01.04.2025м. СумиСправа № 920/1226/20
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шишла Н.С., розглянувши матеріали справи № 920/1226/20
за позовом: Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Крижановської Наталії Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
про стягнення 8536,40 грн,
представники сторін:
позивача - Асланова А.В.;
відповідача (в режимі відеоконференції) - Турченко С.П.
До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 8536,40 грн. коштів за використання без оформлення договору оренди частини (22/100) земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:16:004:0045, площею 0,0736 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути 2102,00 грн. витрат на судовий збір.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 10.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті.
10.02.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати з оплати правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. У відзиві відповідач зазначив, що позивачем не доведено, що нерухоме майно відповідача розташоване саме на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:16:004:0045; відсутні підстави для застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України; позивачем не обгрунтовано підстави обчислення періоду, по яким здійснено розрахунок заборгованості; безпідставно наведено про невжиття відповідачем заходів щодо отримання земельної ділянки в оренду.
Ухвалою суду від 11.02.2021 постановлено розгляд справи № 920/1226/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання.
19.03.2021 від позивача надійшла відповідь №261/21 юр від 19.02.2021 (вх. №2837/21) на відзив на позовну заяву, в якій просить суд не брати до уваги заперечення, викладені відповідачем у відзиві, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
29.03.2021 відповідач подав до суду заперечення щодо відповіді на відзив, в яких зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) за відсутністю предмета спору, оскільки відсутній належний власник майна - територіальна громада як юридична особа.
Ухвалою від 15.04.2021 суд постановив зупинити провадження у справі № 920/1226/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 920/1059/17.
Ухвалою від 07.11.2024 суд поновив провадження у справі № 920/1226/20 та призначив підготовче засідання на 28.11.2024.
15.11.2024 до суду надійшли пояснення відповідача щодо обставин справи, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позов безпідставним.
Ухвалою від 28.11.2024 суд відклав підготовче засідання на 24.12.2024.
Ухвалою від 24.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 920/1226/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 14.01.2025.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Сумській області була оголошена повітряна тривога, судові засідання 14.01.2025, 04.02.2025 у справі 920/1226/20 не відбулись.
Ухвалою від 04.02.2025 суд призначив справу до судового розгляду по суті на 20.02.2025.
У судовому засіданні 20.02.2025 оголошено перерву до 06.03.2025.
Ухвалою від 06.03.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 13.03.2025.
Судове засідання 13.03.2025 не відбулось у зв'язку з надходженням повідомлення про мінування будівлі суду, про що складено акт суду від 13.03.2025.
Ухвалою від 13.03.2025 суд призначив розгляд справи по суті на 01.04.2025.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ураховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд установив наступне.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ФОП Крижановська Наталія Олексіївна є власницею нежитлового приміщення (хімчистки), загальною площею 173,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 473498359101).
На підставі рішень позивача від 06.02.2019 № 4527-МР «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Мед-Союз», від 06.02.2019 № 4528-МР «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Комлик О.В.» та внесених на підставі цих рішень змін до чинних договорів оренди, земельна ділянка кадастровий номер: 5910136600:16:004:0045 загальною площею 0,0736 га передана в оренду ТОВ «Мед-Союз» (35907556) в частині 69/100 від загальної площі (номер запису про інше речове право: 15354101 від 12.07.2016) та ФОП Комлик О.В. (2518107813) в частині 9/100 від загальної площі (номер запису про інше речове право: 25984215 від 27.04.2018).
Відповідно до п. 3.1.2. Положення «Про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради», затвердженого рішенням Сумської міської ради від 23.09.2020 № 7367-МР, одним із завдань Департаменту є забезпечення виконання рішень органів виконавчої влади, Сумської міської ради, міського голови та виконавчого комітету Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, регулювання земельних відносин, підтримки підприємництва.
Керуючись цим Положенням, з метою правового врегулювання спірних правовідносин Департаментом на адресу відповідача направлено лист від 21.08.2020 № 06.01-16/1959, який останній отримав 31.08.2020, в якому повідомлено про необхідність укладання договору оренди земельної ділянки та, на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку, отриманих від Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, визначено розмір втрат міського бюджету Сумської міської територіальної громади у розмірі 8536,40 грн і надано відповідний розрахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період за 2018, 2019 роки та з 01.01.2020 по 31.07.2020 відповідач користувався частиною земельної ділянки пропорційно належної йому частки майна, а саме 22/100 від нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, кадастровий номер 5910136600:16:004:0045 без оформлення договору оренди, тому, відповідно до положень статей 121-1214 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати Сумській міській раді всі доходи, які остання могла б одержати від оренди земельної ділянки.
Предметом позову у справі, що розглядається, є вимоги позивача про стягнення з ФОП Крижановської Н.О. 8536,40 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі, зокрема, статті 1212 Цивільного кодексу України.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов'язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно насамперед з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Як зазначалось вище, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як визначено приписами частин 1, 3, 4, 7, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, в яких зроблено висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Суд установив, що відповідач є власником нежитлового приміщення (хімчистка), загальною площею 173,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.10.2014, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сторони визнають ту обставину, що вказане приміщення знаходиться на першому поверсі багатоповерхової будівлі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка зверталася до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,025 га під розміщеним нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_2.
У відповіді від 14.01.2024 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на звернення відповідача зазначив про відсутність у зверненні графічних матеріалів, що в свою чергу не дає змоги визначити місце розташування земельної ділянки, яка планується для відведення та подальший розгляд вищезгаданого звернення не вбачається можливим.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельну ділянку кадастровий номер 5910136600:16:004:0045 орендують пропорційно до частки власності нерухомого майна: ТОВ «Мед-Союз» у частці 69/100, ОСОБА_1 у частці 9/100.
Розподіл зазначених часток майна здійснено на підставі договору про виділ у натурі часток із нерухомого майна від 23.07.2014 та підтверджується розрахунком часток нерухомого майна, виконаним експертом, інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП Д'ячуком Ю.О.
На підставі рішень позивача від 06.02.2019 № 4527-МР «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТОВ «Мед-Союз», від 06.02.2019 № 4528-МР «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного з Комлик О.В.» та внесених на підставі цих рішень змін до чинних договорів оренди, земельна ділянка кадастровий номер: 5910136600:16:004:0045 загальною площею 0,0736 га передана в оренду ТОВ «Мед-Союз» (35907556) в частині 69/100 від загальної площі (номер запису про інше речове право: 15354101 від 12.07.2016) та ФОП Комлик О.В. (2518107813) в частині 9/100 від загальної площі (номер запису про інше речове право: 25984215 від 27.04.2018).
Позивач на підтвердження фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею 0,0162 кв.м посилається на те, що оскільки згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об'єкт нерухомості літ. Г-ІІІ має трьох власників, двом з яких визначено їх частки: 69/100 та 9/100, що разом становить 78/100, а отже частка відповідача складає 22/100.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав дозвіл та затвердив технічну документацію на 78/100 часток спірної земельної ділянки власникам нерухомого майна за іншою адресою.
Відповідач зауважив, що формування земельної ділянки під будівлею Г-ІІІ в цілому не відбулося, доказів розроблення та затвердження технічної документації під будівлею Г-ІІІ в цілому позивач не надав, формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав не відбулося.
Крім того відповідач зауважив, а позивач не заперечив, що загальна площа будівлі збільшилася завдяки будівницту нового поверху ТОВ «Мед-Союз».
Суд зазначає, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, одне з ключових значень має площа земельної ділянки, яку фактично використовує відповідач і підтвердження її відповідними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об'єкт цивільних прав з відповідною площею щодо інших користувачів земельної ділянки.
Як вбачається з витягу від 10.03.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5910136600:16:004:0045 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 375514,56 грн.
Позивачем здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів на основі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 5910136600:16:004:0045 площею 0,0736 кв.м.
Площу земельної ділянки якою, на думку останнього, безпідставно користується відповідач, позивачем було обраховано шляхом відсоткового співвідношення площі майна, яке належить відповідачу на праві власності відносно площі всієї земельної ділянки 0,0736 кв.м.
Доказів того, що нерухоме майно відповідача розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 5910136600:16:004:0045 та фактично відповідачем використовується 22/100 частки цієї земельної ділянки позивачем не надано.
Відсутні також докази формування земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу із визначенням розміру такої ділянки та її кадастрового номеру, докази затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку саме під нерухомим майном відповідача, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
А отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати за земельну ділянку розміром 0,0162 кв.м, не підтверджена матеріалами справи.
Також суд ураховує, що насьогодні невиконаною є затверджена судом мирова угода в справі №920/1059/17 за позовом ФОП Крижановської Н.О. до ТОВ «Мед-Союз», Сумської міської ради, третя особа ФОП Комлик О.В. про скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди, за якою зокрема: Фізична особа-підприємець Крижановська Наталія Олексіївна (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зобов'язується вчинити наступні дії: погодити технічну документацію із землеустрою щодо об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5910136600:16:004:0045 (площею 0,0736 га) та 5910136600:16:004:0039 (площею 0,0463 га) відповідно до Схеми об'єднання земельних ділянок, яка міститься в додатках до Мирової угоди; погодити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, що була утворена шляхом об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5910136600:16:004:0045 (площею 0,0736 га) та 5910136600:16:004:0039 (площею 0,0463 га) на три земельні ділянки згідно Схеми поділу земельної ділянки, що міститься в додатках до Мирової угоди; спільно з іншими співвласниками будівлі укласти з Сумською міською радою (код ЄДРПОУ: 23823253) договір оренди земельної ділянки (умовно позначеної за №« 1 відповідно до Схеми поділу земельної ділянки), з визначенням розміру орендної плати пропорційно частці належного їй нерухомого майна відносно загальної площі приміщень будівлі, розміщених в межах відповідної земельної ділянки.
При цьому Сумська міська рада (код ЄДРПОУ: 23823253) сприяє Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕД-СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 35907556), Фізичній особі-підприємцю Крижановській Наталії Олексіївні (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фізичній особі-підриємцю Комлик Олегу Васильовичу (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в реалізації даної Мирової угоди в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
З огляду на наведене твердження позивача щодо того, що відповідач фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), передчасні.
За таких обставин, на підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в позові.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Щодо покладання на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд стягнути з позивача судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 4000,00 грн.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до частин 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тому суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем додано до відзиву договір про надання правової допомоги від 06.11.2017 з додатком № 4 (Розмір та порядок оплати праці адвоката) від 08.02.2021; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 08.02.2021 на суму 4000,00 грн
З наданих документів вбачається, що 06.11.2017 між адвокатом Турченком Сергієм Петровичем та ФОП Крижановською Наталією Олексіївною (Клієнт) укладено договір від 06.11.2017 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Адвокат надає Клієнту правову допомогу з представництва його інтересів та захисту прав в судах усіх інстанцій з правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі.
Розмір гонорару Адвоката визначається додатковою угодою (п. 3 договору).
Згідно з пунктами 3, 4 Додатку № 4 від 08.02.2021 до договору, розмір гонорару Адвоката становить 4000,00 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, який зазначений в реквізитах або готівкою.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 02.02.2023р. № 915/606/21).
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 08.02.2021 відповідач перерахував на користь адвоката Турченка С.П. 4000,00 грн відповідно із зазначенням підстави: договір про надання правової допомоги б/н від 06.11.2017, додаток № 4 від 08.02.2021 до договору».
Отже, матеріалами справи підтверджено витрати відповідача на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи на суму 4000,00 грн.
З огляду на зазначене, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позову, витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) на користь фізичної особи-підприємця Крижановської Наталії Олексіївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 4000 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 07.04.2025.
Суддя В.В. Яковенко