03 квітня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/20926/24
номер провадження: 22-ц/824/5667/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Бутенко Марії Олегівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року у складі судді Галаган В.І., у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про стягнення страхового відшкодування,
У листопаді 2024 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПрАТ «СК «АРКС») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»), уякому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки у розмірі 21 960 грн 43 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» залишено без руху та йому встановлено строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду (а.с.11-21).
09 грудня 2024 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання ПрАТ «СК «АРКС» про усунення недоліків позовної заяви (а.с.23-28).
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» визнано неподаним та повернуто позивачеві.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ПрАТ «СК «АРКС» - Бутенко М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що всупереч висновків судді першої інстанції, надана ПрАТ «СК «АРКС» платіжна інструкція №1065919 від 19 червня 2024 року містить всі необхідні відомості, передбачені Законом України «Про судовий збір». Вказує, що суддя не звернув уваги на те, що чинне законодавство не містить роз'яснень про те, що платіжні доручення на безготівкову сплату судового збору повинні містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2024 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «НАСК «Оранта», уякому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки у розмірі 21 960 грн 43 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Згідно з ч.1 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» залишено без руху та йому встановлено строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду.
Залишаючи позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» без руху, суддя першої інстанції, виходив із того, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а саме:
- позивачу необхідно надати суду належні докази сплати судового збору за розгляд указаної позовної заяви, оскільки долучена до матеріалів позовної заяви копія платіжної інструкції №1065919 від 19 червня 2024 року не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. Тому вказана копія платіжної інструкції не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_2 ;
- позивачу необхідно надати суду докази на підтвердження надіслання засобами поштового зв'язку відповідачу копії позовної заяви разом з додатками до неї;
- позивачу необхідно надати суду докази того, що Бутенко М.О. уповноважена представляти інтереси ПрАТ «СК «АРКС» у суді.
02 грудня 2024 року ПрАТ «СК «АРКС» отримало копію ухвали судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 грудня 2024 року на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.22) та позивачем не заперечується.
03 грудня 2024 року, тобто у строк встановлений в ухвалі судді від 02 грудня 2024 року, представник ПрАТ «СК «АРКС» - Бутенко М.О. через засоби поштового зв'язку надіслала на адресу суду першої інстанції клопотання про усунення недоліків позовної заяви, до якого долучила докази на підтвердження надіслання засобами поштового зв'язку відповідачу копії позовної заяви разом з додатками до неї. Також представник ПрАТ «СК «АРКС» зазначила, що оскільки даний спір носить майновий характер з ціною позову, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дана справа відповідно до п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України є малозначною та відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.60 ЦПК України, у цій справі представником у суді може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. Відтак наявна у матеріалах справи довіреність від 16 листопада 2023 року є належним та достатнім доказом того, що ОСОБА_3 , подаючи від імені ПрАТ «СК «АРКС» позовну заяву, мала належний обсяг повноважень як представника.
Щодо надання належних доказів сплати судового збору за розгляд указаної позовної заяви, то представник ПрАТ «СК «АРКС» вказувала, що долучена до матеріалів позовної заяви копія платіжної інструкції №1065919 від 19 червня 2024 року є належним доказом оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_2 . Водночас саме суд повинен перевірити чи зарахована сплачена за цим платіжним документам сума до державного бюджету.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя першої інстанції керувався ст.185 ЦПК України й виходив із того, що позивач не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, які визначені в ухвалі від 02 грудня 2021 року, а саме, позивач не надав суду належні докази сплати судового збору за розгляд указаної позовної заяви. При цьому суддя дійшов висновку, що долучена до матеріалів позовної заяви копія платіжної інструкції №1065919 від 19 червня 2024 року не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір. Тому вказана копія платіжної інструкції не може слугувати доказом належної оплати позивачем судового збору саме за позовом до ОСОБА_2 , а інша інформація, яка б надавала можливість ідентифікувати, що саме за подачу позовної заяви про стягнення заборгованості, відповідачем за якою є ОСОБА_2 , позивачем сплачено судовий збір, відсутня.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судді першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Даний позов подано до суду у листопаді 2024 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року становив 3 028 грн 00 коп.
Позивачем як юридичною особою при зверненні до суду з позовною заявою визначено ціну позову у розмірі 21 960 грн 43 коп., а тому розмір судового збору за подання позову становив 3 028 грн 00 коп.
До позовної заяви ПрАТ «СК «АРКС» додало платіжну інструкцію № 1065919 від 19 червня 2024 року про сплату судового збору на суму 3 028 грн 00 коп., з призначенням платежу «101 20474912 судовий збір, за позовом АТ СК АРКС Дніпровський р-н суд м. Києва».
Однак така квитанція не містить відомостей про те, за яку саме позовну заяву ПрАТ «СК «АРКС» (до кого з відповідачів) сплачується судовий збір.
Аналіз ч.2 ст.9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» вказує на те, що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами) (далі - Інструкція).
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі, з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч.1 ст. 6 згаданого Закону).
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є «Призначення платежу», який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.
Положеннями пункту 3.8. Інструкції визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 березня 2018 у справі №914/1542/17, від 16 січня 2019 у справі №905/1057/18, від 10 травня 2018 року у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2018 у справі № 907/892/15, від 16 квітня 2018 року у справі № 922/3137/17, від 20 квітня 2018 року у справі № 910/12031/17, від 21 лютого 2019 року у справі № 910/8880/18, від 13 лютого 2020 року № 910/4557/18.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суддею першої інстанції було правильно встановлено наявність підстав для повернення позовної заяви ПрАТ «СК «АРКС» у зв'язку з недотриманням позивачем вимог чинного законодавства щодо надання доказів сплати судового збору із призначенням платежу, що дало б змогу встановити сплату судового збору у даній справі за позовом саме до ОСОБА_1 .
При цьому, суддя першої інстанції, не піддаючи сумніву зарахування коштів судового збору за платіжною інструкцією № 1065919 від 19 червня 2024 року до бюджету Держави, дійшов правильного висновку, що факт не зазначення конкретної справи, в межах якої сплачується судовий збір, надає позивачу можливість подавати копію зазначеної квитанції невизначену кількість разів в будь-які інші справи за його позовом, з ціною позову, яка тягне за собою сплату судового збору в мінімально встановленому розмірі.
Апеляційний суд окремо зауважує, що ці сумніви можливих маніпуляцій із платіжними документами також основані на тому, що даний позов подано до суду у листопаді 2024 року, а судовий збір за, нібито, його подання сплачено 19 червня 2024 року, тобто за 4 місяці до подання позову.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою суддею першої інстанції оцінкою доказів, власним невірним тлумаченням норм законодавства та встановлених на їх підставі обставин. Разом з тим, доказів на спростування встановлених судом в оскаржуваній ухвалі обставин скаржником в апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином ухвала судді першої інстанції є законною та обґрунтованою і не свідчить про порушення суддею норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, суддею додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судді не спростовують.
Також колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч.7 ст.185 ЦПК України), а тому його право на доступ до правосуддя не є порушеним.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - Бутенко Марії Олегівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: