08 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/647/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул. Якоба Петровича, 18, код ЄДРПОУ 44388619)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (04214, м.Київ, вул.Північна, 6-В, код ЄДРПОУ 37509040)
про стягнення неустойки в сумі 7700,36 грн
Представники сторін:
від позивача - Філіп М.О. - представник;
від відповідача - не з'явився.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» про стягнення неустойки за договором оренди нерухомого майна №16 від 20.01.2014 в сумі 7700,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним звільненням відповідачем орендованого приміщення загальною площею 50,1 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Чернівці, вулиця гетьмана Сагайдачного Петра, 61, в результаті чого позивач звернувся до суду за захистом порушеного права, шляхом стягнення з відповідача неустойки за період з 01.04.2017 по 04.10.2018 в сумі 7700,36 грн.
Відповідач наданим правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень на предмет спору не надав.
2. Рух справи.
25.02.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№647.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по суті призначено на 20.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 08.04.2025.
На призначений день розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки свого представника в суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання ухвал в тому числі через систему «Електронний суд», що підтверджується Довідками про доставку електронного листа які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представника відповідача.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
20.01.2014 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (правонаступником якого є Управління комунальної власності Чернівецької міської ради) (надалі - Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (надалі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №16 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 50,1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з метою використання його для здійснення діяльності у сфері надання житлово-комунальних послуг населенню (надалі - об'єкт оренди або майно) (п.1.1. договору)_
У відповідності до п. 1.5. договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців і діє з 20.01.2014 до 19.12.2016 включно.
Згідно п.2.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить 128,96 грн.
Пунктом 3.1.1. договору сторони визначили, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю протягом трьох робочих днів об'єкт оренди за актом приймання - передання, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками.
Відповідно до п. 5.6. договору, у разі несвоєчасного повернення Орендарем майна при припиненні або розірванні цього договору він сплачує Орендодавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його Орендодавцеві за актом приймання-передання.
20.01.2014 на виконання умов договору між сторонами складено Акт передання - приймання об'єкта оренди по АДРЕСА_1 . Акт підписаний сторонами без зауваження.
Приміщення, які передаються в оренду, є власністю Територіальної громади м. Чернівці на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 16.04.2014.
У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, Департамент економіки Чернівецької міської ради надсилав відповідачу попередження про неналежне виконання істотних умов договору №02/01-17/2156 від 17.11.2016 та №02/01-17/763 від 13.05.2017. Проте, в матеріалах справи відсутні докази належного реагування з боку відповідача на вказані попередження.
04.10.2018 між сторонами підписаний Акт передання-приймання об'єкта оренди за яким Орендар повернув орендоване майно.
Беручи до уваги те, що відповідач користувався орендованим майном після закінчення строку дії договору, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача неустойку в розмірі подвійної орендної плати, що становить 7700,36 грн, яка нарахована за період з 01.04.2017 по 04.10.2018, тобто по день фактичного повернення орендованого майна.
4. Позиція суду по суті позовних вимог
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Частиною 1 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом встановлено, що договір оренди нерухомого майна №16 припинив свою дію 20.12.2016 у відповідності до п. 1.5. договору у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено.
Доказів продовження терміну дії даного договору чи укладення нового договору оренди між сторонами матеріали справи не містять та сторонами не надані.
Крім того, судом встановив, що 04.10.2018 сторони підписали Акт передання-приймання об'єкта оренди за яким Орендар повернув орендоване майно
Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено санкцію за порушення такого зобов'язання (якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення).
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).
Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час прострочення по день фактичного повернення об'єкта оренди, в межах спірного у цій справі періоду з 01.04.2017 по 04.10.2018.
Перевіривши здійснений позивачем у цій справі розрахунок неустойки, суд встановив його арифметичну вірність та відповідність положенням законодавства, застосованого судом у спірних правовідносинах. При цьому відповідачем розрахунок позивача жодним чином не спростований, доказів оплати заборгованості суду не надано.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (04214, м. Київ, вул. Північна, 6-В, код ЄДРПОУ 37509040) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код ЄДРПОУ 44388619) неустойку в сумі 7700,36 грн за період з 01.04.2017 по 04.10.2018 та судовий збір в сумі 3028,00 грн.
3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.