Провадження № 22-ц/803/3890/25 Справа № 185/8368/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції Болдирєва У.М., -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я в розмірі 245 000,00грн.
Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що він з 30 травня 1994року по 04 березня 2016року знаходився у трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» та за час роботи на даному підприємстві отримав професійні захворювання, які обумовлені умовами в яких він працював та трудове каліцтво.
Згідно довідки МСЕК серії 12ААА № 017829 від 11 травня 2016року ОСОБА_1 встановлено первинно 60 відсотків втрати професійної працездатності, в тому числі: 40 відсотків - радикулопатія з ДФА, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - приглухуватість, 5 відсотків - трудове каліцтво.
Позивач зазначав, що внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та трудового каліцтва, що супроводжувалося значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Та заявник стверджував, що наведені обставини негативно позначилися на його душевному та фізичному станах, самопочуття не поліпшується, та негативні зміни у його житті є незворотними - усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Позивач вважав, що відповідач повинен відшкодувати нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що роботодавець звільнив його за станом здоров'я, та його постійно турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 120 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що доведене спричинення позивачу моральної шкоди, а також провина відповідача в спричиненні такої шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60%.
Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд визначив компенсацію спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 120 000,00грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
29 січня 2025 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та висловив вимогу про зміну рішення, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 245 000,00грн та стягнувши її без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких позивач зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
29 січня 2025 року Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року.
В апеляційній скарзі Товариство не погодилось з висновками суду в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди та висловило вимогу про зміну рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 60 000,00грн.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема відповідач посилався на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача.
Заявник вказував, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності на підприємство у вигляді моральної шкоди.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти апеляційної скарги відповідача, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 лютого 2025року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
13 березня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 01 квітня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно записів трудової книжки та даних акту за формою П-4 позивач ОСОБА_1 має 12 років 1 місяць трудового стажу в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи у структурних підрозділах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
03 травня 2008року під час роботи на виробничому структурному підрозділі « ОСОБА_2 » з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом форми Н-1 № 8 від 05 травня 2008року. Потерпілий отримав травму: забій правого кульшового суглобу, закритий перелом лобкової кістки (а.с.10-11).
04 березня 2016року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (пункт 2 статті 40 КЗпП України).
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 19 квітня 2016року №580 встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань: -радикулопатія шийна та попереко-крижова на фоні ретроспондилолістеза тіла з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим, м'язово-тонічним та периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу у поєднанні з періартрозами колінних та ліктьових суглобів; -хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), легенева недостатність першого ступеня; -нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху)(а.с.19-20).
29 квітня 2016 року затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, за змістом якого професійне захворювання ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працівника, недосконалості технології, механізмів, робочого інструменту. Причини виникнення хронічного професійного захворювання: запиленість повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, важкість праці (а.с.14).
Довідкою МСЕК серії 12ААА № 017829 від 11 травня 2016року ОСОБА_1 встановлено первинно 60 відсотків втрати професійної працездатності, в тому числі: 40 відсотків - радикулопатія з ДФА, 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків - приглухуватість, 5 відсотків - трудове каліцтво, акт форми Н-1 № 8 від 05 травня 2008 року(а.с.17).
В подальшому довідкою МСЕК серії 12ААА № 130790 від 25 квітня 2024року позивачу визначений той самий відсоток втрати професійної працездатності повторно безстроково(а.с.15).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, вважав доведеним спричинення позивачу моральної шкоди по вині відповідача та визначив розмір відшкодування враховуючи істотність вимушених змін у житті яких зазнав позивач через втрату здоров'я.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» слід залишити без задоволення та апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, так як судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме суд неправильно витлумачив закон.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав /частина перша-третя статті 23 ЦК України/.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Що стосується доводів апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про не доведення причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у ОСОБА_1 та діями відповідача, а також, що причиною професійних захворювань ОСОБА_1 є порушення та недотримання ним відповідних рекомендацій, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 29 квітня 2016року, у якому зазначено обставини виникнення захворювання - запиленість повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, важкість праці.
Згідно цього акту розслідування причинами виникнення хронічного професійного захворювання є: важкість праці, перевищення допустимого вмісту пилу в повітрі робочої зони, перевищення допустимого рівня шуму.
Факт настання причинно-наслідкового зв'язку із настанням хвороби пов'язаної із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наявними доказами у справі.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань та трудового каліцтва позивач втратив 60% професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, прийнявши до уваги факт втрати ОСОБА_1 60% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача, на рівні 120 000,00грн.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, - апеляційний суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції при ухваленні рішення врахував глибину та період фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, ступінь втрати ним професійної працездатності, потребу в медикаментозному лікуванні, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди, та характер немайнових витрат, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в розмірі 120 000,00грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційних скарг про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення чи збільшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права в цій частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).
За наведених умов, апеляційний суд погоджується з розміром моральної шкоди в розмірі 120 000,00грн, присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках.
Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 60 %, яка первинно безстроково встановлена йому висновком МСЕК від 11 травня 2016року, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
У зв'язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апеляційних скарг про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Водночас, доводи апеляційної скарги позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів заслуговують на увагу.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров“ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).
Апеляційний суд зауважує, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
Враховуючи викладене, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди життю та здоров'ю не підлягає оподаткуванню.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024рокупідлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та часткового задоволення апеляційної скарги позивача, внаслідок чого слід змінити рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024 року- змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2024року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2025року.
Судді: