Вік заявниці 50 років. Необхідний страховий стаж визначений п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) становить не менше 25 років.
Страховий стаж заявниці становить 18 років.
Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) (далі- Закон) становить 10 років.
Працівники, які мають стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, жінкам - на 1 рік за кожний 2 роки такої роботи.
Відповідно до п.2.23 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок), зокрема документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Пільговий стаж заявниці становить 10 років.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1981, оскільки трудова книжка подана у копії.
Пільговий стаж розраховано згідно довідки ДП «Мирноградвугілля» від 02.08.2024 № 263 та інформації зазначеної у відомостях по спеціальному стажу Пенсійного фонду України, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Працює.»
Дані обставини стали підставою для звернення до суду.
Також судом встановлено, що згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 вбачається наступна трудова діяльність: 02.10.1991 - 13.05.1993 працювала прибиральницею на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), 14.05.1993 - 05.02.1997 працювала учнем лампівника, лампівником на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), 06.02.1997 - 13.04.2012 працювала машиністом підйомної машини на шахті Красноармійська - Західна №1 (ПАТ “Шахтоуправління “Покровське»), 15.05.2012 - 16.04.2013 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна, 26.05.2014 - 22.03.2016 працювала машиністом підйомної машини на ВП “Шахта “Родинська» ДП “Красноармійськвугілля», 04.04.2016 - 08.11.2016 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна, 09.11.2016 - 24.05.2017 працювала машиністом підйомної машини на ВП “Шахта “Стаханова» ДП “Красноармійськвугілля», 21.06.2017 - 22.09.2019 працювала машиністом підйомної машини на ПАТ “Шахтоуправління “Покровське», 08.10.2019 - 30.06.2020 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна, 01.07.2020 - 20.01.2022 працювала машиністом підйомної машини на ВП “Шахта “5/6» ДП “Мирноградвугілля», 01.02.2022 - 08.08.2023 працювала машиністом підйомної машини на ВП “Шахта “Центральна» ДП “Мирноградвугілля», 14.08.2013 - 15.10.2023 працювала оператором пульта у правління ПРАТ “ЦЗФ “Мирноградська», 06.11.2023 - 24.11.2023 працювала гірником на ВП “Шахтоуправління “Першотравневське» ПРАТ “ДТЕК “Павлоградвугілля», 04.01.2024 - 13.05.2024 працювала машиністом підіймальних машин на ВП “Шахта “Новогродівська 1-3» ДП “Селидіввугілля».
02.08.2024 по теперішній час працює машиністом підіймальних машин на ВП “Шахтоуправління “Першотравневське» ПРАТ “ДТЕК “Павлоградвугілля».
Відповідно до форми РС-Право відповідач не зарахував до страхового стажу стаж 02.10.1991 - 13.05.1993 та до страхового стажу і пільгового за списком №2 стаж 14.05.1993 - 05.02.1997, 06.02.1997 - 31.12.2005. Також не зараховано до пільгового за списком №2 стаж 01.03.2007 - 31.12.2007, 01.05.2013 - 30.06.2013, 01.06.2017 - 30.09.2019, 01.08.2020 - 31.12.2020, 22.11.2021 - 20.01.2022, 09.04.2022 - 30.04.2022, 14.08.2023 - 15.10.2023, 01.11.2023 - 06.11.2023, 04.01.2024 - 13.05.2024.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).
Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 передбачено, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до п. а ст. 56 Закону №1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи (служби) є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 16.06.2020 у справі №682/967/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17, від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами, що позивач має трудову книжку, в якій здійснювались записи у встановленому порядку.
У спірному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 05.09.1981, оскільки трудова книжка подана у копії.
Спірним питанням є не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача стаж 02.10.1991 - 13.05.1993, до страхового стажу і пільгового за списком №2 стаж 14.05.1993 - 05.02.1997, 06.02.1997 - 31.12.2005, до пільгового стажу за списком №2 стаж роботи з 01.03.2007 - 31.12.2007, 01.05.2013 - 30.06.2013, 01.06.2017 - 30.09.2019, 01.08.2020 - 31.12.2020, 22.11.2021 - 20.01.2022, 09.04.2022 - 30.04.2022, 14.08.2023 - 15.10.2023, 01.11.2023 - 06.11.2023, 04.01.2024 -13.05.2024
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача наявні, записи про спірні періоди роботи позивача.
Відмовляючи в частині зарахування до стажу періоду роботи позивача відповідач в оскаржуваному рішенні №052530004809 від 20.01.2025 фактично вказано, що призначення пенсії за сканкопією копії трудової книжки є порушенням Порядку №22-1.
Згідно п.1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.07.2015 № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 за № 991/27436.
Згідно п.2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Судом встановлено, що позивач подавав заяву в електронній формі, а не в паперовій, що відповідачем в ході розгляду справи не заперечувалось, а тому посилання на порушення п.2.23 Порядку №22-1 в частині неподання оригіналу трудової книжки є безпідставним.
Окрім цього, відповідно до п.1.1. Порядку №22-1 заява про перерахунок пенсії може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту через вебпортал електронних послуг.
Відповідачем не доведено того, що копія трудової книжки, що подана разом з заявою позивачем для перерахунку пенсії, оригіналу не відповідає та/або є непридатною для сприйняття її змісту.
Крім того суд зазначає, що ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж. 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із нормами п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Матеріали справи не містять доказів, наданих відповідачем, які б свідчили про те, що у позивача, у зв'язку із тим, що поданих ним документів для призначення пенсії, що підтверджують страховий стаж, було не достатньо, пенсійний орган витребував документи, необхідні для обрахунку трудового стажу, або проводив перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин щодо підтвердженості страхового стажу.
Суд виходить з того, що аналізуючи надані документи, пенсійний орган, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії (врахуванню стажу), при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено ч.2 ст.2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.
Суд зазначає, що незарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від збереження оригіналу трудової книжки органом пенсійного фонду, до якого особа його подала, а орган втратив в умовах бойових дій та окупації. Вина позивача у відсутності оригіналу трудової книжки відсутня, а судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної невідповідності копії трудової книжки, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі і зазначена обставина не може позбавити позивача права на врахування періоду його роботи до страхового стажу тільки з підстав відсутності оригіналу. Зі змісту наданої позивачем копії трудової книжки можливо встановити назву підприємства та періоди роботи з аналізу усіх граф трудової книжки. Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
Згідно із нормами ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на те, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Позивач опинився в ситуації, що, відповідно, позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу в повному обсязі періоди роботи позивача, про які зазначено у трудовій книжці НОМЕР_1 , у зв'язку із чим, рішення про відмову у призначенні пенсії №052530004809 від 20.01.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо зарахуванням до пільгового стажу позивача періодів роботи з 14.05.1993 - 05.02.1997, 06.02.1997 - 31.12.2005, з 01.03.2007 - 31.12.2007, 01.05.2013 - 30.06.2013, 01.06.2017 - 30.09.2019, 01.08.2020 - 31.12.2020, 22.11.2021 - 20.01.2022, 09.04.2022 - 30.04.2022, 14.08.2023 - 15.10.2023, 01.11.2023 - 06.11.2023, 04.01.2024 - 13.05.2024 суд вказує наступне.
Як встановлено судом, за вказані періоди позивачка працювала на посадах лампівника на шахті та машиністом підйомної машини на шахті.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
До пільгової професії відноситися професія машиністи підіймальних машин, лампівники.
Відповідно до Розділу І п. п.п 1.1а Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, до пільгової професії відноситися професія машиністи підіймальних машин.
Відповідно до Розділу І п.1 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, до пільгової професії відноситися професія машиністи підіймальних машин.
Також з довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки №263 від 02.08.2024, №1153 від 03.12.2024, вбачається за вказаний спірний період позивачка працювала на посадах, які віднесено до Списку №2.
Отже вказані періоди повинні бути враховані до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.
Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону (ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування ст.13 визначає п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до положень ст.152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1 р/2020 від 23.01.2020 ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02..03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
Отже, у ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено страховий стаж роботи для чоловіків не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців пільговий стаж.
Відповідно до п.4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі ст.13, ч.2 ст.14, п.«б»-«г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Таким чином ст.13, ч.2 ст.14, п. «б»-«г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч.1 ст.8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-IV.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст.8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст.12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Отже, суд погоджується із позивачем стосовно неправильного застосування відповідачем вимог п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що є менш сприятливою нормою для позивача у порівнянні з ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У ч.5 ст.245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно переглянуто загальний страховий стаж позивача, заява позивача про призначення пенсії вважається не розглянутою по суті.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначити пенсії за віком з урахуванням визнаного судом спірного періоду роботи, та прийняти відповідне у даному випадку рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями ч.1 ст.139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн., а тому суд стягує на користь позивача документально підтверджені судові витрати (судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 20.01.2025 №052530004809 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.10.1991 по 13.05.1993, до страхового та пільгового стажу за списком №2 період з 14.05.1993 по 05.02.1997, з 06.02.1997 по 31.12.2005, до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 01.03.2007 по 31.12.2007, з 01.05.2013 по 30.06.2013, з 01.06.2017 по 30.09.2019, з 01.08.2020 по 31.12.2020, з 22.11.2021 по 20.01.2022, з 09.04.2022 по 30.04.2022, з 14.08.2023 по 15.10.2023, з 01.11.2023 по 06.11.2023, з 04.01.2024 по 13.05.2024 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, та прийняти відповідне рішення врахувавши правову позицію, викладену у даному рішенні суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області.
Повне судове рішення виготовлено 08.04.2025.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова