03 квітня 2025 рокусправа № 640/8593/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.09.2020;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора розглянути скаргу ОСОБА_1 від 09.09.2020;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора моральну шкоду, спричинену не розглядом заяви у розмірі 25 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2021 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).
Згідно з Додатком 3 до пункту 19 Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" справу № 640/8593/21 визначено розглядати Львівському окружному адміністративному суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 адміністративну справу №640/8593/21 передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Морській Галині Михайлівні.
Ухвалою від 14.02.2025 справа прийнята до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2020 позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із скаргою на бездіяльність службових осіб Сумської обласної прокуратури, при розгляді заяв про вчинення кримінальних правопорушень. Листом Офісом Генерального прокурора від 22.09.2020 № 31/3/1-44993-20 звернення ОСОБА_1 від 09.09.2020 скеровано до Сумської обласної прокуратури. Зазначені дії Офісу Генерального прокурора позивач вважає протиправними та зазначає що йому завдано моральну шкоду у сумі 25 000 грн.
Відповідач надіслав суду відзив у справі та клопотання про закриття провадження у справі.
У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним: «…Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Відповідно до п. 7.6. Регламенту, звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками обласних прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Офісу Генерального прокурора, підрозділом з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів у строк не більше ніж п'ять днів надсилаються для розгляду до обласних прокуратур, якщо вирішення порушених у зверненнях питань належить до компетенції прокуратур нижчого рівня. Згідно з п. 15 розділу ІІ Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора від 06.08.2020 № 363, яка була чинною на момент розгляду звернення заявника, звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівником органу прокуратури і в яких не оскаржуються дії чи рішення працівників цієї прокуратури, відповідальними підрозділами у термін не більш ніж п'ять днів надсилаються до відповідної прокуратури нижчого рівня, якщо вирішення порушених у них питань належить до її компетенції. За таких обставин керуючись принципом територіальності, як встановлено ст. 3 Закону України «Про прокуратуру», скаргу ОСОБА_1 обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства скеровано до Сумської обласної прокуратури, оскільки цією регіональною прокуратурою розглядалось попереднє звернення щодо реєстрації кримінального правопорушення, про що повідомлено скаржника. Окремо слід наголосити на тому, помилковим є посилання позивача на порушення Офісом Генерального прокурора ч. 4 ст. 7 Закону, відповідно до якої забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються. За вимогами п. 15 розділу ІІ Інструкції звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівником органу прокуратури, надсилаються до відповідної прокуратури нижчого рівня, якщо вирішення порушених у них питань належить до її компетенції. Оскільки за зверненням позивача рішення Сумською обласною прокуратурою не приймалось, при надісланні його на розгляд до вказаної прокуратури норми ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» не порушено…». Також зазначив про відсутність доказів на підтвердження заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди.
Із вказаних підстав просив суд відмовити у задоволенні позову.
Клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а отже оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Так із матеріалів справи слідує, до Офісу Генерального прокурора надійшла скарга ОСОБА_1 від 09.09.2020, у якій скаржник просив: «…провести перевірку діяльності службових осіб прокуратори Сумської області з виїздом у м. Суми та з'ясувати: на яких підставах службові особи прокуратури порушують конституційні права громадян та приховують кримінальні правопорушення; під час проведення перевірки відвідати мене у ДУ «Сумський слідчий ізолятор» (тобто провести перевірку за моєї участі) щоб я міг більш детально пояснити обставини справи та надати письмові документи, які підтверджують зловживання службових осіб прокуратури Сумської області…».
На вказану скаргу ОСОБА_1 відповідач надіслав лист заявнику та прокураторі Сумської області від 22.09.2020 № 31/3-89187 вих-20, у якому повідомив наступне: «…Згідно з територіальною юрисдикцією та вимогами Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженому наказом Генеральної прокуратури України від 28.03.2019 №51, надсилаю скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службових осіб Сумської обласної прокуратури при розгляді заяв про вчинення кримінального правопорушення. Необхідно організувати розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та про результати повідомити скаржника. Одночасно заявнику роз'яснюю, що відповідно до вимог ст. ст. 303-307 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. 3 огляду на викладене Ви маєте право звернутися зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора до місцевого суду… ».
Скарга ОСОБА_1 від 09.09.2020 щодо неналежного, розгляду його заяви від 02.01.2020 розглянута Сумською обласною прокуратурою, про що заявника повідомлено листом від 01.10.2020 № 31-2919-20: «… роз'яснюю, що згідно з положеннями ст. ст. 303-307 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду. … Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, зазначеному вище. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження…».
