Справа № 309/4981/24
28.03.2025 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП,
Постановою судді Хустського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) гривень 60 копійок.
Відповідно до постанови суду, - 18 жовтня 2024 року, близько 14 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Велятино, на напрямку 151 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наміру перетинати державний кодон у нього не було, оскільки 18.10.2024 він із дружиною їхали у весільну подорож і необхідності тікати з країни у нього не було, так як йому 22 роки, а мобілізують після 25 років, крім того він пройшов співбесіду на роботу в ПАТ «Укрнафта» де є 100% бронювання всіх працівників. Зазначає, що він відмовився підписувати протокол, оскільки йому ніхто із посадових осіб не зачитали його права і не запропонували дати пояснення по суті надуманого адміністративного порушення. Звертає увагу, що до протоколу додані докази, а саме фотографії начебто його телефону, однак це не відповідає дійсності, оскільки це фото телефону що працює на операційній системі Apple (на цій системі працюють телефони iPhone), а його телефон Xiaomi 10 (як зазначено в протоколі вилучення особистих речей). Зазначає, що всі докази наявні в матеріалах справи є фальсифіковані і не доводять його вини.
До початку судового засідання ОСОБА_1 надав додаткові пояснення у справі у яких зазначив, що згідно протоколу його було затримано в межах прикордонного району біля населеного пункту Велятино на відстані 5.5 км від державного кордону, що суперечить визначенню прикордонної смуги. Стверджує, що згідно Порядку в'їзду, перебування, проживання, пересування гр.України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в редакції Постанови КМ №890 від 04.08.2021, в нього не було обов'язку мати при собі дозвіл на перебування в контрольованому прикордонному районі, оскільки таке не вимагається, у зв'язку з чим додав карту Закарпатської області з відображенням зони прикордонної смуги для перебування в яких необхідно оформляти дозвіл в ДПСУ.
Крім того ОСОБА_1 подав клопотання про проведення судового засідання без його участі, просив задовольнити його апеляційну скаргу та закрити провадження по справі.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов'язковою.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд важає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином не були дотримані.
Частиною 1 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Згідно з п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої розглянуто справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у відсутність ОСОБА_1 , суд не переконався в правдивості та достовірності показань ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи та не дав належної оцінки його поясненням, що викладені у клопотанні про закриття адміністративного провадження (а.с. 14-23).
Так, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ №137481 від 18.10.2024, з якого вбачається, що 18 жовтня 2024 року, близько 14 год. 10 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Велятино, на напрямку 151 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про Державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи доказів недостатньо для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину, в матеріалах справи не міститься.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання, пояснення офіцера (оперуповноваженого) прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_1 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону ОСОБА_2 , довідка про результати затримання, самі по собі не можуть бути достатніми доказами для висновку про винуватість особи, якщо обставини правопорушення не підтверджені іншими доказами.
Слід зауважити, що у матеріалах справи наявний протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів від 18.10.2024, згідно якого у ОСОБА_1 вилучено: паспорт гр.України НОМЕР_3 , орган, що видав 2617, дата видачі 29.12.2021; телефон фірми Xiaomi 10 (чорного кольору), тобто у ОСОБА_1 не було виявлено речей чи документів, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону.
Так, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказав, що 18 жовтня 2024 року він не мав наміру перетинати кордон, оскільки він із дружиною їхали у весільну подорож і необхідності тікати з країни у нього не було, так як йому 22 роки, а мобілізують після 25 років, крім того він пройшов співбесіду на роботу в ПАТ «Укрнафта» де є 100% бронювання всіх працівників. Зазначив, що їх було зупинено на блокпості у с. Велятино, який знаходиться на значній відстані від державного кордону.
Суд апеляційної інстанції враховує вказані доводи апеляційної скарзі та вважає, що сам факт перебування чи прямування особи в населений пункт, який розташований на межі кордону України з іншою країною, не вказує на його намір або спробу перетнути кордон. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було виявлено на блокпості на околиці н.п. Велятино, який знаходиться за 5.5 км від лінії державного кордону, що є значною відстанню до самого кордону, та не може безумовно свідчити про намір його перетину.
Викладені вище обставини у їх сукупності свідчать, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом наявними у справі доказами, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви суд тлумачить на користь особи, яка притягається до відповідальності.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас, докази, наявні у матеріалах справи, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, як належні і достатні та свідчити про вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів, не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв'язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду скасувати та відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП закрити провадження за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 03 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага