31 березня 2025 року справа №380/20547/24
зал судових засідань №3
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Петровської А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників відповідачів Дубас В.В., Андрусіка В.Я., Фельпеля І.І.,
представника третьої особи Гаврішка П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Адміністрації Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Володимирська, 26, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати пункти 12, 15 Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) № 79 - ОД від 21.08.2024 “Про результати службового розслідування», в частині, що стосуються ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 );
- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної прикордонної служби №1608-ОС від 07.09.2024 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної прикордонної служби №979 - АГ від 09.09.2024 “Про притягнення до матеріальної відповідальності».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що службове розслідування проведено, а оскаржені накази видані з порушенням встановленого порядку, без з'ясування усіх обставин справи. Протиправна поведінка позивача щодо невиконання військових обов'язків, положення нормативно-правових актів, які, за висновками розслідування, ним порушено службовим розслідуванням не встановлені. Зазначене виключає його вину, протиправну поведінку та причинний зв'язок із втратою майна, які службовим розслідуванням не встановлені. Протиправна поведінка або рішення позивача службовим розслідуванням також не встановлені. Зазначає, що в Державній прикордонній службі України питання призначення та виплати ОГД врегульовані Наказом АДПСУ від 20.05.2014 № 51. Відповідно до п. 1, 3 Наказу АДПСУ № 51 для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати ОГД чи неможливості в органах охорони державного кордону утворюються комісії з питань виплати ОГД. Персональний склад комісії затверджується наказом органу Держприкордонслужби. За результатами розгляду поданих особою документів комісіям органів Держприкордонслужби приймаються рішення і начальники цих органів затверджують висновки про можливість виплати ОГД або про неможливість виплати ОГД. Жодний нормативно-правовий акт не передбачає обов'язку начальника Прикордонного загону перевіряти пакет документів, який необхідний для виплати ОГД. Перед підписанням Наказу № 1003 позивач перевірив повноту та відповідність пакету документів для виплати ОГД підполковнику ОСОБА_2 , такий пакет документів наданий йому для перевірки капітаном ОСОБА_3 як секретарем комісії з виплат. Під час перевірки позивач встановив наявність повного пакету документів для здійснення ОГД, в тому числі затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - полковника ОСОБА_4 щодо виплати ОГД та рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД. Зазначені твердження позивача підтверджуються відповідними письмовими поясненнями членів комісії та осіб, які візували Наказ № 1003 в СЕД. Як слідує з наведених витягів з пояснень посадових осіб 94 ПрикЗ, жодна з таких осіб не підтвердила того факту, що наказ № 1003-ос від 20.12.2023 «Про виплату ОГД» підписаний позивачем з порушенням Порядку КМУ № 975 та Наказу АДПСУ від 20.05.2014, тобто без затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати ОГД та рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД. Тому висновки службового розслідування про їх відсутність не підтверджені відповідними матеріалами службового розслідування.
Комісія з розслідування не врахувала, що, відповідно до припису АДПСУ від 14.12.2023 №12/280 позивача призначено на посаду першого заступника начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальника штабу Наказом Голови Державної прикордонної служби № 1779-ОС від 11.12.2023, з датою прибуття до 94 ПрикЗ - 15.12.2024, приступив до виконання обов'язків 17.12.2023, тобто в той же день, коли був призначений тимчасово виконуючим обов'язки Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону та за три дні до підписання ним наказу № 1003-ос від 20.12.2023, а отже він не міг контролювати діяльність фінансового підрозділу щодо тих дій, які вчинялися керівником такого підрозділу капітаном ОСОБА_3 , до призначення позивача на посаду. Отже, порушення порядку виплати ОГД в 94 ПрикЗ стало наслідком злочинних дій іншої особи, а не позивача, що відповідно норм виключає його матеріальну відповідальність. Крім того, пункт 7 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» визначає, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. При цьому, навіть не враховуючи той факт, що вину позивача не доведено, то Наказ Голови Державної прикордонної служби № 979 - АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» прийнято 09.09.2024, а службове розслідування завершено 17.08.2024, тобто Наказ № 979 - АГ від 09.09.24 прийнятий з порушенням визначеного Законом п'ятнадцятиденного строку на вісім днів.
Позивач також звертає увагу на те, що за виплату ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн, притягнуто до матеріальної відповідальності дві особи - позивача на суму 45420грн та ОСОБА_3 на суму 187880 грн, що разом становить у разі відшкодування ними вказаних сум, всього 233300грн, що на 45420 грн перевищує розмір встановленої прямої дійсної шкоди, при цьому пряма дійсна шкода в сумі 187880грн не підлягає відшкодуванню в кратному розмірі, адже кратність такого відшкодування не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Отже, при притягненні позивача до матеріальної відповідальності порушено пункт 6 частини першої статті 9, пункт 7 статті 8, пункт 8 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
23.10.2024 суд від Адміністрації Державної прикордонної служби України отримав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до статті 36 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Згідно зі статею 67 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом. Відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №1468/32920 начальник органу охорони державного кордону зобов'язаний контролювати діяльність фінансового підрозділу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Підставою для виплати одноразової грошової допомоги є перелік документів, одними з яких є: 1) затверджений висновок начальника органу Держприкордонслужби щодо виплати одноразової грошової допомоги; 2) рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги. В.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 видав наказ від 20.12.2023 №1003-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги», підполковнику ОСОБА_5 в розмірі 187880грн за відсутності на це правових підстав, а саме відсутності: затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 , що призвело до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 гривень. Позивач зазначає, що під час підписання наказу № 1003-ОС він перевірив повноту та відповідність пакету документів для виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_2 , такий пакет документів був наданий йому для перевірки капітаном ОСОБА_3 як секретарем комісії з виплат. Зазначені твердження позивача підтверджуються відповідними письмовими поясненнями членів комісії та осіб, які візували Наказ № 1003 в СЕД. Проте таке твердження не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить висновку службового розслідування, оскільки в своїх письмових поясненнях всі члени комісії та особи, які візували наказ зазначали, що капітан ОСОБА_6 запевнив їх, що рішення АДПСУ наявні, тобто ніхто з них не зазначив, що під час погодження наказу про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 фізично бачив висновок начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати одноразової грошової допомоги та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги. Крім цього, сам ОСОБА_3 у своїх додаткових поясненнях зазначає, що рішення Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_7 на момент підготовки наказу та виплати було відсутнє.
Не відповідає також фактичним обставинам справи твердження позивача, що за виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, притягнуто до матеріальної відповідальності дві особи - позивача на суму 45420грн та ОСОБА_3 на суму 187880грн, що разом становить у разі відшкодування ними вказаних сум, всього 233300грн, що на 45420 грн перевищує розмір встановленої прямої дійсної шкоди, при цьому пряма дійсна шкода в сумі 187880 грн не підлягає відшкодуванню в кратному розмірі, адже кратність такого відшкодування не передбачена жодним нормативно-правовим актом. Оскільки незаконна виплата одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 становить 187880 грн та старшому сержанту ОСОБА_8 грн, то загальна сума завданої прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги становить 858880 грн. ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840грн з врахуванням добровільного відшкодування В.Трикуром 15 200 грн та притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 45420грн. ОСОБА_1 та в розмірі 45420 грн. ОСОБА_4 (187880 грн+671000грн - 15200грн - 45420 грн - 45420грн = 752840грн) Отже, Наказ Голови Державної прикордонної служби № 979 - АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.
24.10.2024 суд отримав відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому проти задоволення заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що статті 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають обов'язки командира військової частини, відповідальність за стан фінансового господарства, збереження матеріальних засобів, керувати фінансовою діяльністю військової частини, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечити ощадливе витрачання коштів, у суворій відповідності із затвердженим кошторисом. Отже, аргумент позивача про те, що жодним нормативно-правовим документом не передбачено обов'язку начальника ПрикЗ перевіряти пакет документів, який необхідний для виплати ОГД, перед підписанням саме наказу № 1003 є безпідставним. Також необґрунтовані твердження позивача про те, що при його притягненні до матеріальної відповідальності порушено норми пункту 6 частини першої статті 9 ( затримання особи, що вчинила злочин), пункту 7 статті 8, пункту 8 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Стаття 9 Закону № 160-IX передбачає обставини, що виключають матеріальну відповідальність, а саме: 1) Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус. Такі обставини службовим розслідуванням не встановлені, позовною заявою не доведені, належними доказами не підтверджені. Стаття 9 виключає матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус, тобто за заподіяну шкоду внаслідок затримання злочинця, а не внаслідок злочину вчиненого головним бухгалтером у даному випадку. Позивач неправильно застосовує Закон № 160-IX у цій частині. Крім цього, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив пункт 7 статті 8, пункт 8 статті 8 Закону № 160-IX, оскільки видання наказу про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності понад п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування, але в місячний строк передбачений для притягнення до відповідальності згідно з статею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не вказує на обставини передбачені статею 9 Закону № 160-IX, що виключають матеріальну відповідальність.
30.10.2024 суд отримав відповідь на відзив відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому вважає відзив безпідставним та необґрунтованим з таких підстав. Представник позивача вважає, що відповідач у відзиві не довів в чому саме виявилась (бездіяльність) позивача; в чому конкретно полягало порушення або неналежне виконання покладених на позивача обов'язків; його вина; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) позивача і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього обов'язків. Зазначене виключає його вину, протиправну поведінку та причинний зв'язок із втратою майна, які службовим розслідуванням не встановлені. Також зазначає, що Наказ АДПСУ № 51 не передбачає дискреції для позивача щодо не підписання наказу про виплату ОГД, якщо комісією підготовлені відповідні висновки про можливість такої виплати, рівно, як будь - який існуючий нормативно - правовий акт не передбачає обов'язку позивача перебирати на себе відповідні повноваження комісії по виплатам ОГД та втручатись в їх роботу, шляхом перевірки повноти документів наданих для виплати ОГД. Наказ про виплату ОГД завізовано в системі електронного документообороту всіма членами комісії.
Щодо матеріальної відповідальності, то позивач зазначає, що в частині шостій статті 9 Закону №160-IX вказано, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус. Тобто стаття містить норму, яка вказує, що затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус виключає матеріальну відповідальність військовослужбовця. Наполягає на тому, військовослужбовець звільняється від матеріальної відповідальності, якщо шкоду військовому майну завдано злочинними діями іншої особи або внаслідок вчинення щодо військовослужбовця фізичного або психічного примусу, адже в зазначених випадках виключається вина військовослужбовця, як необхідна складова правопорушення і як наслідок виключається матеріальна відповідальність, адже відповідальність без вини виникає лише при усіченому складу правопорушення, але Закон № 160-IX таких випадків не передбачає.
Також посилається на те, що Дисциплінарний статут ЗСУ не є нормативно-правовим актом, що регулює питання притягнення до військовослужбовців до матеріальної відповідальності, а тому не може і не регулює строки притягнення до такої відповідальності.
Представник позивача не погоджується із аргументами відповідача, оскільки у як вказано в позовній заяві, згідно з Законом № 160-IX відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода в повному її розмірі (ст. 6 Закону). Розмір прямої дійсної шкоди, у спірному випадку становить 187880грн. Підвищена матеріальна відповідальність передбачена частиною третьою статті 6 Закону№ 160-IX за шкоду завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів.
30.10.2024 суд отримав від представника позивача відповідь на відзив відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якій вважає відзив безпідставним та необґрунтованим з таких підстав. Представник позивача вважає, що відповідач у відзиві не довів в чому саме виявилась (бездіяльність) позивача; в чому конкретно полягало порушення або неналежне виконання покладених на позивача обов'язків; його вина; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) позивача і порушенням або неналежним виконанням покладених на нього обов'язків. Зазначене виключає його вину, протиправну поведінку та причинний зв'язок із втратою майна, які службовим розслідуванням не встановлені. Також зазначає, що Наказ АДПСУ № 51 не передбачає дискреції для позивача щодо непідписання наказу про виплату ОГД, якщо комісією підготовлені відповідні висновки про можливість такої виплати, рівно, як будь - який існуючий нормативно - правовий акт не передбачає обов'язку позивача перебирати на себе відповідні повноваження комісії по виплатам ОГД та втручатись в їх роботу, шляхом перевірки повноти документів наданих для виплати ОГД. Наказ про виплату ОГД завізовано в системі електронного документообороту всіма членами комісії. Отже, порушення порядку виплати ОГД в 94 ПрикЗ стало наслідком злочинних дій іншої особи, а не позивача, що відповідно до згаданих норм виключає його матеріальну відповідальність. Крім того, пункт 7 статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» встановлює, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. При цьому, навіть не враховуючи той факт, що вину позивача не доведено, то наказ Голови Державної прикордонної служби № 979 - АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» прийнятий 09.09.2024, а службове розслідування було завершено 17.08.2024, тобто Наказ № 979 - АГ від 09.09.2024 прийнятий з порушенням визначеного законом п'ятнадцятиденного строку на вісім днів.
06.01.2025 суд отримав додаткові пояснення на позовну заяву від відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, у яких зазначено, що, по-перше, твердження позивача, що члени комісії та особи, які візували Наказ № 1003 в СЕД в своїх письмових поясненнях підтвердили наявність всього пакету документів для виплати одноразової грошової допомоги не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить висновку службового розслідування, оскільки в своїх письмових поясненнях всі члени комісії та особи, які візували наказ зазначали, що : «капітаном ОСОБА_9 було їх запевнено, що рішення АДПСУ наявні», тобто ніхто з них не зазначив, що під час погодження наказу про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 фізично бачив висновок начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати одноразової грошової допомоги та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_10 . По-друге, сам ОСОБА_3 у своїх додаткових поясненнях зазначає, що рішення Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_7 на момент підготовки наказу та виплати було відсутнє. По-третє, на службову записку управління юридичного забезпечення щодо надання інформації чи направлялося на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону в період часу з 01.01.2023 по 20.12.2023 рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_11 на суму 187880 грн зазначило, що згідно з даними реєстраційної бази в період часу з 01.01.2023 по 20.12.2023 документів про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_10 зареєстровано не було. По- четверте, твердження позивача про можливість підроблення ОСОБА_3 рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_10 є надуманими, оскільки в матеріалах службового розслідування відсутні будь-які докази існування підроблених (фальсифікованих) рішень комісії Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_10 . По-п'яте, відповідно до 8,9,10 сторінки висновку службового розслідування під час проведення службового розслідування було виявлено 32 виплати одноразової грошової допомоги без затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків про можливість виплати одноразової грошової допомоги та затверджених рішень про призначення одноразової грошової допомоги Головою Державної прикордонної служби України. Накази про виплату одноразової грошової допомоги видавалися, крім позивача ще двома командирами, візувалися різними посадовими особами, які також притягнуті до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. По-шосте, незазначення в наказі від 20.12.2023 №1003-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги» І.Гончару дати та номеру рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби свідчить про його відсутність. В наказі фактично не зазначена інформація про підставу для виплати одноразової грошової допомоги.
06.01.2025 суд отримав пояснення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких міститься розрахунок суми матеріальної відповідальності, до якої притягнено позивача.
07.02.2025 суд отримав пояснення представника відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, у яких зазначено, що за результатами розгляду службової записки фінансово-економічне управління Адміністрації Держприкордонслужби повідомило управління юридичного забезпечення Адміністрації Держприкордонслужби таке: 1) рішення Адміністрації Держприкордонслужби щодо призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні підписувалися складом комісії з питань призначення одноразової грошової допомоги та затверджувалися Головою Державної прикордонної служби України рукописним підписом (паперова форма); 2) рішення разом з документами надсилалось до уповноваженого органу засобами поштового зв'язку.
Враховуючи зазначене, не відповідає дійсності твердження позивача про наявність на момент підписання наказу від 20.12.2023 №1003-ОС про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги вищезазначеному військовослужбовцю, підписаного за допомогою «QR-кодом», оскільки всі рішення Адміністрації Держприкордонслужби починаючи з 2016 року до сьогодні підписуються і затверджуються рукописним підписом (паперова форма).
Також зазначено, що відповідно до статті 4 Закону № 160 особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, а тому порушення 15-денного строку притягнення до матеріальної відповідальності є формальним порушенням, яке не тягне за собою настання правових наслідків у вигляді визнання протиправним та скасування наказу.
14.02.2025 суд отримав пояснення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких зазначено, що НОМЕР_2 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_5 ) надано скрін-копію листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.06.24 № 09/6024-24-Вих із Системи електронного документообігу прикордонного загону з відображенням інформації про вхідний номер листа, дату, накладені резолюції, визначення виконавця, стан, дата виконання, а також відомості із Системи електронного документообігу прикордонного загону з відображенням інформації про опрацювання (час, дата відкриття документу в СЕД, можливі резолюції, коментарі) полковником ОСОБА_12 , в період виконання обов'язків начальника прикордонного загону, перед підписанням чи в період підписання наказу начальника прикордонного загону № 1003-ОС від 20.12.2023, матеріалів (рапорту з додатками) підполковника ОСОБА_13 про виплату ОГД. До цього пояснення додано отримані копії, з яких можливо встановити обставини, щодо обізнаності позивача ОСОБА_14 про службове розслідування яке проводилось. Тобто, на додатку 1 відображено лист ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону «Про відібрання пояснень», з додатком переліку запитань від 27.06.24. 27 червня 2024 року начальник НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_4 розглянувши цього листа наклав резолюцію: «до вивчення та опрацювання встановленим порядком; організувати виконання визначених заходів; надати відповідь до 28.06.2024. Головний виконавець Мельник В.В.». ОСОБА_1 на виконання резолюції щодо опрацювання документа 27.06.24. зазначив: Виконано Опрацьовано. 28 червня 2024 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 було направлено пояснення ОСОБА_1 , згідно з яким він відмовився такі надавати з посиланням на статтю 63 Конституцію України. Отже встановлено, що на час відмови від надання пояснень ОСОБА_1 було відомо про зміст та підстави пояснень.
14.02.2025 суд отримав додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначено, що у відповідача відсутній документ, який врегульовує питання та встановлює обов'язковість затвердження рішень Адміністрації Держприкордонслужби щодо призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні виключно рукописним підписом в паперовій формі та надсилання до уповноваженого органу засобами поштового зв'язку.
07.03.2025 суд отримав додаткові пояснення представника позивача, у яких зазначено, що посилання відповідачів на практику ЄСПЛ, яка на їх думку, підтверджує їх позицію, є недоречними, оскільки висновки суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки.
10.03.2025 суд отримав додаткові пояснення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких зазначено, що оскаржених наказів не існує, позивача притягнено до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами Адміністрації Державної прикордонної служби № 1608-ОС від 07.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», та Наказ Голови Державної прикордонної служби №979-АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».
17.03.2025 суд отримав пояснення третьої особи НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на позовну заяву, у яких проти задоволення позову заперечує повністю. Пояснення обґрунтовані тим, що Статті 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачають обов'язки командира військової частини, відповідальність за стан фінансового господарства, збереження матеріальних засобів, керувати фінансовою діяльністю військової частини, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечити ощадливе витрачання коштів, у суворій відповідності із затвердженим кошторисом. Отже аргумент позовної заяви, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку начальника прикордонного загону перевіряти пакет документів, який необхідний для виплати ОГД, перед підписанням саме наказу №1003 позивачем є безпідставним.
Стаття 9 Закону №160-ІХ виключає матеріальну відповідальність в частині пункту 6 за шкоду заподіяну внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус, тобто за заподіяну шкоду внаслідок затримання злочинця, а не внаслідок злочину вчиненого головним бухгалтером у даному випадку. Позивач неправильно застосовує Закон № 160-IX в цій частині. Крім цього відсутні підстави вважати, що відповідачі порушили пункт 7 статті 8, пункт 8 статті 8 Закону №160-IX, оскільки видання наказу про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності понад п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування, але в місячний строк передбачений для притягнення до відповідальності згідно з статею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не вказує на обставини передбачені статею 9 Закону № 160-IX, що виключають матеріальну відповідальність. Також згідно з висновком службового розслідування та оскаржуваними наказами суб'єктів владних повноважень забезпечено дотримання пункту 8 статті 8 Закону № 160-IX, «у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.» Саме враховуючи вимоги статті 5 Закону № 160-IX у висновку розслідування та оскаржуваних наказах визначено суму притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності позивача. Аргументи позовної заяви в цій частині стосуються обставин притягнення до повної матеріальної відповідальності головного бухгалтера капітана ОСОБА_15 , який не є стороною у справі.
31.03.2025 суд отримав додаткові пояснення представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , у яких зазначено, що в судовому засіданні 17.02.2025 та 10.03.2025 позивач продовжував заперечувати обставини про обізнаність предмету розслідування та необ'єктивності службового розслідування, висновок якого не оскаржував. Зазначав, що відмовився надавати пояснення з посиланням на статтю 63 Конституцію України, оскільки із переліку запитань, які долучені до листа від 26.06.24 №09/6024-24-Вих на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону «Про відібрання пояснень» не міг начебто встановити підстави та обставини розслідування. Також посилається на зміст листа від 26.06.24 №09/6024-24-Вих на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону «Про відібрання пояснень», який свідчать про те, що позивач був обізнаний про підстави та предмет службового розслідування.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представники відповідачів та третьої особи проти задоволення позову заперечили. Просили суд у задоволенні позову відмовити повністю.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 08.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 16.10.2024 суд витребував додаткові докази у справі.
Ухвалою від 31.10.2024 суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалами від 02.12.2024 та 04.12.2024 суд за клопотанням учасників справи призначив справу до розгляду у режимі відеоконференції.
Ухвалою від 10.03.2025 суд залучив до участі у розгляді справи НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 з 17.12.2023 по червень 2024 року перебував на посаді першого заступника начальника загону - начальника штабу ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі за текстом - третя особа), з 17.12.2023 по 23.12.2023 тимчасово виконував обов'язки начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.
В червні 2024 року ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження служби в Адміністрацію Державної прикордонної служби. Комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рапорту головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) полковника ОСОБА_16 від 18.06.2024 №09/6761/24-Вн та згідно з наказами ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.06.2024 №336-АГ «Про призначення службового розслідування», від 20.07.2024 № 398-АГ «Про продовження строку службового розслідування» та від 07.08.2024 № 438-АГ «Про внесення змін до наказів ІНФОРМАЦІЯ_3 », проведено службове розслідування за фактом встановлення можливих порушень посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок КМУ № 975) за період з 01.01.2023 по 01.06.2024.
Під час проведення службового розслідування, відповідно до висновків службового розслідування комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 встановила, що 18.06.2024 на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_16 №09/6761/24-Вн від 18.06.2024, з якого стало відомо, що відповідно до службового завдання № 09/6601/24-Вн від 13.06.2024 в період з 13.06.2024 по 17.06.2024 ним здійснено перевірку законності нарахування та виплати одноразової грошової допомоги передбаченої Порядком КМУ № 975 за 2023 рік та з 01.01.2024 по 01.06.2024.
За результатами перевірки ним встановлено факти порушення посадовими особами НОМЕР_2 прикордонного загону вимог щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі за текстом - ОГД) військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві передбачених Порядком КМУ № 975. Протягом періоду з 01.01.2023 по 01.06.2024 в НОМЕР_2 прикордонному загоні проведено виплату одноразової грошової допомоги згідно з Порядком військовослужбовцям (звільненим військовослужбовцям) загону в 64 випадках (таблиця 1 до висновків службового розслідування).
Під час перевірки наявності підстав для виплати ОГД встановлено, що виплати ОГД проводились, на підставі поданих рапортів військовослужбовців та звернень звільнених військовослужбовців, до яких надавалися необхідні документи, в тому числі довідки медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) про встановлення групи інвалідності чи встановлення ступеня втрати працездатності. Підставою для виплати ОГД є перелік документів, одними з яких є: затверджений висновок начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати ОГД; рішення Голови Державної прикордонної служби України про призначення ОГД.
Поряд з тим, виявлено в 32-х випадках порушення процедури виплати ОГД без затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків про можливість виплати та затверджених рішень про призначення ОГД Головою Державної прикордонної служби України на дату виплати ОГД, чим порушено п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 наказу АДПСУ № 51 (таблиця № 2 у висновках службового розслідування).
В результаті проведення службового розслідування комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшла до висновків ( в частині, що стосується позивача) про порушення Порядку КМУ № 975 щодо призначення і виплати ОГД військовослужбовцям, (колишнім військовослужбовцям) НОМЕР_2 прикордонного загону, а саме: в 32-х випадках виплачена ОГД без наявних на дату виплати затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків про можливість виплати ОГД та затверджених рішень Адміністрації Державної прикордонної служби України на виплату ОГД, чим порушено п. 23 Порядку № 975 та п. 3 наказу АДПСУ № 51.
Виплата ОГД підполковнику ОСОБА_5 здійснена на підставі Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 1003-ос від 20.12.2023 про виплату коштів ОСОБА_5 , який підписаний позивачем в період тимчасового виконання ним обов'язків Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону.
Отже, за висновками комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 допущено незаконну виплату ОГД підполковнику ОСОБА_5 в сумі 187880грн. Провівши аналіз документів, на підставі яких проводилася виплата ОГД, звернень персоналу на отримання ОГД та пояснень посадових осіб НОМЕР_2 прикордонного загону, які відповідали за їх реалізацію, комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 дійшла висновку, про порушення пункту 23 Порядку №975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, що виразилося у виплаті ОГД з 01.01.2023 по 01.06.2024 без затверджених начальником НОМЕР_2 прикордонного загону висновків на виплату ОГД та рішень АДПСУ на виплату ОГД та здійснення незаконних виплат ОГД стали можливим внаслідок (в тому числі):
- неналежного виконання своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальником штабу позивачем, недотримання ним вимог статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пп.8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 Наказу АДПСУ № 51, та видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема, наказу від 20.12.2023 № 1003-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», і як наслідок, стало причиною нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, у зв'язку з чим він підлягає притягненню до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 за результатами розслідування запропонувала:
- за порушення ст. ст. 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог пп. 8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - позивачем, неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 Наказу АДПСУ № 51, на підставі ст. ст. 12, 56, 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, для прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого офіцера відділу контролю за службовою діяльністю органів Західного регіонального управління контролю за службовою діяльністю органів Департаменту організації роботи, планування та контролю АДПСУ полковника ОСОБА_17 матеріали службового розслідування направити до АДПСУ;
- за порушення ст. ст. 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог пп. 8 п. 5 ч. ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону за період з 17.12.2023 по 24.12.2023 колишнім першим заступником начальника НОМЕР_2 прикордонного загону - начальником штабу полковником ОСОБА_18 , неналежному контролі за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п. п. 3, 4 Наказу АДПСУ №51, що призвело до видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема Наказу від 20.12.2023 № 1003-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», порушень п. 23 Порядку КМУ № 975 та п.п. 3, 4 наказу АДПСУ № 51, і, як наслідок, до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_5 на суму 187 880 грн, на підставі ст. 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 187 880грн притягнути полковника ОСОБА_17 до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 45420грн (3028грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб)*15).
Висновки службового розслідування затверджені Наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (вч НОМЕР_1 ) № 79 - ОД від 21.08.2024 «Про результати службового розслідування».
На підставі зазначених висновків, Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) № 79 - ОД від 21.08.2024, Наказами Адміністрації Державної прикордонної служби № 1608-ОС від 07.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та № 979 - АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» позивача притягнуто до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.
Вважаючи протиправними пункти 12, 15 Наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (вч НОМЕР_1 ) № 79 - ОД від 21.08.2024 “Про результати службового розслідування», Наказ Голови Державної прикордонної служби №1608-ОС від 07.09.2024 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також Наказ Голови Державної прикордонної служби №979 - АГ від 09.09.2024 “Про притягнення до матеріальної відповідальності», позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Суд, вирішуючи спір по суті, керується такими мотивами.
Правове регулювання відносин між державою та громадянином у зв'язку з виконанням ним конституційного обов'язку щодо військової служби здійснюється Законом України №2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, Статутами Збройних Сил України тощо.
Частина перша статті 2 Закону №2232-ХІІ визначає, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою Преамбули Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний Статут Збройних Сил України» та частиною четвертою Вступу до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV «Про Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ) передбачено, що дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Стаття 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначає поняття «військова дисципліна» як бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Стаття 2 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України визначає, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Абзаци 2 та 6 статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України передбачають, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Як зазначає частина перша статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними, функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Згідно зі статею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Абзац 2 статті 33 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає, що за протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
Отже, законодавство України покладає на військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. За протиправні дії чи бездіяльність, військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби №1608-ОС від 07.09.2024 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Згідно зі статею 16 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до статті 36 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.
Як передбачає стаття 66 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.
Стаття 67 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України вказує, що командир зобов'язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом.
Відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1468/32920 начальник органу охорони державного кордону зобов'язаний контролювати діяльність фінансового підрозділу.
Згідно зі статею 41 Закону № 2232 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011).
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі за текстом - Порядок № 975).
Згаданий Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) (п. 1 Порядку № 975).
Пункт 23 Порядку № 975 визначає, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 згаданого Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги, подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 згаданого Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 згаданого Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 згаданого Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні. Строки подання рішення розпорядника бюджетних коштів уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги, а також строки видання наказу про виплату уповноваженим органом одноразової грошової допомоги встановлюються міністерствами та державними органами.
Під час воєнного стану рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів протягом трьох місяців з дня отримання всіх необхідних документів.
Отже, підставою для виплати одноразової грошової допомоги є перелік документів, серед яких є: 1) затверджений висновок начальника органу Держприкордонслужби щодо виплати одноразової грошової допомоги; 2) рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги.
Організація роботи в Державній прикордонній службі України з призначення та виплати одноразової грошової допомоги визначена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.20214 № 51 (далі за текстом- наказ АДПСУ № 51). Відповідно до згаданого наказу для вирішення питання щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги утворюються комісії з питань виплати одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду поданих особою документів комісія органів Держприкордонслужби приймає рішення і начальникам цих органів затверджувати висновки про можливість виплати одноразової грошової допомоги або про неможливість виплати такої допомоги.
Начальник органів Держприкордонслужби в 15-денний термін з дня реєстрації всіх документів подає до Адміністрації Держприкордонслужби: у разі інвалідності військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, чи втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця: висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги або висновок про неможливість її виплати відповідно; розрахунок одноразової грошової допомоги, підписаний начальником органу Держприкордонслужби та головним бухгалтером - начальником фінансово-економічного відділу (служби, відділення) і завірений печаткою; копію акта розслідування нещасного випадку (форма Нвс - 5); копію акта про нещасний випадок, пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби (форма Нвс - 1), або копію акта про нещасний випадок, не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби (форма НПвс) відповідно; документи, передбачені пунктом 11 Порядку згідно з додатком 5 до згаданого наказу.
В ході проведеної службового розслідування відповідач комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 встановила, що В.о. начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 прийняв наказ від 20.12.2023 №1003-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги» підполковнику ОСОБА_5 у розмірі 187880грн за відсутності: затвердженого висновку начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги підполковнику
ОСОБА_19 позовній заяві та у судовому засіданні позивач стверджував, що під час підписання Наказу № 1003-ОС він перевірив повноту та відповідність пакету документів для виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_2 , такий пакет документів надавався йому для перевірки капітаном ОСОБА_3 як секретарем комісії з виплат.
Проте як вбачається з письмових пояснень членів комісії та осіб, які візували наказ ( ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 ), капітан ОСОБА_26 запевнив їх, що рішення АДПСУ наявні, тобто ніхто з них не зазначив, що під час погодження наказу про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 фізично бачив висновок начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо виплати одноразової грошової допомоги та рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення одноразової грошової допомоги. Тобто їх в усній формі було запевнено, що зазначені документи наявні. Крім цього, сам ОСОБА_3 у своїх додаткових поясненнях зазначає, що рішення Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_7 на момент підготовки наказу та виплати було відсутнє.
У наказі Начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.12.2023 № 1003-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги» також відсутнє посилання на дату та номер рішення.
Суд встановив, що на службову записку управління юридичного забезпечення щодо надання інформації чи направлялося до НОМЕР_2 прикордонного загону за період часу з 01.01.2023 по 20.12.2023 рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн зазначено, що згідно з даними реєстраційної бази в період часу з 01.01.2023 по 20.12.2023 документів про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 не зареєстровано. За вихідним номером від 09.08.2024 №09/51949-24-Вих направлено рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 від 25.07.2024 №721 на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону Держприкордонслужби.
У зв'язку з цим суд немає підстав вважати, що на момент прийняття позивачем наказу від 20.12.2023 № 1003-ОС «Про виплату одноразової грошової допомоги» існувало відповідне рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України про виплату одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн.
Суд відхиляє аргументи позивача про те, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку начальника прикордонного загону перевіряти пакет документів, який необхідний для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №1468/32920 начальник органу охорони державного кордону зобов'язаний контролювати діяльність фінансового підрозділу та відповідно до статті 36 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству. Такі норми достатньо чітко визначають обсяг та зміст відповідальності командира за прийняті ним накази.
Отже позивач не тільки міг, а й був зобов'язаний самостійно перевірити підстави для прийняття наказу про виплату ОГД та відповідність його вимогам законодавства, незалежно від обставин, які йому повідомили інші посадові особи про законність такого наказу.
Посилання позивача на відсутність, на його думку, конкретної послідовності дій, алгоритмів роботи посадових осіб прикордонного загону при розгляді документів на виплату ОГД жодним чином не впливає на виконання ним обов'язків як командира.
Суд також відхиляє аргументи позивача про можливість підроблення ОСОБА_3 рішення комісії Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_5 , оскільки в матеріалах службового розслідування відсутні, а в ході розгляду справи позивач не надав належні та допустимі докази існування підроблених (фальсифікованих) рішень комісії Адміністрації Держприкордонслужби про виплату одноразової грошової допомоги.
Щодо аргументів позивача про неповноту та необ'єктивність проведення службового розслідування суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом МВС України від 08.11.2021 № (далі - Порядок №815) особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, склад комісії; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; відмовлятися давати пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; висловлювати письмові зауваження щодо повноти та об'єктивності проведення службового розслідування; звертатися з письмовим рапортом до начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування в частині, що її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими актами законодавства; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законом.
Проте ні під час проведення службового розслідування, ні на момент прийняття оскаржених наказів жодних зауважень щодо неповноти та необ'єктивності проведення службового розслідування від позивача не надходило, під час проведення службового розслідування він документів не надавав, клопотань про витребування доказів, які, на його думку, мають значення для проведення службового розслідування не заявляв.
ОСОБА_1 відмовився від реалізації свого права на дачу пояснень відповідно до статті 63 Конституції України.
Позивач ні в позовній заяві, ні в ході розгляду судовому засіданні під час розгляду справи в суді не навів жодних аргументів, які б свідчили про необ'єктивність чи неповноту службового розслідування.
Щодо аргументів позивача про необізнаність з предметом проведення службового розслідування суд зазначає таке.
З метою отримання пояснень від позивача в межах проведення службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_6 направило листа від 26.06.2024 № 09/6024-24-Вих на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону «Про відібрання пояснень», згідно з переліком питань, які додавались до листа.
Зміст листа від 26.06.2024 № 09/6024-24-Вих зводиться до того, що наказом ІНФОРМАЦІЯ_7 від 22.06.2024 № 336-АГ «Про проведення службового розслідування» призначено та проводиться службове розслідування. З метою об'єктивного проведення службового розслідування та відповідно до Порядку №815 просили відібрати пояснення у позивача, згідно з переліком питань, які додаються.
Додатком до згаданого листа є перелік запитань, на які позивачу пропонувалось надати відповіді. Аналіз питань вказує на те, що такі стосувались обставин щодо прийняття рішення щодо виплати ОГД згідно з Постановою КМУ №975 від 25.12.2023 в прикордонному загоні, за період виконання позивачем обов'язків начальника прикордонного загону.
27.06.2024 начальник НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_4 , розглянувши такий лист наклав резолюцію: «до вивчення та опрацювання встановленим порядком; організувати виконання визначених заходів; надати відповідь до 28.06.2024. Головний виконавець Мельник В.В.».
ОСОБА_1 на виконання резолюції щодо опрацювання документа 27.06.2024 зазначив: «Виконано Опрацьовано».
28.06.2024 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено пояснення ОСОБА_1 , згідно з яким він відмовився надавати такі з посиланням на статтю 63 Конституцію України.
Отже на час відмови від надання пояснень ОСОБА_1 було відомо про зміст та підстави для надання пояснень, і позивач в повній мірі скористатись правами, які йому надані під час проведення службового розслідування.
З врахуванням викладеного, суд висновує, що службове розслідування проведено повно, всебічно та об'єктивно, з дотриманням процедури відповідно до Порядку №815.
Отже в ході судового розгляду справи підтвердились обставини, викладені у Висновку службового розслідування та доведено вину позивача у вчиненні ним дисциплінарного правопорушення, а саме порушенні статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримання вимог підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1468/32920, яке виразилося в неналежному виконанні посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з 17.12.2023 по 24.12.2023, неналежному контролі фінансового підрозділу, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2014 № 51 «Про організацію в Державній прикордонній службі України роботи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги» і, як наслідок, нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880 грн.
Суд зазначає, що стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає такі види дисциплінарного стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г)позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ)попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є)пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає при вчиненні якого дисциплінарного правопорушення, яке саме дисциплінарне стягнення та, в якій послідовності, командир повинен застосувати до підлеглого військовослужбовця, який вчинив таке правопорушення. Командир самостійно приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення в межах дисциплінарної влади, наданої йому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Стаття 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 2 Розділу VII 2 Порядку №815 вид дисциплінарного стягнення визначається особисто начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо кожної особи правопорушника у висновку за результатами службового розслідування, а в разі накладення дисциплінарного стягнення старшим начальником (командиром) - у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач правомірно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з цим підстави для визнання протиправним та скасування наказу Адміністрації Державної прикордонної служби №1608-ОС від 07.09.2024 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутні.
Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) № 79 - ОД від 21.08.2024 “Про результати службового розслідування» в частині, що стосується позивача, суд зазначає, що такий наказ слугував підставою для прийняття наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та вичерпав свою дію у зв'язку з його реалізацією. Такий наказ не має самостійної юридичної сили та повністю охоплюються позовною вимогою про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у задоволенні якої суд відмовив.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної прикордонної служби № 979 - АГ від 09.09.2024 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» ОСОБА_1 в розмірі 45420грн, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 1 Закону України від 03.10.2019 № 160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі за текстом - Закон №160-IX) матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 згаданого Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
При цьому умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.
Частини друга та третя статті 5 Закону № 160-IX передбачають можливість притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності командира (начальника), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Враховуючи те, що позивач порушив статті 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, недотримався вимог підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 № 971, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за № 1468/32920, що виразилося в неналежному виконанні посадових обов'язків під час тимчасового виконання обов'язків начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з 17.12.2023 по 24.12.2023, неналежному контролі фінансового підрозділу, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2014 № 51 «Про організацію в Державній прикордонній службі України роботи з призначення та виплати одноразової грошової допомоги» і, як наслідок, нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати одноразової грошової допомоги підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09.09.2024 №979-АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності» його притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420грн.
Щодо аргументів позивача про те, що виплату ОСОБА_27 підполковнику ОСОБА_5 на суму 187880грн, притягнуто до матеріальної відповідальності дві особи - позивача на суму 45420грн та ОСОБА_3 на суму 187880 грн, що разом становить у разі відшкодування ними вказаних сум, всього 233300грн, що на 45420грн перевищує розмір встановленої прямої дійсної шкоди, при цьому пряма дійсна шкода становить 187880 грн, суд зазначає таке.
Пункт 16 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2024 №79-ОД «Про результати службового розслідування» визначає, що головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) НОМЕР_2 прикордонного загону капітана ОСОБА_15 за порушення статей 16, 88 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилося в недбалому виконанні посадових обов'язків, порушенні підпунктів 2.1 та 2.13.5 пункту 2 посадової інструкції, затвердженої наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21.03.2023 № 125-ОД, підготовці проектів наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону без наявних рішень АДПСУ на виплату одноразової грошової допомоги та проведення подальшої по них виплати одноразової грошової допомоги, незабезпеченні контролю за витрачанням коштів на виплату ОГД, що призвело до порушень пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, і як наслідок, до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД підполковнику ОСОБА_10 на суму 187880грн незаконної виплати ОГД старшому сержанту ОСОБА_28 на суму 671000 грн, на підставі підпункту 1 пункту 1 статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 843680 грн (з врахуванням добровільного відшкодування ОСОБА_29 в сумі 15 200 грн) притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840грн.
Відповідно до пункту 14 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.08.2024 №79-ОД «Про результати службового розслідування» начальника НОМЕР_2 прикордонного загону полковника ОСОБА_4 за порушення статей 16, 36, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилося в неналежному виконанні своїх посадових обов'язків начальником НОМЕР_2 прикордонного загону полковником ОСОБА_30 , а саме: недотримання вимог підпункту 8 пункту 5 частини ІІІ Положення про орган державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС України від 30.11.2018 № 971 в частині неналежного контролю за фінансовим підрозділом, неналежному керівництві фінансовою діяльністю прикордонного загону, що призвело до видання наказів на виплату ОГД без наявних рішень АДПСУ на виплату ОГД, зокрема наказу від 25.01.2024 № 73-ос «Про виплату одноразової грошової допомоги», та недотримання пункту 23 Порядку № 975 та пунктів 3 та 4 наказу АДПСУ № 51, і як наслідок до нанесення прямої дійсної шкоди у вигляді не законної виплати ОГД старшому сержанту ОСОБА_28 на суму 671000 грн, на підставі пункту 2 статті 5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою відшкодування завданої прямої дійсної шкоди в сумі 671000 грн притягнуто до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на суму 45420грн.
Враховуючи те, що незаконна виплата ОГД підполковнику ОСОБА_10 становить 187880грн та старшому сержанту В. Трикуру 671000 грн, то загальна сума завданої прямої дійсної шкоди у вигляді незаконної виплати ОГД становить 858880грн. ОСОБА_3 притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 752840грн з врахуванням добровільного відшкодування В. Трикуром 15200грн та притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 45420грн позивача та у розмірі 45420грн ОСОБА_4 (187880грн + 671000 грн - 15200 грн - 45420грн - 45420грн = 752840грн).
З таких підстав суд висновує, що доводи позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо аргументів позивача про те, що при притягненні його матеріальної відповідальності порушено норми частини восьмої статті 8 (у разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди) та пункту 6 частини першої статті 9 Закону № 160-IX ( затримання особи, що вчинила злочин), суд зазначає таке.
Згідно з частиною восьмою статті 8 Закону № 160-IX у разі, якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Суд встановив, що в ході службового розслідування та в оскарженому наказі відповідачі чітко визначили суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням вини і конкретних обставин завдання ними шкоди, і така для позивача становить 45420грн.
Пункт 6 частини першої статті 9 Закону № 160-IX передбачає випадки, що виключають матеріальну відповідальність, а саме: завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус.
Суд встановив, що випадки, передбачені пунктом 6 частиною першою статті 9 Закону № 160-IX, в ході службового розслідування не встановлені.
Суд звертає увагу на те, що пункт 6 частини першої статті 9 Закону № 160-IX виключає матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус, тобто за заподіяну шкоду внаслідок затримання злочинця, а не внаслідок можливого вчинення злочину головним бухгалтером у спірному випадку.
З таких підстав суд відхиляє аргументи позивача у цій частині.
Щодо аргументів позивача про порушення строку прийняття оскарженого наказу, суд зазначає таке.
Частина сьома статті 8 Закону № 160-IX визначає, що у разі, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Суд встановив, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 979 - АГ «Про притягнення до матеріальної відповідальності» прийнятий 09.09.2024, а службове розслідування завершено 17.08.2024, тобто згаданий наказ прийнято з порушенням, визначеного Законом № 160-IX п'ятнадцятиденного строку.
Суд акцентує увагу на тому, що строк, визначений частиною сьомою статті 8 Закону №160-IX, є імперативним для органу, що приймає рішення, та для позивача виступає важливою гарантією реалізації принципу верховенства права. При цьому строк визначений Законом № 160-IX є присікальним та не передбачає можливості пролонгації чи переривання його перебігу.
Суд відхиляє аргументи відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, обґрунтовані посиланням на практику ЄСПЛ, оскільки висновки цього суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки. Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, бо головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Суд також відхиляє аргументи відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України про те, що частина перша статті 4 Закону № 160-IX визначає, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди, оскільки такий регулює загальний строк притягнення до матеріальної відповідальності, натомість строк, визначений частиною сьомою статті 8 Закону № 160-IX, регулює строк притягнення особи до матеріальної відповідальності з моменту встановлення її вини.
Не заслуговують на увагу аргументи відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України про те, що через запровадженням правового режиму воєнного стану виникли складнощі у роботі органу, а тому оскаржений наказ прийнято з порушенням строку, оскільки такі обставини не визначені Законом №160-IX як такі, що впливають на перебіг строку, передбаченого частиною сьомою статті 8 Закону № 160-IX.
З таких підстав, суд висновує, що наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №979 - АГ від 09.09.2024 “Про притягнення до матеріальної відповідальності» є протиправним, що має наслідком його скасування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС Країни за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України, який прийняв протиправне рішення, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1211,20грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №979 - АГ від 09.09.2024 “Про притягнення до матеріальної відповідальності».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України код ЄДРПОУ 00034039, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Володимирська, 26 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211,20грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 07 квітня 2025 року.
Суддя А.Г. Гулик