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Відповідач, посилаючись на норми КПК, стверджує, що у межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Надаючи оцінку такому твердженню, суд застосовує наступні правові норми у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 6, 17 КАС, чинного на час звернення позивача до суду, які закріплювали завдання адміністративного судочинства, право на судовий захист, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Предметом спору у справі, яка переглядається, є неналежні, на думку позивача, дії Офісу Генерального прокурора щодо розгляду його заяви про оскарження бездіяльності прокуратури Сумської області.
Неналежність дій відповідача позивач убачає у тому, що його заява направлена до прокуратури Сумської області, а не розглянута Офісом Генерального прокурора
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно із частиною першою статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
За правилами частин першої - четвертої статті 214 КПК Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Наведеними правовими нормами визначено суб'єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Як встановлено судом із матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із скаргою від 09.09.2020, у якій він просив провести перевірку діяльності службових осіб прокуратури Сумської області.
Звернення до суду з цим позовом обумовлене неналежним, на думку позивача, реагуванням Офісу Генерального прокурора на цю заяву, а саме: надіслання для розгляду у орган, дії якого оскаржувались, а не безпосередній розгляд відповідачем.
Із наведеного слідує, що спір фактично стосується оскарження позивачем бездіяльності відповідача щодо нерозгляду його скарги.
Відтак суд вважає, що дані правовідносини не стосуються питання внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відтак позивач і відповідач не діють як учасники кримінального провадження.
Суд вважає безпідставним посилання відповідачем у даній справі на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 у справі № 808/3351/17, через відмінність правовідносин у цих справах.
Враховуючи наведене, підстави для закриття провадження у справі відсутні.
По суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Розгляд звернень громадян в органах прокуратури здійснюється відповідно до положень Конституції України, законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18.01.2019 № 8, що був чинним в момент виникнення спірних правовідносин (далі - Регламент), Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора від 06.08.2020 № 363, що була чинною в момент дії спірних правовідносин (далі - Інструкція).
За приписами статті 12 Закону «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження».
Так розділ 6 Регламенту визначає «Організацію розгляду документів».
Приймання, реєстрація, розгляд та проходження документів, звернень і запитів, порядок доступу до публічної інформації у Генеральній прокуратурі України здійснюється відповідно до вимог законодавства, організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України з питань діловодства в органах прокуратури України, розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури, запитів на інформацію, а також цього Регламенту (п. 6.1 Регламенту).
Усі звернення та депутатські запити, що надійшли до Генеральної прокуратури України, підлягають попередньому розгляду. Після реєстрації в підрозділі документального забезпечення звернення та запити передаються до підрозділу з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів. Працівники цього підрозділу перевіряють правильність оформлення звернень та запитів, належність порушених у них питань до компетенції органів прокуратури (п. 6.5 Регламенту).
Звернення громадян, оформлені без додержання вимог статті 5 Закону України "Про звернення громадян", із відповідними роз'ясненнями підрозділом з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів повертаються заявникам (п. 6.6 Регламенту).
Звернення громадян із питань, які не належать до повноважень органів прокуратури, підрозділом з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів надсилаються за належністю до відповідного органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно цим підрозділом у встановлений законом строк повертається громадянину з відповідним роз'ясненням (п. 6.7 Регламенту).
Звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками регіональних прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Генеральної прокуратури України, підрозділом з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів надсилаються для розгляду до регіональних прокуратур, якщо вирішення порушених у зверненнях питань належить до компетенції регіональних чи місцевих прокуратур (п. 6.8 Регламенту).
За зверненнями, розгляд яких належить до компетенції Генеральної прокуратури України, підрозділ з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів визначає структурний підрозділ, уповноважений на вирішення порушених питань, після чого повертає зазначені звернення до підрозділу документального забезпечення для подальшого спрямування (п. 6.9 Регламенту).
Розділом ІІ Інструкції встановлений «Порядок розгляду звернень і запитів».
Усі звернення та запити, крім усних звернень, які вирішені на особистому прийомі, підлягають попередньому розгляду. Попередній розгляд звернень та запитів передбачає ознайомлення з їх змістом, перевірку правильності оформлення та належності порушених у них питань до компетенції прокуратури (п. 1 розділу ІІ Інструкції).
Попередній розгляд звернень і запитів після їх реєстрації здійснюється в Офісі Генерального прокурора та регіональних (обласних) прокуратурах підрозділами з організації особистого прийому громадян, розгляду звернень та запитів (далі - відповідальні підрозділи), у місцевих (окружних) прокуратурах - керівниками місцевих (окружних) прокуратур, їхніми першими заступниками та заступниками (п. 2 розділу ІІ Інструкції).
За результатами попереднього розгляду щодо кожного звернення і запиту визначеними у пункті 2 цього розділу особами у межах повноважень приймається одне з таких рішень: передання для розгляду керівнику органу прокуратури або його заступнику згідно з розподілом обов'язків; передання для розгляду до відповідного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, регіональної (обласної) чи місцевої (окружної) прокуратури, прокурору або іншому працівнику органу прокуратури; направлення за територіальністю та/або належністю; повернення заявнику з наданням відповідних роз'яснень; залишення без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян" (п. 3 розділу ІІ Інструкції).
Керівникам самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора згідно з компетенцією передаються на розгляд повторні звернення, звернення щодо дій чи рішень, прийнятих їхніми підлеглими, керівниками регіональних (обласних) прокуратур, а також звернення, які потребують вирішення у порядку статті 214 КПК України (у тому числі звернення, у яких містяться вимоги про притягнення до кримінальної відповідальності, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань), надання роз'яснень повноважень органів прокуратури та вимог законодавства (п. 9 розділу ІІ Інструкції).
Керівникам регіональних (обласних) прокуратур, їхнім першим заступникам та заступникам, керівникам самостійних структурних підрозділів передаються для розгляду звернення і запити у порядку, визначеному регламентом, з урахуванням вимог цієї Інструкції (п. 10 розділу ІІ Інструкції).
Звернення, у яких порушені питання не належать до повноважень органів прокуратури, відповідно до статті 7 Закону України "Про звернення громадян" відповідальними підрозділами, керівниками місцевих (окружних) прокуратур або їхніми першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів цих прокуратур у термін не більш ніж п'ять днів надсилаються за належністю до відповідного органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідним роз'ясненням. У разі необхідності заявнику роз'яснюються компетенція органів прокуратури, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненні питань, функції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та право на звернення до суду.
Забороняється направляти звернення громадян для розгляду до тих органів або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (п. 14 розділу ІІ Інструкції).
Судом встановлено, що скарга позивача надіслана відповідачем для розгляду до Сумської обласної прокуратури.
Так відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається на п. 6.8 Регламенту, яким передбачено, що звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками регіональних прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Генеральної прокуратури України, підрозділом з організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів надсилаються для розгляду до регіональних прокуратур, якщо вирішення порушених у зверненнях питань належить до компетенції регіональних чи місцевих прокуратур.
Суд не погоджується із такими діями, оскільки розгляд скарги на дії службових осіб Сумської обласної прокуратури не належить до повноважень Сумської обласної прокуратури.
Крім того заборона направляти звернення громадян для розгляду до тих органів або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються прямо передбачена п. 14 розділу ІІ Інструкції, якою відповідач керувався під час розгляду скарги позивача.
Враховуючи встановлені судом обставин та наведені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду скарги позивача від 09.09.2020 по суті, і безпідставно надіслав її для розгляду до Сумської обласної прокуратури.
Відтак позов у цій частині належить задовольнити та поновити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 09.09.2020.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач факт завдання моральної шкоди обґрунтовує тим, що не розгляд його скарги по суті позбавив його права викласти свої аргументи, брати участь у розгляді скарги, одержувати письмову відповідь про її результат, що «… викликало у мене нервове потрясіння та тривалу нервову напругу…». Стверджує, що дані обставини його нормальний спосіб життя, призвели до відчаю та посилили його душевні страждання.
Відповідач заперечив проти стягнення коштів у відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що позивачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора) моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зав'язків та стосунків з оточуючими людьми тощо, причино-наслідкового зв'язку між порушенням його права та наслідками указаними останнім, у тому числі додаткових зусиль для організації свого життя.
Надаючи оцінку позиціям сторін, суд враховує наступні правові норми.
Положеннями ст.56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17.
Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.11.2022 у справі № 120/3806/19-а.
Суд відмічає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов'язує з не розглядом по суті його скарги та позбавленням його права подавати пояснення та брати участь у розгляді такої скарги і отримувати письмову відповідь.
Разом із тим суд зауважує, що розгляд письмової скарги відбувається без участі скаржника, а усі пояснення він мав викласти у своїй скарзі. Крім цього позивач не зазначив як саме не розгляд скарги призвів до тих обставин та станів позивача, про які він пише у позовній заяві.
Враховуючи наведені обставини, суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, суд розподіл судових витрат не проводить.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051) щодо не розгляду по суті скарги ОСОБА_1 від 09.09.2020.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051) розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 09.09.2020.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна