справа №761/7458/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2512/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
02 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дністровськ, Республіка Молдова, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000443 від 17 травня 2024 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, тобто до 25 квітня 2025 року включно.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою у повному обсязі; у випадку, якщо апеляційний суд дійде висновків про часткове задоволення апеляційної скарги, просить обрати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в конкретно визначений період доби (з 22:00 до 06:00) за адресою: АДРЕСА_2 або з визначенням йому застави у розмірі 242 240 грн.
Уважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим зазначена ухвала підлягає скасуванню.
У мотивування апеляційної скарги зазначає, що стороною обвинувачення не доведено наявність обґрунтованих підозр та слідчий суддя не взяв до уваги, що вся позиція обвинувачення базується виключно на припущеннях.
Вказує, що своїми діями, описаними у першому повідомленні про підозру, ОСОБА_7 ніяким чином не посягав на суверенітет України, її територіальну цілісність та недоторканість, конституційний лад України та будь-які національні інтереси України; ніщо з того, що описане в повідомленні про підозру, не свідчить про те, що ОСОБА_7 мав умисел і тим більше мету на нанесення своїми діями шкоди Україні, тобто в його діях повністю відсутня суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення.
Зауважує, що з пред'явленого підозрюваному ОСОБА_7 повідомлення про підозру не вбачається вчинення ним жодних активних дій, спрямованих саме на допомогу державі-агресору (російській федерації), при цьому підозрюваний взагалі негативно відноситься до даної держави.
Також зазначає, що ОСОБА_7 не реалізовував та не підтримував будь-які дії та/або рішення російської федерації, її збройних формувань та/або її окупаційних адміністрацій; не робив ніяких добровільних зборів на користь російської федерації, не підготовлював та не передавав самій російській федерації жодних матеріальних чи нематеріальних ресурсів чи будь-яких інших активів, як і не передавав таких її збройним формуванням (армії рф) та/або її окупаційній адміністрації.
Уважає, що стороною обвинувачення здійснено неправильну кримінально-правову кваліфікацію діянь ОСОБА_7 . У діяннях підозрюваного відсутня як суб'єктивна, так і об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 255 КК України, інкримінування йому вчинення вказаного злочину має виключно штучний характер та не підтверджене жодними доказами.
На переконання захисника, сторона обвинувачення не довела жодного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а слідчий суддя, у свою чергу, передчасно дійшов висновку про наявність таких ризиків.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 є добропорядним та законослухняним громадянином, не переховувався раніше і не збирається переховуватися від слідства і суду, у зв'язку з чим ризик переховування від слідства та суду є надуманим та необґрунтованим.
Посилається на те, що ризик, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків, потерпілих або інших осіб у даному кримінальному провадженні, стороною обвинувачення недоведений, а вказаний вплив (навіть ймовірний) позбавлений будь-якого сенсу, адже всі показання свідків і обвинувачених будуть належними і допустимими виключно при наданні їх під час судового розгляду; слідчим та прокурором у клопотанні жодним чином не доведено того, що ОСОБА_7 раніше вже впливав на свідків або інших учасників даного кримінального провадження.
При цьому зауважує, що ОСОБА_7 має достатньо міцні та стійкі соціально-побутові зв'язки, має постійне місце проживання, одружений, дружина (яка є сиротою) перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має двох малолітніх доньок 3 та 7 років, у нього одного на утриманні перебувають дід та баба похилого віку; раніше не судимий, не вчиняв жодних злочинів чи проступків, не схильний до антисоціальної поведінки з кримінологічної точки зору.
Уважає, що у порушення вимог частини першої статті 194 КПК України слідчий суддя не встановив чому не є достатнім такий запобіжний захід як: застава, особисте зобов'язання, особиста порука чи домашній арешт.
Вказує, що враховуючи процесуальні норми, майновий стан підозрюваного, відсутність реальних ризиків, справедливим та співмірним розміром застави, який мав бути визначений ОСОБА_7 , є розмір застави на рівні 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000443 від 17 травня 2024 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, а також за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 209 КК України.
28 листопада 2024 року о 12 год. 09 хв. ОСОБА_7 затримано у порядку пункту 6 частини першої статті 615 КПК України.
28 листопада 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляд тримання під вартою строком до 26 січня 2025 року.
21 січня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 28 лютого 2025 року у межах строку досудового розслідування.
13 лютого 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
19 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування до 28 липня 2025 року.
21 лютого 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000443 від 17 травня 2024 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено тривалістю 60 днів, тобто до 25 квітня 2025 року включно.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у сукупності, а саме:
- розсекреченим протоколом проведення оперативно-технічних пошукових заходів в системах та каналах електронних комунікацій від 10 червня 2024 року;
- протоколом огляду загальнодоступної мережі інтернет від 23 травня 2024 року;
- протоколом огляду інформації, яка міститься на флеш-носії від 27 листопада 2024 року, а саме даних, які містяться в міжнародній базі глобального імпорту/експорту «ImportGenius» щодо поставки продукції українського виробництва на територію рф;
- протоколом огляду розсекреченого оптичного носія інформації, на якому містяться дані, отриманні в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_12 від 18 листопада 2024 року та додатками до нього, а саме документи, які підтверджують поставку електротехнічної продукції на територію рф;
- розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_17 від 15 жовтня 2024 року, відповідно до якого отримано докази щодо організації та поставки службовими особами ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» електротехнічної продукції на територію рф через транзитні іноземні компанії;
- розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_18 від 23 жовтня 2024 року, відповідно до якого отримано докази організації та поставки службовими особами ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» електротехнічної продукції на територію рф через транзитні іноземні компанії;
- розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_14 від 15 жовтня 2024 року, відповідно до якого отримано докази організації та поставки службовими особами ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» електротехнічної продукції на територію рф через транзитні іноземні компанії;
- розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_19 від 15 жовтня 2024 року, відповідно до якого отримано докази організації та поставки службовими особами ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» електротехнічної продукції на територію рф через транзитні іноземні компанії
- розсекреченим протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_11 від 14 жовтня 2024 року, відповідно до якого отримано докази організації та поставки службовими особами ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» електротехнічної продукції на територію рф через транзитні іноземні компанії;
- протоколом огляду загальнодоступної мережі інтернет від 24 травня 2024 року;
- протоколом огляду розсекреченого оптичного носія інформації, на якому містяться дані, отриманні в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_15 від 27 листопада 2024 року, відповідно до якого отримано фінансово-бухгалтерські документи щодо поставки продукції на територію рф;
- протоколом огляду розсекреченого оптичного носія інформації, на якому містяться дані, отриманні в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 від 27 листопада 2024 року;
- протоколом огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_12 від 27 грудня 2024 року, в якому наявні докази організації та поставки продукції на територію рф, а також докази легалізації (відмивання) коштів, отриманих від вказаної поставки;
- протоколом огляду робочого комп'ютера підозрюваного ОСОБА_12 від 30 грудня 2024 року;
- протоколом огляду мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_10 від 15 січня 2025 року, в якому виявлено докази співпраці з компаніями, розташованих на території рф, в тому числі ООО «Новатэк-Электро»;
- протоколом огляду ноутбука підозрюваного ОСОБА_7 від 20 грудня 2024 року, в якому містяться докази надання останнім послуг російській компанії ООО «Новатэк-Электро» щодо замовлення, організації та поставки продукції українського виробництва на територію російських компаній, в тому числі до підприємств державної власності рф;
- протоколом додаткового огляду ноутбука підозрюваного ОСОБА_7 за його участі від 06 січня 2025 року;
- протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_14 від 28 листопада 2024 року, яка показала, що власники та службові особи ТОВ «Новатек-Електро» та ТОВ «Елімпекс» протягом 2022-2024 років здійснювали поставку електротехнічної продукції українського виробництва на територію рф через підконтрольні іноземні компанії;
- протоколом додаткового допиту підозрюваної ОСОБА_14 від 09 грудня 2024 року, яка показала, що ТОВ «Новатек-Електро» є виробником електротехнічного приладу ППКСИ-1, який поставлявся до російських компаній протягом 2022-2024 років;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 28 листопада 2024 року, який показав, що віддалено надавав рекламні послуги російській компанії ООО «Новатэк-Электро» щодо купівлі/продажу продукції українського виробництва;
- протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 06 грудня 2024 року, який показав, що ТОВ «Новатек-Електро» є виробником електротехнічного приладу ППКСИ-1, який поставлявся до російських компаній протягом 2022-2024 років;
- протоколом додаткового допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 06 січня 2025 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також, слідчий суддя врахував, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу та продовження дії запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, об'єктивно продовжують існувати та для їх запобігання необхідно продовжити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя також врахувавши конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, що свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій, обґрунтовано вважав, що існують реальні ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_7 у випадку доведеності його вини у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років; ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних обґрунтовується тим, що з метою зміни останніми своїх показань ОСОБА_7 шляхом залякування, підкупу чи будь-яким іншим способом може вчиняти вплив на таких осіб; ризик знищення, спотворення будь-якої з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлено всі фактичні обставини, досудове розслідування триває, проводяться слідчі дії, направлені, в тому числі, на відшукання слідів та можливих знарядь вчинення злочину; також існує ризик того, що ОСОБА_7 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для завершення досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попередніми слідчими суддями щодо визначення та продовження ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, його вік та стан його здоров'я, соціальні зв'язки, репутацію підозрюваного, а також його майновий стан та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28, частиною першою статті 111-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що своїми діями, описаними у першому повідомленні про підозру, ОСОБА_7 ніяким чином не посягав на суверенітет України, її територіальну цілісність та недоторканість, конституційний лад України та будь-які національні інтереси України; ніщо з того, що описане в повідомленні про підозру, не свідчить про те, що ОСОБА_7 мав умисел і тим більше мету на нанесення своїми діями шкоди Україні, тобто в його діях повністю відсутня суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення; з пред'явленого підозрюваному ОСОБА_7 повідомлення про підозру не вбачається вчинення ним жодних активних дій, спрямованих саме на допомогу державі-агресору (російській федерації), при цьому підозрюваний взагалі негативно відноситься до даної держави; ОСОБА_7 не реалізовував та не підтримував будь-які дії та/або рішення російської федерації, її збройних формувань та/або її окупаційних адміністрацій; не робив ніяких добровільних зборів на користь російської федерації, не підготовлював та не передавав самій російській федерації жодним матеріальних чи нематеріальних ресурсів чи будь-яких інших активів, як і не передавав таких її збройним формуванням (армії рф) та/або її окупаційній адміністрації; стороною обвинувачення здійснено неправильну кримінально-правову кваліфікацію діянь ОСОБА_7 ; у діяннях підозрюваного відсутня як суб'єктивна, так і об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 255 КК України, інкримінування йому вчинення вказаного злочину має виключно штучний характер та не підтверджене жодними доказами, колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, посилаючись на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
На підставі викладеного є такими, що не заслуговують на увагу суду посилання сторони захисту на те, що у порушення вимог частини першої статті 194 КПК України слідчий суддя не встановив чому не є достатнім такий запобіжний захід як: застава, особисте зобов'язання, особиста порука чи домашній арешт.
Аргументи захисника про те, що ОСОБА_7 має достатньо міцні та стійкі соціально-побутові зв'язки, має постійне місце проживання, одружений, дружина (яка є сиротою) перебуває у відпустці по догляду за дитиною, має двох малолітніх доньок 3 та 7 років, у нього одного на утриманні перебувають дід та баба похилого віку; раніше не судимий, не вчиняв жодних злочинів чи проступків, не схильний до антисоціальної поведінки з кримінологічної точки зору, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного та не свідчать про відсутність існування вказаних ризиків на наступних етапах досудового розслідування, а отже не є достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та не переважають можливих ризиків його неправомірної поведінки.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4