58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
02 квітня 2025 року Справа № 926/290/25
За позовом Чернівецької міської ради
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401»
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 750 787,78 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача - Генцарюк М-Д.Д.
Від відповідача - не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 750 787,78.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач - ТДВ “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401» є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 31-А на площею 1,1147 га кадастровий номер 7310136900:41:001:0025. Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці яка перебуває у комунальній власності Чернівецької територіальної громади.
Однак, відповідачем не оформлено право оренди на вищевказану земельну ділянку, а тому Чернівецькою міською радою не отримано плати за користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2025 року, судову справу № 926/290/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 29 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 24 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року відкладено підготовче засідання по справі № 926/290/25 на 12 березня 2025 року; повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України, на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/290/25; призначено справу до розгляду по суті на 02 квітня 2025 року; повторно повідомлено відповідача про дату, час і місце розгляду справи, розмістивши оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України, на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.
В судовому засіданні 02 квітня 2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач явку належного представника в судове засідання 02 квітня 2025 року не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та дату судового засідання, шляхом надсилання процесуальних документів на офіційну юридичну адресу.
При цьому, надіслані на адресу відповідача ухвали суду повернулися до суду із відміткою поштового оператора про відсутність адресата за зазначеною адресою та закінченням терміну зберігання.
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали Господарського суду Чернівецької області у даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 Господарського процесуально-го кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України»).
Отже, відповідач не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух даної справи безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався, вимог суду не виконав.
Разом з тим, з метою належного повідомлення відповідача про місце, час та дату судового засідання, судом неодноразово розміщено відповідні оголошення про виклик до суду.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень статей 219, 220 ГПК України рішення у даній справі прийнято 02 квітня 2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши представника позивача, суд
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 28 жовтня 2024 року № 401183621 за Товариством з додатковою відповідальністю “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - адміністративний будинок літ. А пл. 819,20 кв.м. за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Тореза Моріса, 31б та нежилу будівлю (майстерня) літ.Б пл. 483,20 кв.м. за адресою Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Тореза Моріса, 31а.
Підстави для державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю за адресою: м. Чернівці, вул. Тореза Моріса, 31б є рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.03.2010 по справі № 4/2, а на нежилу будівлю (майстерня) за адресою: м. Чернівці, вул. Тореза Моріса, 31а є свідоцтво про право власності, САС № 737688, видане 09.09.2009 Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради народних депутатів.
Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 1,1147 га кадастровий номер 7310136900:41:001:0025; державна реєстрація земельної ділянки проведена 09.11.2023 року; цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).
На виконання Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного(нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», рішенням міської ради перейменовано вулицю Тореза Моріса - на вулицю Ярослава Мудрого.
Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 7310136900:41:001:0025, площею 1,1147 га знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Ярослава Мудрого, 31-А, та належить до категорії земель 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та належить до земель житлової та громадської забудови.
Верховний Суд при розгляді справи № 922/595/18 (постанова від 29 січня 2019 року, п. 38) зазначив, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно саме у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Однак, відповідачами не вжито заходів до оформлення правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, а в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які посвідчували б факт правомірного використання відповідачами вищевказаної земельної ділянки в період, який охоплюється позовними вимогами.
Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. (Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 у справі №922/2060/20).
Як вбачається із матеріалів справи, земельна ділянка із кадастровим номером 7310136900:41:001:0025, 1,1147 га та знаходиться за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Ярослава Мудрого, 31-А є сформованою.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - далі ПК України).
Докази сплати відповідачем коштів за використання земельної ділянки в матеріалах справи - відсутні.
Отже, в діях відповідача наявний факт використання вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати коштів до бюджету за користування земельними ділянками.
Зважаючи на правові позиції Верховного Суду, які в силу вимог статті 263 ГПК України повинні враховуватися при виборі і застосуванні норми права, відносини, що склалися між ТДВ “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401» та Чернівецькою міською радою є кондиційними.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року сформувала правову позицію, відповідно до якої стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, повинне здійснюватися на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як зазначає Верховний Суд, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося. згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях.
Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
На відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження коштів за рахунок потерпілого та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або така підстава згодом відпала (п. 55, 57 постанови ВС від 11.02.2019 по справі № 922/391/18).
Враховуючи правову природу кондикційних зобов'язань, важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, тобто обов'язок відповідача повернути безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності.
Верховний Суд у наведеній вище постанові також визначив обставини, які підлягають встановленню та доказуванню по справах даної категорії (п.66), а саме: існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України “Про оренду землі» у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічні усталені правові позиції щодо кондикційної природи спірних правовідносин сформовані Верховним Судом у справах за № 902/794/17 від 21.01.2019, № 922/530/18 від 08.07.2019, № 911/2069/18 від 04.10.2019, № 922/981/18 від 10.02.2020 та інших.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
В силу статті 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Статтею 6 Закону України “Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають права оренди на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, згідно статті 16 вказаного вище Закону, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-530цс16 від 08 червня 2016 року).
Відтак, набуваючи право власності на нежитлові приміщення відповідач повинен був передбачити наслідки у вигляді виникнення додаткових обов'язків, в тому числі щодо внесення плати за землю комунальної власності саме у формі орендної плати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою в означений у позові проміжок часу без достатньої правової підстави.
При цьому, вирішуючи питання розміру безпідставно збережених коштів, що еквівалентно розміру орендної плати за означені періоди та підлягають стягненню з відповідача, суд вказує наступне.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (далі - Методика).
При цьому згідно із правовою позицією, сформованою Верховним Судом у справі № 922/391/18 (постанова від 11.02.2019), особа, яка не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, основою для визначення якої для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, яка в будь - якому разі не може бути меншою, ніж встановлено пунктом 288.5.1 статті 288 ПК України.
Рішенням Чернівецької міської ради від 26 лютого 2021 року №118 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішення міської ради V скликання від 12.02.2008 №510», затверджено технічну документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців.
Так, технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівців затверджено рішенням від 26 лютого 2021 року № 118 “Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Чернівці», яке набрало чинності 01 січня 2022 року.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (стаття 20 Закону України “Про оцінку земель»).
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером: 7310136900:41:001:0025, площею 1,1147 га, вул. Ярослава Мудрого від 28 жовтня 2024 року № НВ-9951932662024 вона становить 25 833 275,88 грн.
Так, рішенням Чернівецької міської ради від 23 жовтня 2008 року №715 (зі змінами) “Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях» встановлено ставки плати за землю та пільги зі сплати земельного податку на території міста Чернівці, яким установлено, у тому числі, ставки орендної плати за землю в залежності від цільового призначення земельної ділянки згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель.
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Чернівецької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю проводиться за формулою: розмір орендної плати за землю за один день х кількість днів.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за період з 09 листопада 2023 року до 30 жовтня 2024 року в сумі 750 787,78 грн, виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає його арифметично правильним.
Крім цього, суд звертає увагу сторін на наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії“).
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, судовий збір у розмірі 11 261,82 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Чернівецьке автотранспортне підприємство 2401» (58007, м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 31-А, код ЄДРПОУ 05414539) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти у сумі 750 787,78 грн та 11 261,82 грн судового збору.
Повний текст рішення складено та підписано - 09 квітня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк