Провадження № 22-ц/803/3928/25 Справа № 205/6502/24 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
01 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання - Драгомерецької А.О.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Бізяєва Н.О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину з урахуванням інфляції.
Існування таких вимог ОСОБА_1 пов'язувала із тим, що між сторонами у справі було зареєстровано шлюб 18 серпня 2012року. Від спільного подружнього життя мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017 року по справі № 205/5905/17 шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу донька, ОСОБА_3 , залишилась проживати разом з матір'ю. 27 листопада 2017року було укладено Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. Відповідно до п.2 Договору на Відповідача, Батька, було покладено обов'язок сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 10 000,00грн щомісяця. Аліменти повинні бути сплачені Відповідачем не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я Позивачки рахунок в банку України чи готівкою, шляхом передачі готівки матері дитини. Згідно з п.3 Договору крім сплати суми аліментів, зазначених в п.2 даного договору, Відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). За домовленістю Батьків, додаткові витрати на дитину сплачуються Відповідачем щомісяця терміном до 25 вересня 2018року в розмірі 12200,00грн, шляхом перерахування суми додаткових витрат за реквізитами, вказаними в п.2 даного договору. Додаткові витрати на дитину сплачуються Відповідачем не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. За домовленістю Батьків, Відповідач дитини додатково зобов'язується виплатити 80 000,00 грн до 01 січня 2018року на оздоровлення дитини. Відповідно до п.9 Договору у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання Батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини Батька, він зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов'язання.
Заявник вказувала, що відповідачем в повному розмірі було сплачено лише додаткові витрати на дитину: з 01 грудня 2017року до 25 вересня 2018року щомісяця в розмірі 12 200,00 грн. Однак заборгованість зі сплати аліментів почала накопичуватись з лютого місяця 2020року та продовжується на дату подання позову та становить 204 225,00 грн, додаткова виплата 80000,00грн до 01 січня 2018року на оздоровлення дитини - не сплачені на дату подання позову, на дану суму нараховано інфляційне збільшення у розмірі 60 298,55 грн. Пеня в розмірі 3% від суми заборгованості відповідно до п. 9 Договору за розрахунком позивачки склала 3614245,85грн, оскільки розрахований розмір пені відповідно до ст. 196 СК України становить більше ніж 100 відсотків заборгованості, просила до стягнення пеню в розмірі 204 225,00грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025року у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину з урахуванням інфляції, відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса, а тому позовні вимоги є передчасними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
30 січня 2025року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення її позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду скаржник пов'язував з тим, що порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
Також заявник вказувала про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо аліментних зобов'язань, шляхом укладення договору в добровільному порядку, а тому виникла заборгованість підлягає стягненню на користь позивачки з урахуванням інфляції та пені.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2025року справу призначено до судового розгляду на 01 квітня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 18 серпня 2012року. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2017року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
В період шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).
27 листопада 2017року ОСОБА_1 з ОСОБА_2 уклали Договір між батьками щодо здійснення батьківських прав, визначення місяця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за №5599.
Відповідно до п. 2 Договору на Відповідача, Батька, було покладено обов'язок сплачувати на утримання дитини аліменти в розмірі 10 000,00грн щомісяця. Аліменти повинні бути сплачені Відповідачем не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я Позивачки рахунок в банку України чи готівкою, шляхом передачі готівки матері дитини.
Згідно з п. 3 Договору крім сплати суми аліментів, зазначених в п. 2 даного договору, Відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). За домовленістю Батьків, додаткові витрати на дитину сплачуються Відповідачем щомісяця терміном до 25 вересня 2018року в розмірі 12 200,00 грн, шляхом перерахування суми додаткових витрат за реквізитами, вказаними в п. 2 даного договору. Додаткові витрати на дитину сплачуються Відповідачем не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць. За домовленістю Батьків, Відповідач дитини додатково зобов'язується виплатити 80 000,00грн до 01 січня 2018року на оздоровлення дитини, шляхом перерахування суми додаткових витрат за реквізитами, вказаними в п. 2 даного договору.
Пунктом 4 батьки домовились, що до досягнення дитиною 14-го віку дитина буде проживати разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 6 Договору, сторони погодили відповідно до ч. 2 ст. 189 СК України, що у разі невиконання батьком своїх обов'язків за даним договором аліменти та/або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до п. 9 Договору у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання Батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини Батька, він зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 3 (трьох) відсотків від несплаченої суми аліментів та/або додаткових витрат на дитину за кожен день прострочення зобов'язання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати аліментів за договором про сплату аліментів та просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 204 225,00 грн - заборгованість по сплаті аліментів, 204 225,00 грн - пеню за прострочення сплати аліментів, додаткову виплату на оздоровлення дитини з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 140 298,55 грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині що стороною позивача в ході розгляду справи не надано суду доказів звернення до нотаріуса за одержанням виконавчого напису та відповідно відмови останнього у його вчиненні, а умовами договору, який є чинним на час розгляду справи в суді, та законом прямо передбачено відповідне стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам за договором та стягнення додаткових виплат на оздоровлення є необґрунтованими, безпідставними та передчасними, а позовна вимога про стягнення пені та інфляційного збільшення є похідною від первісних.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи було у відповідача волевиявлення на укладення договору про сплату аліментів на дитину на конкретних умовах, які у ньому зазначені і якщо так, то які з них він порушив.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини /частини перша та друга статті 141 СК України/.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (частини перша, друга статті 189 СК України).
Відповідно до положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду, законодавець передбачив додаткову можливість стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, проте цим не обмежив право на судовий захист.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що стягнення аліментів за укладеним між сторонами договором відбувається у позасудовому порядку за виконавчим написом нотаріуса, а тому позовні вимоги є передчасними.
Так, як вбачається з матеріалів справи, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір від 27 листопада 2017року містить усі істотні умови, які необхідні для укладення такого виду договору, а саме: розмір та строки виплати аліментів на утримання дитини, що відповідає її інтересам та є обов'язковими для сторін договору. Договір укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений.
Згідно розрахунку заборгованості наданого суду позивачкою, заборгованість по сплаті аліментів з 25 лютого 2020року по 25 квітня 2024року складає 204 225,00грн. Пеня за прострочення сплати аліментів, нарахована у відповідності до п.9 Договору складає 3614245,85грн, однак розрахований розмір пені відповідно до статті 196 СК України становить більше ніж 100 відсотків заборгованості, а тому позивачка просила до стягнення пеню в розмірі 204 225,00грн.
Крім того, відповідачем не було сплачено додаткову виплату на оздоровлення дитини у розмірі 80 000,00грн, яка з урахуванням інфляційного збільшення становить 140 298,55грн.
Іншого розрахунку, відмінного від розрахунку позивачки, відповідачем не надано.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що у нього відсутня вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, є безпідставними з огляду на наступне.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідачем не доведено та судом не встановлено обставин, які б свідчили, що не з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за договором між батьками, виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 пені, передбаченої п.9 вказаного договору.
Посилання відповідача на те, що у нього змінилися життєві обставини, що негативно позначилося на його доходах не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку сплачувати аліменти на дитину та не виконувати умови укладеного договору.
Відповідно до пункту 8 договору від 27 листопада 2017року розмір аліментів та/або розмір додаткових витрат на дитину, визначений у даному договорі, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом батька або матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом, або за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткового договору.
Сторони (батьки) підтвердили, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов цього договору (пункт 16 договору).
За вказаних обставин до спірних правовідносин справедливим буде застосування статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) та принципу pacta sunt servanta (договори повинні виконуватися).
Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що оскільки договір від 27 листопада 2017року, у якому сторони визначили їхні права та обов'язки щодо аліментних зобов'язань, участі у додаткових витратах на утримання дитини, у судовому порядку недійсним не визнавався, його умови відповідають найкращим інтересам дитини, а отже, зобов'язання за цим договором підлягають виконанню.
Відповідачем не доведено, що він звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів та/або розміру додаткових витрат на дитину, або до позивачки для добровільного укладення додаткового договору, а тому його доводи в цій частині є безпідставними.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тож, у відповідача було волевиявлення на укладення договору про сплату аліментів на дитину на конкретних умовах, які у ньому зазначені, такі умови не змінювались ані в судовому, ані в добровільному порядку, ОСОБА_2 їх в повному обсязі не виконував, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість по сплаті аліментів станом на 25 квітня 2024року у розмірі 204 225,00грн, пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 204 225,00грн та додаткова виплата на оздоровлення дитини з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 140 298,55грн, а тому є правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що відповідачем порушено умови договору про сплату аліментів на дитину, у зв'язку з чим виникла відповідна заборгованість, а тому є всі підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину з урахуванням інфляції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, а також те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору в усіх інстанціях, судовий збір слід компенсувати з відповідача на рахунок Держави.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 5 487,49 + 8 231,23 = 13 718,72рн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2025року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення сплати аліментів та додаткових витрат на дитину з урахуванням інфляції - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором про сплату аліментів на дитину від 27 листопада 2017року заборгованість по сплаті аліментів станом на 25 квітня 2024року у розмірі 204 225,00грн, пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 204 225,00грн та додаткову виплату на оздоровлення дитини з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 140 298,55грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 13 718,72грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2025року.
Судді: