Провадження № 22-ц/803/4492/25 Справа № 189/2476/24 Суддя у 1-й інстанції - Чорна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: Виконавчий комітет Покровської селищної ради,
Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмету спору: державний нотаріус Покровської державної нотаріальної контори,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла зі спадкових правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Чорна О.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Виконавчого комітету Покровської селищної ради з вимогою про визнання за ним права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м., житловою площею 51,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ). За життя ОСОБА_2 володіла, користувалася та розпоряджалася вищезазначеним житловим будинком, але оформити право власності на дане майно не встигла.
Позивач зазначав, що він як єдиний спадкоємець першої черги за законом, подав до Покровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заяву про прийняття спадщини, проте, 13 вересня 2024року державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , оскільки позивачем не було надано правовстановлюючого документу на житловий будинок. Згідно договору купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , посвідченого Покровською державною нотаріальною конторою 03 листопада 1987року, реєстраційний №1503, мати позивача є власником даного житлового будинку, проте, оригінал договору купівлі - продажу не зберігся.
ОСОБА_1 стверджував, що він позбавлений можливості в позасудовому порядку оформити свої спадкові права на вищевказаний житловий будинок, який належав ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025року у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що рідний брат позивача не був заявлений ним як належний відповідач у справі, а суд не може вирішити питання чи не є ОСОБА_3 спадкоємцем за законом, який має право на обов'язкову частку майна незалежно від змісту заповіту та вирішити питання щодо його прав та обов'язків.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
28 січня 2025 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду першої інстанції апеляційну скаргу на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025 року.
В апеляційній скарзі заявник висловив вимогу про скасування рішення та про задоволення його позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутні докази того, що його брат у встановлений законом термін подав заяву про прийняття спадщини після смерті їх матері або є особою, яка могла б автоматично прийняти спадщину, а тому не може бути відповідачем у даній справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу не подавали.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 01 квітня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Великомихайлівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Васильківським відділом ДРАЦС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
На випадок смерті ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений 23 січня 2020року секретарем виконавчого комітету Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №26, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_2 повністю заповіла ОСОБА_1 , 1965року народження (а.с.10).
Із матеріалів, наданих нотаріальною установою на виконання ухвали суду, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №276/2023, із якої випливає, що своїм правом на спадкування після смерті ОСОБА_2 скористався позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом від 23 січня 2020року, посвідченим секретарем виконавчого комітету Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області за реєстровим №26, подавши заяву відповідного змісту за місцем відкриття спадщини (а.с.45).
13 вересня 2024року ОСОБА_1 подав до Покровської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.58 - копія).
Постановою державного нотаріуса Кривошей О.Г. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок (а.с.59).
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 (на даний час АДРЕСА_2 ), посвідченого Покровською державною нотаріальною конторою 03 листопада 1987року реєстраційний №1503 ОСОБА_2 є власником даного житлового будинку (а.с.12-13).
Оригінал договору купівлі-продажу не зберігся. Відповідно до листа державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 1233/01-21 від 25 липня 2024року примірник договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , посвідчений Покровською державною нотаріальною конторою 03 листопада 1987року по реєстру за №1503 на ім'я ОСОБА_2 не знайдений. Згідно відомостей з Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Покровської державної нотаріальної контори за 03 листопада 1987року під № 1503 - є запис про посвідчення вищевказаного договору (а.с.11).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №74286024 від 10 жовтня 2023року встановлено, що за життя ОСОБА_2 було складено два заповіти, чинні на момент смерті:
- складений на ім'я ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2010року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. та зареєстрований в реєстрі за №300;
- складений на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений 23 січня 2020року секретарем виконавчого комітету Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №26.
Судом встановлено, що у приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. зберігається заповіт ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчений нею 22 лютого 2010року, зареєстрований в реєстрі за №300, яким ОСОБА_2 заповіла житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 (а.с.77).
У судовому засіданні позивач пояснив, що ОСОБА_3 , на якого ОСОБА_2 склала заповіт у 2010 році - його рідний брат, якому 63 роки, проживає в сел. Покровське, між собою вони не спілкуються.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині що рідний брат позивача не був заявлений ним як належний відповідач у справі, а суд не може вирішити питання чи не є ОСОБА_3 спадкоємцем за законом, який має право на обов'язкову частку майна незалежно від змісту заповіту та вирішити питання щодо його прав та обов'язків.
Позивачу судом було роз'яснено його право на залучення до участі у справі ОСОБА_3 в якості співвідповідача, однак, позивач не скористався даним правом, передбаченим статтею 51 ЦПК України та не подав до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що вирішення справи без залучення до участі у справі відповідача є порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, оскільки суд вирішує питання про права і обов'язки осіб, які не приймають участі у справі.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.
У статті 1241 ЦК України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна незалежно від змісту заповіту. Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.
Перелік осіб, що мають право на обов'язкову частку, що визначений Законом, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця, непрацездатною вдовою/вдівцем, непрацездатними батьками/усиновителями та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі статтею 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця (див. постанову Верховного Суду від 10 січня 2022 року у справі № 577/2233/20 (провадження № 61-2722св21)).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19.
У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом.
Відповідачем за цим позовом ОСОБА_1 визначив Виконавчий комітет Покровської селищної ради, у зв'язку з відсутністю інших спадкоємців померлої ОСОБА_2 .
Водночас, з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №74286024 від 10 жовтня 2023року встановлено, що за життя ОСОБА_2 було складено два заповіти, чинні на момент смерті:
- складений на ім'я ОСОБА_3 , посвідчений 22 лютого 2010року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. та зареєстрований в реєстрі за №300;
- складений на ім'я ОСОБА_1 , посвідчений 23 січня 2020року секретарем виконавчого комітету Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №26.
Позивач пояснив, що ОСОБА_3 , на якого ОСОБА_2 склала заповіт у 2010 році - його рідний брат, якому 63 роки, проживає в сел. Покровське, між собою вони не спілкуються.
Тож за таких умов, Виконавчий комітет Покровської селищної ради не є належним відповідачем у справі, оскільки зазначений орган місцевого самоврядування не претендує на спірне спадкове майно та не є таким, що оспорює будь-чиє право на спадщину у цій справі. Лише за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами у справах, що стосуються спадкових правовідносин, є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Пред'явлені у цій справі позивачем вимоги безпосередньо можуть стосуватися прав та обов'язків ОСОБА_3 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останнього не було залучено відповідачем (співвідповідачем), оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.
Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що відсутні докази того, що його брат у встановлений законом термін подав заяву про прийняття спадщини після смерті їх матері або є особою, яка могла б автоматично прийняти спадщину, а тому не може бути відповідачем у даній справі. Проте такі доводи скарги є безпідставними, оскільки позивачем не надано беззаперечних доказів того, що його брат ОСОБА_3 не звертався із заявою про прийняття спадщини тощо та суд був позбавлений у межах предмету спору визначеного позивачем досліджувати та перевіряти наведені обставини.
Вказані обставини можуть бути предметом дослідження під час судового розгляду, до якого має бути залучений ОСОБА_3 у якості відповідача, як особа яка має відповідний правовий інтерес і права та обов'язки якої можуть бути порушені.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Тож встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при розгляді справи не було залучено ОСОБА_3 в якості відповідача до участі у справі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 07 січня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2025року.
Судді: