03 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18685/24 пров. № А/857/31327/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Шевчук С.М., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (головуючої судді Сподарик Н.І., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі № 380/18685/24 за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчити дії, -
ОСОБА_1 05.09.2024 звернувся в суд з позовом до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в якому просить визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання, згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року, поновити позивачу та його неповнолітній доньці ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання, згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вважає, що було надано суду довідки від 19.04.2022 року № 1330-50011210880 та № 1330-5001211105, у яких зазначено, що він та його неповнолітня донька ОСОБА_2 отримали статус внутрішньо переміщених осіб ще з квітня 2022 року, але суд у своєму рішенні зазначив, що вони отримали цей статус з 04 жовтня 2023 року. Суд також неправильно зазначив дату його звернення до відділу соціального захисту про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Він звернувся вперше за допомогою ще в березні 2022 року до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, також ні він, ні його донька цього статусу з тих пір не втрачали, що підтверджується довідками, копії яких було надано суду, але суд чомусь зазначив, що його перше звернення відбулось 04 жовтня 2024 року. Таке неправильне визначення дати його звернення та призначення виплат допомоги призвело до того, що суд не врахував положень пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, згідно якого скасування допомоги може бути лише застосовано до осіб, які вперше звертаються за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 року. Також у позовній заяві було акцентовано увагу на тому що ці положення постанови Кабінету Міністрів України мають бути застосовано лише для осіб, які вперше звертаються за призначенням допомоги, починаючи з 1 серпня 2023 року, але суд не надав оцінки цій нормі. В описовій частині рішення суду зазначено, що 19.09.2024 року за вх.№69798 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, його про цей відзив та про його зміст повідомлено не було, також копію відзиву він не отримував та не зміг надати відповіді на відзив відповідача, тим самим суд позбавив його можливості належного захисту. У мотивувальній частині рішення суд, під час надання оцінки невідворотності дії законів у часі невірно застосував положення ст. 58 Конституції України та зазначив: «Спірні положення Постанови №709 не регулюють правовідносини, які склалися на момент призначення допомоги позивачці, тобто вказані норми діють перспективно, виключно на майбутнє, тому вони не суперечать cт. 58 Конституції України». Дане твердження суду виникло, напевно, знову ж таки з невірного визначення дати отримання ним та його неповнолітньою донькою дати отримання статусу внутрішньо переміщених осіб. Він та його донька отримали статус ВПО ще задовго до винесення постанови Кабінету Міністрів України № 709 від 11.07.2023, а саме ще у 2022 році, що підтверджується довідками № 1330-50011210880 та № 1330-5001211105 від 19.04.2022 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Зазначає, що він двічі письмово звертався до начальника управління соціального захисту Львівської міської ради та начальника Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 25.03.2024 року та 27.05.2024 року з проханням поновити виплати, які надсилав через Територіальний підрозділ Центр надання адміністративних послуг м. Львова Сихівського району. На першу заяву відповіді не отримав. На повторну заяву отримав відповідь листом Укрпошти 07.08.24 року. У листі була копія відповіді на його першу заяву (яку він не отримував) та відповідь на повторну заяву. Відповідь було підготовлено 26.06.2024 року, проте чомусь він її отримав лише 07.08.2024 року. Згідно відповіді ОСОБА_1 , та його неповнолітній доньці, ОСОБА_2 , було відмовлено у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, яку до цього виплачувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332. Виплата допомоги на проживання проводилась на підставі положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332, яку на теперішній час не було скасовано. Згідно відповіді начальника відділу Сихівського відділу соціального захисту від 26.06.2024 року йому та його донці було скасовано виплати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709, яка ніяк не скасовує, або обмежує постанову Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332. Звертає увагу, що згідно положень п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року обмеження у виплаті допомоги стосуються лише осіб, які «вперше звертаються за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 року». Наголошує, що він вперше звернувся за призначенням допомоги та її виплатою на нього та на його неповнолітню доньку ще у квітні 2022 року. Допомога на нього та на його неповнолітню доньку вперше стала виплачуватися ще з березня 2022 року, тобто задовго до 1 серпня 2023 року. Звертає увагу суду, що йому та його неповнолітній доньці було призначено виплату допомоги на проживання на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» задовго до появи постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року № 709, яка обмежила його та доньки права. Отже, згідно ст. 58 Конституції України застосування до них положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року № 709 є протиправним, також вони статус Внутрішньо переміщеної особи не втрачали, він та його донька не просто мають статус внутрішньо переміщеної особи, а дійсно втратили власне житло та наразі змушені жити у тимчасовому модульному містечку, яке будь-якої миті без підтримки влади та волонтерських організацій може припинити своє існування і вони опинимось на вулиці.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 30.04.2015 є учасником бойових дій (а.с. 6).
