26.03.2025м. СумиСправа № 920/1365/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., за участі секретаря судового засідання Виходцевої О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1365/24
за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; код за ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача: Приватного підприємства «ЕЛЬБРУС ПІВНІЧ» (вул. Бульварна, буд. 3-А, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 43677884),
про стягнення 5479605,71 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Верхацький І.В.
від відповідача: не прибув,
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
12.11.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить: стягнути з відповідача 5039350,13 грн (п'ять мільйонів тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят грн 13 коп.) основного боргу, 115249,82 грн (сто п'ятнадцять тисяч двісті сорок дев'ять грн 82 коп.) 3% річних, 325005,76 грн (триста двадцять п'ять тисяч п'ять грн 76 коп.) інфляційних збитків, а також 65755,27 грн (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн 27 коп.) судового збору.
14.11.2024 за електронний запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ №34055911, за яким відповідач - Приватне підприємство «ЕЛЬБРУС ПІВНІЧ», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням : вул. Бульварна, буд. 3-А, м. Шостка, Сумська обл., 41100.
Ухвалою від 15.11.2024 прийнято позовну до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1365/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 13.01.2025; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою від 19.11.2024 у справі №920/1365/24 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх №4966 від 18.11.2024); постановлено провести підготовче судове засідання у справі №920/1365/24, призначене на 13.01.2025, 11:00, за участі представника Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» Верхацького Ігоря Володимировича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
13.01.2025 розгляд справи, призначений в судове засідання на 11:00, не відбувся, у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 13.01.2025 у справі №920/1365/24.
Ухвалою від 14.01.2025 у справі №920/1365/24 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 17.02.2025, та призначено підготовче судове засідання на 17.02.2025, 11:30.
У підготовчому судовому засіданні 17.02.2025 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 26.03.2025, 11:00, за участі представника позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 18.02.2025 у справі №920/1365/24 повідомлено відповідача про призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 26.03.2025,11:00.
У судовому засіданні 26.03.2025 встановлено:
Представник позивача у судове засідання в режимі відеоконференції прибув.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, буд-яких заяв та/або клопотань не подав, про місце, дату та час розгляду справи по суті повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом розпочато розгляд справи по суті.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
06.10.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло» (далі - споживач) укладено договір постачання природного газу №20/21-2457-ТЕ-29 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У пункті 2.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1116,0 тис.куб.метрів.
Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1 договору).
26.10.2020, 23.11.2020, 22.12.2020, 29.01.2021 та 26.02.2021 між постачальником та споживачем підписано додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, відповідно, за якими пункт 4.2 розділу 4. «Ціна природного газу» сторони договору доповнювали новими абзацами.
На виконання умов договору у період з жовтня 2020 року по березень 2021 року постачальник поставив, а споживач отримав природний газ вартістю 6760605,15 грн, що підтверджено наступними актами приймання-передачі природного газу:
1)від 31.10.2020 в обсязі 5,33387 тис. м.куб вартістю 35192,40 грн з ПДВ;
2)від 30.11.2020 в обсязі 137,18050 тис. м.куб вартістю 905313,92 грн з ПДВ;
3)від 31.12.2020 в обсязі 178,80730 тис. м.куб вартістю 1336175,45 грн з ПДВ;
4)від 31.01.2021 в обсязі 185,86344 тис. м.куб вартістю 1662870,38 грн з ПДВ;
5)від 28.02.2021 в обсязі 200,21263 тис. м.куб вартістю 1673451,64 грн з ПДВ;
6)від 31.03.2021 в обсязі 149,33556 тис. м.куб вартістю 1147601,36 грн з ПДВ.
Оплату та переданий природний газ споживач здійснив частково в розмірі 1721255,02 грн, таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу споживача перед постачальником склала 5039350,13 грн.
26.12.2023 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник, кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Шостка-Тепло» (далі - споживач, первісний боржник) та Приватним підприємством «Ельбрус Північ» (далі - новий боржник) укладено договір про переведення боргу №2023/2457-ТЕ-29 (далі - договір про переведення боргу).
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору про переведення боргу за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг (грошове зобов'язання), який виник за договором постачання природного газу від 06.10.2020 № 20/21-2457-ТЕ-29, укладеним між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), у тому числі всі нараховані та не нараховані кредитором на підставі вимог закону та умов основного договору додаткові вимоги (неустойка (штраф, пеня), проценти річних, інфляційні втрати, збитки тощо) (далі - зобов'язання), а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні. Кредитор дійсним дає згоду на заміну первісного боржника у зобов'язанні новим боржником та на укладення цього договору на встановлених у ньому умовах.
Згідно з п. 2.1 договору про переведення боргу ціна договору - загальна сума боргу, що встановлена сторонами та яка переводиться на нового боржника станом на дату укладення цього договору, становить 5039350,13 грн (п'ять мільйонів тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят грн 13 коп.), а саме: 5039350,13 грн основного боргу.
У пункті 3.1. договору про переведення боргу визначено, що за цим договором до нового боржника переходять обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, яка визначена у п. 2.1 цього договору, а також не нарахованих кредитором на підставі вимог закону та умов основного договору, додаткових вимог (неустойка (штраф, пеня), проценти річних, інфляційні втрати, збитки тощо), пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за основним договором.
Відповідно до п. 3.2 договору про переведення боргу новий боржник зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 цього договору, у порядку та на умовах, визначених основним договором.
Згідно з п. 4.1 договору про переведення боргу новий боржник несе відповідальність за прострочення виконання зобов'язання в розмірах, передбачених основним договором.
Цей договір є укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 договору про переведення боргу).
Зобов'язання за договором про переведення боргу у порядку та на умовах визначених договором відповідач як новий боржник перед позивачем як кредитором не виконав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 2, 3 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Ураховуючи викладене, уклавши договір постачання природного газу від 06.10.2020 №20/21-2457-ТЕ-29 та договір про переведення боргу від 26.12.2023 №2023/2457-ТЕ-29 позивач, як постачальник та кредитор, споживач як первісний боржник та відповідач як новий боржник досягли згоди з усіх істотних умов договорів та відповідно взяли на себе зобов'язання, визначені умовами вказаних договорів.
Матеріалами справи підтверджено, що зі сторони позивача договірні зобов'язання були виконані у повному обсязі. Разом з тим, відповідач умови договорів в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого споживачем природного газу не виконав.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5039350,13 грн вартості поставленого позивачем споживачу газу за договором є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.
Відповідно до розрахунку, доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 115249,82 грн 3% річних та 325005,76 грн інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем умов договору про постачання природного газу та договору про переведення боргу щодо своєчасної і повної оплати вартості поставленого споживачу природного газу, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 115249,82 грн 3% річних та 325005,76 грн інфляційних нарахувань визнає законним та обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дійшов висновку, що відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 5039350,13 грн основного боргу, 115249,82 грн 3% річних та 325005,76 грн інфляційних нарахувань, з огляду на що позовні вимоги задовольняються як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача судовий збір. Як доказ сплати судового збору до матеріалів справи додане платіжне доручення від 04.11.20245 №0000047684 в сумі 65755,27 грн.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 65755,27 грн судового збору, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ЕЛЬБРУС ПІВНІЧ» (вул. Бульварна, буд. 3-А, м. Шостка, Сумська обл., 41100; код за ЄДРПОУ 43677884) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; код за ЄДРПОУ 20077720) 5039350,13 грн (п'ять мільйонів тридцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят грн 13 коп.) основного боргу, 115249,82 грн (сто п'ятнадцять тисяч двісті сорок дев'ять грн 82 коп.) 3% річних, 325005,76 грн (триста двадцять п'ять тисяч п'ять грн 76 коп.) інфляційних збитків, а також 65755,27 грн (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять грн 27 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 07.04.2025.
Суддя В.Л. Котельницька