04 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19246/24 пров. № А/857/3048/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (судді Потабенко В.А., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 15 год. 35 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 20.12.2024) у справі №380/19246/24 за позовом Приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-
ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741.
Оскаржуваним рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «ТІЗ-КАРБОГАЗ» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю. Зазначає, що зміст оспорюваного податкового повідомлення-рішення за формою «Ш» від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741 не відповідає встановленим законодавством вимогам, оскільки вимоги до форми та змісту податкового повідомлення-рішення встановлені Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) (далі - Порядок). Так, п. 3 розд. 2 Порядку імперативно встановлено, що при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком. Зокрема, в Додатку № 7 до Порядку закріплена примірна форма та вимоги до змісту податкового повідомлення-рішення Форми «Ш», яке, зокрема, було видано щодо позивача. Однак, якщо порівняти зміст податкового повідомлення-рішення Форми «Ш», яке закріплене в Додатку № 7 до Порядку та зміст податкового повідомлення-рішення Форми «Ш», що видане відносно ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ», то можна констатувати, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки не містить таких обов'язкових реквізитів: - наведення обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки; - період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення (календарний день або місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік); - інформацію щодо надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів, зокрема щодо обставин виявлених порушень. Окрім цього, звертає увагу суду, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішення, як на підставу для застосування до ПП «ТІЗ- КАРБОГАЗ» штрафних санкцій, здійснено покликання на п.п. 57.3.3. п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України (далі- ПК України), який відсутній в ПК України. Отже, податковий орган обґрунтував підстави для застосування штрафних санкцій, покликаючись на неіснуючу правову норму. Наведе свідчить про очевидну протиправність оспорюваного податково повідомлення-рішення. Вважає, що відсутність в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741 вищенаведених обов'язкових реквізитів, а також здійснення покликання на неіснуючу норму права, як на підставу для застосування штрафних санкцій, свідчить про протиправність згадуваного індивідуального акта, а тому такий індивідуальний акт підлягає скасуванню в судовому порядку. Суд першої інстанції не з'ясував обставину, яка стосується строку, на який ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» прострочив сплату ПДВ. Зауважує, що в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні лише вказано, що ПП «ТІЗ- КАРБОГАЗ» прострочив сплату ПДВ на 26 календарних днів. Однак, мотиви, з яких платник податків дійшов до висновку, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» прострочив сплату ПДВ на 26 календарних днів є незрозумілими, адже такий строк не випливає ні з змісту оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741, ні з Додатку до ППР (розрахунку штрафних (фінансових санкцій), ні з акта про результати камеральної перевірки від 22.11.2023 року № 30425/13-01-04-07, суд першої інстанції повністю проігнорував ту обставину, що податковий орган жодним чином не обґрунтував строк, на який ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» прострочив сплату ПДВ. Суд першої інстанції не з'ясував ту обставину, що контролюючим органом порушено вимоги законодавства, які стосуються оформлення результатів перевірки, зокрема, складання та надсилання акта перевірки. Відповідно до п. 86.2 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Однак, Акт від 22.11.2023 року № 30425/13-01-04-07 було надіслано для підписання ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» із значним порушенням трьохденного строку, закріпленого в п. 86.2 ПК України (на це вказує те, що відповідний акт отримано ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» лише через два місяці після його складення - 11.01.2024 року). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29.10.2019 року по справі №815/8539/13-а підкреслив, що «з настанням та закінченням строку закон пов'язує виникнення, зміну та припинення суб'єктивних прав та обов'язків сторін, а тому сплив законодавчо установленого строку є юридичним фактом, що припиняє відповідне правовідношення». Тобто, після закінчення, встановленого законом строку на вчинення певної дії, зокрема, надсилання акта перевірки, в податкового органу припиняється відповідне право. Таким чином, оскільки в податкового органу припинилося право на оформлення результатів камеральної перевірки (надсилання акта перевірки для їх підписання платником податків є завершальним етап оформлення результатів перевірки), то відповідно у Відповідача не було правових підстав на видання оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741. Отже, враховуючи вищенаведене законодавство та практику Верховного Суду, можна сформувати логічний висновок, що оскільки податковий орган порушив вимоги закону щодо оформлення результатів перевірки (порушено положення ст. 86 ПК України), то такі результати, а саме акт від 22.11.2023 року № 30425/13-01-04-07 є незаконним, а тому, оспорюване податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741, що видане на основі такого акта, є протиправним та підлягає скасуванню. Також вказує, що в позовній заяві було констатовано, що податкове-повідомлення рішення від 19.03.2024 року №11305/13-01-04-07/33957741 прийнято із порушенням присікального п'ятнадцятиденного строку, встановленого п.86.8 ст.86 ПК України, що в розумінні релевантної практики Верховного Суду (постанова від 12.03.2019 року по справі № 820/4167/17) є самостійною підставою для його скасування в судовому порядку. Тобто, оспорюваний індивідуальний акт не відповідає критерію щодо своєчасності його прийняття (п. 10 ч. 2 ст. 2 КАС України). Наведена обставина не спростована відповідачем та встановлена судом. Звертає увагу суду, що 10.12.2024 року представником Позивача - адвокатом Джохом Р.В. через підсистему «Електронний суд» до Львівського окружного адміністративного суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 11.12.2024 року о 15.30 год. у зв'язку із значним погіршенням стану здоров'я, яке зумовлене наявністю в представника позивача другої групи інвалідності (документ, який підтверджує наявність в адвоката Джоха Р.В. другої групи інвалідності було долучено до клопотання). Наведене клопотання було зареєстровано в Львівському окружному адміністративному суді 11.12.2024 року за вх. № 91314 та передано судді Потабенко В.А. Отже, суд першої інстанції своєчасно отримав клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи 380/19246/24, представник Позивача вперше не зміг забезпечити явку в судове засідання по справі № 380/19246/24, при цьому, своєчасно повідомив суд про поважні причини неявки (погіршення самочуття, зумовлене наявністю інвалідності - життя та здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України)), суд проігнорував клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи та всупереч п. 2 ч. 2 ст. 205 КАС України розглянув справу № 380/19246/24 за відсутності представника позивача. Вважає, що розгляд справи № 380/19246/24 за відсутності представника позивача призвів до неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, та як наслідок - ухвалення необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 311 КАС України розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33957741, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, 29/45. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є: 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля. Є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).
22.11.2023 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ ПК України, ГУ ДПС у Львівській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати ПП “ТІЗ-КАРБОГАЗ» узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за період серпня 2022 року - листопада 2023 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт № 30425/13-01-04-07 від 22.11.2023.
Акт камеральної перевірки № 30425/13-01-04-07 від 22.11.2023 направлено платнику рекомендованим листом та отримано ним особисто 11.01.2024.
Проведеною камеральною перевіркою щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ та застосовано до суб'єкта господарської діяльності штрафну санкцію у розмірі 5% та 10%.
19.03.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 11305/13-01-04-07/33957741, яким до ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» застосовано штрафну санкцію за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів, робіт послуг в сумі 341350,18 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 11305/13-01-04-07/33957741 від 19.03.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Порядок сплати ПДВ визначено п. 203.2 ст. 203 ПК України. Так, сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено на підставі матеріалів справи, що платником самостійно визначено та подано податкові декларації з ПДВ за серпень 2022 року - листопад 2023 року, в яких задекларовано суми податкових зобов'язань до сплати. Декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПК України та подані у спосіб, визначений діючим законодавством.
Таким чином, підприємство було обізнано з вимогами ПК України в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов'язання до бюджету.
Як встановлено судом з матеріалів справи, по податковій декларації від 09.08.2022 № 9152824427 граничний термін сплати 11.08.2022, фактично сплачено 12.08.2022 із затримкою на 2 календарних дні; по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів; по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 31.03.2023 із затримкою на 1 календарний день; по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів; по податковій декларації від 20.04.2023 № 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів; по податковій декларації від 20.04.2023 № 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів; по податковій декларації від 22.05.2023 № 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 10 календарних днів; по податковій декларації від 22.05.2023 № 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 15.06.2023 із затримкою на 16 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів; по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 22.08.2023 із затримкою на 22 календарних дні; по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів; по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 15.09.2023 із затримкою на 16 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 09.10.2023 із затримкою на 40 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 14.09.2023 із затримкою на 15 календарних днів; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день; по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 25.09.2023 із затримкою на 26 календарних днів; по податковій декларації від 21.09.2023 № 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 11.10.2023 із затримкою на 9 календарних днів; по податковій декларації від 21.09.2023 № 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 12.10.2023 із затримкою на 10 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 N° 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 09.11.2023 із затримкою на 9 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів; по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 17.11.2023 із затримкою на 17 календарних днів;
Таким чином колегія суддів враховує, що факт сплати ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» податкового зобов'язання з ПДВ з порушенням встановлених ПК України строків встановлено контролюючим органом та не заперечується самим позивачем-апелянтом.
Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», що набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Зокрема, зазначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року (включно), подання податкової звітності до 20 липня 2022 року (включно) та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» Податкового кодексу України, та перелік документів на підтвердження.
Даний Порядок розроблено відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.
Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування, та на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов'язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, законодавцем передбачена можливість на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов'язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів за встановленою спеціальною процедурою.
Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зверталось до відповідача із заявою про неможливість своєчасного виконання свого податкового обов'язку щодо дотримання термінів сплати ПДВ.
Щодо доводів ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» про неправомірність проведення контролюючим органом камеральної перевірки колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Відповідно до абз. 2 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України. Так, відповідно до п. 102.1 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
За результатами проведеної камеральної перевірки ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідач склав акт перевірки від 22.11.2023, в якому зафіксував порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ. Акт направлений на адресу позивача рекомендованим листом № 7900070203711 з повідомленням про вручення та отримано ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» особисто 11.01.2024.
Колегія суддів враховує, що камеральна перевірка ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» проводилась не щодо самих податкових декларацій з податку на додану вартість та визначених у них податкових зобов'язань, а щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного у цих податкових деклараціях, тобто відповідач не встановлював правомірності/неправомірності нарахування позивачем у таких податкових деклараціях податкових зобов'язань, а досліджував питання своєчасності їх сплати, що свідчить про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування строку, визначеного в абзаці першому п. 76.3 ст. 76 ПК України.
Натомість, спірна камеральна перевірка проведена з дотриманням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, що вказує на безпідставність доводів сторони позивача в цій частині.
Щодо твердження позивача про неврахування ГУ ДПС у Львівській області п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині того, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
В даному випадку має місце несвоєчасна сплата ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» ПДВ, а отже, вимоги п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на ці правовідносини не поширюються.
Більше того, Закон № 2260-IX п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України. Відтак, твердження позивача про неврахування ГУ ДПС у Львівській області п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України є помилковими.
У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.
Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Водночас обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 ПК України, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов'язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.
Так, як на підставу обґрунтування наявності умислу у діях (бездіяльності) ПП «Тіз- Карбогаз», контролюючим органом в акті камеральної перевірки було зазначено, що позивач самостійно визначив та подав декларації, уточнюючі розрахунки з ПДВ, в яких задекларував суми податкових зобов'язань до сплати.
За даними ГУ ДПС у Львівській області з боку платника податків відсутнє інформування про обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. Крім того, підприємство обізнане з граничними строками сплати податку, що апелянтом не заперечується.
Позивач вказує, що затримка по сплаті податку на додану вартість, логічно пояснюється умовами, в яких останній здійснює господарську діяльність, а саме складна економічна ситуація, що спричинена повномасштабним російським вторгненням в України в лютому 2022 року, проте не надає будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст. 73, 74 КАС України, які б підтверджували яким саме чином повномасштабне вторгнення вплинуло на своєчасність сплати ПП «Тіз-Карбогаз» узгоджених податкових зобов'язань.
Щодо доводів апелянта про порушення строку вручення акту, а також прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення поза строками, передбаченими ПК України та покликання на п.п. 57.3.3. п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України колегія суддів враховує наступне.
У постановах від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 01.02.2023 у справі № 826/12220/17 та від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21 Верховний Суд зазначив, що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Верховний Суд також наголосив, що, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Верховний Суд у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини та висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що позивач посилається на недотримання контролюючим органом процедурних моментів щодо проведеної камеральної перевірки, що не може бути достатньою та вагомою підставою для визнання дій відповідача протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення правильного по суті, а тому в задоволенні позову слід відмовити, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо доводів апелянта, що 10.12.2024 року представник позивача адвокат Джох Р.В. через підсистему «Електронний суд» до Львівського окружного адміністративного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із значним погіршенням стану здоров'я, яке зумовлене наявністю в представника позивача другої групи інвалідності, колегія суддів враховує протокол судового засідання №3774569 від 11.12.2024, відповідно до якого вказане клопотання головуючим суддею розглянуто, однак вирішено продовжити розгляд справи, в клопотанні представник позивача посилався на значене погіршення здоров'я, однак до апеляційної скарги не подано доказів звернення до лікарняної установи.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №380/19246/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 04.04.2025