Справа № 932/8633/23
Провадження № 2/932/2287/24
04 квітня 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Куцевола В.В.
при секретарі - Рибалці В.І.
за участі
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідачів - Штрихунової А.Д., Паращенко Ю.О., Сидорової О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури,-
У вересні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в уточненій редакції якої, позивач просив суд стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 550 000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 45 000,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилався на те, що він знаходився під слідством та судом 42 місяці і 10 днів за кримінальним провадженням №12018040700001211 відкритим 16.11.2018 слідчим відділом Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.
З огляду на те, що вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15.02.2022 який залишено без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.02.2023, ОСОБА_1 виправдано за інкримінованими йому статтями у межах кримінального провадження №12018040700001211, останній вважав за необхідне звернутися до суду з даним позовом. При цьому обґрунтовуючи розмір моральної шкоди позивач посилався на те, що тривале слідство, яке було наслідком незаконних дій органу досудового розслідування та прокуратури, спричинило йому значні моральні страждання, які виразилися у зміні звичного темпу життя й негативно відобразилися на діловій репутації. Матеріальна шкода виразилася у затратах на отримання юридичної допомоги з метою доведення невинуватості у кримінальному провадженні №12018040700001211.
Відповідачем - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області якого було замінено на Державну казначейську службу України, було надано відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленим вимогами. Так, останнім зазначено, що Головне управління як і Державна казначейська служба не можуть виступати відповідачами у справах даної категорії оскільки не порушували жодної норми чинного законодавства відносно позивача. Також вказано про відсутність доказів на обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди і безпідставність вимоги про відшкодування матеріальної шкоди оскільки шкода, яка складається з витрат понесених у зв'язку з отриманням юридичної допомоги повинна бути стягнута у межах того провадження у ході розгляду якого вони виникли.
Відповідачем - Дніпропетровською обласною прокуратурою, було надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди не відповідає формулі передбаченій ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Також вказано, що заявлений розмір матеріальної шкоди який складається з витрат понесених у зв'язку з отриманням юридичної допомоги не підлягає стягненню оскільки не є спів розмірним із складністю вказаної справи, а також у зв'язку з відсутністю детального опису наданих адвокатом послуг.
Відповідачем - ГУНП в Дніпропетровській області було надано відзив на позовну заяву, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами. Так, останнім зазначено, що відсутні підстави для відшкодування шкоди за рахунок ГУНП в Дніпропетровській області оскільки позивачем не було оскаржено жодної процесуальної дії органу досудового розслідування. Також вказано про відсутність доказів спричинення моральної шкоди і її причинний зв'язок з діями органу досудового розслідування. Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, наведено норми процесуального закону та зазначено про відсутність доказів реальності й розумності понесених витрат у зв'язку з отриманням правової допомоги.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_3 від 11.10.2023 відкрито загальне провадження у справі та призначено її до розгляду.
У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, справу було передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Куцеволу В.В., яким за ухвалою від 19.07.2024 її прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.11.2024, за заявою представника позивача замінено неналежного відповідача - прокуратура Дніпропетровської області на належного відповідача - Дніпропетровську обласну прокуратуру, також замінено відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на - Державну казначейську службу України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 14.01.2025, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення аналогічні викладеним у позові.
У судовому засіданні представники відповідачів заперечували щодо заявлених позовних вимог та надали пояснення аналогічні викладеним у їх відзивах.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, за необхідне, зазначити наступне.
Так, судом встановлено, що згідно довідки ВП №4 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 22.01.2024, кримінальне провадження №12018040700001211 від 16.11.2018 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.301 та ч.3 ст.301 КК України, 29.03.2019 направлено до Самарського районного суду м.Дніпропетровська. ОСОБА_1 повідомлено про підозру 27.03.2019.
Вироком Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15.02.2022 ухваленого у справі №206/1929/19, ОСОБА_1 визнано невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.301 та ч.3 ст.301 КК України й виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.02.2023, вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15.02.2022 ухвалений у справі №206/1929/19, залишено без змін.
На підтвердження заявленого розміру матеріальної шкоди позивачем надано: договір №87/19 про надання юридичної допомоги від 07.09.2019 та договір №09/19 про надання юридичної допомоги від 21.02.2019 сторонами яких є ОСОБА_1 та ПП «Приват-Адвокат» згідно яких надання правової допомоги доручається адвокату Новоженіну Є.В.; розписки від 22.02.2019, 07.09.2019, 30.04.2021, про сплату 45 000,00 грн. за договорами №№87/19, 09/19; акт про надання юридичних послуг за договорами №№87/19, 09/19; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1199; виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч. ч. 1, 2, 7ст. 1176 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, що зазначено в п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.
У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).
Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.
Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).
Згідно ст. 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Отже, у разі постановлення виправдувального вироку суду, особа, права якої було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного застосування запобіжного заходу, незалежно від вини посадових осіб органів, якими була завдана шкода, має право на одноразове відшкодування моральної шкоди.
За змістом п. 14 ч. 1 ст.3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КПК України, виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
В пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року у справі №1-15/99 зазначено що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі № 607/10144/18.
Отже підстави визначені законом для відшкодування шкоди позивачу настали.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, суд виходить із наступного.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Як вже зазначалось, згідност.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.
У пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті 12 цього Закону.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вказаної вище норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
У постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Такий же висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19)., від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19), від 08.02.2022 у справі №201/10234/20 (провадження №14-77цс21).
Крім того, відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19), - розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що перебування позивача під слідством та судом порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, чим ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування за статтею 1167 ЦК України та нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.
В Законі України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, який із 01 січня 2025 року становить 8 000 гривень.
Відповідно мінімальна заробітна плата на час розгляду справи складає 8 000 грн., а тому мінімальна сума, яка підлягає до стягнення на користь позивача складає 338 667 грн., виходячи із наступного розрахунку: ((42 місяці х 8 000 грн.) + (8 000 грн. / 30 днів х 10 днів) = 338 667 грн.)
Суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи правову позицію Верховного Суду неодноразово викладену в постановах, зокрема від 10.11.2021 у справі №346/5428/17, від 15.06.2022 у справі №398/2910/20, від 14.09.2022 у справі №415/1009/21, а також позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 19 червня 2018 року в справі № 910/23967/16 кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань завданих ОСОБА_1 , наявності перешкод у реалізації своїх життєвих планів, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди шляхом стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди в загальному розмірі 338 667 грн., яка є мінімальним розміром, що гарантований законом. Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі суд не вбачає, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином суму у розмірі 550 000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 45 000,00 грн. понесених у зв'язку з отримання правової допомоги в межах кримінального провадження №12018040700001211, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже було зазначено вище, відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Частиною 1 статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою.
Утім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Викладене узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
З огляду на те, що позивачем не надано доказів прийняття участі адвокатом Новоженіним Є.В. у 44 судових засіданнях, а також враховуючи відсутність у договорах про надання правової допомоги чіткого визначення вартості послуг, які надаються адвокатом, що унеможливлює здійснення розмежування та перевірку наданих/отриманих послуг, заявлені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач за законом був звільнений від сплати судового збору, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 338 667 (триста тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 00 коп., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
В іншій частині позовні вимоги - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя В.В. Куцевол