Справа №345/667/25
36
2/339/93/25
07 квітня 2025 року м. Болехів
Болехівський міський суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді Сметанюка В.Б.,
секретаря судового засідання Ганчар Т.І.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою,-
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 148024,22 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.05.2022 між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 014031/4605/0000522, предметом якого є страхування автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , зі строком дії до 26.05.2023. 21 березня 2023 року о 10:55 год. на автодорозі Західний обхід м. Львова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.10.2023 по справі № 450/1643/23 встановлено вину відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно звіту про оцінку автомобіля № 45419, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , склала 545096,29 грн. За страховим актом № 9190243922 від 27.04.2023, складеним ПАТ «Страхова компанія «Уніка», розмір страхового відшкодування становить 308024,22 грн, який було виплачено 05.05.2023 ОСОБА_2 . Таким чином позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов договору.
Цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № 210795952 (ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн, франшиза - 0,00грн), яке виплатило позивачу страхове відшкодування в сумі 160000,00 грн., що дорівнює ліміту відповідальності страховика згідно полісу.
Зважаючи на викладене, в силу ст. 1194 ЦК України, відповідач як винуватець ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 148024,22 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, заявивши в позовній заяві клопотання про проведення розгляду справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити. Також 31.03.2025 року через систему Електронний суд скерував до суду заяву, аналогічного змісту.
Відповідач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав,не заперечив щодо стягнення з нього заявленої в позові суми шкоди, заподіяної ним внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про що також подав письмову заяву. Також просив зменшити заявлені вимоги позивача щодо витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Суд, заслухавши пояснення учасника справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного договору страхування, на вимогу відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Судом встановлено, що згідно сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 014031/4605/0000522 від 26.05.2022, між ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 укладено сертифікат добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО», предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов?язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Строк дії договору встановлено з 27.05.2022 по 26.05.2023 (а.с. 18).
З додатку № 1 до сертифікату добровільного страхування наземного транспорту «Каско» вбачається, що за договором страховик зобов'язується за обумовлену плату (страховий платіж) при настанні зазначених у договорі подій (страхових випадків) виплатити страхувальнику (вигодонабувачу) страхове відшкодування в межах страхової суми, зазначеної в договорі (а.с.19-25).
Із заяви № 9190243922 про подію з ознаками страхового випадку від 03.04.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» щодо здійснення відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.03.2023 на об'їздній дорозі м. Львів за участю транспортного засобу марки Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 26).
Відповіддю від НПУ стверджується, що автомобіль Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , є затрахованим в ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» за полісом № 210795952 з лімітом відшкодування за шкоду майну - 160000,00 грн, франшиза - 0,00 грн (а.с. 29-30).
З постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.10.2023 у справі № 450/1643/23, яка набрала законної сили 17.10.2023, вбачається, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. При цьому суд прийшов до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.03.2023 року о 10:55 год. на автодорозі Західний обхід м. Львова за участю автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 30 на звороті).
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
28 березня 2023 року проведено огляд автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено його пошкодження, що підтверджується актом огляду транспортного засобу № 9190243922 (дефектна відомість) (а.с. 45-46).
Наявність пошкоджень також підтверджено, світлинами доданими до матеріалів справи (а.с. 31-41).
Відповідно до Звіту № 45419 про оцінку автомобіля Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , складеного 05.04.2023 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 на замовлення ПАТ «Страхова компанія «Уніка», вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 545069,29 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 337798,97 грн (а.с. 42-44).
Страховим актом № 9190243922 від 27.04.2023 стверджується, що страховиком ПАТ «Страхова компанія «Уніка» прийнято рішення про визнання вказаної події страховим випадком та виплату страхувальнику за договором № 014031/4605/0000522 від 26.05.2022 страхового відшкодування в розмірі 308024,22 грн, шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок (а.с. 52).
Зідно платіжного доручення № 087458 від 05.05.2023 року ПАТ «Страхова компанія «Уніка» перерахувало страхове відшкодування в сумі 308 024,22 грн. на рахунок ОСОБА_2 (а.с. 53).
ПАТ «Страхова компанія «Уніка» 09.05.2023 року звернулося до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою на виплату страхового відшкодування в сумі 308 024,22 грн (а.с. 53 на звороті).
ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» сплатило страхове відшкодування на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» у розмірі 160 000 грн.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом ч. 3 п. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц вказано, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Таким чином, встановивши факт недостатності страхової виплати, здійсненої позивачу, як страховику потерпілого в ДТП, страховиком винуватця ДТП в межах ліміту в розмірі 160000,00 грн, при виплаченому ним страховому відшкодуванні 308024,22 грн, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ПАТ «Страхова компанія «Уніка» заявленої ним до стягнення з ОСОБА_1 як з винуватця ДТП суми завданого збитку, розмір якого становить 148024,22 грн (308024,22 грн сума страхового відшкодування - 160000,00 грн сплачене страхове відшкодування).
Отже, позов ПАТ «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою підлягає до задоволення.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 цього Кодексу).
Згідно з ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Водночас, за приписами ч. 6 ст.137 ЦПК України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, на яку ж і покладається обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 3-5, 9 статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно договору про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року за №1/20ю, укладеного між АБ «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» та ПАТ «Страхова компанія «Уніка», бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі складання документів правового характеру та процесуальних документів, представництво та захист інтересів клієнта в судах всіх рівнів (а.с. 54-57).
Факт надання адвокатом позивачу професійної правничої допомоги у цивільній справі підтверджується додатком № 1 від 07.10.2024 року до договору про надання правової допомоги від 31 грудня 2020 року за №1/20ю, розрахунком витрат на правову допомогу по страховій справі № 338830, копією рахунку №146 від 07.10.2024, актом надання послуг № 146 від 17.02.2025 (а.с. 59-64).
Разом з цим, суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є необґрунтованою, такою, що не відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога адвоката полягала в підготовці позовної заяви.
На думку суду, дана справа є справою незначної складності. Супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, справа не становить суспільний інтерес.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від професійного, досвідченого адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позов задоволено, а позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з цим, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн не є пропорційним до предмета спору та складності справи, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, та вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 5000,00 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду з позовом майнового характеру позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., що стверджується платіжною інструкцією № 005393 від 22.10.2024 (а.с. 7).
Таким чином, у зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений ним під час звернення з позовом до суду, а інші 50% судового збору в розмірі 1211,20 грн слід повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі вище викладеного, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1193 ЦК України, ст.ст. 22, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст. 12,13, 82, 133, 137, 141, 142, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 148 024 (сто сорок вісім тисяч двадцять чотири) грн 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двіста одинадцять) грн 20 коп та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» з державного бюджету 50% судового збору, що складає 1211 (одна тисяча двіста одинадцять) грн 20 коп, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом, згідно платіжної інструкції № 005393 від 22.10.2024року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», що знаходиться за адресою: 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 6-В, ЄДРПОУ 20033533.
Відповідач: ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя В.Б. Сметанюк