Справа № 120/14157/24
Головуючий у 1-й інстанції: Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
02 квітня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у жовтні 2024 року до суду першої інстанції до подання позовної заяви надійшла заява про забезпечення позову приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача - Державне підприємство "Національні інформаційні системи" шляхом зупинення дії пункту 1 наказу Міністерства юстиції України №2891/5 від 09.10.2024 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням у справі; зобов'язання Державного підприємства «Національні інформаційні системи» відновити доступ приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року заяву приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни про забезпечення позову задоволено частково, зупинено дію Наказу Міністерства юстиції України №2891/5 від 09.10.2024 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 " - до набрання законної сили рішенням суду у справі №120/14157/24. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт зазначив, що суд задовольняючи заяву позивач шляхом зупинення дії наказу Мін'юсту фактично вирішив спір по суті надавши оцінку діям суб'єкта владних повноважень. Поряд з цим скаржник наголошує на відсутності очевидних ознак, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, а тому при задоволенні заяви про забезпечення позову фактично слугуватиме вирішенню публічно-правового спору по суті до винесення судового рішення у справі.
Позивач подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, з метою тимчасового зупинення настання негативних наслідків для позивача, до перевірки правомірності вчинених відповідачем повноважень, дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №2891/5 від 09.10.2024 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інни Анатоліївни".
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями КАС України процесуально-правове регулювання забезпечення позову вказує на те, що це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову не є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З обставин спору встановлено, що наказом Міністерства юстиції України №2891/5 від 09.10.2024 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 » тимчасово заблоковано державному реєстратору - приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.
Подана приватним нотаріусом заява обґрунтована необхідністю забезпечення позову, зокрема, позивач вказала на очевидну протиправність наказу Міністерства юстиції України №2891/5 від 09.10.2024, а невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення його дії унеможливить ефективний захист та поновлення порушених її прав та інтересів, за яким вона має намір звернутися до суду. На переконання позивача про очевидну наявність ознак протиправності наказу свідчить грубе порушення відповідачем п. 14 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, зареєстрованого постановою КМУ від 21.12.2016 №990. Зокрема, відповідачем не мотивовано своє рішення, хоча умотивованість є обов'язковою вимогою. Крім того, відповідачем не враховані пояснення ОСОБА_1 від 07.10.2024 в яких повідомлено про самостійне виявлення 19.09.2024 та усунення технічної помилки 20.09.2024.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову з відокремленими матеріалами, колегія суддів встановила, що така заява не містить доказів очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів. При цьому слід враховувати наступні положення чинного законодавства., що регулює професійну діяльність позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви або в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) вживають заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також у випадках, встановлених законодавством, - рухомого майна;
9-1) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
16) посвідчують час пред'явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, вимог про нотаріальне посвідчення правочину, вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, правочинів про скасування таких вимог, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу (крім тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса), а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, дублікатів нотаріальних документів, рішень про створення юридичних осіб, рішень органів управління юридичних осіб, актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, передавальних актів, розподільчих балансів, а також інших документів, визначених законом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок використання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів встановлюються Кабінетом Міністрів України..
Відповідно до ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус під час вчинення нотаріальних дій обов'язково використовує відомості єдиних та державних реєстрів шляхом безпосереднього доступу до них. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України. Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості обов'язково використовує також відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Таким чином, діяльність нотаріуса складається не тільки з реєстрації прав на нерухоме майно чи їх обмежень. Дійсно, у роботі нотаріусу необхідно мати доступ до реєстрів різного роду, слід забезпечити себе необхідними умовами роботи, у тому числі доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, відсутність доступу до реєстру, не є безумовною підставою для зупинення роботи приватного нотаріуса.
Згідно з п. 1 ч. 2, статті 37-1 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про:
1) тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
2) анулювання доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав;
3) притягнення до адміністративної відповідальності державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав;
4) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
5) направлення на обов'язкове підвищення кваліфікації державного реєстратора, крім нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію прав відповідно до покладених на них законом обов'язків.
Так, застосовані оскаржуваним наказом відповідача за №2891/5 від 09.10.2024 «Про результати камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_1 " індивідуальні дисциплінарні заходи не вказують про обмеження прав третіх осіб, що необхідно враховувати з огляду на положення абзацу 3 частини третьої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з якими у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу до Державного реєстру прав, скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб'єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного державного реєстратора, акредитованого суб'єкта державної реєстрації прав. Передбачено можливість звернення осіб до іншого приватного нотаріуса.
Крім того, у разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав щодо нотаріуса йому забезпечується доступ до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до закону (абз. 4 ч. 3 ст. 37-1 вказаного вище Закону).
Таким чином, у випадку застосування тимчасового блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нотаріус не позбавлений права на працю і може здійснювати діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Нормами Закону України «Про нотаріат» передбачено широкий перелік дій та послуг, які може вчиняти та надавати приватний нотаріус і без доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 23.07.2020 року у справі №640/12935/19, від 09 вересня 2020 року у справі №813/944/18.
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосування такого процесуального інституту передбачає, передусім, застереження щодо передчасних висновків по суті спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Дослідивши доводи, якими позивач обґрунтовує свою заяву про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для її задоволення.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів заяви, забезпечення рівності інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
В силу пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року скасувати.
Відмовити приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.