Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4531/25
02 квітня 2025 року м. Київ
Слідча суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвокатаОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2024 року у справі № 758/14765/24 у кримінальному провадженні № 12024100070001658 від 12.07.2024,
Представник власника майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2024 року у справі № 758/14765/24 у кримінальному провадженні №12024100070001658 від 12.07.2024.
Клопотання мотивоване тим, що СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100070001658 від 12.07.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27.11.2024 року у справі № 758/14765/24 накладено арешт в тому числі на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , а саме на: земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0334, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723090673245); земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0335, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723081273245); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 177,2 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723077173060).
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 вказує на те, що арешт на майно ОСОБА_4 накладено необґрунтовано, оскільки арештоване майно не відповідає критеріям речового доказу, що визначені статтею 98 КПК України. Таке майно набуте ОСОБА_4 внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за договором 2023 року, який було укладено задовго до обставин, що є предметом досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, а відтак не є майном набутим внаслідок злочинних дій чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_4 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні за №12024100070001658 від 12.07.2024.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання про скасування арешту майна з підстав, наведених у ньому. Додатково посилалась на те, що арешт на вказане у клопотанні нерухоме майно вже втретє накладався за ініціативою органу досудового розслідування з одних і тих же обставин. Так, з метою забезпечення збереження речових доказів на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 30.08.2024 по справі № 758/10594/24 накладено арешт на майно, право власності на яке належить ОСОБА_4 , в тому числі на зазначене нерухоме майно. В подальшому, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року по справі № 758/13058/24 - скасовано такий арешт. Однак, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20.11.2024 року у справі № 758/14598/24 повторно накладено арешт на зазначене нерухоме майно, цього разу з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11.02.2025 року по справі № 758/1410/25 - скасовано такий арешт.
Прокурор у судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд без його участі, у якому просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту майна. Зазначив, що потреба в подальшому арешті майна на даний час не відпала.
Заслухавши доводи представника власника майна, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що у провадженні СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12024100070001658, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснює Подільська окружна прокуратура міста Києва.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2024 року у справі № 758/14765/24 задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 та накладено арешт, зокрема, на майно ОСОБА_4 , а саме на: земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0334, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723090673245); земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0335, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723081273245); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 177,2 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723077173060) шляхом заборони Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим органам державної реєстрації прав відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в тому числі Міністерства юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам та будь-яким іншим третім особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Як вбачається зі змісту ухвали, слідчий суддя вважав наявними підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Слідча суддя бере до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідча суддя зауважує, що інститут скасування арешту пов'язаний з наявністю двох умов, закріплених у ст. 174 КПК України - необґрунтованістю його накладення та відсутністю подальшої потреби в ньому.
Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Слідчою суддею встановлено, що ОСОБА_4 не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024100070001658, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. З моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і по теперішній час процесуальних дій щодо залучення ОСОБА_4 у якості учасника кримінального провадження не проводилось, а прокурором не надано доказів на спростування цих обставин.
Також на момент накладення арешту на майно ОСОБА_6 , не досліджувалися відомості про підстави набуття права власності на таке майно.
Вирішуючи питання про скасування арешту майна, з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 386856535 від 15.07.2024 року слідчою суддею встановлено, що право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0334, площею 0,0524 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723090673245), земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:001:0335 площею 0,0524 га (реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна 2723081273245) та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 177,2 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723077173060) зареєстровано за ОСОБА_4 . 13.07.2024 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_7 .
Разом з тим, підставою для реєстрації всіх трьох об'єктів нерухомого майна є іпотечний договір № 1950, виданий 24.11.2023 приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу ОСОБА_8 .
Зважаючи на те, що право власності на арештоване майно було зареєстроване на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки, укладеного ще у 2023 році, тоді як в межах кримінального провадження події перевіряються за 2024 рік; враховуючи, що реєстрація прав на об'єкти відбулася в порядку зверненням стягнення на предмет іпотеки у боргових правовідносинах, які виникли ще 24.11.2023, в той час, як ТОВ «ДРУЖБА» перерахувало на розрахунковий рахунок грошові кошти ТОВ «ПРИРОДА БАЗИС» 19.06.2024, слідча суддя вважає спростованою версію прокурора про те, що майно ОСОБА_4 , на яке накладено арешт, могло бути набутим унаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, щодо якого проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні №12024100070001658, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2024.
Також органом досудового розслідування не надано до суду будь-яких доказів, які б вказували на необхідність подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
При цьому слідча суддя виходить також із положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997, згідно з якими кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
З огляду на наведене, слідча суддя вважає обґрунтованими доводи заявника про недоцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення.
Враховуючи зазначене вище, слідча суддя дійшла висновку про необхідність скасування арешту, накладеного на вказане вище майно ОСОБА_4 , оскільки, на думку слідчої судді на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Керуючись ст. 131, 132, 170, 174, 370 КПК України, слідча суддя
Клопотання адвокатаОСОБА_3 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2024 року у справі № 758/14765/24 у кримінальному провадженні № 12024100070001658 від 12.07.2024 на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_4 , а саме на: земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0334, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723090673245); земельну ділянку із кадастровим номером 7324582000:02:001:0335, площею: 0,0524 га, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723081273245); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 177,2 кв. м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2723077173060).
Скасувати встановлену вказаною вище ухвалою суду заборону Державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим органам державної реєстрації прав відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в тому числі Міністерства юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам та будь-яким іншим третім особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії, в тому числі реєстраційні, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного майна ОСОБА_4 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1