04 квітня 2025 р. Справа № 520/31188/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В.) від 30.01.2025 року по справі № 520/31188/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області, щодо не нарахування та не виплати позивачу з 01.10.2024 доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», та виплати мені призначеної пенсії з обмеженням максимального розміру.
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити з 01.10.2024 позивачу щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», нараховану позивачу станом на 01.10.2024 пенсію виплачувати без обмеження її максимального розміру з урахуванням видів та розмірів грошового забезпечення, визначеному рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 01.10.2024 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.10.2024 щомісячну доплату в розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови позовної заяви, прийняти нове, та задовольнити позовні вимоги в цій частині.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом не враховано норми матеріального права та законодавства, яке застосовується під час вирішення спірного питання. Зазначає, що пенсійним органом на виконання Постанови № 713 з 01.10.2024 проведено перерахунок пенсії з обмеженням максимальним розміром. Вважає, що відповідач неправильно трактує текст Рішення Конституційного Суду України у справі № 7-р(ІІ)/2022, яким розповсюджую дію цього рішення лише на тих осіб, які захищали країну під час агресії росії та які звернулися за призначенням пенсії лише після 12.04.2023.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні позову, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 у справі № 520/3102/21 визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2021 № ФХ-124249.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням грошового забезпечення зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2021 № ФХ-124249.
Приписами ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що відповідачем не нарахуванні та не виплачені ОСОБА_1 з 01.10.2024 доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 грн. Перерахунок позивачу проведений відповідачем саме на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21, з метою усунення порушеного права ОСОБА_1 на належний розмір пенсії, право на отримання якого виникло до 01.03.2018, а не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Щодо обмеження максимального розміру пенсії зазначено, що відповідач неправильно трактує текст Рішення Конституційного Суду України у справі № 7-р(ІІ)/2022, яким розповсюджую дію цього рішення лише на тих осіб, які захищали країну під час агресії росії та які звернулися за призначенням пенсії лише після 12.04.2023.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21 пенсію позивача було перераховано (а.с. 30, 31).
ГУ ПФУ в Харківській області листом № 31439-32392/П-02/8-2000/24 від 04.11.2024 на звернення позивача повідомило, що у жовтні 2021 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21 головним управлінням з 01.04.2019 проведено перерахунок пенсії. Відповідно до Постанови № 713 у разі коли пенсія переглядалась (перераховувалася) після 01.03.2018, щомісячна доплата не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 грн. Оскільки після перерахунку за рішенням суду основний розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000 грн, з 01.07.2021 щомісячну доплату відповідно до Постанови № 713 не встановлено (а.с. 15-16).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправних дій ГУ ПФУ в Харківській області щодо не нарахуванні ОСОБА_1 з 01.07.2024 доплати до пенсії згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000 грн. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу з 01.10.2024 щомісячну доплату в розмірі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» , з урахуванням раніше виплачених сум.
Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Вважає, що наразі відсутні підстави вважати, що перерахунок пенсії позивача відбудеться з встановленням обмеження максимальним розміром, оскільки такий перерахунок ще не проводився. Позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної заяви щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, з огляду на наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Таким чином, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та осіб, які мають право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до довідки № 2592 від 14.10.2024 ГУ ПФУ в Харківській області встановлено розмір пенсії позивачу станом на 01.10.2024, з якої вбачається підсумок пенсії (з надбавками) склав 23610,00 грн, в тому числі: основний розмір пенсії: 70 % грошового забезпечення (вислуга років 41) у розмірі: 20572,37 грн. З урахуванням індексації: 26452,50 грн. З урахуванням доплат: індексація базового ОСНП 2022 (20572,37 х 0,1400) у сумі 2880,13 грн; індексація базового ОСНП 2023 (23452,50 х 0,1970) у сумі 1500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (24952,50 х 0,0796) у сумі 1500,00 грн. Також, види підвищення або надбавки до пенсії: інвалід війни 3 групи/при виконанні обов'язків в/с інвалід війни 3 гр (ст. 7) - 708,30 грн; інвалід війна 3 гр/при виконані обов'язків в/с - 50,00 грн; особливості заслуги (25 %) ст. 1 п.п. 6/8 Закону (з 01 по 31) - 590,25 грн (а.с. 14).
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 по 20.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 300/633/19 та від 21.09.2021 у справі № 370/2610/17.
До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності 01.01.2017) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав законної сили 01.10.2011.
Цим Законом внесено зміни у статтю 43 Закону шляхом викладення її в редакції Закону про реформування пенсійної системи.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону та положення частини першої статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону.
Водночас положення статті 2 Закону про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом про реформування пенсійної системи - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 01.06.2023 у справі № 640/863/20, у справі № 560/12853/21 від 29.05.2024, в якій пенсія позивачу також була призначена після набрання чинності Законом № 3668-VI.
Крім того, колегія суддів додатково зауважує, що не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами фізичних осіб щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).
Зазначеним рішенням суду конституційної юрисдикції визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
У пункті 2 резолютивної частини цього рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначений шестимісячний строк сплив 12.04.2023.
Викладене, на переконання судової колегії, додатково свідчить про протиправність застосованого відповідачем обмеження пенсії позивача максимальним розміром, адже жодним законом таке обмеження не встановлено.
Колегія суддів зазначає про те, що зі змісту довідки № 2592 від 14.10.2024 (а.с. 14) станом на 01.03.2024 ОСОБА_1 нараховано основний розмір пенсії 70% грошового забезпечення (вислуга років 41) у розмірі 20572,37 грн, з урахуванням індексації - 26452,30 грн. Підсумок пенсії (з надбавками) - 23610,00 грн.
Таким чином, хоча відповідачем при перерахунку пенсії не зазначено в самому протоколі, що до пенсії позивача застосовано обмеження максимальним розміром, однак факт обмеження вбачається з самого розрахунку, з огляду на те, що розмір пенсії з урахуванням індексації становить 26452,30 грн., а фактично виплачується лише 23610,00 грн., що і є підтвердженням обмеження.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дана вимога є передчасною, адже обмеження пенсії позивача максимальним розміром з боку відповідача наявне з 01.10.2024.
Натомість суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків про необґрунтованість позовних вимог в частині обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року по справі № 520/31188/24 в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2024 пенсії з обмеженням максимального розміру та зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням видів та розмірів грошового забезпечення, визначеному рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області, щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2024 пенсії з обмеженням максимального розміру.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 з 01.10.2024 пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням видів та розмірів грошового забезпечення, визначених рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 по справі № 520/3102/21.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 по справі № 520/31188/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко З.Г. Подобайло