ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/397/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/397/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1; код ЄДРПОУ 14291113)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (0315, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 65 513, 80 грн.
без виклику представників сторін,
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця про стягнення 65 513, 80 грн. безпідставно отриманих з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення ваготів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що предметом спору є правовідносини, які виникли під час перевезення «маршрутним поїздом», яке має спеціальні умови та відноситься до «окремих послуг» (Додаток 1-4, 2-5 до Договору) які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - «накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзду на коліях загального користування» (п.1 Додаток 1-4). АТ «Українська залізниця» заявило додаткові вимоги (понад плату за накопичення вагонів з вантажем) щодо стягнення Збору за зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за затримку відправлення вантажу і перебування його на коліях загального користування, п.9 Правил зберігання вантажів) під час надання спеціальної послуги - «накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного поїзду» Додаток 1-4 до Договору №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020.
Позивач зазначає, що Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, Додаток №1-4 до Договору, який є невід'ємною частиною останнього. Відповідно до п.1 Додатку №1-4 до Договору Умови організації накопичення вагонів (надалі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами (маршрутами) на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає перебування вагонів з вантажем на певний час на коліях загального користування з метою формування маршрутного поїзда, на що Залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем спеціального Договору та розробила спеціальний Тариф що кореспондується предмету послуги (п.9.1 Додаток 1-4). Умови спеціального договору мають переважну силу над умовами Договору та загальних умов перевезень. З огляду на що відповідне перебування вагонів з вантажем вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг. Умовами п. 9 додатку №1-4 сторони погодили, що за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1).
Відповідно Накладних №32398851 від 07.07.2022, №32398869 від 07.07.2022, №32398893 від 07.07.2022, №32398877 від 07.07.2022 переданий до перевезення маршрутний потяг №070729 з додатками Відомості вагонів ідентифікація відправки в кількості 50 вагонів (кукурудза). АТ «Українська залізниця» були сформовані Відомості плати за користування вагонами №07070157 на суму 20586,40 грн. без ПДВ, №07070156р на суму 66364,20 грн. без ПДВ, №07070158р на суму 66364,20 грн. без ПДВ.
АТ «Українська залізниця» була сформована Накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №09070401 від 09.07.2022, згідно якої ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 56261,50 грн. без ПДВ. Відповідно Виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 11.07.2022 з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за Накопичувальною карткою №9070401 від 09.07.2022: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 56261,50 грн. без ПДВ (67513,80 грн. з ПДВ);
За результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» було виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» 67513,80 грн. з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4).
Отже, АТ «Українська залізниця» безпідставно нарахувало та стягнуло з ТОВ СП «НІБУЛОН» 67513,80 грн. з ПДВ збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4).
Стислий виклад заперечень відповідача.
05.02.2025 АТ «Українська залізниця» подано до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві Відповідач зазначає наступне. Частиною другою статті 9 Цивільного Кодексу України (435-15) встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (436-15), норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність. Частина п'ята статті 315 Господарського кодексу України (436-15) та пункт 136 Статуту залізниць України (457-98-п), встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення. Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням частини другої статті 9 Цивільного Кодексу України (435-15) та пункту 136 Статуту залізниць України (457-98-п) позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо). Стаття 315 Господарського кодексу України (436-15) та пункти 136 і 137 Статуту залізниць (457-98-п) встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватись до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.» Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим (на що посилається і сам позивач), то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника. Отже, шестимісячний термін для пред'явлення даного позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України та ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору. Виходячи з обставин, викладених у позові, строк на звернення до суду у позивача сплив 11.10.2023 року.
Також Відповідач зазначав, що всі, надані позивачем первинні документи для оформлення і оплати відправок підписані ТОВ СП «НІБУЛОН» без заперечень: накладна 32398851 підписана ЕЦП ТОВ СП «НІБУЛОН» 07.07.22 о 04:18 год.; накладна 32398869 підписана ЕЦП ТОВ СП «НІБУЛОН» 06.07.22 о 20:42 год.; накладна 32398877 підписана ЕЦП ТОВ СП «НІБУЛОН» 06.07.22 о 20:44 год.; накладна 32398893 підписана ЕЦ ТОВ СП «НІБУЛОН» 07.07.22 о 02:39 год.; відомості 07070156, 07070157, 07070158 підписані ЕЦП ТОВ СП «НІБУЛОН» 08.07.22 о 14:19 год.; накопичувальна форми ФДУ-92 від 09.07.22 підписана ЕЦП ТОВ СП «НІБУЛОН» 11.07.22 о 14:30 год.
Таким чином, списання коштів залізницею у сумі 67 513,80 грн. з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) відбулось у липні 2022 року за умови повного узгодження цих дій вантажовідправником - ТОВ СП «НІБУЛОН».
Підсумовуючи, Відповідач, з врахуванням того, що позовна давність за вимогами вантажовласника до залізниці сплила, просив у задоволені позовних вимог ТОВ СП «НІБУЛОН» відмовити повністю.
Стислий виклад відповіді позивача на відзив.
Позивачем 05.02.2025 подано до суду Відповідь на Відзив, в якій позивач зазначає, що Відповідачем не заперечується той факт, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів. При цьому, сторонами було погоджено специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати з урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40- 14291113/2020-001 від 26.02.2020. ТОВ СП «НІБУЛОН» було дотримано умови договору та вказаних нормативних актів щодо оформлення маршрутного потягу, що перевозяться маршрутом. При цьому, оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну партію вагонів з маршрутного потягу, або одного документу на весь маршрутний потяг, жодним чином не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем, адже накопичення вагонів з вантажем (маршрут) в даному випадку відбувається в рамках договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже не може кваліфікуватись як матеріальна відповідальність та не має такого елементу як вина відправника. Також, з огляду на зміст та умови укладеного між сторонами Додатку 1-4 до Договору, безпідставним є також застосування до спірних правовідносин сторін п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 року №644 (із змінами та доповненнями), на приписи якого (як на підставу правомірності спірних нарахувань) посилається Відповідач, зазначаючи, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. У даному випадку акт загальної форми ГУ-23 фіксує саме час початку та час закінчення накопичення вагонів, у відповідності до умов договору та додатку до нього, та які є підставою для матеріальної відповідальності Позивача, зокрема, в інших випадках для засвідчення обставин затримки, оскільки в умовах спірних спеціальних правовідносин, які виникли між сторонами, вказаний акт лише здійснюють роль документування часу перебування вагонів на коліях перевізника, а не належним доказом вини замовника, оскільки у даному випадку, у зв'язку із формуванням потягу, замовник не може передбачити період такого формування. Так, Умовами п.8 Додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в Акті загальної форми ГУ-23. Тобто, в умовах договору (Додаток 1-4 до Договору), що регулює спеціальну послугу та відповідно наведеним вимогам Правил користування вагонами та контейнерами, Сторонами узгоджено, що Актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що, в свою чергу, є предметом послуги «накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний Акт відображає час, за який сплачується тариф. Відповідач трактує загальні підстави, визначені для укладення актів загальної форми ГУ-23, на свою користь, незважаючи на те, що у даному випадку форми ГУ-23 не є документом, що засвідчує вину вантажовідправника стосовно затримки вагонів. У даному випадку, затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку Позивача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг та Додатку 1-4 до нього. Затримки вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда (у 50 вагонів), на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 26.02.2020, не можуть бути розцінені як такі, що виникли з вини відправника та не залежали від залізниці. За таких обставини, у Відповідача були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання вантажу та списання коштів з особового рахунку Товариства.
Позивач також звертає увагу, що Відповідачем безпідставно списана сума грошових коштів з особового рахунку Позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при формування маршрутного потягу застосовані бути не можуть. Спірне списання грошових коштів Відповідачем здійснене поза межами укладеного між сторонами спору Договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 Цивільного кодексу України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який Позивачем не пропущений. Крім того, згідно до п. 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 рок № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Стислий виклад заперечення відповідача на відповідь на відзив.
10.02.2025 АТ «Українська залізниця» подано до суду заперечення на відповідь на відзив. У поданих запереченнях Відповідач зазначає, що Позивач наполягає на застосуванні ним вказаних норм, хоча і сам зазначає, що «Стаття 1212 ЦК України є нормою загального застосування і на такі вимоги розповсюджуються загальні строки позовної давності.» Відповідач звертав увагу суду, що події, які стали підставою позову відбувались у липні 2022 року. Позивач звернувся до суду з позовом 13.01.2025. Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору перевезення вантажів, встановлені спеціальними нормами у відповідності до ч.2 ст.9 Цивільного кодексу України, і становлять шість місяців. Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання, є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Виходячи з обставин, викладених у позові, строк на звернення до суду у позивача сплив 11.10.2023 року. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що у липні 2022 року всі первинні документи, які стали підставою для списання з особового рахунку позивача 67513,80 грн., підписані позивачем без заперечень. Таким чином, твердження позивача, що «відповідач набув майно або зберіг його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави» - не є релевантним фактичним обставинам. Так як, відповідач списав зазначену суму з особового рахунку позивача у спосіб передбачений чинними нормами та істотними умовами укладеного між сторонами Договору, на підставі узгоджених сторонами первинних документів. Позивач у своєму позові не оскаржує свої дії, які він здійснив у липні 2022 року, оформлюючи первинні документи на відправку за накладними №№32398851, 32398869, 32398877, 32398893. Зокрема, позивач не вказує причин, з яких можливо вважати, що накопичувальна картка №09070401 від 09.07.2022 підписана ним неправомірно. Таким чином, позовні вимоги ТОВ СП «НІБУЛОН» суперечать (є взаємовиключними) його ж діям при оформленні відправки за накладними №№32398851, 32398869, 32398877, 32398893.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, шляхом подання до суду: - - зазначення відомостей про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету; ордера на підтвердження повноважень Слободяник О.П., як представника Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" на надання правової допомоги, у якому зазначено вірну, повну назву суду, у якому надається правова допомога адвокатом та підпис адвоката; доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.
