25 березня 2025 рокусправа № 380/23260/24
11 год 32 хв м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Шмигельської А.І., представника позивача Жигайла О.І., представниці відповідача Фостяк Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 36653/13-01-07-09 від 27.08.2024 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 544105,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 36652/13-01-07-09 від 27.08.2024 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом за результатами фактичної перевірки в належному позивачу магазині, яка проведена з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в наказі контролюючого органу про проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норму, що їх регулює (юридичні підстави). Отже, на думку позивача, були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки. Звернув увагу суду на період діяльності, який зазначений для перевірки в наказі від 24.07.2024 № 313-п - з 01.10.2021 по дату завершення перевірки, тобто за минулий період господарської діяльності позивача, що грубо суперечить самому змісту (особливості) фактичної перевірки, під час проведення якої перевіряється саме законність проведення суб'єктом підприємницької діяльності фактичних дій за місцем здійснення підприємницької діяльності.
Вважає, що у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
По суті зафіксованих актом фактичної перевірки порушень щодо не ведення обліку товарних запасів, позивач вказує, що ним надано працівникам контролюючого органу всі документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством та які підтверджують облік та походження товарних запасів, що знаходились в магазині.
Ухвалою суду від 19.11.2024, з урахуванням ухвали від 27.02.2025 про виправлення описки, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 90376 від 06.12.2024) та додаткові пояснення у справі (вх. № 2459 від 13.01.2025), в яких проти позову заперечив. В обґрунтування таких вказав, що підставою для проведення перевірки стала письмова скарга № І-286 від 24.07.2024 про можливі порушення позивачем вимог законодавства, яка надійшла на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Щодо періоду діяльності платника, який перевірявся вказав, що Податковий кодекс України не містить обмежень щодо перевірок даних за минулий період часу в межах проведення фактичної перевірки платника податку. Більше того, обов'язок контролюючого органу щодо перевірок даних прямо випливає з визначення та підстав проведення фактичних перевірок вказаних в п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Щодо тверджень позивача що документи походження і обліку товарних запасів наявні та були надані податковому органу в повному обсязі вказав, що наявність у позивача первинних документів, в тому числі договору комісії від 22.07.2024 № ВМ-22-07-24-СМ, акта приймання-передачі від 22.07.2024 до договору комісії від 22.07.2024 № ВМ-22-07-24-СМ без належного ведення (заповнення) Типової форми не свідчать про облік товарних запасів як і обставини щодо не ведення позивачем обліку товарно-матеріальних цінностей в Книзі доходів і витрат.
Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач надав суду додаткові пояснення у справі (вх. № 15750 від 25.02.2025), у яких вказав, що відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися з підстав письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону. Про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Вказав, що до матеріалів справи долучено скаргу російською мовою від імені ОСОБА_2 без номера і без дати.
Звернув увагу суду на пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідно до якого звернення покупця (споживача) повинно бути оформленим відповідно до закону. Законом, який регулює такі правовідносини є Закон України «Про звернення громадян». Вважає, оскільки звернення не відповідає приписам ч. 7 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», оскільки не містить номера та дати повинно було бути поверненим відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а не бути підставою для проведення перевірки.
Щодо самого предмета перевірки вказав, що предмет фактичної перевірки має відповідати тим підставам, наявність яких зумовила призначення податковим органом такої перевірки.
Перевірка ФОП ОСОБА_1 здійснювалася за пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, до предмета якої входять: порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
У наказі від 24.07.2024 містяться покликання, що перевірка призначається з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Звернув увагу суду, що у цьому контексті податкове повідомлення-рішення № 36653/13-01-07-09 від 27.08.2024 винесене за п. 1 ст. 17 та ст. 20 Закону України № 265/95-ВР, тобто відповідальність за відсутність обліку та реалізацію товару, який не облікований у відповідності до вимог законодавства, а питання обліку товарних запасів не відноситься до предмета перевірки за пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.02.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень; справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представниця відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила; просила у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність з 24.05.2022, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350000000152332.
