09 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16726/24
Провадження № 22-ц/820/836/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/16726/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Смірновою Іриною Сергіївною, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу та розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів на її користь з ОСОБА_3 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення ними повноліття в твердій грошовій сумі в розмірі по 9 000 грн. на кожну дитину з часу набрання рішенням законної сили.
На підтримання заявлених позовних вимог позивачка посилалася, що з 15 квітня 2015 року вони з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 травня 2021 року укладений з відповідачем шлюб був розірваний. У шлюбі в них народилося троє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказувала, що після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з нею. Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року у справі №724/418/21 було стягнуто з ОСОБА_3 на її користь на утримання дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 аліменти у загальному розмірі частки від доходу останнього щомісячно. З часу призначення судом аліментів відповідач належним чином не виконував такий свій обов'язок, допускав прострочення сплати аліментів, не виплачував їх у повному обсязі. Зазначила, що з часу визначення судом розміру та способу сплати аліментів суттєво змінилися обставини, зокрема в наслідок погіршення економічної ситуації в країни зросли ціни на продукти харчування, одежу, тощо, що призвело до погіршення її матеріального стану. При цьому, оскільки діти ростуть, їх потреби у забезпеченні змінилися та виросли. За таких обставин станом на сьогоднішній день визначений спосіб стягнення аліментів та їх розмір не відповідає інтересам дітей та не може забезпечити покриття їх потреб на харчування, придбання одежі, оплати занять у гуртках, тощо. Вважала, що для забезпечення належного утримання дітей, оплати відвідування гуртків, медичного забезпечення належний до сплати розмір аліментів повинен становити 9 000 грн. на кожну дитину. При цьому відповідач спроможний сплачувати такий розмір аліментів. Так, відповідач придбав житловий будинок у АДРЕСА_1 , має хоча не офіційний, проте значний дохід.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року, позов було задоволено частково, змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року у справі № 724/418/21 з частки від всіх видів заробітку на тверду грошову суму. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти у загальному розмірі 7 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
ОСОБА_2 , не погодилася з даним рішенням суду, через свого представника - адвоката Смірнову І.С. подала апеляційну скаргу, посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Так апелянтка та її представник вказують, що відповідач спроможний сплачувати аліменти в заявленому розмірі, оскільки хоча останній офіційно не працює, але має неофіційні доходи, ОСОБА_3 має на праві власності 5 земельних ділянок, які здає в оренду, житловий будинок, два автомобіля, часто перетинає державний кордон.
Вказують, що відповідно інформаційної довідки №367898312 від 29 лютого 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником: 5 земельних ділянок (0,94 га, 0,9401 га, 0,9398 га, 0,2209 га, 0,94 га), які передані у користування для сільськогосподарських потреб; житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб Volkswagen LT 28 1997 року та легковий автомобіль AUDI A6 2004 року.
Натомість, представник апелянтки зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає лише про наявність у відповідача лише одного транспортного засобу - Volkswagen LT 28 1997 року. При цьому інших утриманців ОСОБА_3 не має.
Звертають увагу, що при частковому задоволенні позовних вимог судом було враховано, що відповідач позов визнав частково та те, що йому була встановлена 3 група інвалідності та розмір доходу останнього, проте ОСОБА_2 вважає, що розмір аліментів у загальному розмірі 7 000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно не є достатнім для забезпечення розвитку дітей та є нижчим, ніж спроможний сплачувати відповідач.
Так представник апелянтки зазначає, що наявність 3 групи інвалідності не звільняє відповідача від обов'язку утримувати своїх трьох дітей на належному рівні в рівних з матір'ю частинах. Натомість, відповідач голослівно посилаючись на те, що забезпечує дітей всім необхідним та приймає участь у їх лікуванні не надав суду жодного доказу (чеків, квитанцій тощо) на підтвердження висловленого.
Так на думку апелянтки, при вирішенні цього спору суд першої інстанції не в повній мірі врахував усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів та не врахував інтереси дітей.
Також судом не в повній мірі було враховано, що відповідачем не доведено, що він не має можливості працювати за станом здоров'я, має на праві власності 5 земельних ділянок досить великої площі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які були передані в користування іншим особам за плату, володіє житловим будинком та прилеглою до нього земельною ділянкою, двома транспортними засобами. Тобто, відповідач має майно, на утримання якого несе витрати.
Крім того не заслуговують на увагу також довідки, зі змісту яких вбачається, що зі слів відповідача, останній офіційно не працює, що не виключає отримання останнім доходів від неофіційної роботи, діяльності. Не враховано судом першої інстанції відомості про регулярний перетин відповідачем державного кордону на автомобілі. Зазначене також підтверджує можливість відповідача обслуговувати транспортний засіб, забезпечувати його пальним та можливі виїзди за кордон на роботу чи на відпочинок.
При цьому, суд першої інстанції надав перевагу посиланням відповідача на його матеріальне становище (відсутність доходу), при цьому залишив поза увагою інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення.
