07.04.2025м. СумиСправа № 920/18/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/18/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» (40024, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 21, код 39606718)
до відповідача: Громадська спілка «Центр соціальних ініціатив Тростянецької громади» (42600, Сумська область, Охтирський район, м. Тростянець, вул. Татаренка Леоніда, буд. 4)
про стягнення 213 124, 65 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Громадської спілки «Центр соціальних ініціатив Тростянецької громади» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» основну заборгованість в розмірі 80 689, 67 грн; пеню за прострочку виконання зобов'язання в розмірі 129 635, 27 грн; інфляційні втрати в розмірі 657, 40 грн; три проценти річних у розмірі 2 131, 31 грн за договорами № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024, а також сплачений судовий збір.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №920/18/25 між суддями від 13.01.2025, справу розподілено судді Джепі Ю.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.01.2025 постановлено залишити без руху позовну заяву та встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання уточненої позовної заяви у відповідності до статті 162 Господарського процесуального кодексу України із коректним зазначенням стягуваних сум та коду ЄДРПОУ відповідача.
Представником позивача виконано вимоги ухвали суду від 20.01.2025.
Ухвалою суду від 29.01.2025 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/18/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
19.02.2025 до суду надійшов відзив вих.№17 від 17.02.2025 (вх.№926/25 від 19.02.2025), в якому відповідач, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем та надання останнім за минулим договором від 13.06.2023 послуг неналежної якості, просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
26.02.2025 до суду надійшла відповідь на відзив б/н від 26.02.2025 (вх.№810, 941 від 26.02.2025), в якому позивач просить залишити без розгляду відзив відповідача, зобов'язати відповідача надати докази надсилання відзиву позивачу, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
14.03.2026 до суду надійшов документ під назвою "відповідь на відзив", який по суті є запереченнями на відповідь на відзив вих.№46 від 12.03.2025 (вх.№1506 від 14.03.2025), в якому відповідач, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю позивачем.
Щодо клопотання позивача (вх.№941 від 26.02.2025), що міститься у відповіді на відзив, про залишення без розгляду відзиву відповідача та зобов'язання надати його докази надсилання, то суд відмовляє у такому клопотанні, виходячи з такого.
Відповідно до ч.5 ст. 165 ГПК України копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно із ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Однак, при невиконанні такого обов'язку чинний ГПК не передбачає у випадку його ненадсилання іншим учасникам такого наслідку, як залишення без розгляду відзиву відповідача та зобов'язання надати докази його надсилання.
Відповідно до ч.ч. 9 та 10 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Відповідно до положень ч.6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідач є юридичною особою, однак електроний кабінет у нього відсутній, про що зазначено у відзиві.
За вказаних вище обставин суд суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
З матеріалів позовної заяви та відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» вбачається, що відповідач - Громадська спілка «Центр соціальних ініціатив Тростянецької громади» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: вул. Леоніда Татаренка, 4 у м. Тростянець Сумської області.
З матеріалів справи вбачається й позивачем не заперечується, що орендодавцем та балансоутримувачем приміщення є інша юридична особа - Комунальне підприємство Тростянецької міської ради «Центр комунальних послуг».
13.06.2023 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 7 про постачання теплової енергії. Об'єктом надання послуг були орендовані відповідачем приміщення по вул. Леоніда Татаренка, 4 у м. Тростянець Сумської області.
Вказаний договір підписаний сторонами та містить відбитки їх печаток.
Пунктом 1.1. вказаного вище договору визначалося що, теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зов'язання протягом 01.03.2023 -14.04.2023 надату споживачу (відповідачу) теплову енергію, а споживач зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами протягом дії вказаного договору.
Пунктом 10.1 вказаного договору передбачено, що він набирає чинності 01.03.2023 й діє до 15.04.2023.
Пунктом 10.5 визначено, що цей договір припиняє свою дію закінченням строку, на який його було укладено.
Автоматичної пролонгації договору сторони не передбачили, зазначивши, що строк його дії може бути у певних випадках продовжений за взаємною згодою сторін.
Зобов'язання за Договором № 7 від 13.06.2023 його сторони за вказаний у ньому строк виконали, позивач за вказаним договором вимог не заявляє.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» у даній справі заявляє позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за період грудень 2023 року - березень 2024 року в розмірі 80 689,67 грн, а також нараховує пеню в розмірі 129 654,80 грн, 2 131, 31 грн інфляційних втрат та 657, 40 грн 3% річних за прострочення платежів за договорами № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024.
Додані до позовної заяви договори № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024 відповідачем не підписані.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до вимог ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідач, отримавши пропозиції укласти договори та фактично споживаючи теплову енергію без заперечень щодо умов, підтвердив укладення договорів на запропонованих умовах.
Договір № 2023/2 від 27.11.2023 (на листопад-грудень 2023 року) був направлений відповідачу 28.11.2023 р. через АТ «Укрпошта» рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Згідно з інформацією поштової служби, лист був доставлений на адресу відповідача 29.11.2023.
Договір № 2024/10 від 29.01.2024 був направлений відповідачу 24.01.2024 аналогічним способом і доставлений 29.01.2024.
Позивач також зазначає, що приміщення за адресою: м. Тростянець, вул. Татаренка, 4 використовується п'ятьма організаціями. Щомісяця здійснювалося зняття показників лічильника теплової енергії в присутності представників позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртепло Суми» та балансоутримувача (орендодавця) - Комунального підприємства Тростянецької міської ради «Центр комунальних послуг». Ці показники фіксували фактичне загальне споживання теплової енергії та розподілялися відповідно до наданого балансоутримувачем листа, який визначав орендовану площу для кожного орендаря з коригуванням місць загального користування.
Позивачем до позовної заяви додані складені та підписані ним, однак не підписані відповідачем, Акти приймання-передачі теплової енергії № 311 від 20.22.2023, № 32 від 24.01.2024, № 119 від 26.03.2024 та № 164 від 04.04.2024, а також докази їх направлення відповідачу.
Також позивач звертався до відповідача в досудовому порядку з вимогою погашення заборгованості у розмірі 80 689,67 грн за договорами № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідач посилається на підтвердження своїх доводів щодо укладення договорів № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024 на положення ст. 642 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Однак, матеріали справи не містять данних про конкретний строк, у межах якого відповідач мав би вчинити дію, яка засвідчує його бажання укласти вказані вище договори.
При цьому, відповідно до ст. 644 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.
Доказів про повну та безумовну відповідь (акцепт) з боку відповідача щодо укладення договорів № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024 матеріали справи не містять.
Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 03.10.2007 р. (далі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (п. 2 Правил №1198).
Згідно з п.3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово- комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком та комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є теплопостачальною організацією. Відповідач не є власником будівлі - є орендарем, й може бути споживачем теплової енергії як юридична особа, що використовує теплову енергію відповідно до договору.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів.
Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору, однак суд звертає увагу, що позивач у даному випадку обгрунтовує свої вимоги саме невиконанням відповідачем договорів № 2023/2 від 27.11.2023 та № 2024/10 від 29.01.2024, які він вважає укладеними з відповідачем.
При цьому вказані вище договори не підписані відповідачем, умови їх не погоджувались сторонами, а тому посилання на зобов'язання, що випливають з їх умов, суд вважає безпідставними.
Згідно зі ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Позивачем не доведено наявність у зазначений в позові період договірних відносин з відповідачем, у зв'язку з чим у останнього відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків оплати, визначеними відповідними договорами.
Обов'язок відповідача з оплати комунальних послуг внаслідок бездоговірного споживання теплової енергії позивачем не доводиться й не зазначається у позовній заяві відповідно як підстава його позовних вимог.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов, з огляду на його предмет та підстави, не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір (з врахуванням коеф. 0,8, у зв'язку із поданням позовної заяви після усунення недоліків через електроний кабінет) не підлягає стягненню на його користь з відповідача у зв'язку із відмовою у позові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа