ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" квітня 2025 р. справа № 300/1306/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про
визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання позивачу відповіді на заяву від 24.12.2024;
зобов'язання відповідача видати позивачу завірені копії військово-лікарської комісії про придатність позивача до проходження військової служби та копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.12.2024 позивачем через засоби поштового зв'язку на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 була подана заява про надіслання позивачу завірених копій військово-лікарської комісії про його придатність до проходження військової служби та копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про його мобілізацію. Станом на 24.02.2025 відповідь на заяву не було надано. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою що не ґрунтується на вимогах статті 40 Конституції України.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 17.03.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що подана заява від імені ОСОБА_1 складна та надіслана з порушенням статті 5 Закону України "Про звернення громадян", оскільки в ній не зазначеного реального місця проживання заявника, натомість вказана невідома адреса та номер телефону, який не належить ОСОБА_1 . Таким чином, неможливо було повернути заяву заявнику так як не було відомо реальної його адреси. Обґрунтовано, що до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява де заявником значився " ОСОБА_1 " із проханням направити копію військово-лікарської комісії про придатність до військової служби та завірену копію наказу на мобілізацію ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , телефон зазначено НОМЕР_1 . Проте при опрацюванні та пошуку в системі "Оберіг" вказаного громадянина із такою адресою місця проживання та номером телефону віднайти не вдалося. Додаткових відомостей, які б могли допомогти віднайти громадянина, а саме дата народження чи ідентифікаційний номер в заяві не було вказано. Окрім цього, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірено зазначений у заяві номер телефону НОМЕР_1 в програмі " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та встановлено, що такий номер записаний на ім'я " ОСОБА_2 ". Проте ні до заяви, ні до позовної заяви не долучено довіреності на право представництва ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_3 та отримання конфіденційних документів про особу. Виходячи із сукупності усієї інформації відповідачем встановлено, що на підставі наявної в заяві інформації неможливо ідентифікувати громадянина та віднайти запитувані документи та з запитом звернулася інша особа не заявник, зазначивши при цьому свою адресу та номер телефону, проте не додав до заяви довіреності на право представництво цієї особи та отримання конфіденційних документів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
До ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява від 24.12.2024 де заявником значився ОСОБА_1 із проханням направити завірену копію військово-лікарської комісії про придатність до позивача військової служби та завірену копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про мобілізацію ОСОБА_1 .
Зазначені адреса для листування: АДРЕСА_1 та телефон: НОМЕР_1 (а.с.4).
Відповідь на вказане звернення не була надіслана, що підтверджується сторонами у заявах по суті справи.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР.
Згідно статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Доказів про повідомлення заявника, який подав заяву від 24.12.2024 щодо результатів розгляду вказаного звернення відповідачем не суду надано.
Оскільки доказів про повідомлення заявника, який подав заяву від 24.12.2024 щодо результатів розгляду вказаного звернення відповідачем не суду надано, вказане свідчить про порушення відповідачем приписів Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, оскільки доказів про повідомлення заявника, який подав заяву від 24.12.2024 щодо результатів розгляду вказаного звернення відповідачем не суду надано, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання заявнику повідомлення за результатами розгляду заяви від 24.12.2024 та зобов'язання відповідача повідомити заявника про результати розгляду заяви від 24.12.2024.
Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що позивач не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, на переконання суду, відсутні підстави для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненадання заявнику ОСОБА_1 повідомлення за результатами розгляду заяви від 24.12.2024.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) повідомити заявника ОСОБА_1 про результати розгляду заяви від 24.12.2024.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.