21.01.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
28.01.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «Українська залізниця» надійшла заява про залучення представника.
05.02.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «Українська залізниця» надійшов Відзив на позовну заяву.
05.02.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ СП «НІБУЛОН» надійшла Відповідь на Відзив.
10.02.2025 через систему «Електронний суд» від АТ «Українська залізниця» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
26.06.2020 року ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, направив АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №14291113/2020-001 від 24.03.2020 року. Вказана заява підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020 року.
26.06.2020 року АТ «Українська залізниця» (перевізник) направив ТОВ СП «НІБУЛОН» (замовник) повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 року, яким АТ «Українська залізниця» засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
За умовами п. 1.1 вказаного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
У пункті 1.5 Договору зазначено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 Договору).
У пункті 1.7 Договору встановлено, що договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).
Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору).
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.
Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору є невід'ємною його частиною.
Пункт 3 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
Пункт 5 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.
Згідно з пунктом 6 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (пункт 7 додатку 1-4).
Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
Пункт 9 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);
- за затримку вагонів Замовника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;
- за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов'язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 Договору.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів»).
Відповідно Накладних №32398851 від 07.07.2022, №32398869 від 07.07.2022, №32398893 від 07.07.2022, №32398877 від 07.07.2022 переданий до перевезення маршрутний потяг №070729 з додатками Відомості вагонів ідентифікація відправки в кількості 50 вагонів (кукурудза).
АТ «Українська залізниця» були сформовані Відомості плати за користування вагонами №07070157 на суму 20586,40 грн. без ПДВ, №07070156р на суму 66364,20 грн. без ПДВ, №07070158р на суму 66364,20 грн. без ПДВ.
АТ «Українська залізниця» була сформована Накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №09070401 від 09.07.2022, згідно якої ТОВ СП «НІБУЛОН» було нараховано: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 56261,50 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 4.4 Договору виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.
Відповідно Виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 11.07.2022 з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за Накопичувальною карткою №9070401 від 09.07.2022: збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 56261,50 грн. без ПДВ (67513,80 грн. з ПДВ).
Позивач зазначає, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» було виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» 67513,80 грн. з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Зазначені кошти Позивач просить суд стягнути на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено і докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-14291113/2020-001 від 25.02.2020; повідомлення про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом; накладної №32398851 від 07.07.2022; накладної №32398869 від 07.07.2022; накладної №32398893 від 07.07.2022; накладної №32398877 від 07.07.2022; відомостей плати за користування вагонами №07070157р; відомостей плати за користування вагонами №07070156р; відомостей плати за користування вагонами №07070158р; накопичувальної картки №09070401 від 09.07.2022; виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 11.07.2022.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Приписами частини першої та другої ст. 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 307 ГК України).
Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, відповідно до Накопичувальної картки № 09070401 від 09.07.2022 відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 56 261, 50 грн без ПДВ.( з ПДВ 67 513, 80 грн.).
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (п. 2 Статуту).
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
У п. 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 62 Статуту та п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (надалі - Правила розрахунків) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Згідно з приписами п. 2.6 Правил розрахунків розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Відповідно до п. 5 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, (надалі - Правила зберігання) якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Положеннями п. 9 Правил зберігання вантажів, зокрема, передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Однак затримка вагонів при їх накопиченні з метою формування маршрутного поїзда у 50 вагонів не може кваліфікуватись як «матеріальна відповідальність» оскільки укладений між сторонами договір містить спеціальні умови, які відносяться до «окремих послуг», зокрема, Додаток 1-4 до Договору «Умови накопичення вагонів», який є його невід'ємною частиною.
Враховуючи умови укладеного між сторонами Договору та Додатку 1-4 до нього, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме у накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 49 вагонів, тому процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Таким чином, відповідач як перевізник надав позивачу як замовнику згідно умов договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Товариством спеціальної послуги.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Основна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Таким чином, списання Відповідачем з особового рахунку Позивача грошових коштів в сумі 67 513, 80 грн з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.
Разом з цим, суд відхиляє доводи відповідача, викладені в заяві про застосування строків позовної даності, оскільки, як встановлено судом вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору договору, а позов поданий в порядку приписів ст. 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1; ідентифікаційний код 14291113) 67 513, 80 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот тринадцять гривень 80 копійок) з ПДВ безпідставно отримані з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4).
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вулиця Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1; ідентифікаційний код 14291113) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02.04.2025, з урахуванням перебування судді Блажівської О.Є у відпустці.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА