Провадження № 22-ц/803/3439/25 Справа № 185/8041/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ,
відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
відкрито розглянув в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подані апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року, головуючий у суді першої інстанції Перекопський М.М., -
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2024року ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 подала в суд позов проти Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») з вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві розмірі 600 000,00грн.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що вона є дружиною загиблого на виробництві ОСОБА_3 , від шлюбу з яким у них народилася дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок втрати батька, дитині завдана моральна шкода, яка полягає в стражданнях, які він перенесе у зв'язку з втратою близької та дорогої для неї людини, він наразі позбавлений можливості відчути батьківську підтримку, отримати його турботу. Вважаючи, що саме з боку відповідача не було забезпечено належних та безпечних умов праці, ОСОБА_3 загинув.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 200 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Висновки суду першої інстанції ґрунтувались на тому, що доведене спричинення позивачу моральної шкоди, а також провина відповідача в спричиненні такої шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням смерті ОСОБА_3 .
Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 200 000,00грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
14 січня 2025року ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року.
В апеляційній скарзі заявниця не погодився з висновками суду в частині розміру відшкодування, та висловив вимогу про скасування рішення в цій частині та про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовувались тим, що суд першої інстанції в повній мірі не врахував характер та обсяг моральних страждань дитини. Зазначає, що дитина внаслідок смерті батька позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальне забезпечення. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
22 січня 2025року ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» також подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року.
В апеляційній скарзі Товариство також не погодилося з висновками суду, та висловило вимогу про скасування рішення та відмовлення в позові повністю або зміну рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 150 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтовувалась тим, що позивачем не доведено психічний стан дитини відповідними доказами, серед яких мають бути висновки судових експертиз або звернення до лікарів. Крім того, позивачем не зазначено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Одночасно відповідач вважає, що винним у нещасному випадку на виробництві, що призвів до смерті чоловіка позивача, є сам померлий, що зумовлює відсутність вини підприємства у його смерті.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Надходження апеляційних скарг до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2025року витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 29 січня 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2025року апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» залишено без руху.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року.
06 березня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 12?? год 01 квітня 2025року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , від шлюбу з яким у них народилася дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження (а.с.8,18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (копія свідоцтва про смерть а.с.19).
Відповідно до акта спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1/П від 29 січня 2020року, 26 грудня 2019року о 16год 20хв стався нещасний випадок, а саме: 26 грудня 2019року у 2-гу зміну заступник начальника дільниці підготовчих робіт № 1 Сірий В.Ю. видав наряд ланці робітників дільниці ПР-1 у складі 1-го машиніста гірничих виїмкових машин, 4-х прохідників та 2-х гірників підземних на виконання робіт з приведення робочих місць у стан згідно правил безпеки, проведення 2,1 п.м. виробки 132 збірного штреку комбайном RH-160, встановлення анкерного кріплення, обслуговування комбайну RH-160, стрічкового перевантажувача ЛП-600, компресорної установки УКВШ-5/7, обслуговування канатно-ґрунтової дороги КНД-3, вивантаження гірничої маси з вагонеток ВДК-2,5 та на зачищення гірничої маси біля пунктів перевантаження на 132 збірному штреку та конвеєрному ходку блоку №3. На нижньому приймальному майданчику 132 збірного штреку для відправки у забій був сформований рухомий склад з 9-ти порожніх вагонеток ВДК-2,5 та спеціальної площадки з елементами металокріплення КШПУ-17.7, при цьому состав, всупереч технології, був сформований без встановлення вагонетки ВГ-3,3 перед спеціальною площадкою, без уловлювача, також згідно висновкам комісії, спеціальна площадка з елементами металокріплення була зчеплена з вагонеткою ВДК-2,5 за допомогою ланцюга скребкового конвеєру, який був зафіксований відрізком анкеру. Нещасний випадок визнаний пов'язаним з виробництвом та причиною настання нещасного випадку встановлено - порушення технологічного процесу та порушення трудової і виробничої дисципліни в частині невиконання посадових обов'язків. Комісією також встановлено серед винних осіб, та осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, серед інших вказаний і померлий ОСОБА_3 (а.с.12-17).
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції виснував, що частково доведено спричинення позивачу моральної шкоди та визначив розмір відшкодування 200 000,00грн, зазначивши про відрахування з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційні скарги слід частково задовольнити в частині висновку про відрахування з стягнутої суми податків та інших обов'язкових платежів.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина четверта статті 43, частина перша статті 46 Конституції України передбачає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої і другої статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненої каліцтвом, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності каліцтва і причинного зв'язку між смертю і каліцтвом, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008року № 20-рп/2008, визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши факт смерті ОСОБА_3 від нещасного випадку на виробництві, який актом спеціального розслідування нещасного випадку від 27 січня 2020року визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом, приймаючи до уваги, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у зв'язку з втратою близької людини завдає йому душевних та психологічних страждань, він позбавлений можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв'язків та докладання з його боку додаткових зусиль для організації свого життя, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в інтересах дитиниморальної шкоди в розмірі 200 000,00грн, яка спричинена втратою близької людини від нещасного випадку на виробництві.
При цьому слід зазначити, що винні дії загиблого ОСОБА_3 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову його дружини в інтересах дитини про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи від нещасного випадку, що стався на виробництві, оскільки такі дії загиблого підлягають врахуванню при визначенні розміру моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування судом враховано баланс інтересів сторін та з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивачки у виплаті компенсації моральної шкоди, завданої смертю близької людини, перед інтересами підприємства було б не пропорційно легітимній меті.
Доводи апеляційної скарги позивача про занижений розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007року).
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Отже, апеляційний суд погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,моральної шкоди у зв'язку з втратою близької людини, є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_2 , який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини та залишилася без його піклування, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках. Смерть рідної людини - не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.
Місцевий суд правильно дійшов висновку, що ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі статті 1167, частини другої статті 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Приведені апелянтами в апеляційних скаргах інші доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтами норм процесуального закону.
Відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).
Водночас, доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди без відрахування податків та інших обов'язкових платежів замість з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів заслуговують на увагу.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто з 23 травня 2020року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).
Апеляційний суд зауважує, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг
За наведених умов, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди життю та здоров'ю не підлягає оподаткуванню.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024рокупідлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року- змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2024року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2025року.
Судді: