справа № 755/7091/23 головуючий у суді І інстанції Гончарук В.П.
провадження № 22-ц/824/5938/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
02 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У травні 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 29 січня 2016 року № б/н в розмірі 266 332,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем договору від 29 січня 2016 року № б/н, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якими клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Відповідно до умов кредитного договору позивачем було виконано свої зобов'язання, надано відповідачу кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок, однак відповідач не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, іншими платежами за умовами договору. Станом на 10 березня 2023 року відповідач має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам, не правильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він не був повідомлений про розгляд справи та не мав можливості подати докази по справі які мають важливе значення для її вирішення, а саме відповідача було позбавлено можливості звернутися до суду із заявою про пропуск позовної давності. Судом першої інстанції не було враховано, коли саме відбулося прострочення заборгованості за кредитним договором. Також, судом не враховано фактично сплачені кошти на виконання заяви-договору від 29 січня 2016 року, а тому заборгованість є завищеної від її фактичного розміру.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 29 січня 2016 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг № б/н, відповідно до умов якого позивачем видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому неодноразово збільшувався. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Договір укладений шляхом підписання позичальником анкети-заяви № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк».
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами.
У паспорті споживчого кредиту містяться відомості щодо умов кредитування, а саме: тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума кредитного ліміту; строк договору, строк кредитування; процентна ставка.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанк» (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Витяг із тарифів.
Згідно із наданим банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 10 березня 2023 року становить 266 332,22 грн. і складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 221 805,85 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 44 526,37 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано розмір боргу і не доведено його відсутністю або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов'язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодиться з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що між ним та відповідачем виникли договірні відносини на підставі підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості, виписку по картковому рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, довідку про видані картки.
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 605/196/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Кредитний договір від 29 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», відповідачем не оспорювався, недійсним у судовому порядку не визнавався. З наявного розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник вносив кошти на виконання умов договору, чим підтвердив отримання ним кредитних коштів.
Вказана обставина підтверджується випискою по рахунку, наданою позивачем разом з позовною заявою.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Це відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого самого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Однак, колегія суддів не погоджується із сумою стягнення, визначеною судом першої інстанції.
Щодо позовних вимог про стягнення тіла кредиту, колегія суддів виходить з наступного.
Із розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що частина відсотків у розмірі 99 361,64 грн. та комісії у розмірі 47 200,00 грн., була нарахована та списана за рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту.
В той же час, анкета-заява від 29 січня 2016 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків та комісії.
За таких обставин, всі суми сплачених відсотків, які були нараховані за рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту та комісії слід зараховувати на погашення тіла кредиту.
Відповідні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі №643/5521/19.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 75 244,22 грн. (221 805,85 (тіло кредиту) - 99 361,64 (безпідставно списані відсотки за рахунок збільшення заборгованості за тілом кредиту) - 47 200,00 грн. (безпідставно списана комісія).
Що стосується вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач вказує на те, що між сторонами було укладено договір в порядку ст. 634 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Виходячи з позовних вимог, саме про такий договір зазначає банк.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить, у тому числі, базову відсоткову ставку, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та штрафи за порушення строків платежів. Однак, у зв'язку з відсутністю підпису позичальника на вказаному Витязі, а також не зазначенням в анкеті-заяві виду кредитної картки, такий Витяг не може бути прийнятий до уваги судом як доказ узгодження між сторонами умов договору в частині нарахування зазначених складових боргу.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що відповідач був обізнаний з відсотковою ставкою під розпис в паспорті споживчого кредиту апеляційний суд відхиляє, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту, про що вказано у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 (провадження № 61-17186 св 21).
З урахуванням вищевказаного, паспорт споживчого кредитування не може вважатися належним доказом на підтвердження позиції банку, оскільки не містить відомостей про обраний відповідачем тип кредитування та умови нарахування пені, штрафних санкцій, оскільки містить інформацію, яка стосується як кредитної картки «Універсальна», так і кредитної картки «Універсальна Gold» та інших, а також підписаний після укладення договору.
Таким чином, даний документ, не може слугувати належним доказом досягнення між сторонами кредитного договору конкретних умов стосовно розміру відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки наявна у ньому інформація є попередньою (до укладення договору кредиту) та містить декілька типів кредитного продукту без зазначення який саме з них обирає позичальник, та відповідно до матеріалів справи договір було укладено (29 січня 2016 року) до підписання відповідачем паспорту споживчого кредитування (29 січня 2020 року).
Враховуючи вищезазначене, АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів погодження між сторонами розміру відсотків, а тому, відповідно, перевірити правомірність та правильність їх нарахування не є можливим.
Чинним законодавством на позивача покладено обов'язок довести погодження між ним та позичальником усіх умов договору, і відповідно, виникнення у нього права на нарахування на підставі цих умов заборгованості.
Факт використання кредитних коштів, часткове погашення заборгованості не свідчать про те, що ОСОБА_1 погодився на нарахування відсотків, у порядку, який передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг, та на якому наполягав позивач у позовній заяві.
03 липня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 342/180/17, в якій зробила висновок про те, що відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг надає кредитору можливість додавати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. А, отже, для того, щоб Умови та правила банку були застосовані необхідно, щоб вони містили підпис позичальника.
На час розгляду апеляційним судом даної справи не існує інших судових рішень Великої Палати Верховного Суду, в яких було б відступлено від зазначеної правової позиції.
Крім того, аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
При подачі позовної заяви АТ «КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 3 994,98 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (28,25%), а саме у розмірі 1 128,58 грн. (3 994,98*28,25%).
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 5 992,47 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (71,75%), а саме у розмірі 4 299,59 грн. (5 992,47*71,75%).
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 різницю між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 3 171,01 грн. (4 299,59-1 128,58).
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570 заборгованість за кредитним договором б/н від 29 січня 2016 року в розмірі 75 244,22 (сімдесят п'ять тисяч двісті сорок чотири) гривні 22 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код 14360570 на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 3 171,01(три тисячі сто сімдесят одна) гривня 01 копійка.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 03 квітня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.