Справа № 420/2574/25
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 02.01.2025р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.01.2025р. (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2022, 2023, 2024 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з квітня 2020 року Позивачка перебуває на обліку в органах пенсійного фонду як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». 02.01.2025р. у зв'язку із досягненням 60-річного віку позивачка звернулась з заявою про перерахунок пенсії шляхом переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Представником позивачки було здійснено запит до відповідача щодо надання інформації про порядок здійсненого розрахунку при призначені пенсії та який показник середньої заробітної плати був застосований при призначені пенсії за віком. 20.01.2025р. представником позивачки було отримано відповідь відповідача, відповідно до якої вбачається, що при призначені позивачці пенсії за віком відповідачем було застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. Це показник за три календарні роки 2014-2016р.
Вказані дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені позивачці пенсії за віком, позивач вважає протиправними, наслідком чого є призначення пенсії у меншому розмірі ані ж має бути.
Представник позивача наполягає на тому, що при призначенні позивачці у 2025 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.
Ухвалою суду від 11.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано з Головного управління ПФУ в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ПФУ в Одеській області не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Представник відповідача зазначає, що оскільки позивач перебувала на обліку в Головному управлінні та отримувала пенсію в за вислугу років, а також набула права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №1058 то Головне управління згідно заяви Позивача від 02.01.2025 перевело її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком обчислену відповідно до Закону № 1058 із застосуванням середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн (3764,40 грн - за 2014, 2015, 2016 року х 1,17 х 1,11 х 1,14 х1,197 х 1,0796).
Також представник відповідача зазначає, що позивачу при переведені з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами ч. 2 ст. 42, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 застосовано показник середнього заробітку по Україні за 2014-2016 у розмірі 7994,47 грн. Отже, із змісту наведених норм вбачається, що при переведені з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому, розраховуючи пенсію Позивача за віком, Головне управління вірно застосувало показник середньої заробітної плати, як це передбачено ч. 2 ст. 42 Закону № 1058. Із аналізу вищевикладених норм вбачається, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З урахуванням наведеного, відсутні законні підстави для визнання протиправними дії Головного управління щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн при призначені Позивачу пенсії за віком на підставі заяви від 02.01.2025, оскільки позивач звертався не за призначенням пенсії, а із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, а вказаний показник середньої заробітної плати застосовується лише при первинному призначенні пенсії.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Відповідно до матеріалів справи позивач з 24.04.2020 отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (медичний працівник).
На підставі заяви позивача від 02.01.2025 відповідачем переведено ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати за період 2017 - 2019 роки.
Листом від 20.01.2025 року № 1500-0308-8/12363, відповідачем, на адвокатський запит від 14.01.2025 №2, який надійшов до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 14.01.2025 та зареєстрований за №1582/8 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 застосовано середню заробітну плату у розмірі 7994,47 грн. (3764,40 грн. - за 2014, 2015, 2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796).
Позивач вважає дії відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа №127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У даній справі, судом встановлено, що позивачу з 24.04.2020 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV вона звернулась вперше 02.01.2025, а відтак доводи відповідача про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки.
Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оцінивши докази, які наявні у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає що позов підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання даного адміністративного позову сплатила судовий збір в розмірі 969,00 грн.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, на користь позивача з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування показника середньої заробітної плати у розмірі 7994,47 грн. при призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі заяви від 02.01.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 02.01.2025р. (дата звернення), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2022, 2023, 2024 роки), з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути з Головного управління ПФУ в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012).
Суддя П.П.Марин