03 квітня 2025 рокусправа № 380/3860/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського апеляційного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Львівського апеляційного суду (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Львівського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн;
- зобов'язати Львівський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
В обґрунтування позову зазначила, що 12 травня 2003 року ОСОБА_1 була обрана на посаду судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області. В подальшому, указом Президента України від 17 березня 2007 року № 212/2007 призначена у межах п'ятирічного строку на посаду судді Апеляційного суду Львівської області, постановою Верховної Ради України від 25 вересня 2008 року № 596-VІ обрана суддею Апеляційного суду Львівської області безстроково, а указом Президента України від 28 вересня 2018 року №297/2018 переведена на посаду судді Львівського апеляційного суду. Повідомила, що з метою проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернулася до відповідача із заявою від 20.02.2024 року, в якій просила видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, однак листом від 25.02.2025 відповідач відмовив у видачі такої довідки. Стверджує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Також вказала, що Законом України № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Тому звернулася до суд із цим позовом.
Ухвалою суду від 28.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 28.02.2025 та копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами електронного зв'язку за допомогою сервісу «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів. Правом подати письмовий відзив на позовну заяву відповідач станом день розгляду справи не скористався, відтак суд, керуючись ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив справу за наявними матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Указом Президента України від 04 квітня 2003 року № 294/2003 ОСОБА_1 призначена строком на п'ять років на посаду судді Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області.
Указом Президента України від 17 березня 2007 року № 212/2007 позивачка призначена у межах п'ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Львівської області.
Постановою Верховної Ради України від 25 вересня 2008 року № 596-VІ обрана суддею апеляційного суду Львівської області безстроково.
Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 переведена на роботу на посаду судді Львівського апеляційного суду.
Вказані обставини встановлені рішенням Вищої ради правосуддя від 23.06.2020 № 1949/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку».
Наказом Львівського апеляційного суду від 10.07.2020 № 05.14/12/2020 «Про виключення зі штату суду» ОСОБА_1 , суддю, 10 липня 2020 року виключено зі штату Львівського апеляційного суду.
Львівський апеляційний суд видав позивачці довідку № 07.20/156/2025 від 25.02.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 10 липня 2020 року. Відповідач у вказаній довідці визначив розмір суддівської винагороди, яка враховується при призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, який складає 214404,00 грн, у тому числі:
- посадовий оклад - 126120,00 грн;
- доплата за вислугу років - 88284,00 грн.
Крім того, Львівський апеляційний суд видав позивачці довідку № 07.20/157/2025 від 25.02.2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року. Зі змісту вказаної довідки слідує, що станом на 01 січня 2024 року її суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 214404,00 грн, у тому числі:
- посадовий оклад - 126120,00 грн;
- доплата за вислугу років - 88284,00 грн.
Відповідно до зазначеної довідки, довічне грошове утримання нараховано відповідно до довідки Львівського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій визначено суддівську винагороду та її складові виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102,00 гривні.
З метою проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивачка зверталася до відповідача із заявою про отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Львівський апеляційний суд листом від 25.02.2025 року за № 07.24/16/2025 повідомив позивачку (через її представника) про те, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді складає 2102 грн. Тому, відсутні підстави для складання відповідної довідки із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у видачі позивачці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ч. 2 ст.4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII (в редакції Закону № 1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 складає 2102 грн. Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 становив 2270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. У статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 р. № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст.1 Закону № 966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Вказаною нормою Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами ст. 4 Закону № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд звертає увагу на те, що в Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема у статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102,00 грн.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Натомість, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.
Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Суд зазначає, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23.
Будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивачки іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Отже, суддівська винагорода позивачки, яка враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці має бути розрахована на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачці у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Тому з метою повного та ефективного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача видати позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Львівського апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
3. Зобов'язати Львівський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024, виходячи з базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського апеляційного суду на користь ОСОБА_2 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Львівський апеляційний суд (79008 м. Львів пл. Соборна 7; код ЄДРПОУ 42262398).
Суддя Р.П. Качур