Зазначають, що при врахуванні судом першої інстанції здоров'я відповідача, суд не врахував стан здоров'я сина - ОСОБА_4 , який потребує затрат на лікування та реабілітацію та стан здоров'я сина - ОСОБА_5 .
У зв'язку з цим визначений судом розмір аліментів для сплати у розмірі, по суті, 2 333 грн. на одну дитину є недостатнім для утримання дітей, які проживають разом із матір'ю, яка несе в більшості тягар утримування дітей на собі.
Тому ОСОБА_2 та її представник - адвокат Смірнова І.С. просять скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі в розмірі по 9 000 грн. на кожну дитину.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду зміні з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року у справі №724/418/21 було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 аліменти у загальному розмірі частки від доходу останнього щомісячно.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалася, що після розірвання шлюбу, діти проживають разом з нею та перебувають на її повному утриманні, її матеріальний стан змінився, зросли витрати на утримання дітей, в зв'язку з чим вона має право на зміну способу стягнення аліментів та зміну їх розміру.
Ч. 1,2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини
У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Згідно ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом наведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому, закон не визначає обов'язкових умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів, та їх розмір і встановити їх в твердій грошовій сумі в розмірі по 9 000 грн. на кожну дитину з часу набрання рішенням законної сили, посилаючись на реальну матеріальну можливість відповідача сплачувати аліменти в заявленому розмірі та збільшення витрат з утримання дітей у зв'язку з станом їх здоров'я та віковими змінами, зміною соціально-економічного стану у державі.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідок від 03 квітня 2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивачка ОСОБА_2 та її троє малолітніх дітей ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є внутрішньо переміщеними особами, законним опікуном яких є сама відповідачка.
Крім того, в поданій позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що самостійно утримує дітей, що підтверджується платіжними інструкціями від її імені, при цьому рівень її доходів не дає можливості утримувати їх на повноцінному рівні.
Разом з тим, в матеріалах справи, наявні медичні довідки дітей, відповідно до яких стан їх здоров'я потребує затрат на лікування та реабілітацію у зв'язку із проблемами їх здоров'я.
Таким чином, сімейний та майновий стан ОСОБА_2 на даний час змінився, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я дітей, що є самостійною підставою для зміни раніше визначеного розміру аліментів.
Також позивачка посилалася, що раніше визначений розмір аліментів за рішенням суду є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, оскільки у зв'язку з тим, що діти подорослішали, збільшилися витрати на їх утримання, виховання, навчання, лікування, розвиток, тому позивачка просила ухвалити рішення, яким збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача по 9 000 грн. на кожну дитину, враховуючи зміни у її сімейному та матеріальному стані.
Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно виходив з того, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року у справі №724/418/21, може бути змінений за позовом стягувача, проте, визначаючи даний розмір, не в повній мірі врахував всі обставини справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є працездатною особою, хоча і має захворювання у зв'язку із яким останньому встановлена 3 група інвалідності, проте докази щодо наявності у нього проблем зі здоров'ям, які перешкоджають йому працевлаштуватися в матеріалах справи відсутні, тому він може працевлаштовуватись на оплачувану роботу чи отримувати інші доходи внаслідок своєї трудової діяльності, у нього відсутні інші діти, він неодружений, не має на утриманні інших непрацездатних осіб.
Також відповідно до довідки №367898312 від 29 лютого 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником земельних ділянок з кадастровим номером 7325083200:03:001:0099, площею 0,94 га, 7325083200:03:001:0098, площею 0,9401 га та 7325083200:03:001:0097, площею 0,9398 га, які передані у користування іншій особі в оренду на підставі договорів емфітевзису для сільськогосподарських потреб; житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,2209 га з кадастровим номером 7325083200:01:002:0043. Вказане майно ОСОБА_3 набув у 2019 році в порядку спадкування.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ за ОСОБА_3 зареєстрований транспортний засіб Volkswagen LT 28 1997 р.в. Дата останньої реєстрації 25 листопада 2016 року.
ОСОБА_3 проходив службу у в/ч НОМЕР_4 та був звільнений з військової служби на підставі наказу від 25 січня 2024 року.
Згідно даних Пенсійного фонду України розмір доходу ОСОБА_3 за 2022 рік склав 509996,49 гривень, за 2023 рік 566953,91 гривень, за січень 2024 рік - 254,68 гривень.
Із огляду на матеріали справи та обсяг письмових доказів наданих сторонами, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей та те, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і остання безумовно несе більші витрати на утримання дітей, також з врахуванням факту інфляції та зростання цін в України під час воєнного стану, як на продукти харчування, так і на одяг, ліки, комунальні послуги та інші речі, колегія суддів вважає можливим позовні вимоги задовольнити частково, встановивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі по 5 000 грн. щомісячно на утримання кожного з дітей: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, апеляційний суд, урахувавши якнайкращі інтереси дітей, які мають право на достатній рівень матеріального забезпечення, приходить до висновку про наявність підстав для зміни розміру раніше стягуваних аліментів, визначати розмір аліментів в твердій грошовій сумі по 5 000 грн. на кожну дитину, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Смірновою Іриною Сергіївною, задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2025 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі по 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень) на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова