Справа № 420/2779/25
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, в якому позивач, просить:
визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо надання на ім'я ОСОБА_1 «Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» за №221/25-вих від 17.01.2025 року з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб , який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;
визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо ненадання на ім'я ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. станом на 01.01.2025 року;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. станом на 01.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідь на звернення позивача щодо видачі довідки, відповідачем видана на ім'я ОСОБА_1 «Довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» за №221/25-вих від 17.01.2025 року про те, що станом на 01 січня 2025 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/ перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, складає 94590 грн., в тому числі посадовий оклад - 63060 грн., доплата за вислугу років (50%) - 31530 грн. Зі змісту Довідки та листа відповідача від 17.01.2025 року слідує, що для нарахування суддівської винагороди відповідачем застосований встановлений абзацом 5 ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн. (63060 : 30).
Дії ТУ ДСА України щодо видачі судді у відставці ОСОБА_1 «Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» за №221/25-вих від 17.01.2025 року із застосуванням абзацу 5 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та бездіяльність ТУ ДСА України в Одеській області щодо невидачі судді у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» позивач вважає неправомірними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області не визнає позов та заперечує щодо правових підстав викладених в позові.
В обґрунтування позиції Територіального управління ДСА в Одеській області, представник відповідача зазначив, що відповідач не спростовує факту видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці. Однак відповідач не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій при розрахунку сум, вказаних в довідці обчислених за величиною, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року у розмірі 2102,00 грн.
Представник відповідача вказує, що з 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., норма статті 7 Закону №3460-ІХ не визнані неконституційними, й підстави для її незастосування відповідачем наразі відсутні. Тому зазначати інші відомості, ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав. Інші дії відповідача були б порушенням чинного законодавства, яке напряму регулює дані правовідносини.
Крім того, представник відповідача вказує, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд здійснювати визначення розміру (обрання) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді ніж це прямо передбачено законодавством України.
Ухвалою суду від 03.02.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що представник позивача звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області з адвокатським запитом від 14.01.2025 року №інф/а7-25 щодо надання довідки судді у відставці ОСОБА_1 про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2025 року.
Листом від 17.01.2025 року №222/25-вих. Територіальне управління ДСА України в Одеській області повідомило позивача про те, що посадовий оклад судді місцевого суду станом на 01.01.2025 року встановлюється відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року та Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік».
Враховуючи наведене, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області складено та затверджено штатний розпис кожного місцевого загального суду Одеської області.
Згідно з штатним розписом Іллічівського міського суду Одеської області станом на 01.01.2025 року посадовий оклад судді становить 63060,00 грн.
Також Територіальним управлінням ДСА України в Одеській області складено довідку про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року, розмір якого склав 94590,00 грн, зокрема: посадовий оклад 63060,00 грн, доплата за вислугу років (50%) - 31530,00 грн.
Таким чином, відповідачем для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці - ОСОБА_1 , застосовано для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 року - 2102 гривні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем при прийнятті оскаржуваних рішень дотримані не були, оскільки рішення відповідачем прийнято передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 року.
За частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно п. 1 ч. 3, ч.ч. 4, 5 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Поряд з цим, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2023 року 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102,00 грн.
Так, однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
30.06.2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Вказаним Законом, серед іншого, ст. 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону № 1402.
Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1, якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.
Отже розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Водночас ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», разом із встановленням з 01.01.2025 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн., передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402 у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону №1402.
Однак Закон «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402.
Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону № 1402 викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22 та від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21.
Слід зазначити, що Законом №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 року (3028,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402 не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн.), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» було неправомірним.
Аналогічна правова позиція я викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 року у справі № 240/44080/21.
Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, позивач відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII має право на отримання довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Отже, відповідач протиправно не видав позивачу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 р., розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз. 4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» допустивши протиправні дії щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн та бездіяльність щодо підготовки та видачі позивачу довідки про розмір суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн, а тому наявні підстави зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2025 р., розраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3028 грн. згідно з абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожні докази, які є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 291, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо надання на ім'я ОСОБА_1 «Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» за №221/25-вих від 17.01.2025 року з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб , який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо ненадання на ім'я ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. станом на 01.01.2025 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн. станом на 01.01.2025 року .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (код ЄДРПОУ 26302945, адреса: 65005, м.Одеса, вул. Бабеля, 2);
Суддя П.П. Марин