09 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/719/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Володимира Байталюка, за участю секретаря судового засідання Лілії Кушлак, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак»
про стягнення заборгованості за виконане перевезення в сумі 19000 грн
без повідомлення (виклику) сторін
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Літін- Транс» (22300, Вінницька область, м. Літин, вул. Подільська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41233387) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 40220106) у змісті якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 19000,00 грн за неналежне виконання відповідачем умов укладеного сторонами 22.11.2024 договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22112024/2. Також, просить суд стягнути з відповідача витрати, понесені на правову допомогу адвоката у розмірі 6500,00 грн та 1500,00 грн відшкодування гонорару успіху.
2. Хід розгляду справи та короткий зміст ухвал суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Байталюку В. Д.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.032025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд зазначає про належне ним виконання обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали Господарського суду Чернівецької області про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно частини п'ятої та сьомої статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС унормовано, що підсистема Електронний суд забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала Господарського суду Чернівецької області про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 10.03.2025 та доставлена до електронного кабінету 10.03.2025 о 19:10 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвалу Господарського суду Чернівецької області про відкриття провадження у справі від 10.03.2025 до Електронного кабінету та доставлено до електронного кабінету відповідно 10.03.2025 о 19:10 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Суд зазначає, що станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165 Господарського процесуального кодексу України).
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом та застосоване ним законодавство.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
22.11.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» було укладено разовий договір-заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22112024/2, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати для відповідача перевезення за маршрутом смт. Глибока - м. Житомир; найменування вантажу - консервація на палетах; вага та об'єм вантажу - 22 т; тип причепа та спосіб завантаження - заднє завантаження; дата та час прибуття ТЗ під завантаження - 22.11.2024; адреса завантаження - смт. Глибока, вул. Першотравнева, 60 а; термін доставки вантажу до вантажоодержувача - 23.11.2024; адреса розвантаження - м. Житомир, вул. Павла Сингаївського, 3; вартість послуги та умови оплати - 19000,00 грн (з ПДВ) протягом 7 банківських днів з дня наступного після отримання документів; марка та державний номер тягача - Вольво НОМЕР_1 ; державний номер напівпричепа (причепа) П/П НОМЕР_2 .
Вартість робіт з перевезенням складала 19000,00 грн.
Оплата за виконану роботу повинна була бути здійснена протягом 7 банківських днів з моменту отримання відповідних документів.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення у повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 516 від 22.11.2024. На разовому договорі-заявці на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 22112024/2 від 22.11.2024 наявний підпис та печатка ТОВ «ЛІЛАК».
Відповідно до Акту наданих послуг № 467 від 23 листопада 2024 року позивачем було виконані транспортні послуги за маршрутом: смт. Глибока - м. Житомир на загальну суму 19000,00 грн.
Для оплати за надані послуги, позивачем надано рахунок на оплату № 467 від 23 листопада 2024 року на суму 19000,00 грн.
Крім того, 02 грудня 2024 року позивач засобами поштового зв'язку направив на офіційну юридичну адресу відповідача рахунок на оплату та акт виконаних робіт. Проте жодної оплати виконано не було.
02 грудня 2024 року на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості в сумі 19000,00 грн протягом семи днів з дня отримання даної вимоги, однак дана вимога залишена відповідачем без будь якого реагування. У зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої-третьої статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку обґрунтованість позову та про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортні послуги в сумі 19000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини першої ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 19000,00 грн основного боргу, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.
4. Щодо витрат на правову допомогу.
Згідно пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з частини першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частини першої статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (п. п. 130-132, 134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
У даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 6500,00 грн та 1500,00 грн (гонорар успіху) у разі вирішення спору на користь позивача.
На підтвердження надання адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем адвокатських послуг при розгляді справи № 926/719/25 позивачем надано суду Договір від 14.02.2025 про надання правової допомоги, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс» та адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008 та Акт приймання приймання-передачі наданих послуг.
Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг та на підставі пункту 1.1 Договору повірений надав, а представник довірителя прийняв наступні послуги:
- вивчення та огляд документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 2 год. 45 хв;
- проведення заходів досудового врегулювання, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 20 хв;
- аналіз судової практики - 0 год. 40 хв.;
- підготовка пакета документів, необхідних для звернення до суду, підготовка позовної заяви - 6 год. 20 хв.;
- вчинення інших дій необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу - 3 год.
Враховуючи викладене, а також те, що адвокатом не наведено які інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу ним вчинено та матеріалами справи не підтверджено суд відзначає, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат частково підтверджується матеріалами справи, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість зазначених витрат у сумі 4800 грн.
Пунктом 2.3 Договору про надання правової допомоги, передбачено, що при задоволенні позову, довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 1500,00 грн.
Так, чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар ycпixy, проте господарським судом враховано те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар ycпixy», що відповідає принципу свобода договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини (ССПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «lатрідіс проти Греції» (latridis v.Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ССПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатили відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом i клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами та не заперечував факт їх надання.
Отже, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість витрат позивача понесених на правову допомогу адвоката в сумі 6300,00 грн.
5. Розподіл судового збору.
Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи обґрунтованість позову, судовий збір в розмірі 3028,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс».
Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс» до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» про стягнення заборгованості за виконане перевезення в сумі 19000,00 грн задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 40220106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс» (22300, Вінницька область, м. Літин, вул. Подільська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41233387) 28328,00 грн в тому числі: 19000,00 грн заборгованість за надані транспорті послуги; 6300,00 грн витрати на правничу допомогу; 3028,00 грн судового збору.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Літін-Транс» (22300, Вінницька область, м. Літин, вул. Подільська, буд. 18, код ЄДРПОУ 41233387).
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» (58005, м. Чернівці, вул. Кушніренка, буд. 7-А, код ЄДРПОУ 40220106).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Володимир БАЙТАЛЮК
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/