03 квітня 2025 рокусправа № 380/9414/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 до 18.12.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 01.01.2020 до 18.12.2020, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік";
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" та провести її виплату з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із звільненням;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі невиплаченої різниці суми недоплаченого грошового забезпечення у зв'язку із неправильним нарахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки, за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати сукупної заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , під час проходження якої відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Таким чином, всупереч чинному законодавству відповідач не здійснював позивачу виплату грошового забезпечення у 2020 році у належному розмірі, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Зауважує, що зміст приміток до Додатків 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 не був приведений у відповідність до вимог пункту 4 цієї Постанови в редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Окрім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, відтак з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.
З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що має право на перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2020 до 18.12.2020 та інших додаткових виплат, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Із наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 06.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10.05.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що враховуючи, що Додатки 1 і 14 до Постанови №704 затверджені 30.08.2017, а пункт 4 цієї ж Постанови змінений 21.02.2018 Постановою № 103, то пріоритетним в цьому випадку є положення саме пункту 4 Постанови № 704.
Стверджує, що застосовуючи при обчисленні позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням прожитковий мінімум встановлений на 01.01.2018, військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно.
Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач зауважує, що виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а заборгованість, позивачу не виплачена.
Таким чином, вимоги позивача про виплату компенсації втрати частини доходів, через порушення строків виплати суми доходу (у якому на даний час виник спір), є передчасними.
Із наведених підстав, просить відмовити повністю у задоволенні позову.
Ухвалою від 15.05.2024 відмовлено військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Таким чином, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18.12.2020 № 275 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас, виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. У цьому наказі зазначено, зокрема: виплатити вихідну допомогу при звільнені, виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно. Грошову допомогу на оздоровлення отримав. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримав.
Вказаним наказом також вирішено відповідно до вимог статті 16-2 Закону України "Про відпустки", п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористаних 84 доби додаткових відпусток за період 2015-2020 роки у розмірі 37849,70 грн.
Із довідки від 22.07.2021 № 71/1/518/1 про нараховане ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.04.2013 до 18.12.2020 слідує, що при нарахуванні грошового забезпечення за вказаний період відповідач використовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2018.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 12.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018 (далі - Постанова № 704).
Згідно із п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови № 704 визначена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 4 Постанови № 704 (у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення п.4, а саме: "1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень".
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.
Проте, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України видав Постанову № 103 (чинна з 24.02.2018), пунктом 6 якої внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладений у такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вже був викладений у редакції змін, викладених згідно з п. 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п.4 Постанови № 704 у редакції, викладеній згідно з п. 6 Постанови №103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28.10.2020 № 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 644 і від 30 серпня 2017 р. №704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови №704 в новій редакції: "1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Втім, ще до ухвалення зазначеної постанови від 28.10.2020 № 1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103.
Таким чином, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з п. 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 у цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а саме - на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Суд враховує, що у справі, що розглядається позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 01.01.2020 до 18.12.2020 (дата виключення його з особового складу військової частини). У позові, серед іншого, вказує, що з 01.01.2020 його посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися за правилами п.4 Постанови № 704 - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 опосередковано висловив позицію щодо застосування приписів п. 4 Постанови № 704, але в контексті спору щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, збільшення розмірів посадових окладів пов'язувалося із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (далі - Закон №1082-ІХ).
Також, Верховний Суд у цій постанові зазначив про те, що застосування згаданих нормативних актів уже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, у якій, з-поміж іншого, зазначено таке: "…на думку колегії суддів зазначення у п. 4 Постанови № 704 у формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Водночас, суд наголошує, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на 2020 рік, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, ч. 3 ст. 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, з огляду на визначені у ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у т.ч. для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Верховний Суд висновував, що у справі, яка розглядається, вимога позивача видати йому довідку для перерахунку його пенсії з 01.01.2021 відповідно до Постанови № 704 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови №704, було обумовлено підвищенням розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року згідно із Законом № 1082-IX, для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Таким чином, Верховний Суд наголошує на тому, що "через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом № 1082-IX виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог ст. ст. 43, 63 Закону № 2262-ХІІ та ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
При цьому, суд зауважує, що встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
(1) з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(3) встановлене положеннями п.3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.".
Суд враховує, що такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах №120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), №640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023).
При цьому, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22, спір у якій подібний до цієї справи та стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по момент виключення зі списків особового складу військової частини відповідно до п. 4 Постанови № 704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, вказано, серед іншого, що "…правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та повторений у постановах, зокрема, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, має бути врахований при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704 при вирішенні також і цієї справи".
Зважаючи на цей висновок варто зауважити, що посадовий оклад позивача, оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 01.01.2020 до виключення його зі списків особового складу частини 18.12.2020 (згідно з наказом від 18.12.2020 № 275) мав би визначатися відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018).
З урахуванням досліджених фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві за період з 01.01.2020 до 18.12.2020 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2020), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704 - є протиправною.
Тому, похідні вимоги про зобов'язання відповідача (в цій частині) є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд враховує таке.
Згідно з п. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України “Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом третім пункту 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, (далі - Порядок № 260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України.
Виплата грошової допомоги для оздоровлення врегульована розділом XXIII Порядку №260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань передбачена розділом XXIV Порядку № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби врегульована розділом XXХІ Порядку № 260.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 3 розділу XXХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Аналіз наведених норм вказує, що виплата військовослужбовцю грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні відпустки безпосередньо залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки для їх обрахунку використовується місячне грошове забезпечення, до складу якого, серед іншого, належить посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Суд встановив, що у 2020 році відповідач виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а також при звільненні - грошову компенсацію за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки.
Суд наголошує, що виплата позивачу сум грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також грошової компенсації за невикористаних 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки безпосередньо залежить від розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
Відтак, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020 до 18.12.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
Щодо позовних вимог в частині компенсації втрат доходів, суд зазначає таке.
Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), частина друга статті 2 Закону № 2050-III)).
Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із ст. 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
За змістом пункту 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Таким чином, суд вважає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №300/544/19 та від 04.03.2021 у справі № 520/34/17.
Отже, враховуючи, що належні до виплати суми грошового забезпечення на виконання цього рішення суду ще не нараховані та не виплачені, суд дійшов висновку про відсутність виплати основної суми доходу в розумінні Закону № 2050-III, за наявності якої можлива виплата суми компенсації.
Таким чином, у цій частині позовні вимоги є передчасними, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.
За правилами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів на обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1, п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020 до 18.12.2020 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, при нарахуванні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_3 ) з 01.01.2020 до 18.12.2020 грошового забезпечення, грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки за 2015-2020 роки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна