09.04.2025
Справа № 721/278/25
Провадження № 3/721/212/2025
Іменем України
Суддя Путильського районного суду Чернівецької області Стефанко У.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні с-ще Путила матеріали справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.173-2 КУпАП, які надійшли з ВП №1 (с-ще Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області відносно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 22.01.2025 року близько 14 год 00 хв у АДРЕСА_1 будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свекрухи ОСОБА_2 , а саме висловлювалася словами нецензурної лайки та погрожувала фізичною розправою в адресу останньої, внаслідок чого ОСОБА_2 було завдано шкоду психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, хоча судом повідомлена про день, місце та час розгляду справи, але причин неявки суду не повідомила, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надала. Однак слід урахувати, що вказана особа була повідомленою, зокрема відповідно до положень ст. 268, 277-2 КУпАП України. При цьому, на думку суду, учасник справи, який задіяний в її розгляді, зобов'язаний з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Ці висновки дають підстави для розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
У відповідності зі ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 9 ч.1 КУпАП зазначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення), місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Стаття 173-2 ч. 3 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, повторно протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 Розділу І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Згідно протоколу серія ВАД № 189899 від 27.01.2025 року про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину те, що вона 22.01.2025 року близько 14 год 00 хв у АДРЕСА_1 будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свекрухи ОСОБА_2 , а саме висловлювалася словами нецензурної лайки та погрожувала фізичною розправою в адресу останньої, внаслідок чого ОСОБА_2 було завдано шкоду психічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1)
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторно протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Проте, у протоколі при викладенні об'єктивної сторони правопорушення не вказано, що такі дії вчинені повторно, тобто особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою та другою статті 173-2 КУпАП.
Викладена у протоколі суть правопорушення не відповідає диспозиції ч. 3 ст.173-2 КУпАП, до матеріалів справи не долучено рішення суду, які б стали підставою для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, що передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, повторно протягом рокупередбаченого частинами першою або другою цієї статті.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Вчинення домашнього насильства в сім'ї характеризується наміром, коли особа усвідомлює протиправність своїх дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, передбачає порушення охоронюваних законом прав потерпілого наслідком чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, бажає цього або свідомо допускає настання таких наслідків.
В ході розгляду справи не встановлено обставин та не підтверджено належними та допустимими доказами, які б свідчили про будь які дії ОСОБА_1 , в тому числі умисні, які були б направлені на здійснення тиску на ОСОБА_2 шляхом словесних образ в її адресу, зокрема навмисного спричинення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе чи завдання шкоди психологічному чи психічному здоров'ю потерпілій.
Також судом встановлено, що окрім протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №189899 від 27.01.2025 року, у якому не розкрито суті адміністративного правопорушення, поліцейським не зібрано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.173-2 КУпАП, зокрема: пояснень свідків, які б підтвердили наявність обставин вказаних у протоколі, фото та відеоматеріалів, якими зафіксовано наявність вчиненого порушення.
Вказані факти та обставини викликають сумнів в правомірності складеного протоколу.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Будь-яких інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не представлено.
Статтею 62 ч. 3 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Усі сумніви щодо доведеності вини суд трактує на користь особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази по справі, суд прийшов до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 173-2 ч. 3, п. 1 ч. 1 ст. 247, 221, 283, 284, 285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Путильський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Уляна СТЕФАНКО