26 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю особи, яка подала скаргу ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконферецзв'язку між Київським апеляційним судом та Львівським апеляційним судом, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що заява ОСОБА_5 , відповідно до ст. 218 КПК України, була скерована за належністю для організації розгляду в межах чинного законодавства до Київської міської та Львівської обласної прокуратур, про що також повідомлено автора звернення. Таким чином, скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей за його заявою про кримінальне правопорушення є безпідставною.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить визнати дії (бездіяльність), рішення уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора протиправними та зобов'язати уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора привести свої дії у відповідність до ст. 19 Конституції України у вигляді виконання ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України (надати пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого), при отриманні заяви/повідомлення про кримінальні правопорушення № 8 від _________________________________________________
Справа № 11-сс/824/2340/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
08 лютого 2021 року, або виконати вимоги ст.ст. 1, 3, 8, 19, 55, 129-1 Конституції України у вигляді - скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та повернути справу до Печерського районного суду м. Києва для розгляду з врахуванням висновків апеляційного суду (скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції).
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Печерський районний суд м. Києва, розглядаючи справу, знаючи про свій конституційний обов'язок щодо захисту прав потерпілого, за допомогою протиправних процесуальних дій та ухвали, незаконно відмовив по суті вимоги позовної заяви щодо порушення права потерпілого за ч. 2 ст. 55 КПК України (надати права, пам'ятку з правами та обов'язками потерпілого), так як слідчому судді було відомо, що ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України виконується слідчим, прокурором ще до моменту виконання ст. 214 КПК України, в момент реєстрації заяви, у той час як норми ст. 214 КПК України може бути виконано лише після реєстрації заяви.
Крім того, слідчий суддя не довів відсутність у позивача статусу потерпілого, який останній отримав в момент реєстрації заяви та може бути скасований лише законною постановою слідчого про відмову у задоволенні потерпілим.
Є необхідним взяти до уваги, що слідчий суддя розглядав факти умисної відмови органу досудового розслідування (Офісу Генерального прокурора) виконати вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 55, ст. 214 КПК України.
Слідчий суддя обґрунтував ухвалу таким же самим умисним не баченням, як і орган досудового розслідування (Офіс Генерального прокурора), факту порушення конституційного права потерпілого за ст. 129-1 Конституції України у вигляді кримінальних правопорушень за ст.ст. 364, 382 КК України (умисне перешкоджання виконанню судового рішення (ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_7 від 22 січня 2018 року справа № 461/458/18), яке набрало законної сили.
При цьому, як слідчому судді так і органу досудового розслідування відомо про незаконність дослідження відомостей заяви до виконання норм ст. 214 КПК України.
Також ні слідчий суддя, ні орган досудового розслідування не навели положення (норму) КПК України, яка дозволила їм вчинити порушення ч.ч. 2, 3 ст. 214 КПК України.
Разом з тим, як слідчому судді, так і органу досудового розслідування відомо, що процесуальні права щодо досліджень відомостей заяви виникають лише після виконання норм ч. 1 ст. 214 КПК України, а суддя та орган досудового розслідування досліджували відомості заяви, не маючи витягу з ЄРДР.
Також ст. 214 КПК України не містить норми, яка дозволяє без виконання ч. 1 ст. 214 КПК України пересилати заяву.
Слідчим суддею не наведено положення КПК України про існування обов'язку потерпілого виконувати вимоги ч. 5 ст. 214 КПК України - це обов'язок виключно слідчого, прокурора, які умисно не побачили кримінальних правопорушень за ст. 364, 382 КК України.
Слідчий суддя обґрунтував ухвалу висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18, Узагальненням «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року за № 9-49/0/4-17», Інструкцією «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення», затвердженою наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125, що є незаконним, так як ч. 1 ст. 214 КПК України має вищу юридичну силу. Крім того, Інструкція «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчиненні правопорушення» взагалі є неналежним документом для слідчого судді.
Слідчий суддя, у порушення права потерпілого, провів судовий розгляд без потерпілого за наявності у скарзі клопотання про особисту участь у судовому розгляді у режимі відеоконференції на базі Львівського апеляційного суду.
Тобто у слідчого судді були законні підстави для постановлення ухвали у захист прав потерпілого шляхом задоволення скарги у повному обсязі.
Також ОСОБА_5 ставить питання про поновлення пропущеного строку на апеляційнеоскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що рішення слідчого судді було постановлено за його відсутності, копію надіслано на електронну пошту 17 лютого 2025 року, а в Єдиному держаному реєстрі судових рішень викладено - 18 лютого 2025 року, у зв'язку з чим ОСОБА_5 просить визнати причину пропуску строку поважною.
На апеляційну скаргу ОСОБА_5 від прокурора другого відділу управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 надійшли заперечення, в яких прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення, та провести апеляційний розгляд без участі прокурора.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явився, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не надсилав, а тому, апеляційний суд, враховуючи позицію прокурора, викладену у запереченнях на апеляційну скаргу з приводу розгляду апеляційної скарги за його відсутності, а також вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, відповідно до яких, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
Враховуючи ті обставини, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року була постановлена без участі сторін, а її копія була надіслана на електронну адресу ОСОБА_5 17 лютого 2025 року, а, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, опублікована 18 лютого 2024 року, та оскільки виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з доводами ОСОБА_5 про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження цієї ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим він підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За приписами п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України та п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Вищезазначені положення закону дають підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до Єдиного реєстру досудових розслідувань і це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Таким чином, закон передбачає необхідність попереднього вивчення слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Крім того, за вимогами закону бездіяльність, визначена в п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, полягає, зокрема, у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про його вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 1 ст. 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 3.6 Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення» затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125, заяви, повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності органів прокуратури та надійшли на розгляд прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, спеціалізованих прокуратур на правах обласних, Генеральної прокуратури України, керівниками підрозділів апаратів направляються для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня.
Пунктом 5 Розділу ІI Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 року, визначено, що облік кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом їх вчинення (юрисдикцією місця вчинення кримінального правопорушення) або за визначенням прокурора відповідного рівня згідно з вимогами статті 218 КПК України.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно вказаної скарги, 08 лютого 2021 року ОСОБА_5 звернувся із заявою №8 до Офісу Генерального прокурора з повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 382 КК України, відомості по якому до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено.
Разом з тим, в ході розгляду скарги встановлено, що до Офісу Генерального прокурора з Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності надійшло звернення ОСОБА_5 від 08 лютого 2021 року № 59, до якого долучено звернення ОСОБА_5 від 08 лютого 2021 року № 7 та № 8.
Вказані звернення, згідно з територіальною юрисдикцією та вимогами Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51, направлено до Київської міської та Львівської обласної прокуратур для розгляду по суті в межах компетенції, про що повідомлено ОСОБА_5 листом прокурора першого відділу організації процесуального керівництва управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних підрозділів Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 30 березня 2021 року № 31/3/1-32610ВИХ-21 та від 05 травня 2021 року № 31/3/1-45929ВИХ-21.
Також, в наданих суду матеріалах, наявна копія супровідного листа від 29 червня 2021 року № 31/3/1-64488ВИХ-21 за підписом начальника Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях ОСОБА_10 , яким заявника було повідомлено про направлення звернення ОСОБА_5 №№ 7, 8, 59 до Київської міської та Львівської обласної прокуратур.
Таким чином, уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора повідомлення ОСОБА_5 №№ 7, 8, 59 було направлено до Київської міської та Львівської обласної прокуратур за належністю, оскільки, за змістом цих повідомлень, ОСОБА_5 вказував на неправомірне здійснення стосовно нього негласних слідчих (розшукових) дій, щодо неефективного досудового розслідування у низці кримінальних проваджень, а також з інших питань діяльності органів досудового розслідування та прокуратури, територіальна юрисдикція яких стосується Київської міської та Львівської обласної прокуратур.
З приводу тверджень ОСОБА_5 , що такі дії уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора не відповідають вимогам ст. 214 КПК України, то слід зазначити, що повідомлення №№ 7, 8, 59 були направлені до Київської міської та Львівської обласної прокуратур у відповідності до вимог п. 3.6 Інструкції «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення» затвердженої наказом Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125, та ст. 218 КПК України.
Що стосується ст. 214 КПК України, то її положення регулюють порядок реєстрації заяв (повідомлень) про кримінальне правопорушення. Однак, як зазначалося вище, не кожна заява, з огляду лише на одну її назву, є заявою про кримінальне правопорушення, а лише та, яка містить відомості, що можуть об'єктивно свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тому закон і уповноважує посадову особу, яка отримала заяву, та слідчого суддю, який розглядає скаргу на бездіяльність такої особи щодо невнесення відомостей за заявою про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, перевірити її на наявність відомостей, що можуть вказувати саме про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, висновки слідчого судді про те, що уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора не вчинено бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, є обґрунтованими та повністю підтверджуються матеріалами скарги, про що суд навів у постановленій ним ухвалі.
Всупереч доводів апелянта, ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 370 КПК України та є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена компетентним судом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням належних і допустимих мотивів та підстав її прийняття.
Посилання слідчого судді в постановленій ним ухвалі на практику Верховного Суду, узагальнення та Інструкцію «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення» не суперечить вимогам закону.
Що стосується доводів ОСОБА_5 , що слідчим суддею не перевірено, чи роз'яснено органом досудового розслідування йому його права і обов'язки потерпілого, передбачені ст. 55 КПК України, то вказані обставини не є предметом перевірки під час розгляду скарги в порядку ст. 303 КПК України. Також на цій стадії провадження слідчим суддею не роз'яснюються права і обов'язки потерпілому.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не свідчать про допущення слідчим суддею істотних порушень вимог КПК України, а тому не є підставою для скасування постановленої ухвали.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року, вважаючи її законною і обґрунтованою.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 грудня 2024 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення (злочину) до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3