Згідно довідки Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від 19.04.2022 №1330-5001210880 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до довідки Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від 19.04.2022 №1330-5001211105 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , має статус внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена.
Управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради видано довідку від 04.10.2023 №1333-7001900445 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 : Зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради видано довідку від 04.10.2023 №1333-7001900448 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_2 доньці ОСОБА_1 : Зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 04.10.2024 звернувся до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та доньці ОСОБА_2 .
05.10.2024 Сихівським відділом соціального захисту прийнято рішення №2944814821-2023-2 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання у розмірі 5000,00 грн з 01.10.2023 у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_1 та у розмірі 3000,00 грн ОСОБА_2 .
Міністерством фінансів України, відповідно до результатів верифікації встановлено, що у ОСОБА_1 на депозитному рахунку є більш ніж 100 тисяч грн., в результаті чого державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» 11.01.2024 у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» заблоковано виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам.
25.03.2024 позивач подав заяву про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року (а. с. 24-26).
Листом від 27.03.2024 Сихівський відділ соціального захисту повідомлено позивача, що виплата допомоги припинена з січня 2024 року оскільки за результатами верифікації, після набрання постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 “Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», позивач як внутрішньо переміщена особа мав на депозитному банківському рахунку кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис гривень, права на продовження виплати допомоги на проживання з березня 2024 року позивач та члени його сім'ї не мають.
27.05.2024 позивач подав заяву (повторно) про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року (а. с. 21-22).
Листом від 26.06.2024 Сихівський відділ соціального захисту повідомив ОСОБА_1 , що виплата допомоги припинена з січня 2024 року оскільки за результатами верифікації, після набрання постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 “Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», як внутрішньо переміщена особа мав на депозитному банківському рахунку кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис гривень, права на продовження виплати допомоги на проживання з березня 2024 року позивач та члени його сім'ї не мають.
Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції погодився із правомірністю дій відповідача у справі.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно із частинами 1, 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Згідно із частинами 2 та 3 статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Так, з метою врегулювання питань, пов'язаних з соціальним захистом внутрішньо переміщених осіб, Кабінетом Міністрів України прийняв постанову від 20.03.2022 № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Вказаною постановою, зокрема, затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 322).
За приписами абзацу другого пункту 1 Порядку № 322, допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 322, з 1 серпня 2023 р. допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 322, для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Також пунктом 5 Порядку № 322 регламентовано, що допомога призначається внутрішньо переміщеним особам: які перемістилися (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації.
Натомість у підпункті 3 пункту 7 Порядку № 322 встановлено, що допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;
При цьому, пунктом 21 Порядку № 322 визначено, що допомога призначається органом соціального захисту населення протягом 15 робочих днів з дати надходження заяви, у тому числі поданої в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Відповідно до пункту 22 Порядку № 322, з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат".
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
Згідно з пунктом 24 Порядку № 322, у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
Преамбулою Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 року № 324-IX (далі - Закон № 324-IX) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні. Метою цього Закону є підвищення адресності державних виплат, сприяння розбудові системи соціального забезпечення, а також забезпечення ефективного використання бюджетних коштів.
Відповідно до статті 1 Закону № 324-IX, в контексті цього закону: - верифікація - комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних; - державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; - моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації; - органи, що здійснюють державні виплати, - розпорядники бюджетних коштів, інші органи, установи та організації, що призначають, нараховують та/або здійснюють державні виплати; - реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат; - рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат.
За правилами статті 16 Закону № 324-ІХ за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
За приписами статті 9 Закону № 324-IX верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб'єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних. Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 136 був затверджений Порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат (далі - Порядок № 136).
Відповідно до Порядку № 136, за результатами поточної та ретроспективної верифікації Мінфін щомісяця до 25 числа надає органам, що здійснюють державні виплати, рекомендації щодо: 1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; 2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Рекомендація щодо кожного реципієнта формується на підставі однієї або декількох виявлених невідповідностей.
Про надані рекомендації Мінфін інформує щокварталу Кабінет Міністрів України.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
За результатами опрацювання наданих Мінфіном рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо: 1) призначення (перерахунку) державної виплати; 2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати; 3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати; 4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, за результатами опрацювання рекомендацій надає Мінфіну інформацію про прийняті рішення протягом п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Апеляційним судом встановлено, що предметом цього спору є правовідносини щодо правомірності припинення виплати позивачу з 01.01.2024 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та його неповнолітній донці.
Відповідач подав до суду скріншот із програми Міністерства фінансів України, відповідно до результатів верифікації встановлено, що у ОСОБА_1 на депозитному рахунку є більш ніж 100 тисяч грн., в результаті чого державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» 11.01.2024 у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» заблоковано виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам (аркуш справи 34).
Колегія суддів аналізуючи наявні матеріали справи враховує, що наданий відповідачем витяг не містить інформації про депозитний рахунок, що є більш ніж 100 тисяч грн., а також відповідачем не подано рішення за результатами верифікації про припинення нарахування та/або здійснення державної виплати та надання позивачу можливості доведення щодо невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати, та відсутні відомості згідно пункту 24 Порядку №332, що отримувачу із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку, про причини припинення здійснення державної виплати.
Згідно довідки Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики від 19.04.2022 №1330-5001210880 та від 19.04.2022 №1330-5001211105 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус внутрішньо переміщеної особи.
Управлінням адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради видано довідки від 04.10.2023 №1333-7001900445 та №1333-7001900448 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : Зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , Фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 04.10.2024 звернувся до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та доньці ОСОБА_2 .
05.10.2024 Сихівським відділом соціального захисту прийнято рішення №2944814821-2023-2 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання у розмірі 5000,00 грн з 01.10.2023 у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_1 та у розмірі 3000,00 грн ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення спірної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам є відповідач, до компетенції якого і входить розгляд документів, що ним не заперечується.
25.03.2024 позивач подав заяву до Сихівського відділу соціального захисту про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року (а. с. 24-26).
27.05.2024 позивач подав заяву (повторно) до Сихівського відділу соціального захисту про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року (а. с. 21-22).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина 1 статті 3 Закону №393/96-ВР).
Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Колегія суддів аналізуючи вказані повідомлення відповідача, що направлені на заяви позивача дійшла висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не вирішенні по суті та не прийнятті конкретного рішення за наслідками розгляду заяв позивача про поновлення і виплати спірної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а також повідомлення позивача про результати розгляду його заяв, що входить в його повноваження і було встановлено судом вище.
Листи відповідача на думку колегії суддів носить інформативний характер та не мають ознак владного управлінського рішення, не створюють жодних обов'язків для позивача, вказаний орган рішення щодо позивача та його доньки не приймав і права позивача не можуть порушуватися унаслідок надіслання вказаних листів.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку органу соціального захисту) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення спірної допомоги.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Отже, враховуючи обставини цієї справи та вимоги статей 9, 245 КАС України оскільки матеріали судової справи не містять доказів належної перевірки наявності/відсутності обставин для відмови в призначенні позивачу та його доньці допомоги, визначених Порядком № 322, а також скасування чи призупинення рішення №2944814821-2023-2 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання у розмірі 5000,00 грн з 01.10.2023 у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_1 та у розмірі 3000,00 грн ОСОБА_2 , належного проведення верифікації інформації позивача у відповідності до Порядку № 322, відповідно колегія суддів дійшла висновку, що в даному спорі слід зобов'язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 25.03.2024 та від 27.05.2024 про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 з 01.01.2024 та прийняти рішення за наслідками розгляду поданих заяв з урахуванням висновків викладених судом апеляційної інстанції у цій постанові.
Судова колегія наголошує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/18685/24 - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради в частині розгляду заяв ОСОБА_1 від 25.03.2024 та від 27.05.2024.
Зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 25.03.2024 та від 27.05.2024 про поновлення та виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виплати допомоги на проживання згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з 01.01.2024 та прийняти рішення за наслідками розгляду поданих заяв з урахуванням висновків викладених судом апеляційної інстанції у цій постанові.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді С.М. Шевчук
Р.Й. Коваль
Повний текст постанови складено 03.04.2025