Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
01.04.2025м. ХарківСправа № 922/166/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ
до УУкраїнського державного університету залізничного транспорту, м.Харків
про стягнення 1610502,08 грн
за участю представників:
позивача - Кучер Д.М. (самопредставництво);
відповідача - Рудюк Ю.А. (самопредставництво).
20.01.2025 року позивач - Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Українського державного університету залізничного транспорту про стягнення заборгованості в розмірі 1610502,08 грн, з яких: 1180938,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію; 280015,25 грн - 15% річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/166/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.02.2025 року.
04.02.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№3088), в якому проти позову заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що оскільки постачання електричної енергії здійснювалося на житлові будинки, то необхідно застосовувати коефіцієнт розрахунку з 01.01.2023 року в розмірі 1.68 грн./кВт, а з 01.06.2023 року в розмірі 2,64 грн./кВт. Натомість позивач здійснював розрахунок в розмірі 7,13грн./кВт. Таким чином, відповідач вважає суму нараховану Позивачем в розмірі 1180938,60грн, як основний борг за поставлену електричну енергію, безпідставною та незаконною. Окрім того, вважає, що пункт 7.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» суперечить імперативній нормі зазначеній в частині другій статті 625 ЦК України.
Крім того, посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», якою заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням.
06.02.2025 року представник відповідача надав до суду відповідь на відзив (вх.№3410), в якій позовні вимоги підтримував в повному обсязі. Позивач зазначає, що методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором. У разі якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника. Отже, Постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також звертав увагу, що постачальник «останньої надії» не є універсальним постачальником електроенергії, тому ціни різняться з іншими електропостачальниками. У постачальника «останньої надії» ціни для всіх споживачів однакові. У випадку незгоди з умовами або цінами, споживач мав би звернутися до іншого електропостачальника та укласти з ним договір на бажаних умовах. Проте, Відповідач фактично споживав електричну енергію, а наразі відмовляється від належного виконання зобов'язання по Договору
Щодо нарахованих інфляційних та 15% річних, зазначав, що нарахування інфляційних витрат та 15% річних прямо передбачено у Комерційній пропозиції №5, що є додатком 1 до Договору, тобто сторони передбачили збільшений розмір річних, ніж вказаний у ст. 625 ЦК України.
07.02.2025 року позивач надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№3432).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 року задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
07.02.2025 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх.№3430). Позивач зазначає, що у позовній заяві ДПЗД «Укрінтеренерго було зазначено загальну суму заборгованості відповідача 1610502,05 грн, з яких: 1180938,60 грн - борг за поставлену електричну енергію; 280015,25 грн - 15 % річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати. Перевіривши розрахунок заборгованості було виявлено технічну описку у сумі заборгованості відповідача за електричну енергію. Таким чином, сума заборгованості за електричну енергію становить 1180938,63 грн, а ні 1180938,60 грн. На підставі вищезазначеного, сума загальної заборгованості відповідача становить 1610502,08 грн, з яких: 1180938,63 грн - основний борг; 280015,25 грн - 15 % річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2025 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог.
17.02.2025 року відповідач надав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№4198).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2025 року задоволено заяву відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 18.02.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2025 року, яке було відкладено на 01.04.2025 року.
25.03.2025 року представник позивача надав до суду заяву (вх.№7513) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.03.2025 року задоволено заяву позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2025 року позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.04.2025 року проти позову заперечував, з підстав, викладених у відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі - ДПЗД «Укрінтеренерго», Позивач, Постачальник), що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, уклало Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) з Українським державним університетом залізничного транспорту (надалі - УКРДУЗТ, Відповідач, Споживач).
Відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р. (зі змінами), ЗУ ««Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, позивача у даній справі визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 року до 31.12.2024 року.
Договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання та не потребує акцептування зі сторони споживача. Моментом укладання Договору постачальника «останньої надії» є початок фактичного споживання електричної енергії споживачами.
Акціонерне товариство «Харківобленерго» та Акціонерне товариство «Укрзалізниця» (надалі - АТ «Харківобленерго», АТ «Укрзалізниця», ОСР) визначені, як Оператори системи розподілу згідно реєстру суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, в редакції, що діяла до 01.07.2024 (надалі - ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 6.2.8 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.
Проте, враховуючи воєнний стан в Україні, постачання електричної енергії Споживачу здійснювалось ДПЗД «Укрінтеренерго» па підставі наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 року № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнною етапу» (далі - Наказ 148), яким було встановлено збільшений строк постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Таким чином, за твердженнями позивача відповідач перебував на постачанні електричної енергії у постачальника «останньої надії», розподіл якої здійснювали два ОСР в період січень-серпень 2023.
Положеннями статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (пунктом 3.4.4 Правил).
Зокрема, ще з 27.12.2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148, яке діяло у спірний період, постачальник «останньої надії» у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".
Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником.
Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.
Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.
Листом №56к-0 1/04-3152 від 18.10.2022 АТ «Харківобленерго» повідомило, що УКРДУЗГ віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 20-22.10.2022. Проте, фактичне споживання електроенергії Споживачем розпочалось 01.01.2023.
Листом №ЕЕЦ-15/2 від 02.01.2023 АТ «Укрзалізниця» повідомило, що Відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2023.
Листом від 31.03.2023 № 44/09-2597/ПОН Позивачем направлено Відповідачу на його електронну адресу примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками.
Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), а саме шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.
Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями п. 2.1. глави 2 Договору встановлено, що Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Крім цього, п. 5.8. глави 5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до положень п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Умовами пункту 4.1. розділу 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.
У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.
Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).
Відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.
Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв'язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
На виконання зазначених Договорів, за даними операторів системи розподілу АТ «Харківобленерго» та АТ «Укрзалізниця»:
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №034578 від 31.01.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 21 711 кВт*год на суму 131 315,42 грн згідно з рахунком №000001116472/19/001/42113 від 14.02.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 14.02.2023;
- на підставі Звіту ОСР. ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №034517 від 31.01.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 14 508 кВт*год на суму 87 749,26 гри згідно з рахунком №000001116472/29/001/42052 від 14.02.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 14.02.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №037179 від 28.02.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 27 473 кВт*год. на суму 172 946,71 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/002/44727 від 15.03.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 15.03.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №035802 від 28.02.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 11 904 кВт*год на суму 74 937,49 грн згідно з рахунком №0000014 16472/29/002/43360 від 10.03.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 10.03.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №038274 від 31.03.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 16 535 кВт*год. на суму 99 718,94 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/003/45849 від 10.04.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 10.04.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №037700 від 31.03.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі -10 910 кВт*год на суму 65 795,81 грн згідно з рахунком №000001116472/29.003 45271 від 06.04.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані па електронну адресу Відповідача 06.04.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №0340149 від 30.04.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 22 І 12 кВт*год. на суму 120 262,66 грн. згідно з рахунком №000001116472/19/004/47747 від 12.05.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 12.05.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №040021 від 30.04.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 5 263 кВт*год на суму 28 624,38 грн згідно з рахунком №000001116472/29/004/47619 від 11.05.2023. Вищевказаний акт та рахунок були направлені на електронну пошту Відповідача 11.05.2023;
- на підставі Звіту ОСР, ДГІЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №041794 від 31.05.2023, за яким Відповідач спожив 17 479 кВт*год на суму 86 786,17 грн згідно з рахунком №000001116472/19/005/49399 від 13.06.2023. Вищевказаний акт та рахунок були направлені на електронну пошту Відповідача 13.06.2023.
Листом №56к-01/04-1609 від 30.04.2024 АТ «Харківобленерго» надало корегувальний Звіт.
- На підставі вказаного Звіту, ДПЗД «Укрінтеренерго» листом №44/10- 1929НОН від 08.05.2024 повідомило Відповідача, що відбулось корегування та направило корегувальний акт купівлі-продажу електричної енергії №55791 від 30.04.2024, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 10 653 кВт*год на суму 52 804,56 грн, згідно з корегувальним рахунком №000001116472/19/К05/63568 від 01.05.2024.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №041310 від 31.05.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3 456 кВт*год на суму 17 159,62 грн згідно рахунком №000001116472 29 005/48749 від 12.06.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 12.06.2023.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №043219 від 30.06.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 21 657 кВт*год па суму 102 652,36 грн, згідно з рахунком №000001 116472/19/006/50845 від 10.07.2023. Вищевказаний акт та рахунок надіслані на електронну пошту Відповідача 10.07.2023.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №042588 від 30.06.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3 797 кВг*год на суму 17 997,46 грн згідно з рахунком №000001116472/29/006/50213 віл 07.07.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 07.07.2023.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №044374 від 31.07.2023, іа яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі 13 444 кВт*год на суму 68 365,00 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/007/52015 від 10.08.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 10.08.2023.
- На Підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №043929 від 31.07.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 2 445 кВт*год на суму 12 433,24 грн згідно рахунком №000001116472/29/007/51565 від 08.08.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 08.08.2023.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №045863 від 31.08.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі -18 775 кВт*год на суму 110 308,91 грн, згідно з рахунком №000001116472/19/008/53500 від 13.09.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 13.09.2023.
- На підставі Звіту ОСР, ДПЗД «Укрінтеренерго» склало акт купівлі-продажу електричної енергії №045206 від 31.08.2023, за яким Відповідач спожив електроенергію в обсязі - 3 041 кВг*год на суму 17 866,81 грн згідно рахунком №000001116472/29/008/52839 від 11.09.2023. Вищевказаний акт та рахунок були надіслані на електронну адресу Відповідача 12.09.2023.
Таким чином, по ОСР АТ «Харківобленерго» заборгованість Відповідача за спожиту електричну енергію перед ДПЗД «Укрінтеренерго» в обсязі 152 342 кВг *год, за період січень - серпень 2023 становить - 858 374,56 грн.
По ОСР АТ «Укрзалізниця», заборгованість Відповідача за спожиту електричну енергію перед ДПЗД «Укріитерснерго» в обсязі 55 324 кВт*год, за період січень-серпень 2023становить - 322 564,07 грн.
Позивач зазначає, що останній належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується Актами купівлі-продажу електроенергії за січень 2023- серпень 2023.
Проте, в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору, Відповідач не оплатив спожиту ним електричну енергію. За твердженнями позивача, заборгованість Відповідача перед Позивачем за спожиту електричну енергію, станом на дату подання цього позову становить - 1180938,63 грн (з урахуванням ПДВ).
Положеннями підп. 6 п. 7.1. глави 7 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що Постачальник має право отримувати відшкодування збитків від Споживача, що понесені Постачальником у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням Споживачем своїх зобов'язань перед Постачальником, відповідно до умов Договору та чинного законодавства.
Відповідно до положень п. 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.
Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15% річних, інфляція) за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.
Пунктом 7.4. розділу 7 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що Споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Позивач звертає увагу, що листом від 04.11.2024 АТ «Укрзалізниця» підтвердило обсяги споживання електроенергії Відповідачем за період січень-серпень 2023 року.
Отже, як вказує позивач у позові, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за поставлену електричну енергію, яка складає становить 1610502,08грн, зокрема:
- 1180938,63 грн - заборгованість за поставлену електроенергію;
- 280015,25 грн - 15% річних;
- 149548,20 грн - інфляційні втрати.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
Отже аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору в період січень - серпень 2023 позивачем була поставлена (продана) відповідачу електрична енергія в загальній кількості 207666кВт*год., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, актами купівлі-продажу електроенергії, які були складені на підставі даних Оператора системи розподілу АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" та АТ "Укрзалізниця" щодо обсягів споживання відповідачем електроенергії. Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату. Зазначені документи надсилалися позивачем на електронну адресу відповідача.
Крім того, фактичні обсяги спожитої відповідачем електричної енергії підтверджено листом АТ "Укрзалізниця" від 04.11.2024 року.
Загальний розмір спожитої та несплаченої Відповідачем електричної енергії за період січень 2023 по серпень 2023 в загальному обсязі 207666 кВт*год.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами пункту 4.1. Комерційної пропозиції №5 до Договору передбачено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських днів з моменту отримання споживачем рахунку.
З матеріалів справи вбачається, що станом на дату розгляду справи заборгованість відповідача за Договором зі спожитої електричної енергії за період з січня по серпень 2023 становить 1180938,63 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості в розмірі 1180938,63 грн.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлену електричну енергію в розмірі 1180938,63 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що оскільки постачання електричної енергії здійснювалося на житлові будинки, то необхідно застосовувати коефіцієнт розрахунку з 01.01.2023 року в розмірі 1.68 грн./кВт, а з 01.06.2023 року в розмірі 2,64 грн./кВт. Натомість позивач здійснював розрахунок в розмірі 7,13грн./кВт.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає наступне.
Частиною 6 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Таким чином, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до частини 5 ст. 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» Постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником "останньої надії" при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.
У разі якщо конкурс на визначення постачальника "останньої надії" не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника "останньої надії" встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов'язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника "останньої надії", а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.
Отже Постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором.
Положеннями пункту 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено, що за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затверджено постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року № 1179 (надалі -Порядок).
Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», для побутових споживачів (крім випадків застосування фіксованих цін на електричну енергію за рішенням Кабінету Міністрів України в рамках покладення спеціальних обов'язків на постачальника «останньої надії») та непобутових споживачів, у тому числі малих непобутових споживачів, приєднаних до електричних мереж на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу/МСР, приєднаної до системи розподілу, розраховується за формулою.
В формулі ПОНа присутня складова - 1,25 - коефіцієнт, який враховує ризики від коливання цін на балансуючому ринку та ринку "на добу наперед".
Відповідно до п. 3.4.3. ПРРЕЕ постачальник «останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.
Таким чином, постачальник «останньої надії» не є універсальним постачальником електроенергії, тому ціни різняться з іншими електропостачальниками. У постачальника «останньої надії» ціни для всіх споживачів однакові.
Споживач мав право звернутися до іншого електропостачальника у випадку незгоди з умовами або цінами, та укласти з ним договір на бажаних умовах, однак цього не зробив, проте фактично споживав електричну енергію, що підтверджується матеріалами справи.
Доказів звернення відповідача до постачальника універсальних послуг про укладання відповідного договору та/або повідомлення ДПЗД "Укрінтеренерго" про наявні обставини Українським державним університетом залізничного транспорту не надано.
ДПЗД "Укрінтеренерго", відповідно до положень законодавства в сфері енергетики, здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачу як постачальник "останньої надії", а тому виконувати функцію постачальника універсальних послуг, в тому числі застосовувати у своїй діяльності тарифи постачальника універсальних послуг, не має правових підстав.
Також, відповідач посилався на постанову від 05.03.2022 № 206.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Споживач (відповідач) є суб'єктом господарювання (юридичною особою), таким чином, відповідач не може вважатися «населенням» у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Також, жодними доказами не підтверджено, що споживачами електричної енергії було населення.
Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 280015,25 грн - 15% річних та 149548,20 грн - інфляційних втрат.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до Комерційної пропозиції №5 до Договору (пункт 7.4.) споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для нарахування 15% та індексу інфляції.
Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 15% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 280015,25 грн 15% річних та 149548,20 грн інфляційних є правомірними та підлягають задоволенню.
Відносно заперечень відповідача щодо порушення позивачем норм ст.625 ЦК України при нарахування 15% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Це означає, що сторони можуть передбачити в договорі інший розмір процентів, який буде застосовуватися у випадку прострочення.
Відповідно до постанови Верховного суду від 14.11.2018 року у справі №910/21794/17 зокрема зазначено "...3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мінімальним розміром, який підлягає нарахуванню в разі порушення грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором...."
Таким чином, судова практика підтверджує, що сторони можуть встановлювати в договорі інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, відмінний від 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України. Однак, у разі відсутності такої домовленості застосовуються положення цієї статті.
Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в комерційній пропозиції №5 сторонами за погодженням встановлено інший розмір процентів річних - 15%, що відповідає вимогам ч. 2ст. 625 ЦК України, з огляду на наступне.
Оскільки сторонами за власною волею збільшено розмір процентів річних до 15%, що не суперечить ч. 2 ст. 625 ЦК України, вимоги про стягнення 280015,25 грн 15% річних є обґрунтованими.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 79, 80, 86, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Українського державного університету залізничного транспорту (адреса: 61050, м.Харків, майдан Фейєрбаха,7; код ЄДРПОУ 01116472) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (адреса: 04080, м. Київ, вул.Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) 1610502,08 грн, з яких:
- 1180938,63 грн - основний борг за поставлену електричну енергію - на рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»;
- 280015,25 грн - 15% річних; 149548,20 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 24157,53 грн - на рахунок IBAN UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "09" квітня 2025 р.
Суддя К.В. Аріт