Видами діяльності позивача за КВЕД є:
47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний);
95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування;
95.12 Ремонт обладнання зв'язку;
47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах;
47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпечення у спеціалізованих магазинах;
47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням;
46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 3135-п від 24.07.2024 “Про проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 на підставі пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80, ст. 191, 20, пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, Податкового кодексу України, яким визначено провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 щодо дотримання вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцт, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до вищевказаного наказу від 24.07.2024 № 3135-п та направлень на перевірку від 24.07.2024 № 5961, № 6002, № 5962 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю 10 діб.
За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки № 2174/04/36/07/14/РРО/ НОМЕР_1 від 01.08.2024.
Вказаним актом зафіксовано порушення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вимог п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарів за місцем їх реалізації.
На підставі Акта перевірки від 01.08.2024 року № 2174/04/36/07/14/РРО/ НОМЕР_2 ГУ ДПС у Львівській області винесене податкове повідомлення - рішення від 27.08.2024 № 36653/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій, за порушення норм регулювання обігу готівки згідно з п. 1 ст. 17 та ст. 20 Закону № 265/95-ВР вартості необлікованих товарів у розмірі 544105,50 грн. та № 36652/13-01-07-09 від 27.08.2024 на суму 2040 грн за ненадання контролюючому органу документів.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки та оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі також ПК України).
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (надалі також Закон № 265/95-ВР).
Як передбачено частиною першою статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, згідно із положеннями пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Як слідує зі змісту пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.
Судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки стала скарга № І-286 від 24.07.2024 від ОСОБА_2 , яка надійшла на адресу ГУ ДПС у Дніпропетровській області 24.07.2024 (а.с. 47). Вказана скарга виконана російською мовою від ОСОБА_2 без номера і без дати.
Відповідно до пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, звернення покупця (споживача) повинно бути оформлено відповідно до закону. Законом, який регулює ці правовідносини є Закон України «Про звернення громадян».
Частиною 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також повинно бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису про надсилання електронного звернення не вимагається.
Скарга ОСОБА_2 не містить дати звернення.
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Крім того зі змісту звернення не зрозуміло про якого платника податків йдеться. Також з цього звернення не зрозуміло чи заявник був покупцем і чи взагалі придбавав товар у позивача і чи позивачем були вчинені порушення.
Підсумовуючи зміст звернення, що слугувало підставою для проведення перевірки позивача - таке не містить жодної інформації про порушення позивачем установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки звернення ОСОБА_2 не було оформлено відповідно до Закону та за змістом не стосувалося позивача, таке не могло слугувати підставою для проведення перевірки.
Як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Судом також встановлено, що у наказі ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 24.07.2024 № 3135-п вказано, що фактична перевірка позивача здійснювалася за пп.80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, до предмета якої входять: порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. У цьому ж наказі міститься покликання, що перевірка призначена з метою контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Тобто мета перевірки сформульована ширше аніж підстава.
Суд звертає увагу, що відповідальність платника податків оскарженим податковим повідомленням-рішенням застосована за п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України № 265/95-ВР, тобто за відсутність обліку товарів та за реалізацію товарів, який не облікований у відповідності до вимог законодавства.
Суд зазначає, що питання обліку товарних запасів не відноситься до предмета перевірки за пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Тому, суд дійшов висновку, що відповідач при виході на перевірку вийшов за межі предмета перевірки.
Щодо зафіксованих в акті перевірки порушень позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95- ВР, в частині не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, не надання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Як зафіксовано актом перевірки від 01.08.2024 № 2174 на момент проведення перевірки в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлено факт не ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів, а саме відсутні первинні документи, що підтверджують отримання товару, відсутні записи у формі ведення обліку товарних запасів у кількості 588 одиниць на загальну суму 540507 грн.
При цьому, під час фактичної перевірки встановлено та відповідачем не заперечується, що до перевірки надано первинні документи, а саме: форму обліку товарних запасів за липень 2024, акт прийому-передачі, що є додатком до договору комісії від 22.07.2024 № ВМ-22-07-24-СМ, договір комісії № ВМ-22-07-24-СМ від 22.07.2024, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3 ..
Факт надання таких документів не заперечується відповідачем. Будь-які інші документи позивачем до перевірки не надавались, що підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та не заперечується сторонами.
Як з'ясовано судом, спірним питанням в даному випадку є те, чи можуть договір комісії та акт приймання-передачі товарів до договору комісії бути належними документами на підтвердження обліку та походження товарних запасів позивача з урахуванням виду та особливостей товарних запасів, які є предметом спору та чи розкривають належним чином надані суб'єктом господарювання документи суть та зміст господарських операцій.
Суд зазначає, що правила ведення обліку товарних запасів, які поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, які відповідно до Закону зобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 № 496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок № 496).
Згідно з пунктами 2 розділу І Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.
Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку. Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.
Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів (п.4 розділу ІІ Порядку № 496).
Відповідно до п. 9 розділу ІІ Порядку № 496, заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Судом встановлено, що позивач надав до перевірки Форму ведення обліку товарних запасів за місцем продажу за адресою: АДРЕСА_1 до якої внесено відомості про надходження товару 22.07.2024 відповідно до Акта приймання-передачі товарів від 22.07.2024 до договору комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24-СМ від ФОП ОСОБА_3 на суму 907861 грн.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що позивач здійснював реалізацію товару (мобільні телефони та аксесуари, тощо) у магазині за місцем проведення фактичної перевірки на підставі долучених до справи документів, а саме: договору комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24, акта приймання-передачі товарів до договору комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24, форми ведення обліку товарних запасів.
Вказані документи надані контролюючому органу під час проведення перевірки.
Суд встановив, що договір комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24 та акт приймання-передачі товарів до договору комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24 містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ), отримувач (Комісіонер) ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), дати проведення операції (передання товарів, зазначених в акті приймання-передачі товарів до Договору комісії від 22.07.2024), найменування, кількість та вартість товару, а також найменування, кількість та вартість кожної окремої одиниці товару чітко зазначені в акті приймання-передачі товарів до договору комісії.
Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних документів, які передбачені Порядком № 496.
Також суд зауважує, що асортимент товару, вказаний в акті приймання-передачі товарів до договору комісії від 22.07.2024 за № ВМ-22-07-24, відповідає товару зазначеному контролюючим органом під час проведення перевірки відносно якого зроблено висновок про неналежний облік.
Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів.
Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.
З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку № 496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.
Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.
У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.
Водночас, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.
Також контролюючий орган в акті перевірки не зазначив жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.
Доводи податкового органу фактично ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за Договором комісії, яка, може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання документів на підтвердження походження товарів та встановлення його реального власника не спростовує факт належного їх обліку.
Крім того, суд вже зазначив, що питання обліку товарних запасів не відноситься до предмета перевірки за пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Згідно з частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Отже з аналізу вказаних норм не випливає обов'язок комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання-передачі.
Суд також критично оцінює доводи податкового органу щодо ненадання платіжних документів за договором комісії, оскільки такої вимоги податковий орган не ставив у своїх письмових вимогах. Окрім цього, за умовами договору такого обов'язку для позивача на момент проведення перевірки ще не настало.
Крім того суд зазначає про те, що контролюючим органом не складено Акта про відмову у наданні первинних документів на його вимогу.
Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР також відсутні.
За таких обставин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.08.2024 року № 36653/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 544105,50 грн не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.
Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.08.2024 № 36652/13-01-07-09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040 грн за ненадання контролюючому органу на його вимогу первинних документів, пов'язаних з предметом перевірки суд зазначає таке.
Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. На виконання даної норми, як вже зазначалось судом вище, позивач надав первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, та які належать або пов'язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в магазині.
Відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПКУ, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів.
Акта про відмову у наданні первинних документів позивачем відповідач не складав.
Верховний Суд неодноразово вказував, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, у разі ж відмови надати документи посадова (службова) особа контролюючого органу складає акт, що засвідчує факт відмови. Крім того в такому акті має бути зазначено перелік документів, які пропонувалося надати. Зокрема, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16 тощо).
З огляду на викладене, з урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 36652/13-01-07-09 від 27.08.24 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2040 грн за ненадання усіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції, не довів правопорушення позивача у сфері податкових правовідносин, а тому приймаючи оскаржуване рішення, діяв протиправно, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовну.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.
Керуючись ст.ст. 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.08.2024 № 36653/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 544105,50 грн.
3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 27.08.2024 № 36652/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн.
4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090) сплачений судовий збір в сумі 4369 (чотири тисячі триста шістдесят дев'ять) грн 16 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2025.
Суддя Р.П. Качур