Справа № 361/11001/24 Суддя (судді) першої інстанції: Н.В. Писанець
01 квітня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.
судді: Беспалов О.О.
Грибан І.О.
при секретарі судового засідання Андрейченко К.Е.
за участю учасників судового процесу:
від позивача (апелянт): не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив скасувати постанову №88 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн., у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення та постанову №89 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн., у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
- змінено захід стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, застосований до ОСОБА_1 відповідно до постанови №88 від 18.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - визначивши суму штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
- змінено захід стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, застосований до ОСОБА_1 відповідно до постанови №89 від 18.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - визначивши суму штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
- в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції оцінюючи обставини події, яка стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на обсяг доказів, наявних в матеріалах справи щодо постанови №№88,89 про адміністративне правопорушення, та обставини, викладені у письмових поясненнях позивача, відзиву відповідача дійшов висновку про наявність достатньо обґрунтованих підстав і обставин, які у своїй сукупності свідчать, що позивачем було допущено порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, внаслідок чого його притягнуто до адміністративної відповідальності в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Змінюючи захід стягнення, суд першої інстанції відмітив схильність позивача до правомірної поведінки та його намагання належним чином виконати його військовий обов'язок, дійшовши висновку, що встановлені обставини мають бути враховані при визначенні виду адміністративного стягнення, яке підлягає застосуванню до позивача.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, при ухваленні рішення судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 01.04.2025 о 12:00, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 11.07.2024р. отримав повістку про виклик до відповідача на 12.07.2024р. о 08:30 год. За одержання повістки позивач власноруч розписався у розписці. Однак, у вказаний день та час позивач до відповідача не з'явився, про причини неявки відповідача не повідомив. Своїми діями порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч.1,3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487).
Постановою №88 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. за неявку за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Також встановлено, що позивача, під час його перебування на території відповідача 18.10.2024р., у зв'язку із відсутністю актуальних відомостей про стан придатності позивача до військової служби, було направлено для проходження військово-лікарської комісії. Проте, позивач відмовився від отримання направлення на проходження ВЛК та від проходження ВЛК, чим порушив ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В цей же день відносно позивача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та постанову №89, відповідно до якої, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача було притягнуто за правопорушення передбачені ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП.порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)
Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Зі змісту Постанови №88 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк , зазначений у повістці, отриманій 11.07.2024, чим порушив вимоги ч. 10 ст . 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.
Відповідно до ч. 10 ст . 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів (п.2).
Зі змісту ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 визначають механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги визначені у правилах за своєю сутністю є засобом контролю належного виконання громадянами України військового обов'язку, до складу якого входить, зокрема, дотримання та виконання правил військового обліку, встановлених законодавством, а відповідальність за порушення відповідних правил передбачена ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з пунктом 8 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69 "Про загальну мобілізацію" місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців доручено, зокрема, організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Порядок вручення (оповіщення громадян) про призов на військову службу та прибуття їх на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП) та регламентовано пунктом 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 року № 352. Вручення повісток проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Окрім того, повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Належним підтвердженням сповіщення є у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки. Факт отримання повістки не заперечувався позивачем та підтверджуєтеся наявною у матеріалах справи розпискою - а.с. 41. Судом відхиляються доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку підписання повістки з огляду на відсутність доказів відповідного порушення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; 2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка), що передбачено ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, позивач, будучи обізнаним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 свідомо не з'явився за викликом, у зв'язку із чим порушив вимоги вимоги ч. 10 ст . 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», абз. 2 ч. 1 та абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», що відповідає обставинам, викладеним у постанові №88 від 18.10.2024р.
При цьому, суд не вбачає підстав для змінити заходу стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки як вбачаєтеся з пояснень самого позивача (а.с. 15) останній вважав, що може з'явитись до ТЦК в АДРЕСА_1 , де проживає, проте докази прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 в матеріалах справи відсутні, відтак колегія суддів дійшла висновку про свідоме ухилення позивача від виконання обов'язку з'явитись за повісткою.
Суд зазначає, що окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року по справі № 459/1801/17 (провадження № К/9901/21710/18) в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження № К/9901/17897/18), в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі № 826/11623/16 (провадження № К/9901/50453/18), в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі № 826/15341/15 (провадження № К/9901/19896/18), постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року по справі № 126/1030/17 (провадження № К/9901/15343/18).
Зі змісту Постанови №89 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії на направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобалазацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
За приписами абзацу четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються. На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560. Крім того, при врученні направлення особі під підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації.
Як встановлено матеріалами справи, відповідної процедури та етапності відповідачем не дотримано.
Зокрема, повістка про виклик позивача для проходження медичного огляду 18.10.2024 у матеріалах справи відсутня., а направлення на проходження медичної комісії не підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 50).
Поряд з цим, колегія суддів також враховує, що відповідно до даних застосунку «Резерв+», позивачем вчасно уточнено дані.
При цьому, сторонами не заперечується факт адміністративного затримання позивача та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 08.10.2024.
За змістом постанови, позивач 18.10.2024 відмовився від проходження військово-лікарської комісії за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовки і мобілізацію.
Втім, з матеріалів справи та відзиву відповідача, наявність належним чином оформленого направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 на проходження військово-лікарської комісії 18.10.2024, не встановлено. Як і його вручення позивачу.
Також, із протоколу про адміністративне правопорушення № 89 від 18.10.2024 та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що позивач в обґрунтування відмови від проходження ВЛК вказав на те, що останній не мав при собі медичну документацію, та просив надати можливість пройти ВЛК в інший день.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Відповідно до п. 3.5 глави 3 розділу II Положення військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Так, апелянт зазначає, що у зв'язку із тим, що його було затримано на направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній не мав при собі медичних документів, оскільки не готувався в цей день проходити військово-лікарську комісію.
Вказане дозволяє колегії суддів стверджувати, що у діях позивача відсутній умисел на вчинення правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Водночас, суд звертає увагу, що надання медичної документації, яка відсутня в ЕСОЗ, навіть якщо з такої документації не вбачається наявність підстав для виключення особи з військового обліку, є обов'язком самого військовозобов'язаного який направляється на ВЛК.
Більше того, такий обов'язок обумовлений необхідністю детального дослідження стану здоров'я військовозобов'язаного з метою прийняття повного та обґрунтованого висновку щодо його придатності/непридатності до військової служби.
Тому, відповідач, при розгляді питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зобов'язаний був оцінити вказані пояснення позивача щодо відсутності із собою медичних документів, надати їм оцінку, та врахувати при вирішенні питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, однак, ані в протокол ані постанова не містить в собі оцінки пояснень ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що порушення процедури направлення на медичний огляд позивача та неврахування наданих ним пояснень, призвело до протиправного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відтак постанова №89 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню та закриттю провадження.
Сул зазначає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частини 1, 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів вчинення позивачем правопорушення оформленого Постановою №88 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Натомість Постанова №89 від 18.10.2024р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню та закриттю справи про адміністративне правопорушення з огляду на обставини, встановлені під час розгляду справи.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд доходить до висновку, що доводи апелянта частково знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки містить посилання на обставини, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Підставою скасування рішення першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу(особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд встановив, що позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн., а за подання апеляційної скарги 1816,80 грн.Водночас, апеляційний суд зауважує, що задоволенню підлягають 50% позовних вимог, отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1514,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242, 250, 272, 310, 286, 308, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.10.2024 №89 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 25500 грн.
Закрити провадження у справі за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень 00 копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Б. Парінов
Судді О. О. Беспалов
І.О. Грибан
(Повний текст судового рішення виготовлено 01 квітня 2025 року)